јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕоходженн¤ всесв≥ту
ѕоходженн¤ всесв≥ту—тор≥нка: 1/3
ѕроблема зародженн¤ всесв≥ут, под≥бна старому питанню: ўо було першим курка ¤йце. ≤ншими словами, ¤ка сила створила всесв≥т. ≤ що створило цю силу. „и можливо, всесв≥т, чи сила, що створювало все це, ≥снували завжди, ≥ не мали початку. јж до недавнього часу, учен≥ мали тенденц≥ю не торкатис¤ таких питань тому, що вони належали до метаф≥зики чи рел≥г≥њ, а не до науки. ѕроте, останн≥м часом виникло вчеанн¤ про те, що «акони Ќауки можуть бути нав≥ть на початку всесв≥ту. ” цьому випадку, всесв≥т м≥г визначатис¤ ц≥лком «аконами Ќауки. Ѕагато ранн≥х традиц≥й, ™врейська, ’ристи¤нська й ≤сламська рел≥г≥њ, вважали що всесв≥т створивс¤ досить недавно. Ќаприклад, ™пископ ”шер обчислив дату в чотири тис¤ч≥ чотириста рок≥в, дл¤ створенн¤ всесв≥ту, додаючи в≥к людей у —тарому «ав≥т≥. ‘актично, дата б≥бл≥йного створенн¤ не так далека в≥д дати к≥нц¤ останнього Ћьодовикового ѕер≥оду, коли з'¤вилас¤ перша сучасна людина. « ≥ншого боку, де¤к≥ люди, ¤к наприклад, √рецький ф≥лософ јристотель, ƒекарт, Ќьютон , √алилей не визнавали ≥дею про те, що всесв≥т мав початок. ¬они в≥дчували, що це могло бути. јле вони звол≥ли в≥рити в те, що всесв≥т ≥снував, ≥ повинен був ≥снувати завжди тобто в≥чно ≥ неск≥нченно. ¬сесв≥т був власне кажучи нем≥нливй в час≥. „ас абсолютний однор≥дий ≥ синхрон≥зованй. ” будь-¤к≥й точц≥ всесв≥ту в≥н однаковий. ѕрост≥р теж однор≥дний ≥ изотропно. ћасштаб, однаковий у будь-¤к≥й крапц≥ всесв≥ту. „и вона була створена у своњй д≥йсн≥й форм≥, чи вона ≥снував завжди, под≥бно сьогодн≥шньоњ. ÷е було природне переконанн¤ в той час, оск≥льки людське житт¤, насправд≥, дуже короткий в≥др≥зок ≥стор≥њ, що всесв≥т значно не зм≥нив у пор≥вн¤нн≥ з в≥ком самого всесв≥ту. ” статичне, нем≥нливе вселений, питанн¤ про те, що всесв≥т ≥снував завжди, чи створилас¤ в минулому, - д≥йсно матер≥ал дл¤ чи метаф≥зики рел≥г≥њ: кожна теор≥¤ могла б уз¤ти до уваги такий всесв≥т. Ќасправд≥, у 1781, ф≥лософ, »ммануил ант, написав незвичайну ≥ дуже не¤сну роботу, ритику „истого –озуму. “ам, в≥н вир≥шив, що були однаково правильн≥ доводи, обоЇ дл¤ в≥ри, що всесв≥т мав початок, ≥ дл¤ в≥ри ж, що його не було. як говорить його назва , його висновки були заснован≥ просто на причин≥. ≤ншими словами, вони не уз¤ли в рахунок спостереженн¤ про всесв≥т. «рештою, у нем≥нливому всесв≥т≥, чи було що спостер≥гати? ” такий спос≥б перед ученими вставала проблема вибору м≥ж в≥рою в бога ≥ матер≥альну в≥ру. ¬они ще не знали першопричин походженн¤ вселеноњ, тому що в них не було в той час достатньоњ науковоњ бази. ¬≥ра в Ѕога була б≥льш краща. ≤сторично христи¤нство було старше чим наука ≥ природно де¤к≥ сприймали науку серйозно , але згодом вона набирала силу ≥ вс≥ част≥ше люди повертали голову в њњ сторону. “аЇмниц¤ в науц≥ - це те , що наука не може по¤снити, ¤к вона не може по¤снити те , що було до великого вибуху. јдже усе, що в≥дбувалос¤ до моменту виникненн¤ вселеноњ, крапки сингул¤рности, не обговорюЇтьс¤- це догма. ј неп≥знане в науц≥ - це та таЇмниц¤ , що найближчим часом не може бути розкрита. ” 19-≥ стор≥чч≥ п≥дтвердженн¤ початку всесв≥т накопичувалис¤. «емл¤ й ≥нша частина всесв≥т, фактично зм≥нилис¤ згодом. « одного боку, геологи зрозум≥ли що утворенн¤ скель, ≥ копалин у них, мало в≥к чи сотн≥ тис¤ч≥ м≥льйон≥в рок≥в. ÷е було набагато б≥льш довгим терм≥ном ,чим в≥к «емл≥, в≥дпов≥дно до ’ристи¤нства. « ≥ншого боку, н≥мецький ф≥зик, Ѕольцман, вив≥в так називаний ƒругий «акон “ермодинам≥ки. ¬≥н указуЇ на те, що загальна сума безладно рухаютьс¤ часток у вселеноњ (¤кий вим≥р¤Їтьс¤ к≥льк≥стю называющимс¤ ентроп≥¤), завжди зб≥льшуЇтьс¤ згодом. ÷е, припускаЇ, що всесв≥т м≥г бути в стиснутому стан≥ т≥льки в один час у крапц≥ початку. ” противному випадку, всесв≥т повинний вироджуватис¤ в стан повного безладд¤ з однаковою температурою. ≤нш≥ труднощ≥ з ≥деЇю статичного всесв≥ту були в т≥м, що в≥дпов≥дно до «акону —или ¬аги Ќьютона, кожна з≥рка у всесв≥т≥ повинний прит¤гатис¤ до кожноњ ≥ншоњ з≥рки. “е ¤к вони могли б залишитис¤ на пост≥йн≥й в≥дстан≥ в≥д один одного? „и не будуть вони ус≥ разом падати? Ќьютон був об≥знаний про цю проблему про з≥рки, що залучають один одного. ” лист≥ до –ичарда Ѕентли, що веде ф≥лософу того часу, в≥н погодивс¤, що к≥нцеве скупченн¤ з≥рок не може залишитис¤ нерухомим: вони б ус≥ упали разом, у де¤к≥й центральн≥й крапц≥. ѕроте, в≥н посперечавс¤, що неск≥нченне скупченн¤ з≥рок, не повинне падати разом: дл¤ них не було б центральноњ крапки , щоб туди упасти. ÷ей аргумент ¤вл¤Ї приклад пасток, одну з ¤ких ми можемо зустр≥ти, коли одн≥ говор¤ть про неск≥нченн≥ системи. ¬икористовуючи ≥нш≥ шл¤хи, щоб додати силу в кожн≥й з≥рц≥, з неск≥нченноњ к≥лькост≥ ≥нших з≥рок у вселеноњ, один раз ми можемо одержати ≥нш≥ в≥дпов≥д≥ на питанн¤: вони можуть залишатис¤ на пост≥йн≥й в≥дстан≥ в≥д один одного. ћи тепер знаЇмо, що правильна методика повинна розгл¤дати випадок початковоњ крапки , в≥дк≥л¤ в≥дбувс¤ св≥т. Ќезважаючи на цих труднощ≥в з ≥деЇю статичноњ ≥ нем≥нливий вселенной н≥хто в с≥мнадц¤тих, в≥с≥мнадц¤тих, дев'¤тнадц¤тих чи ранн≥х двадц¤тих стор≥чч¤х, не вважав що вселенна¤ могла розвиватис¤ згодом. Ќьютон ≥ Ёйнштейн, обоЇ пропустили шанс предсказывани¤, що всесв≥т м≥г би чи скорочуватис¤, чи розширюватис¤. Ќе можна д≥йсно ставити це проти Ќьютона, через те, що в≥н жив дв≥ст≥ п'¤тдес¤т рок≥в перед в≥дкритт¤м розширенн¤ всесв≥т. јле Ёйнштейн повинний був знати це краще. оли в≥н сформулював “еор≥ю ¬≥дносност≥, щоб перев≥рити теор≥ю Ќьютона з його власною —пец≥альною “еор≥Їю ¬≥дносност≥, в≥н додав так називану, "косм≥чну константу''. ÷е ¤вл¤ло собою в≥дразливий грав≥тац≥йний ефект, що м≥г би балансувати ефект прит¤ганн¤ матер≥алу у всесв≥т≥. “аким чином, було можливо мати статичну модель всесв≥ту. Ёйнштейн п≥зн≥ше сказала: косм≥чна константа була найб≥льшою помилкою мого житт¤. ÷е в≥дбулос¤ п≥сл¤ спостережень в≥ддалених галактик, Ёдвином ’абблом у 1920 роц≥, ≥ показало, що вони перем≥щаютьс¤ далеко в≥д нас, з≥ швидкост¤ми, що були приблизно пропорц≥йними њх в≥дстан≥ в≥д нас. ≤ншими словами, всесв≥т не статична, ¤к колись було прийн¤то думати: вона розширюЇтьс¤. ¬≥дстань м≥ж галактиками зростаЇ згодом. ” 1929 роц≥ ’аббл в≥дкриваЇ ефект так називаний ефект Ђчервоного зсувуї. ¬≥н затверджуЇ, що у вс≥х спектрах ус≥х що спостер≥гаютьс¤, що спостер≥гаютьс¤, галактик в≥н бачить червоне п≥дсв≥чуванн¤ в частин≥ спектра. ¬≥н брав у приклад спостер≥гача, що коштуЇ б≥л¤ джерела св≥тла, що чи в≥ддал¤вс¤ наближавс¤. ѕри видаленн≥ джерела св≥тла ми спостер≥гаЇмо червоне св≥тло спектра, а при наближенн≥- ф≥олетовий. джерело св≥тла h-довжина хвил≥ нерухомого джерела св≥тла h'- довжина хвил≥ джерела св≥тла, що рухаЇтьс¤ h'/ h = 1+V/C ¤кщо V>0то hТ>h V=HR - «акон ’аббла де R- в≥дстань до досл≥джуваноњ галактики H-пост≥йна ’аббла V- швидк≥сть разбегани¤ галактики H=15км/з на 1млн.св≥тлового рок≥в ÷е означаЇ, що вс≥ галактики в≥д нас в≥ддал¤ютьс¤. јле наука , ¤к не дивно , забула про це до 1964 року. ≤ лише в 1964 роц≥ вчен≥ ѕензиас ≥ ¬ильсон в≥дкривають ефект Ђрел≥ктового тлаї. ¬они затверджують , що у вс≥х крапках всесв≥ту спостер≥гаЇтьс¤ пост≥йний ≥ однор≥дний шум- рел≥ктове тло р≥вний 3 градусам . ÷е означаЇ, що галактики в≥ддал¤ютьс¤ з визначеною швидк≥стю. ј ¤кщо вони в≥ддал¤ютьс¤, значить була ≥ початкова крапка в≥дл≥ку. ÷≥ два незаперечних ≥ ц≥лком доведених факти п≥дтверджують теор≥ю ¬еликого ¬ибуху. «начить початок були ≥ вс≥ ранн≥ науков≥ догми по проблем≥ початку всесв≥т ц≥лком спростовуютьс¤. « цього моменту наукове пон¤тт¤ початку всесв≥т прийшло в де¤ку згоду з христи¤нською точкою зору на це питанн¤. јдже христи¤ни також вважають, що початок був, але правда в них початком був Ѕќ√ ≥ в≥н же створив всесв≥т. Ќа початку створив Ѕог небо ≥ землю. «емл¤ ж була безвидна ≥ порожн¤, ≥ п≥тьма над бездною, ≥ ƒух Ѕожий носивс¤ над водою. ≤ сказав Ѕог: так буде св≥тло. ≤ стало св≥тло. ≤ побачив Ѕог св≥тло, що в≥н гарний, ≥ в≥докремив Ѕог св≥тло в≥д п≥тьми. ≤ назвав Ѕог св≥тло вдень, а п≥тьму вноч≥. ≤ був веч≥р, ≥ був ранок: день один. 6 » сказав Ѕог: так буде тверд≥нь посередин≥ води, ≥ так в≥докремлюЇ вона воду в≥д води. [≤ стало так.] » створив Ѕог тверд≥нь, ≥ в≥докремив воду, що п≥д тверд≥нню, в≥д води, що над тверд≥нню. ≤ стало так. ≤ назвав Ѕог тверд≥нь небом. [≤ побачив Ѕог, що це добре.] » був веч≥р, ≥ був ранок: день другий. ≤ сказав Ѕог: так зберетьс¤ вода, що п≥д небом, в одне м≥сце, ≥ так з'¤витьс¤ суша. ≤ стало так. [≤ з≥бралас¤ вода п≥д небом у своњ м≥сц¤, ≥ з'¤вилас¤ суша.] » назвав Ѕог сушу землею, а збори вод назвав мор¤ми. ≤ побачив Ѕог, що це добре. ≤ сказав Ѕог: так произрастит земл¤ зелень, траву, що с≥¤Ї нас≥нн¤ [по роду ≥ по подоб≥ њњ, ≥] дерево пл≥дне, що приносить по роду своЇму пл≥д, у ¤кому нас≥нн¤ його на земл≥. ≤ стало так. ≤ зробила земл¤ зелень, траву, що с≥¤Ї нас≥нн¤ по роду [≥ по подоб≥] њњ, ≥ дерево [пл≥дне], що приносить пл≥д, у ¤кому нас≥нн¤ його по роду його [на земл≥]. ≤ побачив Ѕог, що це добре. ≤ був веч≥р, ≥ був ранок: день трет≥й. ≤ сказав Ѕог: так будуть св≥тила на тверд≥н≥ небесноњ [дл¤ висв≥тленн¤ земл≥ ≥] дл¤ в≥дд≥ленн¤ дн¤ в≥д ноч≥, ≥ дл¤ знамень, ≥ час≥в, ≥ дн≥в, ≥ рок≥в; ≥ так будуть вони св≥тильниками на тверд≥н≥ небесноњ, щоб св≥тити на землю. ≤ стало так. ≤ створив Ѕог два св≥тила велик≥: св≥тило б≥льше, дл¤ керуванн¤ вдень, ≥ св≥тило менше, дл¤ керуванн¤ вноч≥, ≥ з≥рки; ≥ поставив њхн≥й Ѕог на тверд≥н≥ небесноњ, щоб св≥тити на землю, ≥ керувати вдень ≥ вноч≥, ≥ в≥докремлювати св≥тло в≥д п≥тьми. ≤ побачив Ѕог, що це добре. ≤ був веч≥р, ≥ був ранок: день четвертий. ≤ сказав Ѕог: так зробить вода плазуючих, душу живу; ≥ птаха так полет¤ть над землею, по тверд≥н≥ небесноњ. [≤ стало так.] » створив Ѕог риб великих ≥ вс¤ку душу тваринних плазуючих, котрих зробила вода, по роду њхн≥й, ≥ вс¤кого птаха пернату по роду њњ. ≤ побачив Ѕог, що це добре. ≤ благословив њхн≥й Ѕог, говор¤чи: плодитес¤ ≥ розмножуйтес¤, ≥ наповн¤йте води в мор¤х, ≥ птахи так розмножуютьс¤ на земл≥. ≤ був веч≥р, ≥ був ранок: день п'¤тий. ≤ сказав Ѕог: так зробить земл¤ душу живу по роду њњ, скотов, ≥ гад≥в, ≥ зв≥р≥в земних по роду њх. ≤ стало так. ≤ створив Ѕог зв≥р≥в земних по роду њх, ≥ худоба по роду його, ≥ вс≥х гад≥в земних по роду њх. ≤ побачив Ѕог, що це добре. ≤ сказав Ѕог: створимо людини по образ≥ Ќашому [≥] по подоб≥ Ќашому, ≥ так володарюють вони над рибами морськими, ≥ над птахами небесними, [≥ над зв≥рами,] ≥ над худобою, ≥ над всею землею, ≥ над ус≥ма гадами, що плазують по земл≥. ≤ створив Ѕог людини по образ≥ —воЇму, по образ≥ Ѕожию створив його; чолов≥ка ≥ ж≥нку створив њх. ≤ благословив њхн≥й Ѕог, ≥ сказав њм Ѕог: плодитес¤ ≥ розмножуйтес¤, ≥ наповн¤йте землю, ≥ волод≥йте нею, ≥ володарюйте над рибами морськими [≥ над зв≥рами,] ≥ над птахами небесними, [≥ над ус¤кою худобою, ≥ над всею землею,] ≥ над ус¤кою твариною, що плазуЇ по земл≥. ≤ сказав Ѕог: от, я дав вам ус¤ку траву, що с≥¤Ї нас≥нн¤, ¤ка Ї на вс≥й земл≥, ≥ вс¤ке дерево, у ¤кого пл≥д деревний, що с≥¤Ї нас≥нн¤; -≥ вам це буде в њжу; а вс≥м зв≥рам земним, ≥ вс≥м птахам небесним, ≥ вс¤кому [гаду,] плазуючому по земл≥, у ¤кому душу живаючи, дав я всю зелень трав'¤ну в њжу. ≤ стало так. ≤ побачив Ѕог усе, що ¬≥н створив, ≥ от, добре дуже. ≤ був веч≥р, ≥ був ранок: день шостий.
Ќазва: ѕоходженн¤ всесв≥ту ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1977 прочитано) |