≈колог≥¤ > ƒжерела забрудненого середовища

ƒжерела забрудненого середовища

«агальноприйн¤тим методом охорони прац≥ вже багато рок≥в Ї використан≠н¤ системи техн≥ки безпеки ÷е спри¤Ї створенню машин та ≥нструмент≥в, в робот≥ з ¤кими виключена небезпека дл¤ людини, а також розробц≥ спец≥альних засоб≥в захисту, ¤к≥ охорон¤ють людину в≥д небезпеки в процес≥ прац≥.

„ому ж люди, ¤ким в≥д народженн¤ властивий ≥нстинкт самозбереженн¤, так часто стають винуватц¤ми своњх травм?

ѕерша причина вит≥каЇ вже з анал≥зу еволюц≥њ людини. якби була можлив≥сть наочно пор≥вн¤ти сучасну людину з тою. ¤ка жила 20-30 тис¤чол≥ть тому, можна було б пом≥тити, що за цей пер≥од людина зовн≥ майже не зм≥нилас¤. Ѕ≥льше того, де¤к≥ њњ ф≥зичн≥ ¤кост≥, можливо, нав≥ть пог≥ршилис¤: знизилас¤ гострота зору ≥ слуху, немаЇ т≥Їњ сили ≥ витривалост≥, що були колись. ≤ незважаючи на це, людина в своЇму розвитку пройшла шл¤х в≥т кам'¤ноњ сокири до космосу. « розвитком знар¤дь прац≥ розширивс¤ д≥апазон д≥њ людини на оточуючий св≥т. ѕри цьому, зрозум≥ло, розширилос¤ ≥ коло в≥дпов≥дних реакц≥й зовн≥шнього св≥ту на людину в процес≥й прац≥. «росла також сила цих д≥й. “аким чином, з розвитком техн≥ки небезпека зростаЇ скор≥ше, н≥ж людська протид≥¤ њй.

ƒруга загальна причина у зростанн≥ ц≥ни помилки.  оли перв≥сна людина робила помилку в рем≥снич≥й або с≥льськогосподарськ≥й прац≥, розплата за нењ не була надто велика: вона могла подр¤пати т≥ло колючою рослиною, опустити соб≥ на ногу кам≥нь, впасти з дерева тощо. ѕомилки ж сучасноњ людини обход¤тьс¤ њй набагато дорожче, тепер люди част≥ше гинуть в≥д струму, високоњ напруги, ста≠ють кал≥ками в≥д удар≥в т¤жких прес≥в, падають з висоти багатоповерхових будинк≥в - падають не на землю, а на асфальт, бетон.

“рет¤ загальна причина, ¤ка спри¤Ї зростанню травматизму, - адаптац≥¤ людини до небезпеки. ƒл¤ сучасноњ людини техн≥ка стала засобом задоволенн¤ багатьох потреб, джерелом ут≥хи, об'Їктом мотивац≥њ, фактором престижу. ¬ико≠ристовуючи блага техн≥ки, людина часто забуваЇ, що техн≥ка Ї ще й джерелом високоњ небезпеки, а ≥нтенсивне використанн¤ њњ п≥двищуЇ можлив≥сть реал≥зац≥њ ц≥Їњ небезпеки. ѕост≥йна взаЇмод≥¤ з небезпечними машинами ≥ не≥нформован≥сть про масовий характер нещасних випадк≥в ведуть до того, що людина нехтуЇ насправд≥ небезпечним ≥ адаптуЇтьс¤ до небезпеки, часто через маленьк≥ вигоди навмисне йде на порушенн¤ правил безпеки.

ќднак, мало навчитис¤ ви¤вл¤ти роль людського фактора в кожному окремому випадку, дуже важливо мати науково обгрунтоване ≥ систематизоване вив≠ченн¤ цього питанн¤, “ому при вивченн≥ питань безпеки прац≥ розд≥л психолог≥њ безпеки Ї обов'¤зковим.

ѕсихолог≥¤ безпеки - галузь психолог≥чноњ науки, ¤ка вивчаЇ психолог≥чн≥ причини нещасних випадк≥в, що виникають в процес≥ пращ та ≥нших вид≥в д≥¤льност≥, ≥ психолог≥чн≥ фактори п≥двищенн¤ њх безпеки.

ќб'Їктом досл≥дженн¤ психолог≥њ безпеки Ї р≥зн≥ види предметноњ д≥¤льност≥ людини, пов'¤зан≥ з небезпекою.

ѕредметом досл≥дженн¤ даноњ област≥ Ї:

- псих≥чн≥ процеси, ¤к≥ породжуютьс¤ д≥¤льн≥стю ≥ впливають на њњ безпеку;

- псих≥чний стан людини, ¤кий впливаЇ на безпеку њњ д≥¤льност≥;

- властивост≥ особистост≥, ¤к≥ впливають па безпеку д≥¤льност≥.

Ќа людину пост≥йно д≥Ї безперервний пот≥к зовн≥шн≥х подразник≥в, а також р≥зноман≥тна ≥нформац≥¤ про процеси, що в≥дбуваютьс¤ всередин≥ орган≥зму й поза ним. ѕрийн¤ти цю ≥нформац≥ю ≥ правильно зреагувати на велику к≥льк≥сть под≥й людин≥ дають змогу њњ органи чутт≥в: оч≥, вуха, ¤зик (¤к орган смаку), н≥с (¤к орган нюху) тощо.  ожний з цих орган≥в улаштований так, що реагуЇ на певн≥ ¤вища довк≥лл¤, перетворюЇ сигнали зовн≥шнього св≥ту (звук, св≥тло, запах, механ≥чн≥ подразненн¤) в сигнали нервовоњ системи - нервов≥ ≥мпульси.

ћозок одержуЇ ц≥ сигнали, переробл¤Ї њх ≥ посилаЇ Ђнаказї виконавчим орга≠нам: людина зупин¤Їтьс¤, побачивши червоне св≥тло св≥тлофора; посп≥шаЇ на кухню, в≥дчувши запах п≥дгор≥лоњ њж≥; зн≥маЇ трубку, коли дзвонить телефон. ќрга≠ни чутт≥в працюють пост≥йно, вони спр¤мовують д≥њ й контролюють њх.

 ожен вид рецептор≥в сприймаЇ т≥льки один вид подразнень. Ћише к≥лька квант≥в св≥тла достатньо дл¤ виникненн¤ зорового в≥дчутт¤, слухов≥ рецептори починають посилати сигнали в мозок, коли барабанна перетинка зм≥щуЇтьс¤ на в≥дстань у дес¤ть раз≥в меншу в≥д атома водню; достатньо двох-трьох молекул пахучоњ речовини, щоб в≥дчути запах.

¬≥д рецептор≥в по чутливих нейронах ≥мпульси надход¤ть у певну зону кори великих п≥вкуль. ≤з збудженн¤м нейрон≥в кори пов'¤зана ф≥з≥олог≥чна природа в≥дчутт≥в, тонке розр≥зненн¤ подразнень.

–ецептори, шл¤хи, по ¤ких передаЇтьс¤ збудженн¤, ≥ спец≥альн≥ зони кори великих п≥вкуль головного мозку становл¤ть Їдину систему, де народжуЇтьс¤ в≥дчутт¤ й в≥дбуваЇтьс¤ розр≥зненн¤ подразнень.

1. Ќадзвичайно висока чутлив≥сть до адекватних подразник≥в. ÷¤ чутлив≥сть близька до теоретичноњ меж≥. “акий р≥вень чутливост≥ в техн≥ц≥, у багатьох випадках, поки що недос¤жний.  ≥льк≥сною м≥рою чутливост≥ Ї порогова ≥нтенсивн≥сть подразника д≥¤ ¤кого даЇ в≥дчутт¤.

2. ”с≥ анал≥затори мають диференц≥альну (розр≥зн¤льну) чутлив≥сть, тобто мають здатн≥сть ви¤вл¤ти в≥дм≥нн≥сть за ≥нтенсивн≥стю м≥ж подразниками. ÷¤ функц≥¤ анал≥затора визначаЇтьс¤ найменшою величиною (диференц≥альним порогом), на ¤ку треба зм≥нити силу подразника, щоб викликати м≥н≥мальну зм≥ну в≥дчутт¤.

3. ’арактерною дл¤ анал≥затор≥в властив≥стю Ї здатн≥сть њх пристосувати р≥вень своЇњ чутливост≥ до ≥нтенсивност≥ подразника. ÷¤ властив≥сть д≥стала назву адаптац≥њ. «авд¤ки адаптац≥њ при високих ≥нтенсивност¤х д≥ючих подразник≥в чутлив≥сть знижуЇтьс¤, ≥, навпаки, при низьких - п≥двищуЇтьс¤. Ќаприклад, по≠трапл¤Їте чи то до ¤скраво осв≥тленого прим≥щенн¤, чи до темного, ≥ н≥чого не бачите - проте ц¤ сл≥пота дуже швидко минаЇ.

4. јнал≥заторам притаманна здатн≥сть тренуватис¤. ÷¤ властив≥сть пол¤гаЇ ¤к у п≥двищенн≥ чутливост≥, так ≥ в прискоренн≥ адаптац≥йних процес≥в.

5. ƒуже своЇр≥дною властив≥стю анал≥затор≥в Ї здатн≥сть њх певний час збер≥гати в≥дчутт¤ п≥сл¤ припиненн¤ д≥њ подразника. якщо людин≥ лише на сот≥ частки секунди показати ¤кусь досить добре осв≥тлену ≥ не дуже складну картин≠ку, то гл¤дач ц≥лком правильно опише це зображенн¤.

6. јнал≥затори за умови нормального функц≥онуванн¤ перебувають у пост≥йн≥й взаЇмод≥њ. —аме завд¤ки ц≥й здатност≥ в≥каруванн¤, тобто взаЇмозам≥ни, люди позбавлен≥ де¤ких, ≥нод≥ нав≥ть к≥лькох анал≥затор≥в, живуть повноц≥нним житт¤м, сприймаючи навколишн≥й св≥т у всьому розмањтт≥ його ви¤в≥в.

Ћюдина живе у св≥т≥ звук≥в. «вук ¤к ф≥зичне ¤вище ¤вл¤Ї собою коливальн≥ рухи матер≥альних т≥л - твердих, газопод≥бних або р≥дких. ¬иникненн¤ слухових в≥дчутт≥в людини пов'¤зане, ¤к правило, саме з коливанн¤м пов≥тр¤. ќсь чому в безпов≥тр¤ному середовищ≥ передача звуку стаЇ неможливою.

ѕсихоф≥з≥олог≥¤ слуху

«вукова хвил¤ характеризуЇтьс¤ довжиною (в≥дстань м≥ж двома точками хвил≥, що мають однакову фазу коливань), ампл≥тудою (максимальне в≥дхиленн¤ точки в≥д стану р≥вноваги), пер≥одом (час одного повного коливанн¤), частотою коливань (к≥льк≥сть повних коливань за одиницю часу, ¤ка виражаЇтьс¤ в герцах), силою звуку (к≥льк≥сть енерг≥њ, що проходить за 1 с через площу 1 м2 поверхн≥, перпендикул¤рноњ до напр¤мку поширенн¤ звуковоњ хвил≥ й вим≥рюваноњ у ¬т/ м2), звуковим тиском (абсолютна р≥зниц¤ м≥ж тиском максимального згущенн¤ пов≥тр¤ та атмосферним тиском, ¤ка виражаЇтьс¤ в паскал¤х).

—луховий анал≥затор

—луховий анал≥затор людини ¤вл¤Ї собою спец≥ал≥зовану систему дл¤ сприй≠манн¤ звукових коливань, формуванн¤ слухових в≥дчутт≥в ≥ вп≥знаванн¤ звукових образ≥в. ƒопом≥жний апарат периферичноњ частини анал≥затора - це вухо.

–озр≥зн¤ють зовн≥шнЇ вухо, до складу ¤кого вход¤ть вушна раковина зовн≥шн≥й слуховий прох≥д ≥ барабанна перетинка; середнЇ вухо, що складаЇтьс¤ ≥з системи з'Їднаних м≥ж собою слухових к≥сточок та внутр≥шнЇ вухо, де м≥ст¤тьс¤ рецептори, ¤к≥ сприймають звуков≥ коливанн¤. ƒо внутр≥шнього вуха в≥днос¤ть також п≥вколов≥ канали, ¤к≥ Ї периферичною рецепторною частиною вестибул¤р≠ного анал≥затора.

Ќервов≥ ≥мпульси в≥д звукових рецептор≥в надход¤ть по слуховому нерву в головний мозок. ” слухов≥й зон≥ кори великих п≥вкуль, розташован≥й у скронев≥й д≥л¤нц≥ голови, в≥дбуваЇтьс¤ к≥нцеве розр≥зненн¤ характеру звуку, його сили та висоти.

¬плив шуму па орган≥зм людини

≤нтенсивний шум - акустичний стрес, ¤кий призводить не т≥льки до пору≠шенн¤ слухового анал≥затора, але ≥ до захворювань внутр≥шн≥х орган≥в. ƒо механ≥зму виникненн¤ таких захворювань залучен≥ вегетативна (незалежна в≥д нашоњ св≥домост≥ частина нервовоњ) ≥ ендокринна системи. ¬они забезпечують пост≥йн≥сть внутр≥шнього середовища орган≥зму при його пристосуванн≥ до зм≥нних зовн≥шн≥х умов. ¬насл≥док тривалоњ д≥њ шуму ц≥ системи перестають ч≥тко регулювати роботу внутр≥шн≥х орган≥в, що обумовлюЇ по¤ву г≥пертон≥чноњ, ≥шем≥чноњ, виразковоњ та ≥нших хвороб.

ќсновн≥ методи боротьби з шумом

≤снують чотири основн≥ напр¤мки боротьби з шумом: боротьба в джерелах його утворенн¤; зниженн¤ на шл¤хах його поширенн¤; ослабленн¤ д≥њ на орган≥зм людини за рахунок орган≥зац≥йних та медичних заход≥в; теж за допомогою засоб≥в ≥ндив≥дуального захисту.

1

Ќазва: ƒжерела забрудненого середовища
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (971 прочитано)