ƒержавне регулюванн¤ > ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави

√оловн≥ стад≥њ процесу законодавства:

законодавча ≥н≥ц≥атива, суб'Їктами ¤коњ можуть бути р≥зн≥ орган≥зац≥њ громад¤нського сусп≥льства, депутати, голова ур¤ду, ур¤д ≥ судов≥ ≥нстанц≥њ;

п≥дготовка законопроекту в р≥зних законодавчих орга≠нах, ур¤дових ≥ судових ≥нститутах;

обговоренн¤ законопроекту в органах законодавц¤ та його п≥дрозд≥лах, а також загальнонародне обговоренн¤;

схваленн¤ законодавчого акта та його публ≥кац≥¤.

ѕ≥сл¤ прийн¤тт¤ закону в парламент≥ його найчаст≥ше сан≠кц≥онуЇ глава держави, ¤кий може мати право в≥дкладного чи абсолютного вето. ќсобливо це характерно дл¤ президентсь≠ких республ≥к. ” парламентських державах парламент ¤к вища влада зд≥йснюЇ контроль над ур¤дом, що затверджуЇтьс¤ пар≠ламентом ≥ в≥дпов≥дальний перед ним. ” президентських рес≠публ≥ках, пор¤д ≥з парламентом, ц≥ та под≥бн≥ функц≥њ зд≥йс≠нюЇ ≥ президент. ƒл¤ обраних громад¤нами законодавчих ор≠ган≥в характерна на¤вн≥сть орган≥зац≥йноњ структури у форм≥ палат, ком≥с≥й, ком≥тет≥в та ≥нших орган≥в управл≥нн¤. √оловне завданн¤ законодавц≥в Ч дос¤гненн¤ компром≥су ≥нтерес≥в клас≥в ≥ соц≥альних груп, забезпеченн¤ правових основ збере≠женн¤ й розвитку особистост≥ та громад¤нського сусп≥льства, гарант≥й њхньоњ життЇд≥¤льност≥ в ус≥х сферах.

¬иконавча влада Ч це система орган≥в управл≥нн¤ держа≠вою.

“ерм≥н запропонував англ≥йський ф≥лософ ƒж. Ћокк, а пол≥тичну концепц≥ю розробив ћонтеск'Ї. « початком виокремленн¤ виконавчоњ влади њњ суб'Їктом був монарх ≥ п≥длеглий йому апарат чиновник≥в. ” сучасних парламентських державах виконавча влада належить голов≥ ур¤ду (президентов≥, канцлеру, тощо) та ур¤дов≥ на чол≥ з прем'Їр-м≥н≥стром.

—удова влада Ч система орган≥в суду й конституц≥йного нагл¤ду.

ƒо судовоњ системи належать м≥сцев≥ й вищ≥ органи судо≠воњ влади, ¤к≥ д≥ють в≥д ≥мен≥ держави, захищаючи ≥нтереси громад¤н ≥ сусп≥льства, передбачен≥  онституц≥Їю права ≥ сво≠боди, недоторканн≥сть особистост≥ та њњ власност≥.  онститу≠ц≥йний контроль зд≥йснюють, прим≥ром, суди вс≥х ≥нстанц≥й (—Ўј, ћексика, япон≥¤); ¬ерховний суд (≤нд≥¤,  олумб≥¤); спец≥альн≥ конституц≥йн≥ суди (јвстр≥¤, ≤тал≥¤, ‘–Ќ, –ос≥¤, ”крањна);  онституц≥йна рада (‘ранц≥¤).

ќсобливу систему в функц≥онуванн≥ держави утворюЇ м≥с≠цеве самовр¤дуванн¤, ¤ке Ї дуже р≥зним у р≥зних державах, але маЇ однакове завданн¤: реал≥зувати сп≥вроб≥тництво ≥нди≠в≥да, громад¤нського сусп≥льства й держави. —укупний св≥то≠вий досв≥д демократичного розум≥нн¤ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ було вт≥лено в середин≥ 80-х рр. XX ст. у двох м≥жнародно-правових актах Ч Ђ™вропейськ≥й харт≥њ про м≥сцеве самовр¤≠дуванн¤ї ≥ Ђ¬сесв≥тн≥й декларац≥њ м≥сцевого самовр¤дуванн¤ї.

ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ Ч пол≥тико-правовий ≥нститут, у межах ¤кого зд≥йснюЇтьс¤ управл≥нн¤ м≥сцевими справами в низових адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниц¤х (гро≠мадах) через самоорган≥зац≥ю м≥сцевих жител≥в за згодою й допомогою держави.

—истема орган≥в демократичноњ влади створювалась у три≠вал≥й боротьб≥ громад¤н ≥ держави, в переб≥гов≥ революц≥й ≥ контрреволюц≥й. як насл≥док тривалоњ пол≥тичноњ боротьби, з часом виникли концепц≥њ про соц≥альну в≥дпов≥дальн≥сть держави, прогресивне соц≥альне законодавство й податкову пол≥≠тику, б≥льш справедливий розпод≥л нац≥онального багатства ≥ соц≥альний захист громад¤н. ÷ей процес триваЇ ≥ дос≥, хоча хвил¤ неоконсерватизму ≥ розкриваЇ вади ≥деолог≥њ держави загального достатку (зростанн¤ бюрократичного апарату, про¤ви соц≥ального паразитизму, зменшенн¤ ≥н≥ц≥ативи, ризику, ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥).

Ќав≥ть у найдемократичн≥ших крањнах не вдаЇтьс¤ повн≥с≠тю усунути джерела конфл≥кт≥в ≥ уникнути протир≥ч м≥ж сус≠п≥льством, ≥ндив≥дом ≥ державою. ÷≥ протир≥чч¤ Ї джерелом соц≥альноњ напруги. –≥вночасно вони стимулюють розвиток пол≥≠тичноњ системи, пошуки оптимальних вар≥ант≥в у найважлив≥≠шому ланцюз≥ пол≥тичноњ системи Ч держав≥. “ому сл≥д звер≠нути увагу на такий складник державноњ структури, ¤к орга≠н≥зац≥¤ роботи державноњ адм≥н≥страц≥њ. –ац≥ональну модель державного механ≥зму розробив н≥мецький соц≥олог ћ.¬ебер. √оловн≥ њњ положенн¤: парламентське законодавство, сувора правова регламентац≥¤, ≥Їрарх≥¤ функц≥й ≥ компетенц≥њ дер≠жавних ≥нститут≥в; необх≥дн≥сть профес≥ональних чиновник≥в, дл¤ ¤ких характерн≥ висока компетентн≥сть, моральний ≥ ма≠тер≥альний престиж посади; ≥Їрарх≥¤ в≥дпов≥дальност≥ та обов'¤зк≥в чиновник≥в, ¤ка охорон¤Ї њх в≥д некомпетентного ≥ необгрунтованого втручанн¤ ¤к зверху, так ≥ знизу; непов'¤зан≥сть державних службовц≥в з ≥нтересами клас≥в, парт≥й ≥ груп; виконанн¤ ними функц≥њ амортизатор≥в соц≥альних конфл≥к≠т≥в; зор≥Їнтован≥сть чиновник≥в не на винесенн¤ пол≥тичних р≥шень, а лише на ѓх виконанн¤.

ћ. ¬ебер п≥дкреслював, що з уз¤тт¤м пол≥тичноњ влади од≠разу ж постаЇ питанн¤ про управл≥нський апарат, ¤кий т≥льки й може реал≥зувати волю пол≥тичних д≥¤ч≥в. ѕрактичне зд≥й≠сненн¤ пол≥тики перебуваЇ в руках чиновник≥в. ѕеремога в боротьб≥ за владу не даЇ н≥чого, ¤кщо немаЇ ефективного механ≥зму контролю за державними службовц¤ми.

«а вс≥Їњ теоретичноњ досконалост≥ нав≥ть система ћ. ¬ебе≠ра не здатна врахувати вс≥х складнощ≥в ≥ перипет≥й, що вини≠кають у процес≥ функц≥онуванн¤ держави ≥ структуруванн¤ державноњ влади ќтож, вир≥шувати ц≥ проблеми належить ≥з врахуванн¤м умов, що виникають чи ≥сторично склались у кож≠ному конкретному сусп≥льств≥.

IV. “иполог≥¤ держав.

ќсобливост≥ держави конкретного ≥сторичного пер≥оду визначаютьс¤ станом та р≥внем розвитку сусп≥льства. ѕри незм≥нних формальних признаках (територ≥¤, публ≥чна влада, суверен≥тет) держава зазнаЇ серйозниз зм≥н п≥д час сусп≥льного розвитку.

ќсобливост≥ ≥сторичних пер≥од≥в у розвитку державно-орган≥зац≥йного сусп≥льства у р≥зних народ≥в у р≥зн≥ часи все ж таки дають змогу ви¤вити важлив≥ сп≥льн≥ риси, що характерн≥ дл¤ вс≥х держав даного пер≥оду. ѕерш≥ спроби такого узагальненн¤, незважаючи на в≥дсутн≥сть ≥сторичного досв≥ду державотворенн¤, робили ще јр≥стотель та ѕол≥б≥й. јр≥стотель вважав, що основними критер≥¤ми класиф≥кац≥њњ держав були к≥льк≥сть правл¤чих та зд≥йснювана державою мета. Ќа думку ѕол≥б≥¤, зм≥на тип≥в держави - процес природн≥й. ƒержава розвиваЇтьс¤ по неск≥нченому кругу, котрий м≥стить фази зародженн¤, становленн¤, упадку та зникненн¤ держави. «а основу зм≥ни цих цикл≥в ѕол≥б≥й брав зм≥ни у сп≥вв≥дношенн≥ державноњ влади та людини.

¬елика к≥льк≥сть наукових п≥дход≥в в оц≥нк≥ цього надзвичайно складного та неоднозначного сусп≥льного ¤вища стало об'Їктивною основою концептуального плюрал≥зму типолог≥њ держав.

а). —початку розгл¤немо таке пон¤тт¤ ¤к форма держави. ¬оно т≥сно пов'¤зане з типолог≥Їю держав.

‘орма держави - це спос≥б орган≥зац≥њ та зд≥йсненн¤ державноњ влади на територ≥њ даноњ крањни.

¬она м≥стить три взаЇмопов'¤заних компоненти:

‘орма державного правл≥н¤.

‘орма державного устрою.

ѕол≥тичний режим.

–озгл¤немо окремо кожний елемент окремо:

‘орма державного правл≥нн¤ - це орган≥зац≥¤ верховноњ суверенноњ влади в держав≥.

‘орма державного правл≥нн¤ дозвол¤Ї з'¤сувати:

як створюютьс¤ вищ≥ органи влади та ¤ка њх будова.

який принцип лежить в основ≥ взаЇмов≥дносин м≥ж вищими та ≥ншими державними органами.

як будуютьс¤ взаЇмов≥дносини м≥ж верховною державною владою та населенн¤м крањни.

¬ ¤к≥й степ≥н≥ орган≥зац≥¤ вищих орган≥в держави дозвол¤Ї забезпечувати права та свободи громад¤нина.

≤нсуЇ дв≥ основн≥ форми державного правл≥нн¤:

ћонарх≥¤. ћонарх≥њ, ¤к форм≥ правл≥нн¤, притаманн≥ ч≥тк≥ юридичн≥ признаки. ћонарх персон≥ф≥куЇ державу, виступаЇ ¤к глава держави у внутр≥шн≥й та зовн≥шн≥й пол≥тиц≥. ћонарху доводитьс¤ вир≥шувати найважлив≥ш≥, принципов≥ питанн¤. ¬≥н маЇ всю повноту влади. ¬лада монарха верховна та суверенна. ¬≥н - вища влада у держав≥. …ого влада оголошувалась св¤щеною та над≥л¤лась рел≥г≥йним ореолом. ¬она поширювалас¤ на вс≥ сфери житт¤, включаючи судочинство. “аким чином, влада монарха не знаЇ обмежень та може поширюватис¤ на р≥зн≥ сфери державноњ д≥¤льност≥. ћонарх - в≥льний в≥д в≥дпов≥дальност≥, в≥н не несе конкретноњ пол≥тичноњ та юридичноњ в≥дпов≥дальност≥ за результати свого правл≥нн¤, а за помилки та зловживанн¤ у державному управл≥нн≥ в≥дпов≥дають його радники. јле ≥сторично вс≥ ц≥ признаки зустр≥чаютьс¤ у одн≥й держав≥ дуже р≥дко. ≤стор≥¤ держвност≥ по сут≥ була ≥стор≥Їю монарх≥й. —аме тому першою основою класиф≥кац≥њ монарх≥й було њх розпод≥ленн¤ по тим ≥сторичним епохам, в ¤ких вони ≥снували чи ≥снують. ” ≥сторичному розр≥з≥ монарх≥њ под≥л¤ють на сх≥дно-деспотичн≥, античн≥ (рабовласницьк≥), феодальн≥ (що ≥сторично проход¤ть три пер≥оди ранньо-феодальн≥, класово-представницьк≥ (де влада монарха обмежена класово-територ≥альним представництвом) та абсолютн≥); буржуазн≥.

Ѕуржуазн≥ (конституц≥йн≥) монарх≥њ ще ≥ зараз формально не втратили свого значенн¤. Ѕуржуазна монарх≥¤ Ї такою формою правл≥нн¤, коли влада монарха значно обмежена представницьким органом. ¬они под≥л¤ютьс¤ на парламентну та дуал≥стичну монарх≥ю:

ѕарламентна монарх≥¤. ÷¤ форма правл≥нн¤ залишаЇтьс¤ д≥йсною у р¤д≥ крањн (јнгл≥¤, ƒан≥¤, ≤спан≥¤ тощо). ѓй характерн≥ наступн≥ риси:

”р¤д формуЇтьс¤ з представник≥в певноњ парт≥њ, що отримала б≥льш≥сть голос≥в на виборах.

Ћ≥дер парт≥њ, що маЇ б≥льш≥сть м≥сць у парламент≥, стаЇ головою держави.

” законодавч≥й, виконавч≥й та судов≥й сферах влада монарха практично в≥дсутн¤, вона Ї символ≥чною.

«аконодавч≥ акти приймаютьс¤ парламентом та формально затверджуютьс¤ монархом.

1	2	3	4

Ќазва: ѕоходженн¤ та сутн≥сть держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (3461 прочитано)