ƒ≥ловодство > ќсновн≥ ознаки оф≥ц≥йно-д≥лового стилю

ќсновн≥ ознаки оф≥ц≥йно-д≥лового стилю

” ст. 11 «акону Ђѕро мови в ”крањнськ≥й –—–ї записано: Ђћовою роботи, д≥ловодства й документац≥њ, а також взаЇмов≥д≠носин державних, парт≥йних, громадських орган≥в, п≥дприЇмств, установ, орган≥зац≥й Ї украњнська моваї.

ќф≥ц≥йно-д≥ловий стиль (ќƒ—) Ч функц≥ональний р≥зновид мови, ¤кий слугуЇ дл¤ сп≥лкуванн¤ в державно-пол≥тичному, гро≠мадському й економ≥чному житт≥, законодавств≥, у сфер≥ управл≥≠нн¤ адм≥н≥стративно-господарською д≥¤льн≥стю. Ќалежить до виразно-об'Їктивних стил≥в; вид≥л¤Їтьс¤ найвищою м≥рою книжност≥.

ќсновне призначенн¤ Ч регулювати д≥лов≥ стосунки зазначених вище сферах та обслуговувати громад¤нськ≥ потреби людей у типових ситуац≥¤х.

ѕ≥д функц≥ональним р≥зновидом мови сл≥д розум≥ти систему мовних одиниць, прийом≥в њх виокремленн¤ та використанн¤, обумовлених соц≥альними завданн¤ми мовленн¤.

ћовленню у сфер≥ управл≥нн¤ притаманна низка специф≥ч≠них особливостей. ”часниками д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї органи та ланки управл≥нн¤ Ч орган≥зац≥њ, заклади, п≥дприЇмства, по≠садов≥ особи, прац≥вники. ’арактер ≥ зм≥ст ≥нформац≥йних зв'¤зк≥в, у ¤ких вони можуть бути зад≥¤н≥, залежать в≥д м≥с≠ц¤ установи в ≥Їрарх≥њ орган≥в управл≥нн¤, њњ компетенц≥њ, функц≥онального зм≥сту д≥¤льност≥. ÷≥ стосунки стаб≥льн≥ й ре≠гламентуютьс¤ чинними правовими нормами.

—пециф≥ка д≥лового сп≥лкуванн¤ пол¤гаЇ в тому, що неза≠лежно в≥д того, хто Ї безпосередн≥м укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, оф≥ц≥йним автором та адреса≠том документа майже завжди Ї орган≥зац≥¤ в ц≥лому.

≤ншою важливою характеристикою д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї конкретна адресн≥сть ≥нформац≥њ.

—уттЇвим фактором д≥лового сп≥лкуванн¤, що впливаЇ на характер управл≥нськоњ ≥нформац≥њ, Ї повторн≥сть д≥й ≥ ситуа≠ц≥й. ”правл≥нська д≥¤льн≥сть Ч це завжди Ђгра за правиламиї. як насл≥док цього повторн≥сть управл≥нськоњ ≥нформац≥њ приво≠дить до регул¤рност≥ використовуванн¤ весь час однакових мов≠них засоб≥в.

Ќаступною характерною рисою д≥лового сп≥лкуванн¤ Ї тема≠тична обмежен≥сть кола завдань, що вир≥шуЇ орган≥зац≥¤, а це, у свою чергу, Ї насл≥дком певноњ стаб≥льност≥ њњ функц≥й. ќтже, можна вир≥знити так≥ властивост≥ управл≥нськоњ ≥нформац≥њ в умовах д≥лового сп≥лкуванн¤:

- оф≥ц≥йний характер;

- адресн≥сть;

- повторн≥сть;

- тематична обмежен≥сть.

—пециф≥ка ќƒ— пол¤гаЇ в певних стильових рисах (ознаках), що притаманн≥ лише йому, а саме:

Ч нейтральний тон викладу зм≥сту лише у пр¤мому зна≠ченн≥;

Ч точн≥сть та ¤сн≥сть повинн≥ поЇднуватис¤ з лакон≥чн≥стю, стисл≥стю й посл≥довн≥стю викладу факт≥в;

Ч документальн≥сть (кожний оф≥ц≥йний пап≥р повинен мати характер документа), на¤вн≥сть рекв≥зит≥в, котр≥ мають певну чергов≥сть, що дозвол¤Ї довго збер≥гати традиц≥йн≥ стаб≥льн≥ форми;

Ч на¤вн≥сть усталених одноман≥тних мовних зворот≥в, висо≠ка стандартизац≥¤ вислову;

Ч сувора регламентац≥¤ тексту; дл¤ ч≥ткоњ орган≥зац≥њ текст под≥л¤Їтьс¤ на параграфи, пункти, п≥дпункти.

÷≥ основн≥ риси Ї визначальними у формуванн≥ системи мовних одиниць ≥ прийом≥в њх використанн¤ в текстах д≥лових, (управл≥нських) документ≥в.

ћовознавець ћ. ѕилинський зазначав, що найпершою традиц≥йною ознакою досконалост≥ дл¤ групи Ђнехудожн≥хї стил≥в, до ¤ких належить й оф≥ц≥йно д≥ловий, залишаЇтьс¤ стисл≥сть, а також так≥ вимоги:

Ч додержанн¤ основних загальномовних ≥ функц≥онально-стил≥стичних мовних норм;

Ч слова й вирази, що безпосередньо пов'¤зан≥ з думкою, по≠винн≥ сто¤ти в текст≥ ¤кнайближче;

Ч дотримуванн¤ максимально ч≥ткого, посл≥довно-лог≥чного ≥ граматичного зв'¤зку м≥ж реченн¤ми, що м≥ст¤ть окрем≥ судженн¤;

Ч вставн≥ реченн¤, застереженн¤, супров≥дн≥ твердженн¤, ус¤к≥ в≥дхиленн¤ в≥д основноњ думки повинн≥ значно по≠ступатис¤ своњм обс¤гом перед викладом основноњ думки [34, с. 170-171].

” результат≥ багатов≥кового розвитку в ќƒ— сформува≠лис¤ так≥ мовн≥ засоби та способи викладу зм≥сту, ¤к≥ дозвол¤ють найефективн≥ше ф≥ксувати управл≥нську ≥нфор≠мац≥ю й в≥дпов≥дати вс≥м вимогам, що до нењ висуваютьс¤, а саме:

1) широке використовуванн¤ сусп≥льно-пол≥тичноњ та адм≥≠н≥стративно-канцел¤рськоњ терм≥нолог≥њ (функц≥онуван≠н¤ закладу, уз¤ти участь, регламентац≥¤ д≥й);,

2) на¤вна фразеолог≥¤ повинна мати специф≥чний характер (≥н≥ц≥ювати питанн¤, висунути пропозиц≥ю, поставити до в≥дома);

3) обов'¤зкова в≥дсутн≥сть будь-¤коњ авторськоњ мовноњ ≥нди≠в≥дуальност≥ та емоц≥йно-експресивноњ лексики;

4) синон≥м≥¤ повинна бути зведена до м≥н≥муму й не викли≠кати двозначност≥ сприйманн¤;

5) на¤вн≥сть безособових ≥ наказових форм д≥Їсл≥в у форм≥ тепер≥шнього часу ≥з зазначенн¤м позачерговост≥, пост≥й≠ност≥ д≥њ;

6) ч≥тко регламентоване розм≥щенн¤ та будова тексту; обс¤г основних частин, на¤вн≥сть обов'¤зкових стандартних ст≥йких вислов≥в, певних кл≥ше (що дозвол¤Ї користува≠тис¤ готовими бланками);

7) до м≥н≥муму зведено використанн¤ складних речень ≥з сур¤дним ≥ п≥др¤дним зв'¤зком, натом≥сть широко вико≠ристовуютьс¤ безсполучников≥, прост≥ поширен≥ (к≥лька п≥дмет≥в при одному присудку, к≥лька присудк≥в при од≠ному п≥дмет≥, к≥лька додатк≥в при одному з головних член≥в реченн¤ тощо). ќƒ— маЇ так≥ функц≥ональн≥ п≥дстил≥:

«аконодавчийЧ використовуЇтьс¤ в законотворч≥й сфер≥, регламентуЇ та обслуговуЇ оф≥ц≥йно-д≥лов≥ стосунки м≥ж при≠ватними особами, м≥ж державою ≥ приватними та службовими особами. –еал≥зуЇтьс¤ в  онституц≥њ, законах, указах, статутах, постановах та ≥н.

ƒипломатичнийЧ використовуЇтьс¤ у сфер≥ м≥ждержавних оф≥ц≥йно-д≥лових стосунк≥в у галуз≥ пол≥тики, економ≥ки, культу≠ри. –егламентуЇ оф≥ц≥йно-д≥лов≥ стосунки м≥жнародних орган≥зац≥й, структур, окремих громад¤н. –еал≥зуЇтьс¤ в конвенц≥¤х (м≥жна≠родних угодах), комюн≥ке (пов≥домленн¤х), нотах (зверненн¤х), протоколах, меморандумах, договорах, за¤вах, ультиматумах ≥ т. ≥н.

ёридичнийЧ використовуЇтьс¤ у юриспруденц≥њ (судо≠чинство, д≥знанн¤, розсл≥дуванн¤, арб≥траж). ÷ей п≥дстиль обслу≠говуЇ й регламентуЇ правов≥ та конфл≥ктн≥ в≥дносини:

Ч м≥ж державою та п≥дприЇмствами й орган≥зац≥¤ми вс≥х форм власност≥;

Ч м≥ж п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми та установами;

Ч м≥ж державою та приватними особами;

Ч м≥ж п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми й установами вс≥х форм власност≥ та приватними особами;

Ч м≥ж приватними особами.

–еал≥зуЇтьс¤ в актах, позовних за¤вах, протоколах, постано≠вах, запитах, пов≥домленн¤х та ≥н.

јдм≥н≥стративно-канцел¤рський Ч використовуЇть≠с¤ у профес≥йно-виробнич≥й сфер≥, правових в≥дносинах ≥ д≥ло≠водств≥. ¬≥н обслуговуЇ та регламентуЇ:

Ч службов≥ (оф≥ц≥йн≥) в≥дносини м≥ж п≥дприЇмствами од≠ного й р≥зного п≥дпор¤дкуванн¤;

Ч службов≥ в≥дносини м≥ж структурними п≥дрозд≥лами одного п≥дпор¤дкуванн¤;

Ч службов≥ в≥дносини м≥ж приватною особою та орган≥за≠ц≥Їю, установою, закладом ≥ навпаки;

Ч приватн≥ (неоф≥ц≥йн≥) в≥дносини м≥ж окремими грома≠д¤нами.

–еал≥зуЇтьс¤ в оф≥ц≥йн≥й кореспонденц≥њ (листах), догово≠рах, контрактах, за¤вах, автоб≥ограф≥¤х, характеристиках, дору≠ченн¤х, розписках та ≥н.

—учасна людина так чи ≥накше долучена до науковоњ чи виробничоњ сфери. ÷е Ч одна з передумов злитт¤ наукового й оф≥ц≥йно-д≥лового стил≥в унасл≥док њхнього сп≥льного функ≠ц≥онуванн¤ в одному час≥ й простор≥. ÷≥ два стил≥ не лише функц≥онально близьк≥ Ч вони Ї спор≥дненими з походжен≠н¤, що принципово уможливлюЇ њхнЇ зближенн¤ в умовах ≥сто≠ричноњ потреби. ” пер≥од свого становленн¤ ц≥ два стил≥ Ђпо≠р¤д ≥з процесами дивергенц≥њ1 завжди показували багато пункт≥в конвергенц≥њ2, у результат≥ чого утворивс¤ складний конгломерат схожих сп≥льностей ≥ п≥зн≥ших сходжень ≥ взаЇмопроникненьї [24, с. 127]. Ќин≥ в≥дбуваЇтьс¤ процес в≥дро≠дженн¤ Ч на ¤к≥сно новому р≥вн≥ Ч книжноњ мови (а укра≠њнц≥, ¤к в≥домо, мали високорозвинену книжну мову ще в ’≤V-XVI ст.).

“ой факт, що б≥льш≥сть сучасних людей функц≥онуЇ в науко≠во-виробнич≥й сфер≥, Ї причиною взаЇмопроникненн¤ двох ≥нших р≥зновид≥в мови Ч писемноњ (книжноњ) та розмовноњ (¤ку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). –озмов≠ний стиль уже маЇ досить ≥стотно ви¤влений р≥зновид Ч розмовно-оф≥ц≥йний (профес≥йний), тобто мову, ¤кою сп≥лкуютьс¤ не в побут≥, а у виробнич≥й, осв≥тн≥й та ≥нших сферах.

‘ормулюючи пон¤тт¤ Ђд≥лова моваї, сл≥д мати на уваз≥ при≠наймн≥ три сучасн≥ стил≥ Ч оф≥ц≥йно-д≥ловий, науковий, роз≠мовний, оск≥льки д≥лова мова м≥стить близьк≥, взаЇмопроникн≥ й нав≥ть сп≥льн≥ мовн≥ засоби р≥зних р≥вн≥в. ”м≥ле використан≠н¤ цих засоб≥в Ч необх≥дна умова дос¤гненн¤ усп≥х≥в у про≠фес≥йн≥й сфер≥.

≤з часу введенн¤ курсу Ђƒ≥лова украњнська моваї у вищих навчальних закладах (1992) в≥дбулас¤ певна переор≥Їнтац≥¤ щодо розум≥нн¤ самого предмета викладанн¤.

Ќизький р≥вень культури усноњ й письмовоњ д≥ловоњ мови спричинений багатьма чинниками ¤к об'Їктивного, так ≥ суб'Їк≠тивного характеру, серед ¤ких основними Ї:

1. «нанн¤ мови й мовна грамотн≥сть не усв≥домлюютьс¤ пев≠ною категор≥Їю сусп≥льства ¤к так≥, що Ї обов'¤зковими дл¤ дос¤гненн¤ високих щабл≥в у службов≥й кар'Їр≥.

2. Ќевм≥нн¤ в≥дд≥л¤ти ¤вища, одиниц≥, структури одн≥Їњ мови в≥д ≥ншоњ в умовах функц≥онуванн¤ на одн≥й територ≥њ двох ≥ б≥ль≠ше мов.

3. ¬≥дсутн≥сть навичок користуванн¤ дов≥дковою л≥терату≠рою, недостатн≥сть такоњ, завелика варт≥сть под≥бних видань (слов≠ник≥в, енциклопед≥й, дов≥дник≥в тощо).

4. Ўаблонн≥сть, несамост≥йн≥сть мисленн¤, нетворчий п≥дх≥д у розв'¤занн≥ р≥зноман≥тних проблем ¤к загального характеру, так ≥ в оф≥ц≥йн≥й сфер≥.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ ознаки оф≥ц≥йно-д≥лового стилю
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2893 прочитано)