јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕланети земноњ групи

ѕланети земноњ групи

ѕланети земноњ групи Ч ћеркур≥й, ¬енера, «емл¤ ≥ ћарс Ч в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д планет-г≥гант≥в тим, що мають менш≥ розм≥ри, меншу масу, б≥льшу густину, пов≥льн≥ше обертаютьс¤, у них б≥льш розр≥джен≥ атмосфери, мала к≥льк≥сть супутник≥в або њх зовс≥м немаЇ.

Ќин≥ досл≥дженн¤ планет ц≥Їњ групи (¤к ≥ ћ≥с¤ц¤) маЇ комп≠лексний характер ≥ привертаЇ увагу не лише астроном≥в, а й спе≠ц≥ал≥ст≥в ≥нших проф≥л≥в: геолог≥в, геоф≥зик≥в, топограф≥в, рад≥о-≥нженер≥в та ≥н. ¬они використовують дл¤ вивченн¤ планет методи, ¤к≥ добре випробуван≥ в земних умовах ≥ дають можлив≥сть здобувати над≥йн≥ в≥домост≥ про будову њхньоњ поверхн≥ та атмосфери.

1. ћеркур≥й. ÷е найближча до —онц¤ планета, трохи б≥льша за ћ≥с¤ць, однак њњ середн¤ густина майже така сама, ¤к ≥ в «ем≠л≥. –ад≥олокац≥йн≥ спостереженн¤ ви¤вили дуже пов≥льне обер≠танн¤ ћеркур≥¤. «ор¤на доба його, тобто пер≥од обертанн¤ нав≠коло ос≥ в≥дносно з≥р, становить 58,65 нашоњ доби. —он¤чна доба на ц≥й планет≥ (тобто пром≥жок часу м≥ж двома посл≥довними полудн¤ми) становить близько 176 земних д≥б. ¬она дор≥внюЇ двом меркур≥анським рокам, оск≥льки один оберт навколо —онц¤ ћеркур≥й робить за 88 земних д≥б.

јтмосфери на ћеркур≥њ практично немаЇ. “ому його денна п≥вкул¤ дуже нагр≥ваЇтьс¤. ” п≥дсон¤чн≥й точц≥ на ћеркур≥њ було вим≥р¤но температуру понад 400 ∞—. ѕри так≥й температур≥ плав≠л¤тьс¤ свинець, олово ≥ нав≥ть цинк.

ѕоверхн¤ ћеркур≥¤ наст≥льки вкрита кратерами, що на фото≠граф≥¤х њњ важко в≥др≥знити в≥д поверхн≥ ћ≥с¤ц¤ (мал).

ѕод≥бн≥ вони також за в≥дбивною здатн≥стю ≥ теплопров≥дн≥стю поверхневого шару. ѕом≥тною в≥дм≥нн≥стю Ї мала к≥льк≥сть за≠падин, под≥бних до м≥с¤чних Ђмор≥вї. Ќайб≥льша з них Ч море —пеки Ч маЇ д≥аметр близько 1300 км.

2. ¬енера. ÷¤ планета лише ненабагато менша в≥д «емл≥ за об'Їмом ≥ масою. ўе Ћомоносов ≥ його сучасники ви¤вили ≥сну≠ванн¤ у ¬енери атмосфери. Ћомоносов правильно передбачав, що вона густ≥ша в≥д земноњ. ¬енера оповита суц≥льними б≥лими хмарами, проникними лише дл¤ рад≥охвиль. –ад≥олокац≥йн≥ спостереженн¤ ви¤вили, що ¬енера обертаЇтьс¤ навколо ос≥ в б≥к, протилежний тому, у ¤кий обертаютьс¤ вс≥ планети (кр≥м ”рана) ≥ в ¤кий обертаЇтьс¤ вона сама навколо —онц¤. —он¤чна доба на н≥й становить 117 земних д≥б.

Ќахил ос≥ ¬енери до площини њњ орб≥ти близький до пр¤мого кута, тому п≥вн≥чна ≥ п≥вденна п≥вкул≥ завжди осв≥тлюютьс¤ —онцем однаково.

« 1961 р. до ¬енери почали запускати рад¤нськ≥ автома≠тичн≥ станц≥њ. ƒе¤к≥ з них мали апарати, що опускалис¤ на пла≠нету на парашут≥. јвтоматичн≥ прилади станц≥й вим≥рювали характеристики атмосфери ¬енери на р≥зн≥й висот≥ й б≥л¤ по≠верхн≥ та передавали ц≥ в≥домост≥ по рад≥о на «емлю. ћагн≥тного пол¤ планети прилади не ви¤вили. Ѕ≥л¤ поверхн≥ вони зареЇстру≠вали температуру 470Ч480 ∞— й тиск, приблизно в 100 раз б≥льший в≥д атмосферного на «емл≥ (ї107ѕа). «'¤сувалос¤, що атмосфера ¬енери на 97% за масою складаЇтьс¤ з вуглекис≠лого газу. јзот та ≥нертн≥ гази становл¤ть лише к≥лька про≠цент≥в, кисень Ч близько 0,1 %, а вод¤на пара Ч ще менше.

¬ атмосфер≥ ¬енери зареЇстровано грозов≥ розр¤ди.

Ќадзвичайно-висока температура в нижн≥х шарах атмосфери планети ≥ на њњ поверхн≥ великою м≥рою обумовлена так званим Ђпарниковим ефектомї. ≈нерг≥¤ сон¤чних св≥тлових промен≥в поглинаЇтьс¤ в нижн≥х шарах ≥, випром≥нюючись назад у вигл¤≠д≥ ≥нфрачервоних промен≥в, за≠тримуЇтьс¤ шаром хмар, ¤к теп≠ло в парниках. « висотою над поверхнею температура знижу≠Їтьс¤, ≥ в стратосфер≥ ¬енери пануЇ мороз.

” видимих промен¤х хмари ¬енери зовс≥м однор≥дн≥ й б≥л≥, та в ультраф≥олетових ч≥тко видно структуру хмарного шару (мал.), що св≥дчить про цир≠кул¤ц≥ю газу у верхн≥х шарах атмосфери.

Ўвидк≥сть в≥тр≥в, ¤ка становить лише к≥лька мет≠р≥в за секунду в нижн≥х шарах атмосфери, на висот≥ близько 50 км дос¤гаЇ 60 м/с.  р≥зь хмари ¬енери (вони складаютьс¤, очевидно, з краплинок с≥рчаноњ кислоти з невеликими дом≥шками ≥нших х≥м≥чних сполук) њњ поверхн≥ не видно. –ад≥олокац≥йн≥ досл≥дженн¤, що провод¤тьс¤ ¤к ≥з «емл≥, так ≥ з автоматичних м≥жпланетних станц≥й, дали можлив≥сть вивчити рельЇф поверхн≥ ¬енери. Ќа н≥й ви¤влено г≥рськ≥ хребти ≥ кратери.

јнал≥з вм≥сту рад≥оактивних кал≥ю, урану ≥ тор≥ю у поверх≠невих породах ¬енери показав, що вони под≥бн≥ до земних базаль≠тових пор≥д.

“елев≥з≥йн≥ камери рад¤нських автоматичних станц≥й, опущен≥ на поверхню планети, вперше в св≥т≥ передали на' «емлю пано≠рами позбавленоњ житт¤ кам'¤нистоњ м≥сцевост≥, що њх оточувала: у 1975 р.Ч у чорно-б≥лому зображенн≥ (Ђ¬енера-9ї ≥ Ђ¬енера-10ї), а в 1982 р.Ч в кольоровому (Ђ¬енера-13ї ≥ Ђ¬ене≠ра-14ї). јтмосферу ¬енери вивчали за допомогою науковоњ апаратури, встановленоњ на пов≥тр¤них кул¤х, доставлених на планету рад¤нськими автоматичними станц≥¤ми, наприклад у 1986 р. станц≥¤ми Ђ¬ега-1 ≥ -2ї, запущеними дл¤ досл≥дженн¤ ¬енери та комети √алле¤ з близькоњ в≥дстан≥ (зв≥дси й назва ¬е/нера/ та √а/лле¤/).

ѕевно, т≥льки подальш≥ досл≥дженн¤ зможуть дати в≥дпов≥дь на запитанн¤: чому така под≥бна до «емл≥ розм≥рами ≥ масою планета стала в процес≥ своЇњ еволюц≥њ багатьма характеристи≠ками дуже в≥др≥зн¤тис¤ в≥д нашоњ?

Ќезважаючи на серйозн≥ в≥дм≥нност≥ в природ≥ двох сус≥дн≥х планет, досл≥дженн¤ атмосферних процес≥в на ¬енер≥ дають ре≠зультати, корисн≥ дл¤ розв'¤занн¤ завдань земноњ метеоролог≥њ.

3. ћарс. ћарс удв≥ч≥ менший в≥д «емл≥ за д≥аметром. …ого орб≥та маЇ значний ексцентриситет, тому, коли ћарс знаходитьс¤ у протисто¤нн≥ поблизу перигел≥ю, в≥н с¤Ї на неб≥, поступаючись ¤скрав≥стю т≥льки ¬енер≥. “ак≥ протисто¤нн¤ називаютьс¤ великими й повторюютьс¤ через 15 ≥ 17 рок≥в.

–≥к ћарса майже вдв≥ч≥ довший в≥д земного, Ї там ≥ зм≥на п≥р року, бо в≥сь добового обертанн¤ планети нахилена до пло≠щини њњ орб≥ти майже так, ¤к земна.

” шк≥льний телескоп на ћарс≥ можна пом≥тити б≥л≥ пол¤р≠н≥ шапки, темн≥ пл¤ми (Ђмор¤ї) на загальному оранжево-червоному фон≥ марс≥анських Ђпустиньї.

јвтоматичн≥ станц≥њ-лаборатор≥њ, виведен≥ на орб≥ту навколо ћарса, за командою ≥з «емл≥ фотографували поверхню планети й вивчали њњ атмосферу, ≥снуванн¤ ¤коњ встановлено вже давно. ¬и¤вилось, що атмосфера ћарса дуже розр≥джена ≥ њњ тиск приблизно в 100 раз менший в≥д земного. ¬ основному вона складаЇтьс¤ з вуглекислого газу.  исню й вод¤ноњ пари в н≥й дуже мало.

”мови на ћарс≥ .сувор≥. Ќав≥ть на екватор≥ вл≥тку темпера≠тура р≥дко п≥дн≥маЇтьс¤ до ќ ∞—, а вноч≥ вона знижуЇтьс¤ до суворого морозу (Ч70, Ч100 ∞—). ƒобов≥ температурн≥ зм≥ни на ћарс≥ дос¤гають 80Ч100 ∞—.

ѕанорама поверхн≥ ¬енерн, передана на «емлю јћ— Ђ¬енера-14ї.

ќсобливо холодно на полюсах (до Ц 130 0—). «а таких умов замерзаЇ не т≥льки вода, а й вуглекислий газ, ¤к≥ утворюють б≥лий покрив, що його добре видно б≥л¤ полюс≥в, проте Ї в≥н ≥ в ≥нших частинах планети.

¬ атмосфер≥ ћарса (на в≥дм≥ну в≥д ¬енери) лише ≥нод≥ можна спостер≥гати розр≥джен≥ б≥л≥ хмари й туман, найчаст≥ше над пол¤рними шапками.

«р≥дка на ћарс≥ в≥дбуваютьс¤ потужн≥ пилов≥ бур≥, ¤к≥ три≠вають ≥нод≥ м≥с¤ц¤ми й п≥дн≥мають у пов≥трю величезну к≥ль≠к≥сть найдр≥бн≥ших пилинок. ќтже, п≥дтверджуЇтьс¤ ≥снуванн¤ там п≥щаних пустинь, ¤к≥ визначають оранжевий кол≥р ћарса в ц≥лому.

ћал. ‘отограф≥њ ћарса з в≥дстан≥ близько 450 000 км.

—уд¤чи з пилових бур, на ћарс≥ можуть бути сильн≥ в≥три, що дмуть ≥з швидкост¤ми дес¤тки метр≥в за секунду.

 ≥лька косм≥чних апарат≥в опускалось на поверхню ћарса. «роблено тис¤ч≥ фотограф≥й планети з р≥зноњ в≥дстан≥, на осно≠в≥ ¤ких складено докладн≥ карти њњ поверхн≥.

ћарс, под≥бно до ћ≥с¤ц¤ й ћеркур≥¤, укритий кратерами (мал.).

ћал. ѕор≥вн¤нн¤ кратер≥в (зл≥ва направо) на ћарс≥, ћ≥с¤ц≥ й ћеркур≥њ.

‘орма марс≥анських кратер≥в св≥дчить про ¤вища вив≥трюванн¤ й вир≥внюванн¤ його поверхн≥. Ќа ћарс≥ ви¤влено к≥лька г≥гантських, мабуть, давно згаслих вулкан≥в. ¬исота най≠б≥льшого з них 27 км. ћ≥ж де¤кими д≥л¤нками поверхн≥ планети, ¤к ≥ на «емл≥, е велик≥ перепади висот. ¬и¤влено на ћарс≥ й каньйони, ¤к≥ за своњми масштабами нагадують земн≥ русла висохлих р≥чок.

ƒосл≥дженн¤ марс≥анського грунту, виконан≥ автоматичними станц≥¤ми на поверхн≥ планети, дають можлив≥сть зробити висно≠вок про под≥бн≥сть пор≥д ≥з земними й м≥с¤чними, а червонуватий† в≥дт≥нок њњ† по¤снити† на¤вн≥стю† г≥драт≥в оксид≥в† зал≥за.

ћагн≥тне поле ћарса значно слабше в≥д земного.

Ѕ≥олог≥чн≥ експерименти щодо ви¤вленн¤ орган≥чних сполук ≥ живих орган≥зм≥в (принаймн≥ у форм≥ бактер≥й), ¤к≥ прово≠дилис¤ автоматичними косм≥чними апаратами Ђ¬≥к≥нг-1ї ≥ Ђ¬≥≠к≥нг-2ї, не дали позитивних результат≥в.

1

Ќазва: ѕланети земноњ групи
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1080 прочитано)