ƒержавне регулюванн¤ > ѕредмет та методолог≥¤ теор≥њ держави ≥ права

 омун≥кативна функц≥¤ держави ≥ права дозвол¤Ї вир≥шувати, зокрема, проблеми п≥днесенн¤ юридичноњ науки до р≥вн¤ розвитку науки в ц≥лому. ÷ьому спри¤Ї те, що найнов≥ш≥ дос¤гненн¤ де¤ких галузей вченн¤ теор≥њ держави ≥ права Уперекачують Ф у юридичну науку, пристосовують до њњ потреб. “еор≥¤ держави ≥ права вир≥шуЇ також проблеми забезпеченн¤ найкращих умов дл¤ розвитку ≥нших юридичних наук.

“еор≥¤ держави ≥ права виконуЇ й навчальну функц≥ю. як навчальна дисципл≥на, що Ї першоосновною дисципл≥ною в опануванн≥ юридичних наук, теор≥¤ держави ≥ права викладаЇтьс¤ у б≥льш чи менш попул¤рн≥й форм≥, спрощен≥й до р≥вн¤ можливостей њњ активного сприйн¤тт¤ особами, що не мають попередньоњ юридичноњ п≥дготовки. ¬ так≥й ¤кост≥ вона стаЇ ключем до оволод≥нн¤ юридичними знанн¤ми. ” той же час теор≥¤ держави ≥ права Ї завершальною складовою циклу дисципл≥н, необх≥дних дл¤ оволод≥нн¤ профес≥Їю юриста.

≤, нарешт≥, теор≥њ держави ≥ права властива прогностична функц≥¤. ќпановуючи законом≥рност≥ розвитку держави ≥ права, теор≥¤ держави ≥ права не лише спроможна дати по¤сненн¤ њх минулого ≥ правильно зор≥Їнтуватис¤ в сучасному, а й передбачити шл¤хи њх розвитку в майбутньому. Ѕ≥льше того теор≥¤ держави ≥ права Ї системою знанн¤, що перебуваЇ в стан≥ розвитку й переосмисленн¤ на основ≥ ≥ в ≥нтересах сучасноњ соц≥альноњ практики.

в) ћ≥сце теор≥њ держави ≥ права в систем≥ сусп≥льних наук

™дин≥сть ≥ ц≥л≥сн≥сть матер≥ального й духовного св≥ту обумовлюють Їдн≥сть вс≥х наук. ќсобливо т≥сний взаЇмозвТ¤зок ≥снуЇ м≥ж сусп≥льними (гуман≥тарними) науками. —усп≥льн≥ науки вивчають сусп≥льство, людину, людськ≥ в≥дносини, створен≥ людиною ≥нститути ≥ заклади, ≥ндив≥дуальну, групову ≥ сусп≥льну св≥дом≥сть. ¬ центр≥ гуман≥тарних наук знаходитьс¤ людина, њњ г≥дн≥сть, права й свободи.

 ореневе питанн¤ сусп≥льного житт¤ Ц питанн¤ про державу й право, њх роль ≥ м≥сце в житт≥ сусп≥льства. ÷е питанн¤ не може бути монопол≥Їю ¤коњ-небудь одноњ науки. ”с≥ гуман≥тарн≥ науки в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ зач≥пають його, зв≥дси т≥сна взаЇмод≥¤ теор≥њ держави ≥ права з ф≥лософ≥Їю, економ≥чною теор≥Їю, соц≥олог≥Їю, пол≥толог≥Їю та ≥ншими гуман≥тарними науками. ¬она спираЇтьс¤ на њх передов≥ дос¤гненн¤, займаЇ в теор≥њ сусп≥льних знань м≥сце, ¤ке визначаЇтьс¤ значенн¤м держави ≥ права в життЇд≥¤льност≥ сусп≥льства.

“еор≥¤ держави ≥ права й економ≥чн≥ науки. ≈коном≥чн≥ науки вивчають способи виробництва матер≥альних благ, форми власност≥, господарське житт¤ людини ≥ сусп≥льства, ≥снуюч≥ в ньому розпод≥лююч≥ в≥дносини, розкривають вплив економ≥чного базису на пол≥тичний ≥ соц≥альний ≥нститути.

Ќаука про державу й право виходить ≥з наступноњ тези ¬.ћ. орельського УобТЇктивна економ≥чна обумовлен≥сть державно-правових ¤вищ виражаЇтьс¤ перш за все в тому, що кожен спос≥б виробництва функц≥онуЇ тим краще, чим б≥льше простору йому дають державно-правов≥ механ≥змиФ.[3, 16c.] ќдним словом, економ≥чн≥ в≥дносини будь-¤кого р≥вн¤ розвитку потребують дл¤ себе найб≥льш адекватних державних ≥ правових ≥нститут≥в. ¬ цьому смисл≥ можна говорити про економ≥чну задан≥сть державних заклад≥в ≥ правових норм, де безпосередньо дотикаютьс¤ економ≥чн≥ й правов≥ проблеми. ƒержава й право, виникаЇ у в≥дпов≥дь на економ≥чн≥ потреби.

ƒержава й право повТ¤зан≥ з економ≥чними в≥дносинами безпосередн≥ше, т≥сн≥ше, н≥ж ≥нш≥ частини сусп≥льноњ надбудови. ¬ наш≥й крањн≥ проблеми в≥дношенн¤ економ≥ки ≥ державно-правового управл≥нн¤ набули в останн≥ роки особливу гостроту й актуальн≥сть.

“еор≥¤ держави ≥ права й соц≥олог≥¤. —оц≥олог≥¤ Ц одна з гуман≥тарних наук, ¤к≥ займаютьс¤ проблемами управл≥нн¤ соц≥ального житт¤ й функц≥онуванн¤ соц≥альних систем. “ому вона звТ¤зана з управл≥нн¤м, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ з допомогою держави ≥ права. —оц≥олог≥¤ вивчаЇ також законом≥рност≥ соц≥альноњ повед≥нки людей, њњ мотивац≥ю.

ќпираючись на дос¤гненн¤ соц≥олог≥њ, на конкретн≥ соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн¤, наука про державу й право може усп≥шно вир≥шити проблеми п≥двищенн¤ соц≥альноњ ефективност≥ норм права, способ≥в ≥ гарант≥й удосконаленн¤ державного апарату.

“еор≥¤ держави ≥ права й пол≥толог≥¤. √оловне призначенн¤ пол≥толог≥њ Ц вивченн¤ пол≥тики, пол≥тичних ≥нститут≥в систем ≥ процес≥в. ƒержава й право нев≥дд≥льн≥ в≥д пол≥тики ≥ пол≥тичного житт¤ сусп≥льства. ѕричому держава, њњ д≥¤льн≥сть зовс≥м не частковий випадок пол≥тики, не один з окремих, р¤дових д≥л¤нок пол≥тичного житт¤. « державною владою, ≥з њњ складом ≥ формами, методами д≥¤льност≥ напр¤му звТ¤зане пол≥тичне житт¤ в ц≥лому. ѕол≥тика, ¤к вважали древн≥ греки, - мистецтво управл≥нн¤ державою.

ѕол≥тична (державна) влада представл¤Ї собою в≥нець пол≥тики, служить основою пор¤дку в сусп≥льств≥. « пол≥тичною владою напр¤му чи не напр¤му звТ¤зан≥ вс≥ пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ ≥нш≥ пол≥тичн≥ ≥нститути, а значить, вс≥ вони активно взаЇмод≥ють ≥з державою ≥ правом. [7, 53c.]

“еор≥¤ держави й права ≥ соц≥альна психолог≥¤. “еор≥¤ держави ≥ права, ¤ка досл≥джуЇ специф≥чн≥ форми й методи впливу на повед≥нку людей, не може не ц≥кавитись соц≥ально - психолог≥чними особливост¤ми сусп≥льного житт¤. Ѕ≥льше того, вивченн¤ формуванн¤ вс≥х вид≥в ≥ р≥вн≥в правосв≥домост≥, правотворчост≥, зм≥сту права, ефективност≥ його впливу на св≥дом≥сть, волю ≥ повед≥нку людей неможливе без врахуванн¤ дос¤гнень соц≥альноњ психолог≥њ.

ћайже вс≥ основн≥ категор≥њ держави ≥ права (влада, авторитет, субТЇктивн≥ права ≥ обовТ¤зки, дисципл≥на, законн≥сть, корупц≥¤ ≥ ≥нш≥) не можуть бути по-справжньому глибоко розкрит≥ без ви¤вленн¤ њх соц≥ально-психолог≥чноњ сторони. [1, 55c.]

«багаченн¤ державознавства й правознавства найнов≥шими дос¤гненн¤ми вс≥х гуман≥тарних наук допоможе њм розкрити природу, сутн≥сть ≥ законом≥рност≥ руху свого предмета, вибирати в≥рн≥ гуман≥стично направлен≥ п≥знавальн≥ ор≥Їнтири, б≥льше наблизитись до потреб практики.

г) “еор≥¤ держави ≥ права в систем≥ юридичних наук

—кладн≥сть, багатогранн≥сть, динам≥зм держави ≥ права привод¤ть до того, що окрем≥ њх сторони, аспекти вивчаютьс¤ багатьма юридичними науками. ј будь-¤ка наука включаЇ в себе п≥знавальну д≥¤льн≥сть людей, ≥ чим продуктивн≥ш≥ результати досл≥дницькоњ роботи, тим б≥льше знань накопичуЇ наука.

—истему юридичних дисципл≥н можна под≥лити на групи. ѕеревалов под≥л¤Ї њх наступним чином:

≥сторико-теоретичн≥ науки (теор≥¤ держави ≥ права, ≥стор≥¤ держави ≥ права, ≥стор≥¤ пол≥тичних ≥ правових знань);

галузев≥ науки (конституц≥йне право, цив≥льне право, трудове право, адм≥н≥стративне право, крим≥нальне, еколог≥чне ≥ ≥нш≥);

прикладн≥ науки (крим≥нал≥стика, судова статистика, судова медицина й ≥нш≥); особливе м≥сце займаЇ наука м≥жнародного права. [1, 58c.]

≤сторико-правов≥ науки представл¤ють собою своЇр≥дне в≥дгалуженн¤ теор≥њ держави ≥ права. ¬они також вивчають державу ≥ право в ц≥лому, ≥сторичний розвиток пол≥тичноњ й правовоњ думки, але акцентують увагу на ≥сторичн≥й конкретност≥ держави ≥ права. [4, 18c.] “еор≥¤ держави ≥ права використовуЇ висновки й дос¤гненн¤ ≥сторичних наук, ≥сторичний матер≥ал ¤к опорний, базовий.

√алузев≥ юридичн≥ науки складають найб≥льшу групу, в них проход¤ть найсуттЇв≥ш≥ зм≥ни. “ак, в наш≥ дн≥ значно виросла роль громад¤нського права ≥ в≥дпов≥дно науки громад¤нського права. ѕредметний, зм≥стовний ≥ пон¤т≥йний взаЇмозвТ¤зок теор≥њ держави ≥ права з галузевими науками не викликаЇ сумн≥в≥в. ѕо в≥дношенню до них теор≥¤ держави ≥ права виступаЇ ¤к узагальнююча синтезуюча наука. ѕо-перше вона вивчаЇ державу ≥ право в ц≥лому, ви¤сн¤Ї загальн≥ законом≥рност≥ њх, виникненн¤, розвитку й функц≥онуванн¤. ѕредмет же будь-¤коњ галузевоњ науки заданий межами визначених сусп≥льних в≥дносин, рамками в≥дпов≥дноњ галуз≥ права. ѕо-друге теор≥¤ держави ≥ права досл≥джуЇ загальн≥ дл¤ вс≥х галузевих наук питанн¤ (вченн¤ про правов≥дносини, правопорушенн¤, юридичну в≥дпов≥дальн≥сть, праворозум≥нн¤ й ≥нше). ѕо-третЇ, вона в≥д≥граЇ методолог≥чну роль у юриспруденц≥њ. Ѕез њњ висновк≥в, наукових категор≥й галузев≥ науки об≥йтис¤ не можуть.

«начно менше теор≥¤ держави ≥ права взаЇмоповТ¤зана з прикладними науками. ÷е зумовлено тим, що останн≥ не повн≥стю в≥днос¤тьс¤ до юридичних наук, оск≥льки включають у св≥й зм≥ст дан≥ природних, техн≥чних ≥ ≥нших наук.1

2. ѕредмет теор≥њ держави ≥ права

 ожна наука маЇ св≥й предмет досл≥дженн¤, п≥д ¤ким розум≥Їтьс¤ досл≥джувана нею сторона обТЇктивноњ д≥йсност≥. ≤ншими словами предмет науки Ц це т≥ ¤вища й процеси реального св≥ту, ¤к≥ досл≥джуютьс¤ нею. Ќа що направлене наукове п≥знанн¤. Ќаука вивчаЇ перш за все законом≥рност≥ розвитку природи й сусп≥льства. ѕредмет теор≥њ держави ≥ права не Ї вин¤тком.

“еор≥¤ держави ≥ права вивчаЇ загальн≥ законом≥рност≥ виникненн¤, розвитку, призначенн¤ й функц≥онуванн¤ держави ≥ права. ¬она, так би мовити, вид≥л¤Ї державу ≥ право з ус≥Їњ системи сусп≥льних ¤вищ ≥ досл≥джуЇ њх внутр≥шн≥ законом≥рност≥. јле тод≥ держава й право розвиваЇтьс¤ у взаЇмозвТ¤зку з економ≥кою, пол≥тикою, мораллю, культурою й ≥ншими сусп≥льними феноменами. ѕричому теор≥ю держави ≥ права ц≥кавить не т≥льки соц≥ально-економ≥чна обумовлен≥сть державних ≥ правових ¤вищ, але й зростаючий вплив останн≥х на економ≥ку, соц≥альне й духовне житт¤ сусп≥льства.

ѕредметом науки теор≥њ держави ≥ права служать багатосторонн≥ ≥ складн≥ взаЇмод≥њ сусп≥льства й держави, роль ≥ м≥сце держави ≥ права в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства. ¬она вивчаЇ не т≥льки державно-правов≥ ¤вища й процеси, але й представленн¤ людей у них. ¬ њњ предмет входить сусп≥льна, групова ≥ ≥ндив≥дуальна пол≥тична й правова св≥дом≥сть. [6, 64c.]

1	2	3	4

Ќазва: ѕредмет та методолог≥¤ теор≥њ держави ≥ права
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (4767 прочитано)