јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > ѕошук ≥ досл≥дженн¤ неземних форм житт¤. ѕланетарний карантин, необх≥дн≥ при цьому заходи

ћетоди знезаражуванн¤.

¬ даний час розроблено багато метод≥в зниженн¤ р≥вн¤ м≥кробного забрудненн¤ косм≥чного апарата ≥ його елемент≥в. ’оча вони ≥ не ≥деальн≥, де¤к≥ з них використовуютьс¤ з усп≥хом у даний час, ≥нш≥ Ї перспективними в майбутньому. ≈ксперименти показують, що б≥льш високий ступ≥нь стерильност≥ може бути дос¤гнута при використанн≥ цих прийом≥в дл¤ гладких поверхонь. ѕри шорсткуватих поверхн¤х виживан≥сть м≥кроорган≥зм≥в залишаЇтьс¤ значноњ.

ќбробка дезинф≥куючими засобами.

ƒезинф≥куюча обробка пол¤гаЇ в промиванн≥ доступних поверхонь компонент≥в косм≥чного апарата такими дезинф≥куючими речовинами ¤к етиловий спирт, изопропиловый спирт, формальдег≥д з метаном ≥ перекис водню.

—терильн≥сть поверхн≥.

ѕоверхн¤ стерил≥зуЇтьс¤ х≥м≥чними засобами (окис этилена, бромистий м≥тив, формальдег≥д) ≥ за допомогою рад≥ац≥њ без пр¤мого контакту з поверхнею (лазерн≥ промен≥, ультраф≥олетова ≥он≥зуюча рад≥ац≥¤ ≥ плазма).

“еплова стерил≥зац≥¤.

“ому що земн≥ м≥кроорган≥зми чуттЇв≥ до високих температур, те автоклавирование - звичайний процес, широко застосовуваний у промисловост≥ й у процес≥ готуванн¤ њж≥. ѕри цьому ¤к активний початок використовуЇтьс¤ чи пара сухе гар¤че пов≥тр¤. “еплова ≥нактивац≥¤ м≥кроорган≥зм≥в в≥дбуваЇтьс¤ ¤к б≥льш складний процес у пор≥вн¤нн≥ з нижче приведеною логарифм≥чною моделлю (треба враховувати ще вод¤ний режим, складн≥сть м≥кробноњ попул¤ц≥њ ≥ њњ р≥вноважн≥ властивост≥). ѕроста логарифм≥чна модель, використовувана дл¤ визначенн¤ параметр≥в системи, виражаЇ процес руйнуванн¤ м≥кроорган≥зм≥в ¤к функц≥ю часу ≥ температури:

де - початкова м≥кробна попул¤ц≥¤, - час, необх≥дне дл¤ зменшенн¤ попул¤ц≥њ на 90 % при температур≥ “ и температурному коеф≥ц≥Їнт≥

, - середн¤ величина попул¤ц≥њ прот¤гом часу нагр≥ванн¤.

≤ншими факторами, що визначають ефективн≥сть процесу тепловоњ стерил≥зац≥њ, Ї термодинам≥чн≥ характеристики косм≥чного апарата, температура навколишнього середовища, число п≥дл¤гаючих стерил≥зац≥њ м≥кроорган≥зм≥в ≥ характер розпод≥лу м≥кроорган≥зм≥в по поверхн≥ апарата.

“ерморадиаци¤.

—полученн¤ тепловоњ стерил≥зац≥њ ≥ рад≥ац≥њ п≥д час зборки косм≥чного апарата маЇ переваги, оск≥льки компоненти апарата п≥ддаютьс¤ впливу менших температур, чим т≥льки при одн≥й теплов≥й стерил≥зац≥њ, ≥ меншоњ рад≥ац≥њ, чим п≥д час одного т≥льки опром≥ненн¤.

јутостерилизаци¤.

ћатер≥ал, що самостерил≥зуЇтьс¤, м≥стить ≥нгред≥Їнти, токсичн≥ дл¤ бактер≥й. ѕри стерил≥зац≥њ косм≥чного апарата дуже часто виникають труднощ, зв'¤зан≥ з тим, що визначен≥ матер≥али не можуть витримати обеспечивающие необх≥дну стерильн≥сть дози чи рад≥ац≥њ температури. ” зв'¤зку з цим матер≥али, що самостерил≥зуютьс¤, значно ц≥кав≥ дл¤ ц≥лей косм≥чних польот≥в, що варто мати через при вибор≥ матер≥ал≥в дл¤ косм≥чних польот≥в.

ћетоди контролю.

”сп≥х заход≥в щодо боротьби з забрудненн¤м визначаЇтьс¤ к≥льк≥стю м≥кроорган≥зм≥в, особливо бактер≥альних спор, що залишилис¤ усередин≥ ≥ на поверхн≥ косм≥чного апарата. ’оча цей критер≥й застосовуЇтьс¤ й в ≥нших област¤х, стерил≥зац≥¤ косм≥чних апарат≥в представл¤Ї проблему ун≥кального плану. Ќа косм≥чному апарат≥ не можна уз¤ти велика к≥льк≥сть проб на стерильн≥сть, тому що зб≥льшенн¤ числа проб може привести до забрудненн¤ ≥ порушенн¤ конструкц≥њ. ћетоди ви¤вленн¤ аеробних ≥ анаэробных м≥кроорган≥зм≥в ≥ спор приведен≥ на мал.

Ѕ≥льш≥сть метод≥в ви¤вленн¤ суперечка включаЇ нагр≥ванн¤ м≥кробноњ суспенз≥њ до вис≥ву на середовища. ÷¤ процедура називаЇтьс¤ тепловою обробкою.

ћетодика визначенн¤ анаэробных м≥кроорган≥зм≥в така ж, ¤к ≥ дл¤ ви¤вленн¤ аеробних, за вин¤тком того, що культури инкубируютс¤ в першому випадку в строго анаэробных умовах. ќднак досл≥дженн¤ показали, що строг≥ анаэробы на косм≥чному апарат≥ зустр≥чаютьс¤ в дуже невеликих к≥лькост¤х (отже, використовуютьс¤ р≥дко).

” в≥дпов≥дност≥ польотного проекту вимогам ѕ  даЇ можлив≥сть кожн≥й держав≥, що зд≥йснюЇ косм≥чн≥ польоти, зав≥рити в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥њ, що б≥олог≥чний карантин дотримуЇтьс¤ ≥ що в результат≥ цих польот≥в планети будуть збережен≥ ¤к б≥олог≥чн≥ запов≥дники дл¤ подальших наукових досл≥джень. “≥льки при дотриманн≥ самих строгих м≥р, ¤кими складними вони не були, планети будуть залишатис¤ недоторканими в чеканн≥ майбутн≥х досл≥джень. ƒо того часу, коли людин висадитьс¤ на ц≥ планети ≥ зможе використовувати у своњх нестатках. јле це буде при умовах, коли людство зможе продовжувати вивченн¤ косм≥чного простору з упевнен≥стю, що не ≥снуЇ погрози необоротного забрудненн¤ планет, тобто до часу, поки результати досл≥джень косм≥чного простору не п≥дтверд¤ть можливост≥ зн¤тт¤ карантину.

ѕрактичний огл¤д пошуку ≥ досл≥джень неземних форм житт¤.

” попередн≥х главах розгл¤нут≥ теоретичн≥ аспекти проблеми пошуку ≥ досл≥джень неземних форм житт¤, тепер розгл¤немо практичне р≥шенн¤ цього питанн¤. ’оча з моменту польоту першоњ людини в космос не пройшло ≥ 35 рок≥в, але у вчених з'¤вилос¤ ст≥льки новоњ ≥нформац≥њ про т≥ла —он¤чноњ системи, ск≥льки њњ не було за стол≥тт¤ досл≥джень до цього, причому в багато раз≥в б≥льше. ѕот≥к такоњ ≥нформац≥њ зв'¤заний з на¤вн≥стю в сучасноњ науки таких пом≥чник≥в, ¤к јЅЋ (про њх говорилос¤ вище). —аме вони своЇю роботою на даний момент змогли зам≥нити людини при досл≥дженн≥ планет —он¤чноњ системи, де могла б бути житт¤.

Ќе можна забувати того, що ¤кщо ≥снуюча де - те живаючи матер≥¤ маЇ ≥ншу ¤к≥сну ≥ структурну х≥м≥чну орган≥зац≥ю ≥, отже, у процесах харчуванн¤, подихи ≥ вид≥ленн¤ беруть участь зовс≥м ≥нш≥ речовини, позитивна в≥дпов≥дь автоматичних апарат≥в, що працюють по програм≥ земних критер≥њв, узагал≥ не може бути отриманий.

ƒл¤ р≥шенн¤ задач ви¤вленн¤ житт¤ поза «емлею потр≥бна правильна постановка питань (з обл≥ком вище сказаного), ¤к≥ можна розбити на три велик≥ групи:

¬и¤вленн¤ на планетах х≥м≥чних сполук, под≥бних до ам≥нокислот ≥ б≥лкам, що звичайно зв'¤зуютьс¤ з житт¤м на «емл≥.

¬и¤вленн¤ ознак обм≥ну речовин - чи поглинаютьс¤ живильн≥ речовини земного типу неземними формами.

¬и¤вленн¤ форм житт¤, под≥бних земною твариною, в≥дбитк≥в життЇвих форм у вид≥ чи копалин ознак цив≥л≥зац≥њ.

’оча житт¤ теоретично можливе на кожн≥й ≥з планет, на њхн≥х супутниках ≥ на астероњдах, наш≥ можливост≥ поки обмежен≥ (у посилц≥ апаратури) ћ≥с¤цем, ћарсом ≥ ¬енерою.

ћ≥с¤ць.

Ѕ≥льш≥сть учених вважають ћ≥с¤ць абсолютно УмертвоњФ (в≥дсутн≥сть атмосфери, р≥зн≥ випром≥нюванн¤, що не зустр≥чають перешкоди на шл¤ху до поверхн≥, велик≥ перепади температури ≥ т.д.). ќднак де¤к≥ форми можуть жити в т≥н≥ кратер≥в, особливо ¤кщо, ¤к показують останн≥ спостереженн¤ ≥ досл≥дженн¤, там усе ще прот≥каЇ вулкан≥чна д≥¤льн≥сть з вид≥ленн¤м тепла, газ≥в ≥ вод¤них пар. ÷≥лком можливо, що, ¤кщо житт¤ на ћ≥с¤ц≥ н≥, те вона може бути вже заражена, при недотриманн≥ ѕ  (хоча Ї дан≥, що показують зворотне), земною житт¤м п≥сл¤ прим≥с¤ченн¤ на н≥й косм≥чних апарат≥в ≥ корабл≥в ≥, можливо, метеоритами, ¤кщо вони можуть з'¤витис¤ переносниками житт¤.

¬енера.

¬енера також, по - видимому, безжиттЇва, але з ≥нших причин. ¬≥дпов≥дно до вим≥р≥в температури на поверхн≥ ¬енери занадто висок≥ дл¤ житт¤ земного типу, а њњ атмосфера також негостинна. ¬ченими обговорювалос¤ чимало ≥дей на цю тему. јвтори роб≥т з даноњ теми стосувалис¤ можливост≥ ≥снуванн¤ б≥олог≥чно активних форм ¤к на поверхн≥, так ≥ в хмарах. ” в≥дношенн≥ поверхн≥ можна затверджувати, що б≥льш≥сть орган≥чних молекул, що вход¤ть до складу б≥олог≥чних структур, випаровуютьс¤ при температурах, набагато менших 5000—, у протењни зм≥нюють своњ природн≥ властивост≥. ƒо того ж на поверхн≥ немаЇ р≥дкоњ води. “ому земн≥ форми житт¤, по - видимому, можна виключити. ƒосить штучними представл¤ютьс¤ ≥нш≥ можливост≥, що включають свого роду Уб≥олог≥чн≥ холодильникиФ чи структури на основ≥ кремнийорганических з'Їднань (¤к уже згадувалос¤ вище).

«начно б≥льш спри¤тливим представл¤ютьс¤ умови в хмарах, що в≥дпов≥дають земним на р≥вн≥ близько 50 - 55 км. над «емлею, за вин¤тком переважного зм≥сту «2 ≥ практична в≥дсутност≥ ѕ–ќ2 ≥ 2.

ѕроте про хмари маютьс¤ умови дл¤ утворенн¤ фотоаутотоф. ќднак в умовах атмосфери ≥стотн≥ труднощ≥ зв'¤зан≥ з утриманн¤м таких орган≥зм≥в поблизу р≥вн¤ з≥ спри¤тливими умовами, так щоб вони не захоплювалис¤ в нижележащую гар¤чу атмосферу. ўоб об≥йти ц≥ труднощ≥, ћоровиц ≥ —алан висунули припущенн¤ у венерианских орган≥змах у форм≥ изопикнических балон≥в (фотосинтетичних), заповнюваних фотосинтетичним воднем.

÷е вс≥ поки т≥льки г≥потези, навр¤д чи вони можуть розгл¤датис¤ ¤к з погл¤ду виникненн¤ житт¤ в хмарах, так ≥ свого роду Узалишк≥вФ б≥олог≥чних форм, що н≥коли ≥снували на планет≥. «вичайно, це не виключаЇ того, що у визначений пер≥од своЇњ ≥стор≥њ ¬енера волод≥ла значно б≥льш спри¤тливими умовами, придатними дл¤ про¤ву б≥олог≥чноњ активност≥.

—пециф≥кою еволюц≥њ, особливост¤ми теплообм≥ну, природою хмар, характером поверхн≥ далеко не вичерпуютьс¤ проблеми ¬енери, що продовжуЇ, незважаючи на величезн≥ усп≥хи, дос¤гнут≥ за останн≥ роки, у њњ вивченн≥, по праву збер≥гати за собою назва планети загадок.

–озкритт¤ цих загадок, безсумн≥вно, збагатить ¤к планетолог≥ю, так ≥ ≥нш≥ науки новими фундаментальними в≥дкритт¤ми. ѕотужн≥сть газовоњ оболонки, своЇр≥дний тепловий режим, незвичайн≥сть власного обертанн¤ й ≥нш≥ особливост≥ р≥зко вид≥л¤ють ¬енеру з родини планет —он¤чноњ системи. ўо породило так≥ незвичайн≥ умови? „и Ї атмосфера ¬енери Упервинн≥йФ, властив≥й молод≥й планет≥, чи так≥ умови виникли п≥зн≥ше, у результат≥ необоротних геох≥м≥чних процес≥в, обумовлених близьк≥стю ¬енери до —онц¤, - ц≥ питанн¤ заслуговують самоњ пильноњ уваги ≥ вимагають подальших усеб≥чних досл≥джень, аж до п≥лотованого польоту до наст≥льки ц≥кавоњ планети (мал. )

ћарс.

—ама досл≥джувана зараз планети, на ¤к≥й ведутьс¤ пошуки, - ћарс, але не ус≥ вчен≥ погоджуютьс¤ з тим, що на н≥й можуть ≥снувати ¤к≥ - те форми житт¤, де¤к≥ вважають ћарса ненаселеним. « обл≥ком цього зупинимос¤ на ц≥й планет≥ подробней. јргументи проти житт¤ на ћарс≥ переконлив≥ ≥ добре в≥дом≥, приведемо де¤к≥.

“емпература.

—ередн¤ температура майже -550— (на «емл≥ + 150—). температура вс≥Їњ планети може упасти до св≥танку до -800—. ” середин≥ марс≥анського л≥та б≥л¤ екватора температура склала +300—, але, можливо, у де¤ких област¤х поверхн¤ н≥коли не нагр≥ваЇтьс¤ до 00—.

јтмосфера.

як показали польоти УћаринеровФ, загальний тиск лежить в област≥ 3 - 7 мб (на «емл≥ 1000 мб). ѕри цьому тиску вода буде швидко випаровуватис¤ при низьких температурах. јтмосфера м≥стить невелику к≥льк≥сть азоту й аргону, але головна маса - вуглекислота, що повиннео благопри¤тствовать фотосинтезу; але ще менше в марс≥анськ≥й атмосфер≥ кисню. ѕравда, багато рослин можуть жити ≥ без нього, але дл¤ б≥льшост≥ земних в≥н необх≥дний.

¬ода.

—постер≥гаючи пол¤рн≥ шапки, астрономи зробили висновок, що вони складаютьс¤ з води. ¬важалос¤, що вони можуть складатис¤ з твердоњ вуглекислоти (сухого льоду). ¬ атмосфер≥ не раз спостер≥галис¤ хмари р≥зних тип≥в, по - видимому, що складаютьс¤ з крижаних кристал≥в (взагал≥ утворенн¤ хмар на ћарс≥ - р≥дк≥сть. —пектроскопически недавно була ви¤влена вода, але волог≥сть там повинна бути дуже низкою. ÷е може вказувати на змочуванн¤ ірунту вологою атмосфери, хоча таке ¤вище буваЇ дуже р≥дко. Ќе видно руху р≥дкоњ води по планет≥, хоча перем≥щенн¤ води в≥д полюса до полюса д≥йсно в≥дбуваЇтьс¤ (у м≥ру таненн¤ п≥вденноњ пол¤рноњ шапки п≥вн≥чна наростаЇ).

”льтраф≥олетове випром≥нюванн¤.

ѕрактично все ультраф≥олетове випром≥нюванн¤ —онц¤ проникаЇ кр≥зь розр≥джену атмосферу до поверхн≥ планети, що згубно впливаЇ на все живе (на земне, принаймн≥). –≥вень косм≥чного випром≥нюванн¤ вище, н≥ж на «емл≥, але по б≥льшост≥ розрахунк≥в в≥н не небезпечний дл¤ житт¤.

ѕроте кл≥мат ћарса, атмосфера в≥ддалено аналог≥чн≥ земними. ÷¤ планета в≥льна в≥д зараженн¤ речовинами земного походженн¤. “ому ви¤вленн¤ житт¤ на н≥й найб≥льше ймов≥рно.

÷≥кав≥ спостереженн¤.

Ќе дивл¤чись на вс≥ ц≥ доводи, р¤д спостережень промовл¤Ї на користь житт¤ на ћарс≥ наст≥льки переконливо, що не можна не згадати про них. ѕриведемо де¤к≥ з них.

ƒ≥л¤нки марс≥анськоњ поверхн≥, що учен≥ називають мор¤ми, ви¤вл¤ють вс≥ ознаки житт¤: п≥д час марс≥анськоњ зими вони чи тьм¤н≥ють майже зникають, а з настанн¤м весни пол¤рн≥ шапки починають в≥дступати, ≥ тод≥ Умор¤Ф негайно починають сутен≥ти; це потемн≥нн¤ просуваЇтьс¤ до екватора, тод≥ ¤к пол¤рна шапка в≥дступаЇ до полюса. ¬ажко придумати цьому ¤вищу ≥нше по¤сненн¤, кр≥м того, що потемн≥нн¤ викликаЇтьс¤ вологою, що виникла при таненн≥ пол¤рноњ шапки.

ѕоступове просуванн¤ потемн≥нн¤ в≥д краю пол¤рноњ шапки до екватора в≥дбуваЇтьс¤ з пост≥йною швидк≥стю, однаковоњ щор≥чно. ” середньому фронт потемн≥нн¤ рухаЇтьс¤ до екватора з≥ швидк≥стю 35 км / доба. —аме по соб≥ це неймов≥рно, оск≥льки швидк≥сть в≥тру на поверхн≥ ћарса (рух жовтих пилових хмар) дос¤гаЇ 48 - 200 км / година ≥ дл¤ нього типова форма г≥гантських циклон≥в. ”се це вигл¤даЇ аномал≥Їю, ¤кщо вважати, що потемн≥нн¤ ірунту обумовлене переносом вологи з пол¤рних шапок атмосферними плинами. ” вс¤кому раз≥, ф≥зичн≥ теор≥њ, що висувалис¤ дотепер дл¤ по¤сненн¤ цього ¤вища, були в≥дкинут≥.

≤нод≥ марс≥анськ≥ Умор¤Ф покриваютьс¤ шаром жовтого пилу, але через к≥лька дн≥в з'¤вл¤ютьс¤ знову. якщо вони складаютьс¤ з марс≥анських орган≥зм≥в, ц≥ орган≥зми чи повинн≥ прорости кр≥зь пил, чи Устр¤хнутиФ њњ ≥з себе. –азюча У щ≥льн≥стьФ марс≥анських Умор≥вФ пор≥вн¤но з навколишн≥ми њх так називаними Упустел¤миФ. якщо Умор¤Ф так добре фотографуютьс¤ кр≥зь червоний ф≥льтр, то, виходить, вони складаютьс¤ з орган≥зм≥в, що покривають ірунт суц≥льним шаром (аналог≥чне спостереженн¤ наших пустель з л≥така з висоти, такий, щоб окремих рослин не можна було розр≥знити).

” марс≥анських Умор¤хФ ≥ Упустел¤хФ ≥нод≥ швидк≥, що в≥дбуваютьс¤ прот¤гом дек≥лькох рок≥в зм≥ни. “ак, у 1953 р. з'¤вилас¤ темна область величиною з ‘ранц≥ю (Ћаоконов вузол). ¬она з'¤вилас¤ там, де в 1948 р. була пустел¤. якщо така навала на УпустелюФ зробили марс≥анськ≥ рослини, то вони, мабуть, не просто ≥снують. ÷е спостереженн¤ так разюче, що можна подумати про ћарс≥анський розум, що в≥двоював дл¤ себе частина Упустел≥Ф за допомогою агротехн≥ки. «роблен≥ апаратами УћаринерФ зн≥мки показують, що в област¤х, називаних астрономами Умор¤миФ, кратери розташован≥ найб≥льше густо. “ак чи ≥накше - ≥мов≥рно, що житт¤ могло зародитис¤ на дн≥ кратер≥в ≥ пот≥м перейти на височин≥ м≥ж ними. ” дуже гарних умовах видимост≥ марс≥анськ≥ Умор¤Ф д≥йсно розпадаютьс¤ на безл≥ч др≥бних деталей, але в нас немаЇ основ вважати, що зараз житт¤ обмежуЇтьс¤ дном марс≥анських кратер≥в, тому що Умор¤Ф занадто велик≥ дл¤ такого по¤сненн¤.

Ќе дуже давно була висунута г≥потеза (». —. Ўкловским) про те, що супутники ћарса можуть бути штучними. ¬они рухаютьс¤ по майже круговим, екватор≥альноњ орб≥та, ≥ в цьому зм≥ст≥ вони в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д природних супутник≥в будь-¤коњ ≥ншоњ планети —он¤чноњ системи. ¬они знаход¤тьс¤ на близьк≥й в≥дстан≥ в≥д ћарса ≥ по величин≥ дуже невелик≥ (близько 16 ≥ 8 к≥лометр≥в у д≥аметр≥). як видно, њхн¤ в≥дбивна здатн≥сть б≥льше, н≥ж у ћ≥с¤ц¤. ѕрискоренн¤ при рус≥ одного ≥з супутник≥в в≥дбуваЇтьс¤ таким чином, що њсти п≥дставу допустити, що супутники представл¤ють порожню сферу.

Ќа поверхн≥ ћарса ≥нод≥ спостер≥гаютьс¤ дуже ¤скрав≥ св≥тлов≥ спалахи. ≤нод≥ вони продовжуютьс¤ по 5 хвилин, а сл≥дом за цим виникаЇ б≥ла хмара, що розширюЇтьс¤. ” де¤ких учених склалос¤ враженн¤, що з 1938 року - першого в≥домого такого випадку - така под≥¤ повторювалас¤ 10 - 12 раз≥в. яскрав≥сть спалаху екв≥валентна ¤скравост≥ вибуху водневоњ бомби. “акий ¤скравий блакитнувато - б≥ле св≥тло навр¤д чи може бути вулкан≥чним, а зривши упалого метеорита не м≥г би продовжуватис¤ так довго. јле в той же час навр¤д чи це термо¤дерний вибух. „и Ї так називан≥ спалахи на поверхн≥ ћарса чи феномен≥в ¤ким - те продуктом розуму? ƒл¤ в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ треба буде досл≥джувати ћарс безпосередньо.

 анали. ÷≥ утворенн¤ на ћарс≥ довго були предметом суперечки ¤к можливий доказ розумного житт¤. ” ц≥Їњ замкнутоњ мереж≥ л≥н≥й, що стаЇ видимоњ при спри¤тливих умовах у наш≥й атмосфер≥ ≥ на поверхн≥ ћарса, повинне бути по¤сненн¤. ѕерша особлив≥сть у т≥м, що це замкнута мережа, у ¤коњ лише далеко не вс≥ л≥н≥њ попросту обриваютьс¤ в Упустел¤хФ, не приЇднуючи н≥ до чого ≥ншому. ƒруга - у т≥м, що л≥н≥њ с≥тки перетинаютьс¤ в темних пл¤мах, названих оазисами. Ќа ћ≥с¤ц≥ немаЇ н≥чого схожого. ≤ ц¤ мережа несхожа на л≥н≥њ чи скиданн¤ тр≥щини м≥ж кратерами (метеоритними) на поверхн≥ «емл≥. јле м≥ста на дн≥ кратер≥в напевно будуть з'Їднан≥ мережею комун≥кац≥й, включаючи п≥дземну зрошувальну систему, уздовж ¤кого розташовуютьс¤ ФфермиФ (цим, може бути, порозум≥ваЇтьс¤ ширина канал≥в - до 30 - 50 к≥лометр≥в). «араз можна сказати, що с≥р≥ л≥н≥њ, що спостер≥галис¤ на ћарс≥, незвичайно правильноњ геометричноњ форми - результат складноњ ≥ недостатньо досл≥дженоњ оптичноњ ≥люз≥њ, що виникаЇ при спостереженн≥ планети, а також при фотографуванн≥ в слабк≥ чи телескопи при поган≥й ¤кост≥ зображенн¤. Ќа зн≥мках, отриманих з косм≥чних станц≥й, с≥тка Уканал≥вФ на ћарс≥ отсутствует, проте окрем≥ квазилинейные природн≥ утворенн¤ ≥снують. јле серед них велик≥ не мають досить правильноњ форми, а др≥бн≥ н≥ при ¤ких умовах не могли бути зам≥чен≥ з «емл≥.

ќтже, ми маЇмо складну мережу канал≥в, сезонн≥ зм≥ни фарбуванн¤, супутники, ¤скрав≥ св≥тлов≥ спалахи, за ¤ких випливають б≥л≥ хмари. Ќайпрост≥ше по¤сненн¤ цьому - на ћарс≥ Ї житт¤, принаймн≥ могла б бути. ¬иход¤чи з вище сказаного ≥ з огл¤ду на останн≥ дан≥, можна припустити, що там, можливо, Ї ≥ розум. ÷¤ можлив≥сть достатн¤ велика, щоб виправдати вс¤к≥ зусилл¤ дл¤ дос¤гненн¤ ћарса ≥ досл≥дженн¤ його поверхн≥.

ћетеорити.

¬еликий ≥нтерес представл¤ють кам'¤н≥ метеорити, серед ¤ких звертаЇ на себе увага нечисленна група так званих углистых хондрит≥в. ”глистые метеорити м≥ст¤ть у соб≥ багато розс≥¤ного углистого речовини ≥ вуглеводн≥. «м≥ст вуглецю в них може бути 5 %, а вуглець, ¤к в≥домо, Ї найважлив≥шою складовою частиною орган≥чноњ матер≥њ. ќднак в≥н може мати й аб≥огенне походженн¤. —аме аб≥огенне походженн¤ ≥ приписувалос¤ углистому речовин≥ метеорит≥в з час≥в Ѕерцелиуса, що исследовали в 1834 роц≥ метеорит „≈–¬ќЌ»…7, що упав у ‘ранц≥њ 15 березн¤ 1806 року. Ќадал≥ роботами учених багатьох крањн установлена присутн≥сть в углистых хондритах високомолекул¤рних вуглеводн≥в параф≥нового р¤ду. ћосковський геох≥м≥к √. ѕ. ¬довкин (1961) при досл≥дженн≥ углистых метеорит≥в √р≥зна ≥ ћиген знайшов у першому вазелиноподобное речовина з ароматичним запахом, а в другому б≥туми, близьк≥ по складу до озокериту. ўе ран≥ш (1890), незабаром п≥сл¤ пад≥нн¤ метеорита ћиген (1889 р. у сел≥ ћиген на ’ерсонщин≥) ё. —емашко в проб≥ з цього метеорита ви¤вив 0.23 % б≥тумноњ речовини, названого эрделитом. ¬ углистом метеорит≥ ќргей, що упав 14 травн¤ 1864 р. у ‘ранц≥њ, знайден≥ вуглеводн≥ параф≥нового р¤ду, под≥бн≥, що м≥ст¤тьс¤ в бджолиному воску ≥ шк≥рц≥ ¤блук. ќзокерит же (г≥рський п≥сок) ≥ параф≥н Ї сум≥шшю вуглеводн≥в орган≥чного походженн¤. ћало того, у результат≥ експеримент≥в американський учений –. Ѕерджер з'¤сував узагал≥ фантастичний факт. «а допомогою прискорювача в≥н бомбардував протонами сум≥ш метану, ам≥аку ≥ води, охолоджену до -2300—. „ерез к≥лька хвилин у сум≥ш≥ ви¤вл¤лас¤ сечовина, ацетамид ≥ ацетон - орган≥чн≥ речовини, потр≥бн≥ дл¤ синтезу б≥льш складних з'Їднань. ЌапрошуЇтьс¤ висновок, що в космос≥, де маютьс¤ незл≥ченн≥ атоми р≥зних елемент≥в, що опром≥нюютьс¤ потоком рад≥ац≥њ, можуть утворюватис¤ ≥ б≥льш складн≥ з'Їднанн¤ аж до ам≥нокислот, з ¤ких складаЇтьс¤ б≥лок - основа житт¤.

ћайже вс≥ Уорган≥зован≥ елементи (елементи орган≥ки) найб≥льше по зовн≥шньому вигл¤д≥ нагадують оболонки древн≥х докембрийских однокл≥тинних водоростей (протосферидий) - др≥бних сфероморфид, у також суперечки де¤ких фоссильных гриб≥в (мал. ). ѕротосферидии були широко поширен≥ у верхньому протерозоњ (≥нтервал абсолютноњ шкали часу 1500 - 650 млн. рок≥в) ≥ р≥дше у в≥дносно б≥льш ранн≥х в≥дкладенн¤х раннього протерозою (1500 - 2800 млн. рок≥в). ÷≥кав≥ ≥ дан≥ рад¤нських учених, що установили аргоновим методом в≥к дек≥лькох углистых ≥ кам'¤них метеорит≥в (у тому числ≥ ћиген ≥ —аратов). ¬≥н коливаЇтьс¤ в≥д 4600 млн. рок≥в до 600 млн. рок≥в. ѕрим≥тно, що багато фах≥вц≥в (м≥кроб≥ологи, альгологи, м≥кологи, палеологи), познайомивши з Уорган≥зованими елементамиФ, в≥дмовл¤ютьс¤ визнавати њхнЇ спор≥дненн¤ з земними орган≥змами. ≤нш≥ навпаки, думають, що Уорган≥зован≥ елементиФ - залишки орган≥зм≥в, що жили ≥ згасли на «емл≥, п≥сл¤ викинутих у космос могутн≥ми вулкан≥чними виверженн¤ми. Ѕ≥льш≥сть досл≥дник≥в основним джерелом метеорит≥в вважають по¤с астероњд≥в. ѕо ≥снуюч≥й г≥потез≥ астероњди виникли згодом руйнуванн¤ н≥коли ≥снувала великоњ планети ‘аетон, а Уорган≥зован≥ елементиФ ¤вл¤ють собою залишки б≥осфери ц≥Їњ г≥потетичноњ планети.

Ќавколо знах≥док Уорган≥зованих елемент≥вФ у метеоритах продовжуютьс¤ жарк≥ суперечки, але вс≥ сперечальники визнають необх≥дн≥сть подальших досл≥джень.

ѕрилади дл¤ пошуку.

як сказано вище, насамперед з - за обмежених техн≥чних можливостей зараз ≥ найближчим часом польоти автоматичних апарат≥в ≥ пот≥м п≥лотованих корабл≥в можуть виробл¤тис¤ т≥льки на ћ≥с¤ць, ¬енеру ≥ ћарса. ”ченим багатьох галузей наук насамперед ц≥кавий ћарс дл¤ з'¤суванн¤ в≥дпов≥дей на питанн¤ на¤вност≥ житт¤, промислового виробництва р≥зноман≥тних матер≥ал≥в ≥ можливого заселенн¤ ц≥Їњ планети. јле насамперед потр≥бний в≥дпов≥дь на питанн¤ - Ї чи житт¤ на ћарс≥?

—ьогодн≥ цю задачу можуть виконувати автоматичн≥ м≥жпланетн≥ станц≥њ, що можуть сфотографувати небесне т≥ло, при прольот≥ над будь-¤кою його д≥л¤нкою, а також по команд≥ з «емл≥ спустити досл≥дницький модуль (посадковий) ≥ вз¤ти необх≥дн≥ проби ірунту, чи речовини атмосфери. ¬ивченн¤ цих матер≥ал≥в дозвол¤Ї вченим зробити ¤кщо не остаточний висновок, те ход¤чи б остаточн≥ припущенн¤ у в≥дпов≥д≥ на дане питанн¤.

¬елике значенн¤ в пошуках неземного житт¤ будуть мати ≥ польоти косм≥чних п≥лотованих корабл≥в, обладнаних передовою техн≥кою ≥ приладами з висадженн¤м людини на досл≥джуван≥ чи планети ≥нш≥ небесн≥ т≥ла.

’арактеристика прилад≥в, застосовуваних ≥ здатних застосовуватис¤ в п≥лотованих польотах, ≥ јЅЋ дл¤ визначенн¤ житт¤ приведена в таб. 2.

¬ипадок з У¬≥к≥нгамиФ.

Ќа зак≥нченн¤ глави приведемо один з найб≥льш ¤скравих приклад≥в пошуку неземних форм житт¤.

” 1976 р. Ќј—ј в —Ўј проведений запуск двох автоматичних м≥жпланетних станц≥й, що одночасно Ї јЅЋ, з метою дос¤гти ћарсе ≥ провести на його поверхн≥ р¤д найважлив≥ших експеримент≥в. ѕ≥сл¤ зйомок панорам ћарса јЅЋ була вит¤гнута частина ірунту ≥ проведене його скануванн¤ (що знайшло, кр≥м Fe, у ірунт≥ чимало Si, Mg, Al, S, в≥дзначена присутн≥сть Rb, Sr, ,   и ≥н.). У¬≥к≥нгиФ приступили до головноњ програми досл≥джень на поверхн≥ планети.

¬≥домо, що орган≥зм живе, поки через нього безупинним потоком прот≥кають ус≥ нов≥ частки навколишньоњ його матер≥ального середовища. ѕошуком фактор≥в обм≥ну речовин ≥ займалис¤ марс≥анськ≥ јЅЋ. як ≥ на земл≥, житт¤ на ћарс≥ може (не дивл¤чись на ≥нш≥ ≥дењ) ірунтуватис¤ на вуглец≥ - елемент≥, здатним орган≥зовувати р≥зноман≥тн≥ х≥м≥чн≥ сполуки. як сказано, земн≥ орган≥зми, поглинаючи при життЇд≥¤льност≥ живильн≥ речовини, вид≥л¤ють р≥зн≥ гази. Ћог≥чно припустити, що ≥ невидим≥ марсиане надход¤ть також. √≥потетичним ≥нопланет¤нам запропонували њжу, представлену особливими спец≥¤ми. ” судину з проб≥й ірунту ввели живильний розчин з м≥ченими атомами вуглецю. якщо марс≥анськ≥ бактер≥њ д≥йсно засвоюють вуглець под≥бно земним, його рад≥оактивний ≥зотоп повинний зустр≥тис¤ у вид≥люваних ними газах.

ѕерш≥ зв≥стки з ћарса й обрадували, ≥ засмутили. Ћ≥чильник приладу јЅЋ клацав там значно част≥ше, н≥ж у земн≥й лаборатор≥њ, де в контрольному експеримент≥ УпрацювалиФ реальн≥ м≥кроорган≥зми. «а словами кер≥вника науковоњ б≥олог≥чноњ програми доктора  лейна, отриману ≥нформац≥ю можна буде тлумачити ¤к на¤вн≥сть житт¤.

Ќа п'¤ту добу рад≥оактивн≥сть початку знижуватис¤, можливо, зак≥нчилас¤ њжа. якщо ж це була х≥м≥чна реакц≥¤, то загасанн¤ процесу могло б означати лише поступова витрата речовини ірунту, що вступила в нењ. Ќова реакц≥¤ живильного розчину не повинна була в такому випадку викликати пом≥тного зб≥льшенн¤ рад≥оактивност≥. ќднак п≥сл¤ додаванн¤ р≥дини показанн¤ л≥чильника зростали так, н≥би оголодавшие бактер≥њ знову п≥днеслис¤ духом.

ўе б≥льше хвилювань викликали показанн¤ другого приладу, призначеного дл¤ досл≥дженн¤ газообм≥ну передбачуваних живих орган≥зм≥в з навколишн≥м середовищем. •рунт, що знаходитьс¤ в атмосфер≥ приладу, змочували живильним бульйоном ≥ п≥д≥гр≥вали. ѕер≥одично з камери в≥дбиралис¤ проби пов≥тр¤ дл¤ анал≥зу. ”сього через к≥лька доби зам≥сть розрахованих дванадц¤ти було зареЇстровано вид≥ленн¤ кисню, у б≥льш н≥ж 15 - 20 раз≥в перевищуюче оч≥куване.

—початку в пошуках по¤сненн¤ такого ¤вища обвинуватили х≥м≥ю. ƒ≥йсно, реакц≥¤ сухого ірунту з р≥диною могла в≥дбуватис¤ бурхливо. як можливого кандидата на джерело кисню називали кристал≥чний перекис водню, що могла м≥ститис¤ у верхн≥х шарах марс≥анського ірунту.

«а здогадами (часом ризикованими) справа не стала: У« огл¤ду на сувор≥ умови на ћарс≥ (температура в м≥сц≥ посадки м≥н¤лас¤ в≥д -850— до +300—), не виключене, що жив≥ орган≥зми знаход¤тьс¤ в Усп¤чкеФ, ≥ њм потр≥бн≥ в≥дпов≥дн≥ умови дл¤ поверненн¤ до житт¤. –¤сна к≥льк≥сть води ≥ живильних речовин було би бенкетом дл¤ цих м≥кроорган≥зм≥в. ўо ж: чи х≥м≥¤ б≥олог≥¤? ¬ид≥ленн¤ газ≥в в обох приладах тривало довше, н≥ж при х≥м≥чних реакц≥¤х, але менше, н≥ж у б≥олог≥чних процесах. ћи знаходимос¤ де - те на середин≥Ф - констатував один ≥з учених.

Ќа «емл≥ утримуюч≥ хлороф≥л кл≥тки п≥д д≥Їю сон¤чних промен≥в утвор¤ть орган≥чн≥ речовини з вуглекислого газу ≥ води. „и не так використовують енерг≥ю св≥тила ≥ марс≥анське житт¤? ” марс≥анське пов≥тр¤ судина, що заповнила, ≥з ірунтом, додали небагато рад≥оактивного ≥зотопу вуглецю. ўоб м≥кроби, ¤кщо вони Ї, почували себе ¤к удома, над ними запалили лампу, що ≥м≥туЇ характерний дл¤ ћарса сон¤чне св≥тло. ≤нкубац≥¤ тривала двоЇ доби, кл≥ткам давали можлив≥сть добре засвоњти м≥чений вуглець. ѕ≥сл¤ камеру очистили в≥д газ≥в, а ірунт нагр≥ли до 6000—, при цьому з нього повинн≥ були улетучитс¤ утворен≥ при фотосинтез≥ орган≥чн≥ речовини з м≥ченими атомами, а л≥чильник рад≥оактивних часток - п≥драхувати њхн≥ результати.

«ареЇстрований в експеримент≥ р≥вень рад≥оактивност≥ в 6 раз≥в перевищив той, котрий спостер≥гавс¤ б при в≥дсутност≥ в ірунт≥ м≥кроорган≥зм≥в.

ќстаточно в≥днести це що - те до живоњ чи мертвоњ природи повинн≥ були допомогти контрольн≥ досв≥ди в земн≥й лаборатор≥њ. якщо ц≥ дан≥ були б отриман≥ на «емл≥, був би зроблений безумовний висновок про одержанн¤ слабкого б≥олог≥чного сигналу, але за даними з ћарса вчен≥ не хот≥ли робити посп≥шних висновк≥в. ” имитирующих ћарса на «емл≥ лаборатор≥¤х було проведено к≥лька досв≥д≥в на ви¤вленн¤ житт¤, результати - абсолютно ≥дентичн≥ отриманими з ћарса.

¬исунуто багато г≥потез, серед ¤ких - те, що хоча У¬≥к≥нгиФ проводили експерименти на колосальн≥й в≥дстан≥ друг в≥д друга, вони знаходилис¤ в м≥сц¤х, багатих рожевим пилом ≥ тому нев≥дпов≥дних дл¤ житт¤.

јстроном  . —агал не виключаЇ на¤вност≥ житт¤ на ћарс≥ у вид≥ ≥зольованих оазис≥в. ƒумки вчених розд≥лилис¤ Уп'¤тдес¤т на п'¤тдес¤тФ. ѕроводилис¤ нов≥ експерименти з залученн¤м нових фах≥вц≥в. ” результат≥ перевага в≥ддали нежив≥й природ≥. ќсновною причиною ¤вищ, що спостер≥гаютьс¤, назване сон¤чне випром≥нюванн¤, що не зустр≥чаЇ на ћарс≥ захисного озонового шару (знову ж - т≥льки г≥потеза).

√отов≥ форми житт¤ - кл≥тки ≥ прим≥тивних орган≥зм≥в - складаютьс¤ з особливих матер≥ал≥в, побудованих на основ≥ вуглецю. ѓхн¤ чи на¤вн≥сть в≥дсутн≥сть повинна бути, мабуть, самим серйозним аргументом у суперечц≥ вчених.

“ой же  . —аган, не дивл¤чись на цю обставину, вважаЇ, що оазиси житт¤ на ћарс≥ можуть бути незвичайними ≥ вигадливими по зовн≥шньому вигл¤д≥ ≥ х≥м≥чному склад≥, ≥ по поводженню, так що њхн≥й неможливо ≥дентиф≥кувати ¤к житт¤ з наших представлень (житт¤ на основ≥ ≥нших елемент≥в, кр≥м вуглецю, розгл¤далас¤ вище). Ќа ћарс≥ орган≥чна речовина могла з'¤витис¤ в результат≥ х≥м≥чних процес≥в в атмосфер≥ ≥ на поверхн≥ планети. ћогли занести його ≥ метеорити.

≤, нарешт≥, без орган≥ки не могли об≥йтис¤ н≥ давно згасла, н≥ ≥снуюча житт¤.

ќстаточно в≥дпов≥сти на запитанн¤ про житт¤ на ћарс≥ зможуть учен≥ п≥сл¤ проведенн¤ ними безпосередньо досл≥джень на поверхн≥ планети.

ѕошук неземних цив≥л≥зац≥й.

–ан≥ше розгл¤давс¤ про¤в житт¤ поза «емлею на будь-¤кому р≥вн≥ њњ розвитку ¤к саме чудове ¤вище. јле пошуки житт¤ ведутьс¤ ≥ на б≥льш високому р≥вн≥ розуму, ≥ншими способами. –озум асоц≥юЇтьс¤ з пон¤тт¤м цив≥л≥зац≥¤. «араз не виключаЇтьс¤ на¤вн≥сть неземних цив≥л≥зац≥й (ќ÷), що викликаЇ над≥њ ≥ бажанн¤ вчених у встановленн≥ контакту з ними.

ќдин з≥ способ≥в пошуку ќ÷ - рад≥оастроном≥чний, пол¤гаЇ в подач≥ рад≥осигнал≥в ≥з земл≥ у визначен≥ д≥л¤нки ¬сесв≥ту. —игнали м≥ст¤ть ≥нформац≥ю про земл¤нах ≥ нашоњ цив≥л≥зац≥њ ≥ питанн¤ про характер ≥ншоњ цив≥л≥зац≥њ ≥ пропозиц≥¤ установити взаЇмний контакт.

ƒругий спос≥б продемонстрований при запуску автоматичних м≥жпланетних станц≥й дл¤ досл≥дженн¤ зовн≥шн≥х планет —он¤чноњ системи, Уѕ≥онер≥вФ ≥ У¬о¤джеровФ, що при передбачуван≥й зустр≥ч≥ з ќ÷ (пролет≥вши повз зовн≥шн≥ планети ≥ ви¤вившись у м≥жзор¤ному простор≥) несли докладн≥ зведенн¤ про нашу цив≥л≥зац≥ю, дружн≥ побажанн¤ ≥нопланет¤нам, тобто робилос¤ припущенн¤, що при можливоњ зустр≥ч≥ земних апарат≥в ќ÷ зможе розшифрувати посланн¤ земл¤н, ≥, можливо, побажаЇ вступити з нами в контакт.

¬исновки.

ѕошук чужор≥дних форм поза «емлею маЇ велике значенн¤ дл¤ розробки фундаментальних проблем, зв'¤заних ≥з з'¤суванн¤м походженн¤ ≥ сутност≥ житт¤.

ѕри збереженн≥ планетарного карантину планети будуть збережен≥ ¤к б≥олог≥чн≥ запов≥дники дл¤ подальших наукових досл≥джень, а «емл¤ буде захищена в≥д небезпечних прибульц≥в з космосу.

¬ажко переоц≥нити внесок у розвиток науки, що буде зроблений при ви¤вленн≥ ≥нопланетних форм житт¤, однак ≥ в≥дсутн≥сть житт¤ на ≥нших планетах —он¤чноњ системи не т≥льки виключаЇ розвиток экзобиологических досл≥джень, але ≥ Ї перешкодою на шл¤ху подальшого удосконалюванн¤ метод≥в автоматичного ≥ за допомогою людини ви¤вленн¤ ≥ зн¤тт¤ характеристик живих систем. –езультати в ц≥й област≥, що Ї частиною б≥олог≥чного приладобудуванн¤, безсумн≥вно, знайдуть широке застосуванн¤ в сучасн≥й б≥олог≥њ й ≥нших област¤х людськоњ д≥¤льност≥, не говор¤чи вже про задач≥ освоЇнн¤ косм≥чного простору.

¬ даний час ми знаЇмо т≥льки наше житт¤, ≥ в≥д њњ ми повинн≥ виходити в судженн¤х про ≥нш≥ можлив≥ форми б≥олог≥чноњ орган≥зац≥њ.

Ћюди повинн≥ бути готов≥ до зустр≥ч≥ з можливо неоднозначноњ, непередбаченоњ, дос≥ небаченим ≥ншим житт¤м, а значить ≥ розумом.

ѕошуки житт¤ поза «емлею Ї лише частиною б≥льш загального питанн¤, що коштуЇ перед наукою, про виникненн¤ житт¤ у ¬сесв≥т≥.

—писок використаноњ л≥тератури.

ќ. √. √азенко, ћ.  альв≥н. ќснови косм≥чноњ б≥олог≥њ ≥ медицини, т. 1. ћосква, Ќаука, 1976.

ё.  ол≥сник≥в. ¬ам будувати звездолеты. ћосква, Ќаука, 1990.

–. ќ.  узьм≥н, ». Ќ. √алк≥н. як улаштований ћарс. —ер≥¤ У осмонавтика й астроном≥¤Ф. ћосква, «нанн¤, 1989.

Ѕ. ѕ.  онстантинов. Ќаселений космос. ћосква, Ќаука, 1978.

¬. ј. јлексЇЇв, —. ѕ. ћинчин. ¬енера розкриваЇ таЇмниц≥. ћосква, ћашинобудуванн¤, 1975.

ё. √. ћизгун. Ќеземн≥ цив≥л≥зац≥њ. ћосква, ≈колог≥¤ ≥ здоров'¤, 1993.

ќсвоЇнн¤ косм≥чного простору в —–—–. јкадем≥¤ наук —–—–. ћосква, Ќаука, 1977.

ƒодатково про проблеми житт¤

“ому що закон про перетворенн¤ ≥ збереженн¤ матер≥њ енерг≥њ маЇ ун≥версальний характер, привабливоњ Ї наступна г≥потеза .

1.ѕор¤д з б≥олог≥чною земною ≥снуЇ, ще п'¤ть клас≥в неземного житт¤.

ѕлазмоиды (плазменна¤ житт¤) - ≥снують у зор¤них атмосферах, утворен≥ магн≥тними силами, зв'¤заними з групами рухливих електричних зар¤д≥в.

–адиобы (променеве житт¤) - живуть у м≥жзор¤них хмарах, ¤вл¤ють собою складн≥ агрегати атом≥в, що знаход¤тьс¤ в р≥зних ступен¤х порушенн¤

Ћавобы (в≥д слова УлаваФ - кремн≥Їве житт¤) - орган≥зован≥ структури з кремн≥ю, живуть в озерах розплавленоњ лави на дуже гар¤чих планетах

¬одоробы (житт¤ при низьких to) - мають вид амебообразных форм, що плавають у р≥дкому метан≥ ≥ извлекающие енерг≥њ з перетворенн¤ ортоводорода в пароводород.

“ермофаги - вид косм≥чноњ енерг≥њ, що вит¤гають життЇву енерг≥ю з град≥Їнта температур у чи атмосфер≥ океан≥в планети.

« об'Їкт≥в —он¤чноњ системи, кр≥м планет земноњ групи, що п≥дход¤ть, косм≥чними т≥лами дл¤ неземного житт¤ Ї супутники ёп≥тера - ™вропа, √анимед,  алисто, а також супутник —атурна - “итан.

ќдночасно ≥снують трохи р≥вноб≥жних св≥т≥в з розумною ≥ живою самоорган≥зац≥Їю матер≥њ, що ≥нод≥ перепл≥таютьс¤ ≥ тод≥ ви¤вл¤ють себе у вид≥ УчудесФ (ЌЋќ, гуманоиды, приведенн¤ ≥ тод≥ ≥ т.п.).

¬≥дпов≥дно до навчань ƒиагнетики (dia - за допомогою, noos - душу), ¤к система анал≥зу ≥ розвитку людського мисленн¤ ≥ керуванн¤ њм ≥ саентологии (в≥д scio - знанн¤ ≥ logos - вивченн¤), ¤к у прикладн≥й рел≥г≥йн≥й ф≥лософ≥њ ≥ технолог≥њ дозволу проблем духу, матер≥њ ≥ мисленн¤, людина живе не одним т≥лесним житт¤м, у кожн≥й з ¤кий в≥н може бути ¤к нижчим представником флори ≥ фауни, так ≥ людиною. ћатер≥альна т≥лесна оболонка в≥дмираЇ, а його духовна суть в≥чна.

«в≥дси: ≥снуЇ ¬ищий –озум, що волод≥Ї секретами перетворенн¤ духовноњ сутност≥, хвильовий у матер≥альну т≥лесну, здатний з≥ швидк≥стю св≥тлових хвиль ≥ швидше переноситис¤ в будь-¤ку крапку ¬сесв≥ту, п≥сл¤ чого матер≥ал≥зуватис¤ або в биообъект (людина, тварина, рослини на «емл≥), або ≥снувати в кожн≥м з вище названих п'¤ти вид≥в.

якщо на планет≥ Ї придатн≥ умови, дл¤ такого биообъекта стануть д≥¤ти еволюц≥йн≥ закони пор¤д з ≥ншими законами матер≥ал≥стичного ≥ духовного св≥ту.

(як продовженн¤ п. 4). ” своЇму розвитку людин опануЇ таЇмниц¤ми перетворенн¤ б≥олог≥чноњ сутност≥ в хвильову, п≥сл¤ чого зможе переноситис¤ з≥ св≥тловою швидк≥стю у вид≥ хвильовоњ енерг≥њ на будь-¤к≥ в≥дстан≥ ≥ матер≥ал≥зуватис¤ там (у необх≥дному м≥сц≥) у будь-¤кий б≥олог≥чний чи матер≥альний об'Їкт (¤к результат взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем). ¬ид матер≥њ може м≥н¤тис¤, але сама матер≥¤ при цьому в≥чна.

“аблиц¤ 1. —т≥йк≥сть р≥зних м≥кроорган≥зм≥в до ультраф≥олетовоњ рад≥ац≥њ

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕошук ≥ досл≥дженн¤ неземних форм житт¤. ѕланетарний карантин, необх≥дн≥ при цьому заходи
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (3658 прочитано)