ƒ≥ловодство > —тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови

—тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови

1. —тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови. —тильов≥ риси ≥ мовн≥ засоби, функц≥¤, сфера сп≥лкуванн¤ та жанри реал≥зац≥њ.

—тиль (в≥д латин. Stilus Ц паличка дл¤ письма). —таль л≥тературноњ мови Ц р≥зновид мови (њњ функц≥онувальна п≥дсистема), що характеризуЇтьс¤ в≥дбором таких засоб≥в ≥з багатоман≥тних мовних ресурс≥в, ¤к≥ найл≥пше в≥дпов≥дають завданн¤м сп≥лкуванн¤ м≥ж людьми в даних умовах. ÷е своЇр≥дне мистецтво добору й ефективного використанн¤ системи мовних засоб≥в ≥з певною метою в конкретних умовах й обставинах. ƒ. —в≥фт влучно зауважив, що стиль Ц це власне слова на власному м≥сц≥.

 ожний стиль маЇ:

сферу поширенн¤ ≥ вживанн¤ (коло мовц≥в);

функц≥ональне призначенн¤ (регулюванн¤ стосунк≥в, пов≥домленн¤, вплив, сп≥лкуванн¤ тощо);

характерн≥ ознаки (форма та спос≥б викладу);

система мовних засоб≥в ≥ стил≥стичних норм (лексику, фразеолог≥ю, граматичн≥ форми, типи речень тощо).

÷≥ складов≥ конкретизують, обер≥гають, певною, м≥рою обмежують, унормовують кожний стиль ≥ робл¤ть його досить ст≥йким р≥зновидом л≥тературноњ мови. ќск≥льки стил≥стична норма Ї частиною л≥тературноњ, вони не забезпечуЇ останню, а лише використовуЇ слова чи форми в певному стил≥ чи з певним стил≥стичним значенн¤м.

Ќаприклад, слова акт, догов≥р, наказ, протокол, угода Ї нормативними дл¤ оф≥ц≥йно-д≥лового стилю, хоча в ≥нших стил¤х вони також можуть нести забарвленн¤ оф≥ц≥йност≥, ¤кщо њх використанн¤ буде стил≥стично виправдане.

ƒосконале знанн¤ специф≥ка кожного стилю, його р≥зновид≥в, особливостей Ц над≥йна запорука усп≥х≥в у будь-¤к≥й сфер≥ сп≥лкуванн¤.

“ерм≥н Устиль мовленн¤Ф сл≥д розгл¤дати ¤к спос≥б функц≥онуванн¤ певних мовних ¤вищ. –озр≥зненн¤ стил≥в залежить безпосередньо в≥д основних функц≥й мови Ц сп≥лкуванн¤, пов≥домленн¤ ≥ д≥¤нн¤. впливу.

¬исокорозвинута сучасна л≥тературна украњнська мова маЇ розгалужену систем≥ стил≥в, серед ¤ких: розмовний, художн≥й, науковий, публ≥цистичний, еп≥стол¤рний, оф≥ц≥йно-д≥ловий та конфес≥йний.

ƒл¤ вид≥ленн¤ стил≥в мовленн¤ важливе значенн¤ мають форми мови Ц усна й писемна, розмовна ≥ книжна. ”с≥ стил≥ мають усну й писемну форми, хоча усна форма б≥льш притаманн≥ розмовному стилю, а ≥нша Ц переважно писемна. ќск≥льки останн≥ сформувалис¤ н книжн≥й основ≥ њх називають книжними.

—труктура текст≥в р≥зних стил≥в неоднакова, ¤кщо дл¤ розмовного стилю характерний д≥алог (пол≥лог) то дл¤ ≥нших Ц переважно монолог.

¬≥др≥зн¤ютьс¤ стил≥ мовленн¤ й багатьма ≥ншими ознаками. јле сп≥льним дл¤ них Ї те, що вони Ц р≥зновиди одн≥Їњ мови, представл¤ють усе багатство њх виражальних засоб≥в ≥ виконують важлив≥ функц≥њ в житт≥ сусп≥льства Ц забезпечують сп≥лкуванн¤ в р≥зних його сферах ≥ галуз¤х.

” межах кожного функц≥онального стилю сформувалис¤ своњ р≥зновиди Ц п≥дстил≥ Ц дл¤ точн≥шого й доц≥льн≥шого в≥дображенн¤ певних вид≥в сп≥лкуванн¤ та вир≥шенн¤ конкретних завдань.

ѕор¤д ≥з функц≥ональними стил¤ми, ураховуючи характер експресивност≥ мовних елемент≥в, вид≥л¤ютьс¤ також урочистий, оф≥ц≥йний, фам≥ль¤рний, ≥нтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ≥н.

–озмовний стиль.

—фера використанн¤ Ц усне повс¤кденне сп≥лкуванн¤ в побут≥в, у с≥мТњ, на виробництв≥.

ќсновне призначенн¤ Ц бути засобом впливу й невимушеного сп≥лкуванн¤, жвавого обм≥ну думками, судженн¤ми, оц≥нками, почутт¤ми, зТ¤суванн¤ виробничих ≥ побутових стосунк≥в.

—л≥д в≥др≥зн¤ти неформальне й формальне сп≥лкуванн¤. ѕерше Ц нерегламентоване, його мета й характер значною м≥рою визначаютьс¤ особистими (субТЇктивними) стосунками мовц≥в. ƒруге Ц обумовлене соц≥альними функц≥¤ми мовц≥в, отже, регламентоване за формою ≥ зм≥стом.

якщо звичайне сп≥лкуванн¤ попередньо не плануЇтьс¤, не визначаютьс¤ мета його ≥ зм≥ст, то д≥лов≥ контакти передбачають њх попередню ретельну п≥дготовку, визначенн¤ зм≥сту, мети, прогнозуванн¤, можливих висновк≥в, результат≥в.

” повс¤кденн≥й розмов≥ мовц≥ можуть торкатис¤ р≥зних, часток не повТ¤заних м≥ж собою тем, отже, њхнЇ сп≥лкуванн¤ носить част≥ше дов≥льний ≥нформативний характер.

ƒ≥лова ж мова, ¤к правило, не виходить за меж≥ визначеноњ теми, маЇ конструктивний характер ≥ п≥дпор¤дкована розвТ¤занню конкретних завдань, дос¤гненню заздалег≥дь визначеноњ мети.

ќсновн≥ ознаки:

безпосередн¤ участь у сп≥лкуванн¤;

усна форма сп≥лкуванн¤;

неоф≥ц≥йн≥сть стосунк≥в м≥ж мовц¤ми (неформальне);

невимушен≥сть сп≥лкуванн¤;

неп≥дготовлен≥сть до сп≥лкуванн¤ (неформальне);

використанн¤ несловесних засоб≥в (лог≥чних наголос≥в, тембру, пауз, ≥нтонац≥њ);

використанн¤ позамовних чинник≥в (ситуац≥¤, поза, руки, жести, м≥м≥ка);

емоц≥йн≥ реакц≥њ;

потенц≥йна можлив≥сть в≥дразу уточнити незрозум≥ле, акцентувати головне.

ќсновн≥ мовн≥ засоби:

емоц≥йно-експресивна лексика (метафори, пор≥вн¤нн¤, синон≥ми та ≥н.);

суф≥кси субТЇктивноњ оц≥нки (зменшено-пестливого забарвленн¤, зниженост≥);

прост≥, переважно коротк≥ реченн¤ (неповн≥, об≥рван≥, односкладов≥);

часте використовуванн¤ р≥зних займенник≥в, д≥Їсл≥в ≥з двома преф≥ксами (поп-, пона-, поза-);

фразеолог≥зми, фальклоризми, д≥алектизми, простор≥чна лексика, скорочен≥ слова, вигуки й т.д.);

зам≥на терм≥н≥в розмовними словами (електропоњзд Ц електричка, бетонна дорога Ц бетонка.

“ипов≥ форми мовленн¤ Ц усн≥ д≥алоги та пол≥логи.

Ќорми розмовного стилю встановлюютьс¤ не граматиками, ¤к у книжних стил¤х, а звичаЇм, нац≥ональною традиц≥Їю Ц њх в≥дчуваЇ ≥ спонтанно обираЇ кожен мовець.

∆анри реал≥зац≥њ Ц бес≥да, лист. ’удожн≥й стиль.

÷ей найб≥льший ≥ найпотужн≥ший стиль украњнськоњ мови можна розгл¤дати ¤к узагальненн¤ й поЇднанн¤ вс≥х стил≥в, оск≥льки письменники орган≥чно впл≥тають т≥ чи ≥нш≥ стил≥ до своњх твор≥в дл¤ наданн¤ њм б≥льшоњ переконливост≥ та достов≥рност≥ в зображенн≥ под≥й.

’удожн≥й стиль широко використовуЇтьс¤ у творч≥й д≥¤льност≥, р≥зних видах мистецтва, у культур≥ й осв≥т≥.

як у вс≥х зазначених сферах, так ≥ в белетристиц≥ (красному письменств≥ Ц художн≥й л≥тератур≥) це стиль покликаний кр≥м ≥нформац≥йноњ функц≥њ найсуттЇв≥шу Ц естетичну: впливати засобами художнього слова через систему образ≥в на розум, почутт¤ та волю читач≥в, формувати ≥дейн≥ переконанн¤, моральн≥ ¤кост≥ й естетичн≥ смаки.

ќсновн≥ ознаки:

найхарактерн≥ша ознака художнього в≥дтворенн¤ д≥йсност≥ Ц образн≥сть (образ Ц персонаж, образ колектив, образ Ц символ, словесний образ, зоровий образ);

поетичний живопис словом нав≥ть прозових ≥ драматичних твор≥в;

естетика мовленн¤, призначенн¤ ¤коњ Ц викликати в читача почутт¤ прекрасного;

експрес≥¤ ¤к ≥нтенсивн≥сть вираженн¤ (урочисте, п≥днесене, ув≥чливе, пестливе, лаг≥дне, схвальне, фам≥ль¤рне, жарт≥вливе, ≥рон≥чне, зневажливе, грубе та ≥н.);

зображуван≥сть (тропи, еп≥тети пор≥вн¤нн¤, метафори, алегор≥њ, г≥перболи, перифрази, тощо; в≥ршова форма, поетичн≥ ф≥гури); конкретно-чуттЇве живописанн¤ д≥йсност≥;

в≥дсутн¤ певна регламентац≥¤ використанн¤ засоб≥в, про ¤к≥ йтиметьс¤ дал≥, та способ≥в њх поЇднанн¤, в≥дсутн≥ будь-¤к≥ приписи;

визначальним Ї субТЇктив≥зм розум≥нн¤ та в≥дображенн¤ (≥ндив≥дуальне св≥тобаченн¤, св≥тов≥дчутт¤ ≥, в≥дпов≥дно, св≥тов≥дтворенн¤ автора спр¤моване на ≥ндив≥дуальне св≥тосприйн¤тт¤ та ≥нтелект читача).

ќсновн≥ мовн≥ засоби:

на¤вн≥сть усього багатства найр≥зноман≥тн≥шоњ лексики, переважно конкретно-чуттЇвоњ (назви ос≥б, рече, д≥й, ¤вищ, ознак);

використанн¤ емоц≥йно-експресивноњ лексики (синон≥м≥в, антон≥м≥в, анон≥м≥в, фразеолог≥зм≥в);

запровадженн¤ авторських новатор≥в (сл≥в, значень, вираз≥в, формуванн¤ ≥ндив≥дуального стилю митц¤);

уведенн¤ до твор≥в, з≥ стил≥стичною метою, ≥сторизм≥в, архањзм≥в, д≥алектизм≥в, простор≥чних елемент≥в., нав≥ть жаргон≥зм≥в;

поширене вживанн¤ д≥Їсл≥вних форм: родових (у минулому час≥ й умовному способ≥): якби ми знали, то б вас не питали (Ќ. тв.); особових (у тепер≥шньому й майбутньому час≥ д≥йсного способу): ¬се на в≥трах дзвен≥тиме, ¤к дзбан (Ћ. остенко); у наказовому способ≥: ¬ кв≥тах вс≥ вулиц≥ кричать: нехай, нехай живе свобода! (ѕ. “ичина);

широке використанн¤ р≥зноман≥тних тип≥в речень, синтаксичних звТ¤зк≥в, особливост≥ ≥нтонуванн¤ та ритмомелодики;

повною м≥рою представлен≥ вс≥ стил≥стичн≥ ф≥гури (ел≥пс, пер≥оди, риторичн≥ питанн¤, звертанн¤, багатосполучников≥сть, безсполучников≥сть та ≥н.).

«а родами й жанрами л≥тератури художн≥й стиль под≥л¤Їтьс¤ на п≥дстил≥, ¤к≥ мають своњ особливост≥ мовноњ орган≥зац≥њ тексту:

а)еп≥чн≥ (прозов≥: епопе¤, казка, роман, пов≥сть, байка, опов≥данн¤, новела, художн≥ мемуари, нарис);

б) л≥ричн≥ (поез≥¤, поема, балада, п≥сн¤, г≥мн, елег≥¤. еп≥грама);

в) драматичн≥ (драма, трагед≥¤, комед≥¤, мелодрама, водев≥ль);

г)комб≥нован≥ (л≥ро-еп≥чний тв≥р, ода, художн¤ публ≥цистика, драма-феЇр≥¤, усм≥шка).

Ќауковий стиль.

—фера використанн¤ Ц наукова д≥¤льн≥сть, науково-техн≥чний прогрес, осв≥та.

ќсновне призначенн¤ Ц викладенн¤ насл≥дк≥в досл≥дженн¤ про людину, сусп≥льство, ¤вище природи, обірунтуванн¤ г≥потез, доведенн¤ ≥стинност≥ теор≥й, класиф≥кац≥¤ й систематизац≥њ знань, розТ¤сненн¤ ¤вищ, збудженн¤ ≥нтелекту читача дл¤ њх осмисленн¤.

ќсновн≥ ознаки:

¤сн≥сть (пон¤т≥йн≥сть) ≥ предметн≥сть тлумачень;

лог≥чна посл≥довн≥сть ≥ доказов≥сть викладу;

узагальнен≥сть пон¤ть ≥ ¤вищ;

обТЇктивний анал≥з;

точн≥сть ≥ лакон≥чн≥сть висловлювань;

аргументац≥¤ та переконлив≥сть тверджень;

1	2	3

Ќазва: —тил≥ сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4925 прочитано)