≈колог≥¤ > ƒемограф≥чн≥ проблеми людства на планет≥

ƒемограф≥чн≥ проблеми людства на планет≥

ЌавколишнЇ природне середовище в ширшому розум≥нн≥ Ц косм≥чний прост≥р, а в вужчому Ц б≥осфера, зовн≥шн¤ оболонка «емл≥, ¤ка охоплюЇ частину атмосфери, г≥дросферу ≥ верхню частину л≥тосфери, що взаЇмозвТ¤зан≥ складними б≥огеох≥чними циклами м≥грац≥њ речовин ≥ енерг≥њ.

«емл¤_ одна з планет —он¤чноњ системи, найб≥льша з планет земноњ групи (ћеркур≥й, ¬енера, ћарс, «емл¤), середн≥й рад≥ус Ц 6371 км, в≥дстань до —онц¤ Ц 150 млн. км, маса «емл≥ становить 1/330000 маси —онц¤.

—онце Ц це найголовн≥ша з≥рка сон¤чноњ системи, температура поверхн≥ близько 6000о—. «емл¤ отримуЇ всього одну двом≥ль¤рдну частину сон¤чного випром≥нюванн¤. ÷ього досить, щоб об≥гр≥ти «емлю та постачати необх≥дною енерг≥Їю весь рослинний та тваринний св≥т.

јтмосфера Ц це газова оболонка «емл≥, ¤ка обертаЇтьс¤ разом з нею.

¬еликий вплив на погоду та життЇд≥¤льн≥сть людини мають процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на —онц≥. ¬иплески сон¤чноњ активност≥ роз≥гр≥вають зовн≥шн≥ шари атмосфери «емл≥, зм≥нюють њх густину ≥ х≥м≥чний склад, могутн≥ потоки зар¤джених частинок ≥ випром≥нювань проникають в атмосферу, УпереколочуютьФ всю пов≥тр¤ну оболонку. ¬≥д цього зм≥нюЇтьс¤ ≥ сама погода ≥ реакц≥¤ на њњ зм≥ни в орган≥зм≥ людини.

√≥дросфера (грец. Hydro Ц вода, sphaira Ц кул¤) Ц це вод¤на оболонка «емл≥. ƒо надземноњ частини г≥дросфери, що вкриваЇ 70% поверхн≥ «емноњ кул≥, належать океани, мор¤, озера, р≥ки, а також льодовики, в ¤ких вода перебуваЇ у твердому стан≥. ќсновна частина води (понад 80%) перебуваЇ у глибинних зонах «емл≥ Ц в њњ мант≥њ. ѕ≥дземна частина г≥дросфери охоплюЇ грунтов≥, п≥дгрунтов≥, нап≥рн≥ й безнап≥рн≥ води, тр≥щини води ≥ води карстових порожнин у легкорозчинних г≥рських породах (вапн¤ках, г≥псах тощо).

«овн≥шн¤ тверда оболонка «емл≥, ¤ка включаЇ земну кору з частиною верхньоњ мант≥њ «емл≥ ≥ складаЇтьс¤ з осадових, вивержених ≥ метаморф≥чних пор≥д, називаЇтьс¤ л≥тосферою.

” межах л≥тосфери пер≥одично в≥дбуваютьс¤ сучасн≥ ф≥зико-геометричн≥ процеси (зсуви, обвали, ероз≥¤), ¤к≥ мають величезне значенн¤ дл¤ формуванн¤ еколог≥чних ситуац≥й у р≥зних рег≥онах планети.

Ћюдина давно живе не в Уприрод≥Ф, а мешкаЇ в середовищ≥, антропогенно зм≥неному, трансформованому п≥д впливом своЇњ д≥¤льност≥. ¬ життЇвому цикл≥ людина ≥ навколишнЇ середовище6 утворюють пост≥йно д≥ючу систему Улюдина Ц довк≥лл¤Ф.

Ўум Ц це одна з форм ф≥зичного (хвильового) забрудненн¤ навколишнього середовища.

јле шум може впливати ≥ позитивно. “акий вплив на людину чинить, наприклад, шелест лист¤ дерев, пом≥рний стук≥т дощових крапель, рок≥т морського прибою, ѕозитивний вплив спок≥йноњ приЇмноњ музики в≥домий з давн≥х час≥в. “ому р≥зноман≥тн≥ оздоровч≥ процедури супроводжують спок≥йною симфон≥чною або шлюзовою музикою.

Ќер≥дко шум несе важливу ≥нформац≥ю. јвтомоб≥л≥ст уважно прислухаЇтьс¤ до звук≥в, ¤к≥ видаЇ мотор, шас≥, ≥нш≥ частини автомоб≥л¤, що рухаЇтьс¤, бо будь-¤кий сторонн≥й шум може попередити авар≥ю. “акож за допомогою шум, спричиненого рухом корабл≥в т п≥дводних човн≥в, њх ви¤вл¤ють ≥ пеленгують. Ўум в≥д≥граЇ велику роль в акустиц≥, рад≥отехн≥ц≥, рад≥оастроном≥њ ≥ нав≥ть медицин≥.

ўо таке шум ≥ ¤к в≥н впливаЇ на орган≥зм людини?

Ўум Ц це сукупн≥сть звук≥в р≥зноман≥тноњ частоти та ≥нтенсивност≥, що виникають у результат≥ коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, р≥дких, газопод≥бних).

Ўумове забрудненн¤ навколишнього середовища увесь час зростаЇ. ќсобливо це стосуЇтьс¤ великих м≥ст. ќпитуванн¤ жител≥в м≥ст довело, що шум турбуЇ б≥льше 50% опитаних. ѕричому, в останн≥ дес¤тил≥тт¤ р≥вень шуму зр≥с у 10-15 раз≥в.

«меншенн¤ р≥вн¤ шуму пол≥пшуЇ самопочутт¤ людини ≥ п≥двищуЇ продуктивн≥сть прац≥. « шумом необх≥дно боротис¤ ¤к на виробництв≥ так ≥ в побут≥. ”м≥нн¤ дотримуватис¤ тиш≥ Ц показник культури людини ≥ њњ доброзичливого ставленн¤ до навколишн≥х. “иша потр≥бна люд¤м так само, ¤к сонце ≥ св≥же пов≥тр¤.

Ќе менш важливе значенн¤ дл¤ здоровТ¤ ≥ самопочутт¤ людини маЇ в≥брац≥¤.

¬≥брац≥¤ Ц це коливанн¤ твердих т≥л, частин апарат≥в, машин, устаткуванн¤, споруд, що сприймаютьс¤ орган≥змом людини ¤к струс.

„асто в≥брац≥њ супроводжуютьс¤ почутим шумом.

центральну нервову систему

вестибул¤рний апарат

викликаЇ запамороченн¤, он≥м≥нн¤ к≥нц≥вок

захворюванн¤ суглоб≥в

“ривалий вплив в≥брац≥њ викликаЇ фахове захворюванн¤ Ц в≥брац≥йну хворобу.

–озр≥зн¤ють загальну ≥ локальну в≥брац≥њ. Ћокальна в≥брац≥¤ зумовлена коливанн¤ми ≥нструмента й устаткуванн¤, що передаютьс¤ до окремих частин т≥ла. ѕри загальн≥й в≥брац≥њ коливанн¤ передаютьс¤ всьому т≥лу в≥д механ≥зм≥в через п≥длогу, сид≥нн¤ або робочий майданчик. Ќайб≥льш небезпечна частота загальноњ в≥брац≥њ 6-9 √ц, оск≥льки вона зб≥гаЇтьс¤ з власною частотою коливань внутр≥шн≥х орган≥в людини. ¬ результат≥ цього може виникнути резонанс, це призводить до перем≥щень ≥ механ≥чних ушкоджень внутр≥шн≥х орган≥в. –езонансна частота серц¤, живота ≥ грудноњ кл≥тки Ц 5 √ц, голови Ц 20 √ц, центральноњ нервовоњ системи Ц 25- √ц. „астоти сид¤чих людей становл¤ть в≥д 3 до 8 √ц.

1

Ќазва: ƒемограф≥чн≥ проблеми людства на планет≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1998 прочитано)