≈колог≥¤ > √лобальн≥ проблеми людства

√лобальн≥ проблеми людства

“ерм≥ном Ђглобальн≥ проблемиї (в≥д лат. Ђгло≠бусї - земл¤, земна кул¤) позначаютьс¤ найважлив≥ш≥ ≥ наст≥йн≥ загальнопланетарн≥ проблеми сучасноњ епохи, що торкаютьс¤ людства в ц≥лому. —еред них:

- запоб≥ганн¤ св≥товоњ термо¤дерноњ в≥йни;

- подоланн¤ зростаючого розриву в р≥вн≥ економ≥чного ≥ куль≠турного розвитку м≥ж розвинутими ≥ндустр≥альними крањна≠ми «аходу ≥ крањнами, що розвиваютьс¤, усуненн¤ економ≥чноњ в≥дсталост≥, голоду, злидн≥в ≥ неписьменност≥;

- забезпеченн¤ подальшого економ≥чного розвитку людства необх≥дними дл¤ цього природними ресурсами;

- подоланн¤ еколог≥чноњ кризи;

- припиненн¤ Ђдемограф≥чного вибухуї у крањнах, що роз≠виваютьс¤, ≥ демограф≥чноњ кризи в розвинутих крањнах через б≥льш рац≥ональне регулюванн¤ народжуваност≥;

своЇчасне передбаченн¤ ≥ запоб≥ганн¤ негативних насл≥дк≥в Ќ“–;

стримуванн¤ м≥жнародного тероризму й екстрем≥зму, по≠ширенн¤ наркоман≥њ, алкогол≥зму ≥ —Ќ≤ƒу;

- вир≥шенн¤ поставлених сучасною епохою проблем осв≥ти ≥ соц≥ального забезпеченн¤, культурноњ спадщини й мораль≠них ц≥нностей та ≥н.

ѕри цьому головне - не упор¤дкуванн¤ списку проблем, а ви¤вленн¤ њх походженн¤, характеру й особливостей ≥, насам≠перед - пошук науково обірунтованих ≥ реал≥стичних у прак≠тичному в≥дношенн≥ шл¤х≥в њх вир≥шенн¤.

Ѕудучи насл≥дком (а не простою сумою) всього попереднього розвитку людства, глобальн≥ проблеми виступають ¤к специф≥≠чне породженн¤ саме сучасноњ епохи (а не минулих епох), ¤к насл≥док неприпустимоњ нер≥вном≥рност≥ соц≥альне - економ≥чно≠го, пол≥тичного, науково-техн≥чного, еколог≥чного ≥ культурного розвитку в умовах ¤к≥сно новоњ, своЇр≥дноњ ≥сторичноњ ситуац≥њ. ¬с≥ глобальн≥ проблеми сучасност≥ взаЇмозалежн≥, взаЇмозумовлен≥, й ≥зольоване њх вир≥шенн¤ неможливе. «абезпеченн¤ подальшого економ≥чного розвитку природними ресурсами не≠обх≥дно передбачаЇ запоб≥ганн¤ зростаючого забрудненн¤ навко≠лишнього середовища, оск≥льки це веде до еколог≥чноњ катастро≠фи. “ому ц≥ проблеми ≥ називаютьс¤ еколог≥чними, ≥ часто розгл¤даютьс¤ ¤к дв≥ сторони одн≥Їњ еколог≥чноњ проблеми.

√лобальн≥ проблеми характеризуютьс¤ певною Ђ≥Їрарх≥Їюї, тобто пр≥оритетн≥стю одних з них стосовно ≥нших, њхньою сп≥вп≥дпор¤дкован≥стю. Ѕез'¤дерний, ненасильницький св≥т Ї не т≥льки г вищою соц≥альною ц≥нн≥стю, але й необх≥дною попередньою умовою вир≥шенн¤ вс≥х ≥нших глобальних проблем. јдже приведенн¤ в д≥ю всього 5% нин≥ ≥снуючого в св≥т≥ ¤дерного потенц≥алу дос≠татньо, щоб трапилас¤ непоправна еколог≥чна катастрофа.

ƒати реальне у¤вленн¤ про майбутнЇ - найважлив≥ше зав≠данн¤ науки. –еал≥зувати його можливо, лише виход¤чи з принцип≥в, на ¤ких взагал≥ тримаЇтьс¤ весь фундамент науко≠вого знанн¤. ћова йде, насамперед, про принцип об'Їктивност≥, що передбачаЇ: 1) сувору в≥дпов≥дн≥сть висновк≥в вих≥дним передумовам; 2) доказовий анал≥з реальност≥ без ¤ких-небудь суб'Їктивних доповнень до нењ; 3) знанн¤ певних законом≥рно≠стей, тенденц≥й ≥сторичного розвитку. Ђѕроекц≥¤ в майбутнЇї законом≥рностей сусп≥льного розвитку з урахуванн¤м њх неминучого розвитку й збагаченн¤ в ход≥ ≥сторичного процесу й означаЇ наукове передбаченн¤ майбутнього. —еред основних ≥з в≥дзначених законом≥рностей, ¤к вважають досл≥дники, ¤к≥ спираютьс¤ на матер≥ал≥стичну д≥алектику, - необоротн≥сть соц≥ального прогресу в масштабах всесв≥тньоњ ≥стор≥њ, зростанн¤ темп≥в поступального розвитку сусп≥льства

Ўвидк≥сть ≥ радикальн≥сть соц≥ального оновленн¤ - резуль≠тат зростанн¤ рол≥ народних мас в ≥стор≥њ. јдже, за даними вче≠них, у пер≥од неол≥ту населенн¤ «емл≥ становило усього близько 25 млн. ос≥б, на початку нашоњ ери - б≥л¤ 250 млн., на початку XIX стор≥чч¤ - 1 млрд., а зараз - понад 5 млрд. ос≥б.

ѕроте не т≥льки зростанн¤ чисельност≥ населенн¤ Ї причиною прискоренн¤ соц≥ального прогресу. ќстанн≥й Ї кумул¤тивним насл≥дком, сукупн≥стю багатьох об'Їктивних чинник≥в - розкр≥≠паченн¤ особистост≥ та зб≥льшенн¤ ступеню њњ свободи, накопи≠ченн¤ наукових знань, зростанн¤ техн≥чноњ могутност≥, ≥нтернал≥зац≥¤ соц≥ально-економ≥чних зв'¤зк≥в, пол≥тичних ≥ культур≠них процес≥в. ¬се це й привело до того, що за насичен≥стю пол≥≠тичними под≥¤ми й соц≥альними перетворенн¤ми, економ≥чни≠ми зм≥нами й технолог≥чними нововведенн¤ми, за ≥нтенсивн≥стю м≥жнародного обм≥ну д≥¤льн≥стю в сфер≥ науки й культури ко≠жен р≥к к≥нц¤ XX стор≥чч¤ дор≥внюЇ 10-ти в XIX стор≥чч≥, 100 у середньов≥чч≥ й античност≥, 1000 у глибок≥й давнин≥.

¬ оц≥нц≥ майбутнього сл≥д розр≥зн¤ти п≥дходи представник≥в ф≥лософ≥њ соц≥ального песим≥зму ≥ ф≥лософ≥њ соц≥ального опти≠м≥зму. ѕредставники ф≥лософ≥њ соц≥ального песим≥зму вважа≠ють, що ≥снуЇ Ђмежа ростуї дл¤ людського сусп≥льства. ƒл¤ цього е п≥дстави: виснажуютьс¤ запаси корисних копалин, швидке зростанн¤ населенн¤ «емл≥ загострюЇ проблему харчу≠ванн¤ тощо. ѕроте такий прогноз заперечують представники ф≥лософ≥њ соц≥ального оптим≥зму, вважаючи, що њхн≥ опоненти формально поширюють на майбутнЇ сучасн≥ тенденц≥њ еконо≠м≥чного, науково-техн≥чного ≥ демограф≥чного зростанн¤, в≥дмовл¤ючись враховувати, що накопиченн¤ к≥льк≥сних зм≥н не може не супроводжуватис¤ перериванн¤м поступовост≥, стрибками, докор≥нними ¤к≥сними зм≥нами.

ѕотр≥бно пам'¤тати, що к≥льк≥сне зростанн¤ ≥ розвиток у природ≥ ≥ в сусп≥льств≥ - аж н≥¤к не тотожн≥ процеси. ”доско≠наленн¤ знар¤дь прац≥ ≥ метод≥в виробництва пост≥йно розши≠рюють рамки економ≥чного зростанн¤, а технолог≥чн≥ революц≥њ створюють ц≥лком нов≥, нев≥дом≥ до того сфери економ≥чноњ д≥¤льност≥, не т≥льки примножують уже в≥дом≥ природн≥ ре≠сурси, робл¤чи њх доступними дл¤ практичного використанн¤, але й перетворюють у ресурс сусп≥льного розвитку те, що ко≠лись ним не було.

—аме ≥снуванн¤ Ђмеж≥ зростанн¤ї Ї необх≥дна передумова дл¤ розвитку. јдже ¤кби не було меж≥ дл¤ полюванн¤ ≥ зби≠ранн¤, на тис¤чол≥тт¤ затримавс¤ би перех≥д людини до земле≠робства ≥ скотарства. якби не було меж≥ дл¤ людськоњ пам'¤т≥ ≥ ф≥зичних обмежень в усн≥й комун≥кац≥њ м≥ж людьми, спов≥льнивс¤ б винах≥д писемност≥ ≥ друкарства, розвиток техн≥ч≠них засоб≥в комун≥кац≥њ. якби не було меж≥ запас≥в деревного вуг≥лл¤, спов≥льнивс¤ б перех≥д до використанн¤ м≥нерального палива. якби не було меж≥ у проведенн≥ подумки ≥ на папер≥ математичних операц≥й, затрималос¤ б створенн¤ комп'ютер≥в. ЌемаЇ п≥дстав бо¤тис¤ упов≥льненн¤ соц≥ального прогресу ≥ через у¤вну псих≥чну ≥ розумову нездатн≥сть людини засвоњти ≥ витримати зростаючий пот≥к нових знань ≥ пристосуватис¤ до вс¤кого роду нововведень у сусп≥льств≥. Ћюдська пам'¤ть здатна вм≥стити приблизно 10 млрд. б≥т ≥нформац≥њ (тобто 500 багатотомних ЂЅританських енциклопед≥йї).  р≥м того, бу≠дуть в≥дкрит≥ й ≥нш≥ можливост≥.

Ќаперед встановленого майбутнього не ≥снуЇ. Ћюди нездатн≥ зм≥нити своЇ минуле, оск≥льки свобода, ¤кою волод≥ли минул≥ покол≥нн¤, вже перетворилас¤ дл¤ наступних покол≥нь у реаль≠ну д≥йсн≥сть, в ≥сторичну необх≥дн≥сть, ≥з ¤кою не можна не ра≠хуватись. ћайбутнЇ ж - це сфера реальних можливостей, серед ¤ких Ї б≥льш-менш ймов≥рн≥. ≤ сусп≥льний розвиток не застрахо≠ваний в≥д зигзаг≥в, крок≥в уб≥к ≥ нав≥ть в≥д назадн≥х рух≥в.

«м≥ни, що в≥дбуваютьс¤ сьогодн≥ у св≥т≥, - важливий крок на шл¤ху переходу людства до новоњ цив≥л≥зац≥њ, що може бути сформована на шл¤хах вир≥шенн¤ глобальних проблем. ÷¤ нова цив≥л≥зац≥¤ майбутнього, на думку вчених, л≥кв≥дуЇ в≥дчуже≠н≥сть людини в≥д людини, сусп≥льства, природи та в≥д про≠дукт≥в прац≥, покладе к≥нець розпод≥лу людства на антагон≥≠стичн≥ класи ≥ соц≥альн≥ групи, створить реальн≥ умови дл¤ його самоп≥знанн¤ ≥ в≥льного самооб'Їднанн¤ на принципах нового гуман≥зму. Ќова цив≥л≥зац≥¤ у тенденц≥¤х свого розвит≠ку ¤вл¤Ї собою ¤к≥сно новий щабель у розвитку людини ≥ людських сп≥льнот, ¤к≥ поступово ≥нтегруютьс¤ в Їдине люд≠ство, системн≥сть ¤кого можна пор≥вн¤ти в ¤к≥сному в≥дно≠шенн≥ з природними системами, залученими в сферу людськоњ д≥¤льност≥. Ћише на цьому етап≥ людство пос¤де своЇ г≥дне, в≥дносно самост≥йне м≥сце в систем≥ навколишн≥х косм≥чних процес≥в ≥ сил, стане специф≥чно Їдиним утворенн¤м.

–озм≥рковуючи над перспективами людства, сл≥д п≥дкрес≠лити, що мова йде про можлив≥сть ¤когось Їдиного демокра≠тичного ≥ гуманного св≥тового сп≥втовариства, у ¤кому будуть сп≥в≥снувати р≥зн≥ форми власност≥ - ≥ сусп≥льна, ≥ приватна, р≥зноман≥тн≥ форми сусп≥льних в≥дносин. ѕроте за Їдиноњ умо≠ви - це повинно бути сусп≥льство демократ≥њ, сусп≥льство, де людина буде центром ус≥х в≥дносин.

1

Ќазва: √лобальн≥ проблеми людства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (5651 прочитано)