Державне регулювання > Парламентськi комiсiї
США: Мета слухань: Слухання - це засiдання комiтету, пiд час якого вiн заслуховує запрошених членiв уряду, експертiв з певної галузi або представникiв зацiкавлених aca/iльних кiл. Запрошенi учасники слухань зачитують свої виступи i вiдповiдають на запитання членiв комiтету. Слухання можуть бути присвяченi одному чи цiлiй низцi законопроектiв, певнiй суспiльно-полiтичнiй проблемi або розгляду дiяльностi конкретного урядового пiдроздiлу. Слухання дають громадськостi можливiсть вперше ознайомитись iз найзначнiшими законодавчими iнiцiативами, а експертам - пiддати їх уважному вивченню i критицi. Бiльшiсть законопроектiв нiколи не доходить до стадiї слухань (як кажуть у таких випадках - "вмирає в комiтетах"). Органiзацiя слухань: Голови комiтетiв мають повноваження оголошувати слухання з пропонованих законопроектiв. У слуханнях беруть участь представники уряду, у тому числi iншi члени Конгресу i представники виконавчої ланки, якi виступають першими. Пiсля них комiтет може заслухати додаткових свiдкiв, заздалегiдь визначених його апаратом (при цьому з ними попередньо можуть проводитися спiвбесiди). На доповнення до усного виступу учасники слухань подають до комiтету свої свiдчення у письмовiй формi. Члени комiтету можуть задавати запрошеним учасникам запитання, починаючи вiд голови комiтету i керiвника фракцiї меншостi, i далi за старшинством. Перiод запитань i вiдповiдей може бути обмежений в часi рiшенням голови комiтету. Всi слухання обов'язково протоколюються. Комiтети Конгресу можуть зобов'язати свiдкiв взяти участь у своїх слуханнях, видавши i надiславши їм повiстку. Стосовно свiдкiв, якi вiдмовляються з'явитися за повiсткою, може бути ухвалена спецiальна резолюцiя на пленарному засiданнi палати. Великобританiя: Мета слухань: Як правило, бiльшiсть парламентських запитiв здiйснюється пiд час перiоду запитань i вiдповiдей на пленарному засiданнi Палати, а не пiд час слухань. Бiльша частина засiдань комiтетiв проводиться з метою збирання iнформацiї. Свiдками на слуханнях переважно виступають представники громадськостi, а не мiнiстри чи iншi державнi службовцi. Органiзацiя слухань: Голови комiтетiв призначають слухання i складають перелiк їхнiх учасникiв. Комiтети можуть змушувати свiдкiв взяти участь у слуханнях, але тi не зобов'язанi вiдповiдати на запитання. Японiя: Мета слухань: Бiльша частина наглядових функцiй парламенту здiйснюється шляхом слухань у бюджетному *.,iтетi. Кожен мiнiстр зобов'язаний виступати на слуханнях перед вiдповiдним пiдкомiтетом бюджетного комiтету i вiдповiдати на будь-якi запитання стосовно дiяльностi його мiнiстерства. Органiзацiя слухань: Кожен постiйний комiтет має директорат, члени якого призначаються Комiтетом з питань регламенту. Посади у директоратi розподiляються пропорцiйно до представництва партiй у парламентi. Члени директоратiв разом iз головами комiтетiв призначають слухання i визначають їхнiх учасникiв. Iзраїль: Постiйнi комiтети не мають права зобов'язувати свiдкiв брати участь у слуханнях. ПИТАННЯ: Яким чином комiтети збирають необхiдну iнформацiю та матерiалиг США: На додаток до слухань, комiтети регулярно роблять запити до рiзних урядових пiдроздiлiв. Оскiльки юрисдикцiя постiйних комiтетiв зазвичай тiсно пов'язана з дiяльнiстю вiдповiдних мiнiстерств i вiдомств, члени комiтетiв i представники виконавчої ланки часто будують свої взаємини на засадах взаєморозумiння i спiвпрацi. Урядовi заклади практично нiколи не вiдмовляються надати комiтетам необхiдну iнформацiю, якщо тiльки не керуються при цьому додатковими мiркуваннями безпеки чи таємностi. Крiм того, комiтети користуються послугами спецiальних конгресових органiзацiй на зразок Головної контрольної служби, якi займаються вивченням дiяльностi уряду, окремих корпорацiй чи iнших учасникiв суспiльнополiтичного i економiчного процесу. Цi дослiдницькi служби подають до комiтетiв свої звiти, де, як правило, пропонуються методи вирiшення визначених проблем або змiни, якi необхiдно внести до роботи певних урядових закладiв. Члени комiтетiв та працiвники їхнього апарату дуже плiдно використовують у своїй роботi спiлкування з виборцями (шляхом листування, вiдповiдей на телефоннi дзвiнки) та матерiали, отриманi з iнших джерел, не в останню чергу - iз повiдомлень засобiв масової iнформацiї. Нарештi, Конгрес має неабиякий дослiдницький потенцiал, зосереджений у службах Бiблiотеки Конгресу. Великобританiя: Комiтети отримують iнформацiю iз зовнiшнiх джерел у виглядi доповiдних записок. Деякi дослiдницькi функцiї бере на себе Бiблiотека Палати Громад. ПИТАННЯ: Яким чином видається i поширюється iнформацiя про дiяльнiсть комiтетiвг Хто має доступ до цiєї iнформацiїг США: Комiтети публiкують повнi протоколи всiх слухань i засiдань, включаючи редакцiйнi засiдання, за винятком закритих. Крiм того, комiтети видають законопроекти пiсля завершення їхнього редагування та внесення поправок i до винесення їх на голосування на пленарному засiданнi. Законопроекти з поправками видаються у такому виглядi, який мiстить їхнiй початковий текст, викресленi положення (друкуються перекресленими) та положення, доданi у процесi редагування (друкуються курсивом). Така форма дає змогу членам Конгресу точно прослiдкувати, як саме комiтет розглядав поданий законопроект. Редагований текст законопроекту поширюється серед членiв Конгресу i надається всiм бажаючим на їхню вимогу. Зрештою, комiтети звичайно видають свої звiти, де роз'яснюється, чим керувалися члени комiтету пiд час внесення тих чи iнших поправок. До звiтiв комiтету, як правило, додаються звiти фракцiї меншостi, що вiдображають її точку зору з приводу цього законопроекту. Великобританiя: Тимчасовi комiтети видають свої звiти i тексти законопроектiв з рекомендацiями для повного складу Палати. Постiйнi комiтети часто видають звiти про свої розслiдування, якi є доступними для широкого загалу. Японiя: Як правило, комiтети i пiдкомiтети видають свої звiти i поширюють їх тiльки серед членiв Кабiнету. В окремих випадках
Назва: Парламентськi комiсiї
Дата публікації: 2005-01-28 (1188 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
