ƒержавне регулюванн¤ > —оц≥ально-пол≥тичн≥ аспекти становленн¤ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥

—оц≥ально-пол≥тичн≥ аспекти становленн¤ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥

≤де¤ громад¤нського сусп≥льства заснована на необх≥дност≥ ефективного регулюванн¤ взаЇмов≥дносин людини з пол≥тичною владою, сусп≥льства з державою. Ѕудь-¤ка пол≥тична влада, особливо державна, ¤кими б не були њњ соц≥альна природа ≥ мотивац≥¤ д≥й, маЇ тенденц≥ю до розширенн¤ своњх повноважень ≥ встановленн¤ тотального контролю над сусп≥льством. « метою протид≥¤ти ц≥й тенденц≥њ ≥ дл¤ обмеженн¤ державного свав≥лл¤ людство напрацювало низку теоретичних ≥ практичних засоб≥в, до ¤ких в≥днос¤тьс¤, зокрема, ≥дењ правовоњ держави ≥ громад¤нського сусп≥льства. —енс ≥дењ правовоњ держави пол¤гаЇ в тому, щоб звС¤зати пол≥тичну владу, державу правом, п≥дпор¤дкувати њњ д≥њ закону. —енс ≥дењ громад¤нського сусп≥льства Ч п≥дпор¤дкувати державу сусп≥льству, обмежити свав≥лл¤ державноњ влади. ќбидв≥ ц≥ ≥дењ ≥ позначуван≥ ними сусп≥льн≥ феномени т≥сно повС¤зан≥ м≥ж собою Ч правова держава ≥ громад¤нське сусп≥льство взаЇмно передбачають одне одного. ќднак на в≥дм≥ну в≥д намагань створити правову державу в ”крањн≥, формуванн¤ у н≥й громад¤нського сусп≥льства поки що не стало нав≥ть предметом серйозних наукових досл≥джень.

” найб≥льш загальн≥й форм≥ громад¤нське сусп≥льство найчаст≥ше визначаЇтьс¤ ¤к сусп≥льство, в≥докремлене в≥д держави (¤к пол≥тичного ≥нституту), сфера недержавних сусп≥льних ≥нститут≥в ≥ в≥дносин. ¬≥докремлен≥сть громад¤нського сусп≥льства в≥д держави зовс≥м не означаЇ, що воно перебуваЇ поза сферою державного впливу. ” сучасному сусп≥льств≥ навр¤д чи знайдетьс¤ така сфера сусп≥льного чи приватного житт¤, ¤ка б не зазнавала впливу з боку держави. “ак чи ≥накше держава регулюЇ вс≥ сусп≥льн≥ в≥дносини Ч в≥д с≥мейних до пол≥тичних. ќднак це регулюванн¤ може зд≥йснюватис¤ ¤к на основ≥ закону, ¤кий у демократичних державах Ї результатом сусп≥льного консенсусу, так ≥ шл¤хом дов≥льноњ регламентац≥њ з боку р≥зних державних структур ≥ посадових ос≥б, нер≥дко всупереч сусп≥льним ≥нтересам. ≤де¤ громад¤нського сусп≥льства ¤краз ≥ покликана обмежити таку дов≥льну регламентац≥ю.

¬она дозвол¤Ї розгл¤дати сусп≥льство ≥ державу ¤к партнер≥в, визнаЇ у цьому партнерств≥ пр≥оритет сусп≥льства, слугуЇ утвердженню у сусп≥льн≥й св≥домост≥ думки про те, що держава ≥снуЇ дл¤ сусп≥льства, а не навпаки.
ѕроблема становленн¤ громад¤нського сусп≥льства Ї особливо актуальною дл¤ ко-лишн≥х соц≥ал≥стичних крањн, ¤к≥ стали на шл¤х демократичного розвитку. «а соц≥ал≥зму мало м≥сце одержавленн¤ вс≥х сфер сусп≥льного житт¤. ƒержава фактично була власником вс≥х засоб≥в виробництва, а одержавлена правл¤ча парт≥¤ монопол≥зувала пол≥тичну владу в сусп≥льств≥, навС¤зувала йому Їдину ≥деолог≥ю, спр¤мовувала д≥¤льн≥сть громадських орган≥зац≥й, втручалас¤ у с≥мейн≥ стосунки тощо. ‘актично держава поглинула громад¤нське сусп≥льство.

¬≥дсутн≥сть розвинутих структур громад¤нського сусп≥льства ≥ його зворотнього впливу на державу були головними причинами численних соц≥альних експеримент≥в, ¤к≥ держава звалювала на сусп≥льство у форм≥ Ђбуд≥вництваї соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму, Ђкультурних революц≥йї, а також масових пол≥тичних репрес≥й, голодомор≥в тощо.

Ќерозвинен≥сть громад¤нського сусп≥ль-ства Ї одн≥Їю з основних причин того кризового стану, в ¤кому опинилис¤ громад¤ни ”крањни головним чином з вини власноњ ж держави. ¬ ”крањн≥ сусп≥льство в ц≥лому ≥ кожний громад¤нин зокрема поки що залежать в≥д держави у вс≥х в≥дношенн¤х, не маючи на нењ д≥Ївих засоб≥в впливу, що дозвол¤Ї останн≥й вдаватис¤ до дов≥льних соц≥ально-економ≥чних експеримент≥в ≥ не нести в≥дпов≥дальност≥ за њх згубн≥ насл≥дки. —тановленн¤ громад¤нського сусп≥льства ¤краз ≥ маЇ на мет≥ поставити державу п≥д контроль сусп≥льства, звести до м≥н≥муму завдавану нею шкоду, обмежити свав≥лл¤ державноњ влади.

 онтроль над державою громад¤нське сусп≥льство зд≥йснюЇ у р≥зних формах ≥ за допомогою р≥зноман≥тних засоб≥в. ќсновою в≥дмежуванн¤ ≥
незалежност≥ громад¤нського сусп≥льства в≥д держави ≥ обмеженн¤ свав≥лл¤ останньоњ Ї конституц≥йне проголошенн¤ прав ≥ свобод особи. «а своЇю сутн≥стю конституц≥¤ Ї системою обмежень державноњ влади шл¤хом проголошенн¤ ≥ законодавчого забезпеченн¤ прав ≥ свобод людини ≥ громад¤нина.

 онституц≥¤ незалежноњ ”крањни проголосила широкий спектр особистих, соц≥ально-економ≥чних ≥ пол≥тичних прав ≥ свобод людини ≥
громад¤нина. Ѕагато в чому ц≥ права ≥ свободи зб≥гаютьс¤ з тими, ¤к≥ проголошувалис¤ у рад¤нськ≥й конституц≥њ. јле м≥ж двома конституц≥¤ми Ї ≥
принципов≥ в≥дм≥нност≥. « точки зору становленн¤ громад¤нського сусп≥льства до таких в≥дм≥нностей сл≥д в≥днести у першу чергу проголошенн¤
права приватноњ власност≥. ” статт≥ 41  онституц≥њ ”крањни, зокрема, зазначаЇтьс¤: Ђ ожен маЇ право волод≥ти, користуватис¤ ≥ розпор¤джатис¤
своЇю власн≥стю, результатами своЇњ ≥нтелектуальноњ, творчоњ д≥¤льност≥. ѕраво приватноњ власност≥ набуваЇтьс¤ в пор¤дку, визначеному
законом... ѕраво приватноњ власност≥ Ї непорушнимї.
ўе до прийн¤тт¤ новоњ  онституц≥њ право приватноњ власност≥ було введене «аконом ”крањни Ђѕро власн≥стьї в≥д 07.02.91 р. з наступними
його зм≥нами ≥ доповненн¤ми. ѕриватна власн≥сть визнавалас¤ законом р≥вноправною з ≥ншими формами власност≥ Ч колективною ≥
державною.  онституц≥йне проголошенн¤ ≥ законодавче закр≥пленн¤ права приватноњ власност≥ заклало правов≥ основи економ≥чних засад
громад¤нського сусп≥льства, оск≥льки приватна ≥ в ц≥лому Ч недержавна власн≥сть Ї економ≥чною п≥двалиною цього сусп≥льства. —аме приватна
власн≥сть Ї економ≥чною основою свободи ≥ндив≥да, його незалежност≥ в≥д держави.
¬ир≥шальне значенн¤ дл¤ формуванн¤ недержавних форм власност≥ мають роздержавленн¤ ≥ приватизац≥¤, сутн≥сть ¤ких пол¤гаЇ у зм≥н≥
державноњ форми власност≥ на так≥ њњ р≥зновиди, ¤к приватна ≥ колективна. Ќе будемо торкатис¤ тут питань справедливост≥ способ≥в ≥ форм
зд≥йсненн¤ приватизац≥њ, њњ економ≥чноњ ефективност≥ та доц≥льност≥ стосовно окремих державних п≥дприЇмств. ѕри на¤вност≥ у цьому в≥дношенн≥
численних прорахунк≥в незаперечним Ї сам факт приватизац≥њ, в результат≥ ¤коњ в≥дбуваЇтьс¤ становленн¤ р≥зних форм недержавноњ власност≥ ≥
господарюванн¤ Ч акц≥онерних товариств, кооператив≥в, орендних п≥дприЇмств тощо. “ак≥ економ≥чн≥ обСЇднанн¤ Ї ≥нститутами громад¤нського
сусп≥льства.
—тановленн¤ в ”крањн≥ р≥зних форм недержавноњ власност≥, розвиток п≥дприЇмництва обумовлюють ≥стотн≥ зм≥ни в соц≥альн≥й структур≥
сусп≥льства, ¤ку складають соц≥ально-класов≥, етн≥чн≥, демограф≥чн≥, профес≥йн≥ ≥ територ≥альн≥ сп≥льноти людей. «-пом≥ж ус≥х соц≥альних сп≥льнот
найб≥льшою м≥рою в≥д економ≥чноњ структури сусп≥льства, передус≥м в≥д на¤вних у н≥й форм власност≥, залежать соц≥ально-класов≥ (сусп≥льн≥
класи, внутр≥класов≥ ≥ м≥жкласов≥ соц≥альн≥ верстви ≥ групи) ≥ соц≥ально-профес≥йн≥ (роб≥тники, сел¤ни, п≥дприЇмц≥, спец≥ал≥сти, службовц≥)
сп≥льноти. «м≥ни у формах власност≥ обумовлюють в≥д-пов≥дн≥ зрушенн¤ у соц≥ально-класов≥й ≥ соц≥ально-профес≥йн≥й структурах сусп≥льства.
ѕри на¤вност≥ ≥стотних в≥дм≥нностей у п≥дходах марксистськоњ ≥ так званоњ зах≥дноњ соц≥олог≥њ до розум≥нн¤ соц≥ально-класовоњ структури
сусп≥льства сп≥льним дл¤ цих п≥дход≥в Ї визнанн¤ соц≥ально-економ≥чного чинника, у першу чергу в≥дносин власност≥ на засоби вироб-ництва, ¤к
основи класовоњ диференц≥ац≥њ сусп≥льства. ” в≥дпов≥дност≥ з цим чинником у сусп≥льств≥ з ринковою економ≥кою виокремлюютьс¤ три класи:
найманих прац≥вник≥в, великих ≥ середн≥х власник≥в засоб≥в виробництва, др≥бних власник≥в засоб≥в виробництва. ќсоблив≥стю зах≥дноњ соц≥олог≥њ
у цьому в≥дношенн≥ Ї, зокрема, те, що вона уникаЇ ≥деолог≥зованих марксистських назв цих клас≥в (пролетар≥ат, буржуаз≥¤, др≥бна буржуаз≥¤),
називаючи њх найчаст≥ше нижчим, або роб≥тничим, вищим ≥ середн≥м класами ≥ розширюючи при цьому склад останнього за рахунок ос≥б
розумовоњ прац≥ Ч службовц≥в ≥ спец≥ал≥ст≥в.1
ѕон¤тт¤ Ђсусп≥льний класї Ї теоретичною конструкц≥Їю, ¤ка не ф≥ксуЇтьс¤ оф≥ц≥йною соц≥альною статистикою зах≥дних крањн.
ƒиференц≥юючи соц≥альний склад самод≥¤льного населенн¤, ц¤ статистика використовуЇ пон¤тт¤ Ђсоц≥ально-профес≥йна групаї. “ак, основними
обл≥ковими групами в переписах самод≥¤льного населенн¤ ‘ранц≥њ Ї ш≥сть соц≥ально-профес≥йних груп: Ђс≥льськ≥ господар≥ї, Ђрем≥сники, торговц≥,
власники п≥дприЇмствї, Ђкадри, представники профес≥й розумовоњ прац≥ї, Ђпредставники пром≥жних профес≥йї, Ђслужбовц≥ї, Ђроб≥тникиї.
—оц≥альна статистика ‘–Ќ оперуЇ такими основними категор≥¤ми самод≥¤льного населенн¤: Ђроб≥тникиї, Ђсел¤ниї, Ђслужбовц≥ ≥ чиновникиї,
Ђсамост≥йн≥ поза с≥льським господарствої, Ђ≥нш≥ї.
” процесах приватизац≥њ, становленн¤ ринковоњ економ≥ки в ”крањн≥ формуютьс¤ класи власник≥в засоб≥в виробництва, зС¤вл¤ютьс¤
в≥дпов≥дн≥ соц≥ально-профес≥йн≥ групи. ќднак державна соц≥аль-на статистика поки що не реЇструЇ цих процес≥в. ¬ умовах соц≥ал≥зму оф≥ц≥йний
статистичний обл≥к самод≥¤льного населенн¤ зд≥йснювавс¤ в категор≥¤х Ђроб≥тникиї, Ђслужбовц≥ї ≥ Ђколгоспникиї. “ака диференц≥ац≥¤ вже не
в≥дпов≥даЇ новим економ≥чним ≥ соц≥альним реал≥¤м. ќднак обгрунтовано в≥дмовившись в≥д попереднього под≥лу самод≥¤льного населенн¤,
органи державноњ статистики ”крањни все ще не налагодили обл≥к динам≥ки соц≥ального складу населенн¤ за соц≥ально-профес≥йними групами,
на зразок того, ¤кий ≥снуЇ у крањнах «аходу.
ќск≥льки економ≥чну основу громад¤нського сусп≥льства становить недержавна власн≥сть на засоби виробництва, то одн≥Їю з основних
ознак соц≥альноњ структури цього сусп≥льства Ї на¤вн≥сть у н≥й клас≥в власник≥в засоб≥в виробництва ≥ в≥дпов≥дних соц≥ально-профес≥йних груп Ч
п≥дприЇмц≥в ≥ сел¤н. ўе одн≥Їю ≥стотною ознакою розвинутого громад¤нського сусп≥льства Ї на¤вн≥сть у ньому так званого середнього класу.
ѕотр≥бно сказати, що теза про середн≥й клас, ¤к основу благополучч¤ ≥ стаб≥льност≥ сусп≥льства, Ї досить попул¤рною у наших пол≥тик≥в.
¬важаЇтьс¤, зокрема, що приватизац≥¤, отриманн¤ кожним громад¤нином ”крањни частки державноњ власност≥ на св≥й приватизац≥йний
майновий сертиф≥кат зробить ¤кщо не вс≥х, то принаймн≥ б≥льш≥сть член≥в сусп≥льства, власниками. ÷≥ власники заживуть заможно ≥ складуть так
званий середн≥й клас Ч основу економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ стаб≥льност≥ сусп≥льства.
јле нав≥ть у крањнах «аходу такого середнього класу не ≥снуЇ. Ѕ≥льше того, його в принцип≥ бути не може. ¬ умовах ринковоњ економ≥ки та
жорсткоњ конкурентноњ боротьби власн≥сть на засоби виробництва не може бути розпорошеною, вона неодм≥нно концентруЇтьс¤ в руках його
незначноњ меншост≥. ” крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою понад 80 % самод≥¤льного населенн¤ Ї не власниками, а найманими
прац≥вниками. ƒр≥бн≥ власники складають там 10-15 % самод≥¤льного населенн¤, а основна частина власност≥ зосереджена в руках 4-5 %.
¬олод≥нн¤ частиною найманих прац≥вник≥в дек≥лькома акц≥¤ми п≥дприЇмств ще не робить њх власниками, бо Ї дл¤ них незначним джерелом
доходу пор≥вн¤но ≥з зароб≥тною платою.
” процес≥ приватизац≥њ в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивний перерозпод≥л колишньоњ державноњ власност≥ на користь не Ђсередньогої, а
Ђвищогої класу Ч незначноњ частини населенн¤. як зазначив виконувач обовС¤зк≥в √олови ‘онду державного майна ”крањни ќ.Ѕондар на
сес≥йному зас≥данн≥ ¬ерховноњ –ади у вересн≥ 1998 р., на сьогодн≥ в ”крањн≥ Ђприватизовано 59 тис¤ч п≥дприЇмств, з ¤ких 41 % Ч шл¤хом викупу
членами трудових колектив≥в, 21% Ч оренди з викупом... Ќин≥ ц¤ власн≥сть часто-густо вже не належить цим колективам, њњ перепроданоФ.2
Ќеважко спрогнозувати, в чињх руках опин¤тьс¤ рештки державноњ власност≥ на другому Ч аукц≥онному, тобто грошовому, етап≥
приватизац≥њ. ¬иходить, що зам≥сть середнього класу отримуЇмо соц≥альну пол¤ризац≥ю, под≥л сусп≥льства на незначну багат≥ючу менш≥сть ≥
зубож≥лу абсолютну б≥льш≥сть.
—оц≥ально-економ≥чною ознакою громад¤нського сусп≥льства у тому вигл¤д≥, в ¤кому воно склалос¤ в крањнах з розвиненою ринковою
економ≥кою, Ї на¤вн≥сть середнього класу не ¤к класу власник≥в засоб≥в виробництва, а ¤к прошарку матер≥ально забезпечених людей, до ¤кого
вход¤ть не лише др≥бн≥ ≥ середн≥ власники засоб≥в виробництва, а й найман≥ прац≥вники Ч спец≥ал≥сти, службовц≥, високооплачуван≥ роб≥тники.
«ах≥дна емп≥рична соц≥олог≥¤ звичайно конструюЇ середн≥й клас саме на основ≥ певноњ величини доход≥в р≥зних груп населенн¤. ј оск≥льки ч≥тких
критер≥њв верхньоњ ≥ нижньоњ меж≥ таких доход≥в немаЇ, то визначенн¤ середнього класу у цьому розум≥нн≥ Ї досить розпливчастим.
ќднак у практичному в≥дношенн≥ сусп≥льство такого середнього класу, людей достатку, або, ¤к його називають на «аход≥, сусп≥льство
загального благоденства, характеризуЇтьс¤ в≥дносною економ≥чною ≥ пол≥тичною стаб≥льн≥стю, бо заможн≥ люди не хочуть н≥ економ≥чних
потр¤с≥нь, н≥ пол≥тичних революц≥й. ”крањнському сусп≥льству до такого благоденства ще дуже далеко.
якщо економ≥чна структура громад¤нського сусп≥льства Ї основою його соц≥альноњ структури, то останн¤, у свою чергу, виступаЇ основою
пол≥тичноњ структури цього сусп≥льства. ƒо найважлив≥ших пол≥тичних ≥нститут≥в громад¤нського сусп≥льства, ¤к≥ формуютьс¤ на основ≥ його
соц≥альноњ структури, належать пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ групи ≥нтерес≥в.
√оловною ознакою пол≥тичноњ парт≥њ ¤к орган≥зованоњ групи однодумц≥в Ї прагненн¤ до оволод≥нн¤ державною владою, њњ зд≥йсненн¤ й
утриманн¤. як добров≥льн≥ обСЇднанн¤ громад¤н, пол≥тичн≥ парт≥њ Ї ≥нститутами громад¤нського сусп≥льства. ¬они виконують у сусп≥льств≥ низку
важливих функц≥й: вираженн¤ соц≥альних ≥нтерес≥в, ≥деолог≥чноњ та пол≥тичноњ соц≥ал≥зац≥њ, формуванн¤ громадськоњ думки та ≥н. ” той же час
пол≥тичн≥ парт≥њ перебувають у т≥сному звС¤зку з державною владою. ” випадку оволод≥нн¤ держав- ною владою та чи ≥нша парт≥¤ стаЇ субСЇктом
державно-пол≥тичних в≥дносин ≥ в ц≥й ¤кост≥ не виступаЇ ≥нститутом громад¤нського сусп≥льства. ÷е стосуЇтьс¤ не лише правл¤чоњ парт≥њ, а й ус≥х
≥нших парт≥й, Ч залежно в≥д представництва в органах державноњ влади ≥ управл≥нн¤. ѕол≥тичн≥ парт≥њ Ї головною ланкою, ¤ка звС¤зуЇ
громад¤нське сусп≥льство з державою, забезпечуЇ представництво р≥зних соц≥альних ≥нтерес≥в на державному р≥вн≥.
Ќа сьогодн≥ в ”крањн≥ нараховуЇтьс¤ вже понад п≥всотн≥ пол≥тичних парт≥й. «давалос¤ б, це маЇ максимально забезпечити представництво
багатоман≥тних ≥нтерес≥в громад¤нського сусп≥ль-ства на державному р≥вн≥. ќднак б≥льш≥сть пол≥тичних парт≥й ”крањни Ї малочисельними. ¬они
не користуютьс¤ широкою п≥дтримкою населенн¤ ≥ не мають в≥дчутного впливу на пол≥тику держави. “ак≥ парт≥њ постали не з ≥н≥ц≥ативи мас ¤к
в≥дпов≥дь на потребу в самоорган≥зац≥њ тих чи ≥нших соц≥альних сп≥льнот, а з ≥н≥ц≥ативи њх л≥дер≥в, ¤к обСЇднанн¤ пор≥вн¤но невеликих груп людей.
ƒекотр≥ з пол≥тичних обСЇднань Ї, радше, кл≥Їнтел≥стськими групами, ¤к≥ обслуговують ≥нтереси њх засновник≥в, н≥ж пол≥тичними парт≥¤ми.
“радиц≥йне розмежуванн¤ пол≥тичних парт≥й на л≥в≥, центристськ≥ ≥ прав≥ в ”крањн≥ маЇ своњ особливост≥. ” крањнах «аходу цей под≥л пол¤гаЇ
передус≥м у в≥дм≥нност≥ соц≥альноњ бази пол≥тичних парт≥й Ч л≥в≥ парт≥њ виражають ≥нтереси переважно найманих прац≥вник≥в, прав≥ Ч власник≥в.
¬ ”крањн≥ ж пол≥тичне протисто¤нн¤ в≥дбуваЇтьс¤ не м≥ж парт≥¤ми, ¤к≥ виражають ≥нтереси р≥зних сусп≥льних клас≥в, а за ≥деолог≥чною ознакою Ч
м≥ж парт≥¤ми соц≥ал≥стичного ≥ нац≥онал≥стичного спр¤муванн¤.
Ќайб≥льш впливовими парт≥¤ми л≥воњ частини спектра пол≥тичного житт¤ ”крањни Ї  омун≥стична ≥ —оц≥ал≥стична парт≥њ. ¬они ч≥тко
визначають свою соц≥альну базу Ч це люди прац≥: роб≥тники, сел¤ни, ≥нтел≥генц≥¤. ÷≥ парт≥њ виступають за пр≥оритет колективних форм власност≥
≥ господарюванн¤ в економ≥ц≥, д≥Їв≥ соц≥альн≥ гарант≥њ, розвиток сп≥вроб≥тництва у рамках —Ќƒ.
ќпонентами соц≥ал≥ст≥в ≥ комун≥ст≥в Ї численн≥ орган≥зац≥њ нац≥онал-радикального ≥ нац≥онал-демократичного спр¤муванн¤. Ѕ≥льш≥сть цих
парт≥й не мають ч≥ткоњ соц≥альноњ бази. ѓх обСЇднують антикомун≥зм та ≥де¤ державноњ незалежност≥ ”крањни. Ќа противагу л≥вим парт≥¤м вони
виступають за радикальне реформуванн¤ економ≥ки на ринкових засадах, однозначно негативно оц≥нюють перебуванн¤ ”крањни у склад≥ —–—–, њњ
соц≥ал≥стичне минуле, вбачають у –ос≥њ головну загрозу незалежност≥ ”крањни, а њњ майбутнЇ Ч в ≥нтеграц≥њ з крањнами «аходу.
¬ласне центральну частину пол≥тичного спектра ”крањни займають парт≥њ загально-демократичн-ого спр¤муванн¤ Ч Ћ≥беральна парт≥¤
”крањни, ѕарт≥¤ прац≥, ”крањнська парт≥¤ справедливост≥, Ќародно-демократична парт≥¤ та ≥н. ќр≥Їнтуючись на власника, ц≥ парт≥њ т¤ж≥ють до
л≥берал≥зму. ¬они виступають за радикальн≥ ринков≥ реформи у л≥беральному чи соц≥альному вар≥антах њх зд≥йсненн¤.
√либока ≥ тривала системна криза, в ¤к≥й опинилос¤ украњнське сусп≥льство, негативн≥ економ≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ насл≥дки зд≥йснюваних реформ
призвод¤ть до того, що ≥дењ ринкових перетворень ≥ державноњ незалежност≥ ”крањни втрачають попул¤рн≥сть ≥, в≥дпов≥дно, зменшуЇтьс¤ вплив
парт≥й нац≥онал-демократичного ≥ нац≥онал-радикального спр¤муванн¤. ÷е наочно засв≥д-чили вибори до ¬ерховноњ –ади у березн≥ 1998 р. «а
результатами вибор≥в найб≥льш радикальна нац≥онал≥стична парт≥¤ Ч”крањнська Ќац≥ональна јсамбле¤ Ч набрала лише близько 0,4 % голос≥в,
виборчий блок ЂЌац≥ональний фронтї ( онгрес украњнських нац≥онал≥ст≥в, ”крањнська консервативна республ≥канська парт≥¤, ”крањнська
республ≥канська парт≥¤) Ч близько 2,7 %, виборчий блок Ђћенше сл≥вї (¬сеукрањнське пол≥тичне обСЇднанн¤ Ђƒержавна самост≥йн≥сть ”крањниї,
—оц≥ал-нац≥ональна парт≥¤ ”крањни) Ч близько 0,2 %. ƒо ¬ерховноњ –ади пройшов лише Ќародний –ух ”крањни (9,4 %).3
Ќе стала неспод≥ваною ≥ поразка на виборах парт≥й л≥беральноњ ор≥Їнтац≥њ Ч за виборчий блок Ђѕарт≥¤ прац≥ та Ћ≥беральна парт≥¤ Ч разомї
проголосували близько 1,9 % виборц≥в, а за виборчий блок Ђ—Ћќн Ч —оц≥ально-л≥беральне обСЇднанн¤ї (ћ≥жрег≥ональний блок реформ,
 онституц≥йно-демократична парт≥¤) Ч 0,9 %.4 ÷≥ парт≥њ виникли ран≥ше, н≥ж сформувалас¤ њхн¤ соц≥альна база Ч п≥дприЇмц≥, власники. ¬
ц≥лому ж останн≥ вибори до ¬ерховноњ –ади ч≥тко ви¤вили в розвитку парт≥йноњ системи ”крањни тенденц≥ю до класичного розмежуванн¤
пол≥тичних сил за класовою ознакою на л≥в≥ ≥ прав≥.
¬ажливими пол≥тичними ≥нститутами громад¤нського сусп≥льства Ї групи ≥нтерес≥в Чдобров≥льн≥ обСЇднанн¤ людей, створен≥ дл¤
вираженн¤ ≥ задоволенн¤ њх потреб у в≥дно- синах з р≥зними пол≥тичними ≥нститутами, насамперед з державою. ѕон¤тт¤ Ђгрупи ≥нтерес≥вї Ї
в≥дносно новим дл¤ в≥тчизн¤ноњ науки про пол≥тику. Ѕлизьким за зм≥стом до нього Ї б≥льш звичне дл¤ нас пон¤тт¤ Ђгромадськ≥ орган≥зац≥њї, до
¤ких в≥днос¤тьс¤ профес≥йн≥ сп≥лки, ж≥ноч≥, молод≥жн≥, ветеранськ≥, дит¤ч≥ орган≥зац≥њ, науков≥, техн≥чн≥, культурно-просв≥тницьк≥,
ф≥зкультурно-спортивн≥ та ≥нш≥ добров≥льн≥ обСЇднанн¤ громад¤н, творч≥ сп≥лки, земл¤цтва, фонди тощо.
—ам≥ по соб≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ не Ї Ђгрупами ≥нтерес≥вї у њх пол≥толог≥чному розум≥нн≥. як Ђгрупи ≥нтерес≥вї громадськ≥ орган≥зац≥њ
виступають тод≥, коли виконують пол≥тичн≥ функц≥њ, взаЇмод≥ють з пол≥тичними ≥нститутами Ч державою ≥ пол≥тичними парт≥¤ми. ѕол≥тичн≥ функц≥њ р≥зною м≥рою властив≥ вс≥м громадським орган≥зац≥¤м. ¬ одних випадках, наприклад, у профсп≥лок, ж≥ночих, молод≥жних орган≥зац≥й, вони Ї досить виразними. ¬ ≥нших випадках, наприклад, у р≥зних аматорських обСЇднань, пол≥тичн≥ функц≥њ можуть ви¤вл¤тис¤ лише ситуативно. «а будь- ¤ких умов Ђгрупи ≥нтерес≥вї в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д пол≥тичних парт≥й тим, що не прагнуть пол≥тичноњ в≥дпов≥дальност≥, не ставл¤ть соб≥ за мету завоюванн¤ державноњ влади, а обмежуютьс¤ лише зд≥йсненн¤м впливу на нењ, виступаючи в ц≥й ¤кост≥ ¤к групи тиску.

ѕредставництво групових ≥нтерес≥в громад¤нського сусп≥льства на державному р≥вн≥ зд≥йснюЇтьс¤ ¤к у безпосередн≥х, так ≥ в опосередкованих формах. Ќайб≥льш поширеною формою безпосереднього, пр¤мого впливу Ђгруп ≥нтерес≥вї на органи державноњ влади Ї лоб≥зм.

ƒо найважлив≥ших форм опосередкованоњ взаЇмод≥њ Ђгруп ≥нтерес≥вї з державою в≥дноситьс¤ њх вплив на нењ через вибори ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ.
Ђ√рупи ≥нтерес≥вї прагнуть до налагодженн¤ звС¤зк≥в з пол≥тичними парт≥¤ми, п≥дтримують њх на виборах, щоб через них впливати на державу.
ƒекотр≥ з найб≥льш масових Ђгруп ≥нтерес≥вї, наприклад, профсп≥лки, створюють власн≥ пол≥тичн≥ парт≥њ дл¤ обранн¤ своњх представник≥в до
орган≥в державноњ влади.

—еред численних ≥ багатоман≥тних Ђгруп ≥нтерес≥вї у крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою найб≥льш впливовими Ї обСЇднанн¤ найманих прац≥вник≥в (профсп≥лок) ≥ п≥дприЇмц≥в. √оловне завданн¤ профсп≥лок Ч захист ≥нтерес≥в найманих прац≥вник≥в у в≥дносинах з п≥дприЇмц¤ми ≥ державою. ¬ умовах соц≥ал≥зму профсп≥лки виступали ≥нструментом державноњ пол≥тики, д≥¤ли п≥д кер≥в- ництвом правл¤чоњ парт≥њ.

” демократичному сусп≥льств≥ вони покликан≥ перебувати в опозиц≥њ до влади, виступати р≥вноправним партнером у в≥дносинах з державою. —тановленн¤ незалежних профсп≥лок вже в≥дбуваЇтьс¤ в ”крањн≥. ”творилис¤, зокрема, незалежна профсп≥лка г≥рник≥в ”крањни, Ќезалежна профсп≥лка г≥рник≥в ƒонбасу, ¬≥льн≥ профсп≥лки зал≥зничник≥в, ¬≥льн≥ профсп≥лки прац≥вник≥в текстильноњ та легкоњ промисловост≥ ”крањни, ‘едерац≥¤ профсп≥лок ав≥адиспетчер≥в ”крањни та ≥нш≥ профсп≥лков≥ обСЇднанн¤. —падкоЇмниц¤ Їдиних рад¤нських профсп≥лок ‘едерац≥¤ профсп≥лок ”крањни втратила монопол≥ю на представництво ≥нтерес≥в труд¤щих. ѕор¤д з нею д≥ють ≥нш≥ м≥жгалузев≥ профсп≥лков≥ обСЇднанн¤ Ч Ќац≥ональна конфедерац≥¤ профсп≥лок ”крањни, ¬сеукрањнське профсп≥лкове в≥льне обСЇднанн¤ сол≥дарност≥ труд≥вник≥в, ¬сеукрањнське обСЇднанн¤ сол≥дарност≥ труд≥вник≥в.

ѕрофсп≥лки прагнуть сам≥ представл¤ти своњ ≥нтереси на державному р≥вн≥. ’арактерним у цьому в≥дношенн≥ Ї створенн¤ у кв≥тн≥ 1997 р.
¬сеукрањнськоњ парт≥њ труд¤щих, в основу д≥¤льност≥ ¤коњ були покладен≥ програма д≥й та передвиборна платформа ‘едерац≥њ профсп≥лок ”крањни.
ўоправда, на виборах до ¬ерховноњ –ади ц¤ парт≥¤ отримала всього 0,8 % голос≥в, що певною м≥рою в≥дбиваЇ ≥ авторитет самоњ ‘ѕ” в
сусп≥льств≥. Ѕ≥льш перспективною, н≥ж створенн¤ власних Ђкишеньковихї парт≥й, дл¤ профсп≥лок була б ≥нтеграц≥¤ з впливовими пол≥тичними парт≥¤ми л≥воњ ор≥Їнтац≥њ, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤ в багатьох крањнах «аходу. ѕаралельно з≥ становленн¤м нових проф-сп≥лок в ”крањн≥ в≥дбуваЇтьс¤ утворенн¤ обСЇднань п≥дприЇмц≥в. ƒо них в≥днос¤тьс¤, зокрема, ”крањнський союз промисловц≥в ≥ п≥дприЇмц≥в, —п≥лка орендар≥в ≥ п≥дприЇмц≥в ”крањни, јсоц≥ац≥¤ фермер≥в ”крањни та ≥нш≥ обСЇднанн¤.

Ќа сьогодн≥ найвпливов≥шим з таких обСЇднань можна вважати ”крањнський союз промисловц≥в ≥ п≥дприЇмц≥в, ¤кий маЇ розгалужену мережу
рег≥ональних орган≥зац≥й ≥ прагне зд≥йснювати в≥дчутний вплив на пол≥тику держави. ѕол≥тичними ≥нститутами громад¤нського сусп≥льства, кр≥м парт≥й ≥Ђгруп ≥нтерес≥вї, Ї також Ђчетверта владаї Ч недержавн≥ засоби масовоњ
≥нформац≥њ. ќднак пох≥дними в≥д соц≥альноњ структури сусп≥льства ≥ найб≥льш важливими засобами впливу громад¤нського сусп≥льства на державу Ї саме пол≥тичн≥ парт≥њ ≥ так зван≥ Ђгрупи ≥нтерес≥вї.

1

Ќазва: —оц≥ально-пол≥тичн≥ аспекти становленн¤ громад¤нського сусп≥льства в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (1062 прочитано)