јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕланета з к≥льцем Ц —атурн

ѕланета з к≥льцем Ц —атурн

—атурн Ц друга планета Ц велетень ≥ шоста числом планета в —он¤чн≥й систем≥. ћайже у всьому под≥бна до ёп≥тера, вона обертаЇтьс¤ навколо —онц¤ з пер≥одом 29,5 земних рок≥в на в≥дстан≥ близько 9,5 а.о. «ор¤на доба на —атурн≥ триваЇ 10 год. 45 хв. „ерез швидке обертанн¤ в≥н сплюснутий б≥л¤ полюс≥в: пол¤рний рад≥ус планети менший в≥д екватор≥ального. ѕер≥оди його обертанн¤ у р≥зних широтах не однаков≥. ћаса —атурна в 95 раз≥в б≥льше за масу «емл≥, а сила т¤ж≥нн¤ в 1,12 рази б≥льша за земну.

—атурн маЇ на диво низьку густину, нижчу за густину води Ц лише 0,7 г/см3. ≤ ¤кби знайшовс¤ такий велетенський океан з води, куди можна було б занурити —атурн, в≥н би не потонув. “ака маленька густина св≥дчить про те, що, ¤к ≥ решта планет Ц г≥гант≥в, —атурн переважно складаЇтьс¤ з водню ≥ гел≥ю.

ќск≥льки —атурн знаходитьс¤ в 9,5 раз≥в дал≥ в≥д —онц¤, н≥ж «емл¤, то на одиницю площ≥ в≥н отримуЇ в 90 раз≥в менше тепла н≥ж вона. «г≥дно з рахунками температура зовн≥шнього шару хмарового покриву повинна становити 80 , насправд≥ температура атмосфери планети дор≥внюЇ 90 . ќтже, —атурн, ¤к ≥ ёп≥тер, перебуваЇ в стан≥ пов≥льного стисканн¤. Ќа диску жовтуватого кольору окрем≥ детал≥ верхн≥х шар≥в атмосфери —атурна про¤вл¤ютьс¤ значно слабк≥ше, н≥ж у ёп≥тер≥.†††††††

“а все ж при екватор≥альн≥ темн≥ смуги видно досить добре. ѕом≥тно також, що припол¤рн≥ зони здаютьс¤ злегка зменшуватими. ќкр≥м, того, час в≥д часу з'¤вл¤ютьс¤ св≥тл≥ й темн≥ пл¤ми, завд¤ки ¤ким ≥ було визначено пер≥од обертанн¤ —атурна. ” верхн≥х шарах хмарового покриву спостер≥гаютьс¤ сильн≥ в≥три, швидк≥сть ¤ких в екватор≥альн≥й зон≥ дос¤гаЇ 110 м/с.

—атурн ¤к ≥ ёп≥тер, маЇ магн≥тне поле, рад≥ац≥йн≥ по¤си, ≥ Ї джерелом рад≥овипром≥нюванн¤.

—еред планет-г≥гант≥в —атурн Ц найц≥кав≥ша планета в —он¤чн≥й систем≥.

Ўироке, ц≥лком плоске к≥льце оточуЇ екватор планети, ¤к капелюх його криси. ¬оно розм≥щене похило до того кола по ¤кому —атурн обходить —онце за 29,5 року. „ерез те залежно в≥д положенн¤ —атурна на його шл¤ху к≥льце повертаЇтьс¤ до нас то одним боком, то другим.  ожн≥ 15 рок≥в воно стаЇ до нас ребром, ≥ тод≥ його не можна розгл¤д≥ти нав≥ть у найпотужн≥ш≥ телескопи, а це значить що к≥льце дуже тонке ≥ його товщина не перевищуЇ 10-15 км.

«наменитий астроном √ал≥лей у 1610 роц≥ ви¤вив, що —атурн чимось оточений. јле його телескоп був надто слабкий, ≥ через те √ал≥лей не зм≥г роз≥брати, що в≥н бачить навколо —атурна. “≥льки через п≥встол≥тт¤ голландському вченому √юйгенсу вдалос¤ розгл¤д≥ти, що це насправд≥ плоске к≥льце, ¤ке оточуЇ планету, ≥ н≥де до нењ не доторкаЇтьс¤. ¬ивченн¤ —атурна за допомогою досконал≥ших телескоп≥в показало, що к≥льце розпадаЇтьс¤ на три частини, ¤к≥ утворюють немов три незалежних к≥льц¤, вкладених одне в одне. «овн≥шнЇ к≥льце в≥докремлюЇтьс¤ в≥д середнього темним пром≥жком Ц вузькою чорною щ≥линою. —ереднЇ к≥льце ¤скрав≥ше в≥д зовн≥шнього. « середини до нього щ≥льно п≥дходить нап≥впрозоре, немов тумани Ц третЇ к≥льце. ўо Ї ¤вл¤ють собою ц≥ ц≥кав≥ к≥льц¤? ћоже, це справд≥ тверд≥ маленьк≥ площадки? Ќ≥, це не так. ¬идатн≥ вчен≥ Ц англ≥йський ф≥зик ћаксвелл ≥ рос≥йська ж≥нка-математик —.¬.  овалевська своњми розрахунками довели, що суц≥льне ≥ тверде к≥льце такого розм≥ру ≥снувати не може: воно було б миттю зруйноване внасл≥док в≥дм≥нност≥ в сил≥ прит¤ганн¤ дл¤ р≥зних його частин. ¬идатний рос≥йський астроф≥зик ј.ј. ЅЇлопольський† пильними спостереженн¤ми —атурна п≥дтвердив, що к≥льце справд≥ не суц≥льне. ¬и¤вилось, що швидк≥сть рух≥в р≥зних частинок к≥льц¤ р≥зна. ÷е значить, що к≥льц¤ складаютьс¤ з др≥бних уламк≥в, кожний з ¤ких обертаЇтьс¤ накоњло —атурна з такою швидк≥стю, ¤ку мав би супутник планети, що перебуваЇ на так≥й сам≥й в≥ддал≥.

 ожний такий уламок Ц н≥би незалежний супутник, що сам по соб≥ обертаЇтьс¤ навколо —атурна.

 ≥льц¤ —атурна мають складну структуру. Д¬о¤жер-1Ф ≥ Д¬о¤жер-2Ф, ¤к≥ пролет≥ли повз —атурн у 1980-1981 рр., передали на «емлю зображенн¤ к≥лець з близькоњ в≥дстан≥. Ќа фотограф≥њ видно, що к≥льц¤ —атурна складаютьс¤ з сотень окремих вузьких к≥лець, розд≥лених такими ж вузькими пром≥жками. —ам≥ ж к≥льц¤ складаютьс¤ з окремих часток вод¤ного крихкого сн≥гу розм≥ром в≥д др≥бних пилинок до брил у 10-15 м завб≥льшки, ¤к≥ добре в≥дбивають сон¤чне св≥тло. Ўирина к≥лець разом ≥з найв≥ддален≥шим дуже слабким к≥льцем, становить 65000 км, а товщина не перевищуЇ 1 км.

ќкр≥м к≥лець, —атурн маЇ 30 в≥домих на сьогодн≥ супутник≥в. Ќайб≥льший супутник —атурна, “итан, маЇ потужну непрозору атмосферу товщиною до 200 км. ¬она складаЇтьс¤ з азоту з дом≥шками метану ≥ водню. јле вс≥ вони далеко менш≥ в≥д “итану. —атурн багато в чому нагадуЇ свого —ократа Ц ёп≥тера.

1

Ќазва: ѕланета з к≥льцем Ц —атурн
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (866 прочитано)