≈колог≥¤ > ƒуховний вплив природи на людину

ƒуховний вплив природи на людину

ѕриродне середовище було, Ї ≥ буде незм≥нним партнером людини в њх повс¤кденному житт≥. ћи черпаЇмо ≥з скриньки природи вс≥ наш≥ багатства. ѕрирода, њњ краса ≥ велич залишаютьс¤ нашим головним скарбом, нашою св¤тинею, ¤к≥й неп≥двладн≥ час, модаЕ

¬.ќ.—ухомлинський стверджував, що сама по соб≥ природа не розвиваЇ ≥ не виховуЇ. «алишивши дитину наодинц≥ з нею, год≥ спод≥ватись, що вона п≥д впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. ќднак разом з культурою, людським впливом про¤вл¤Їтьс¤ сила наст≥льки сильно, що неможливо це не пом≥чати. “≥льки активна взаЇмод≥¤ з природою здатна виховувати найкращ≥ людськ≥ ¤кост≥.

—в≥доме ≥ бережливе ставленн¤ кожноњ людини до природи можливе т≥льки при на¤вност≥ еколог≥чноњ культури, широких еколог≥чних знань, ¤к≥ повинн≥ формуватись, починаючи з дитинства. «нанн¤ еколог≥чних норм, законом≥рностей розвитку природи, знайомства з загадковим св≥том тварин, рослин, з особливост¤ми њх повед≥нки, проблемами, ¤к≥ виникають в њх житт≥, дуже часто з вини людини, дадуть можлив≥сть кожному в≥дчути особисту в≥дпов≥дальн≥сть за майбутнЇ природи.

—ьогодн≥ важливо усв≥домлювати нерозривну зв'¤зок природи ≥ сусп≥льства, що носить взаЇмний характер. “ут доречно згадати слова ј.≤.√ерцена про те, що "природа не може суперечити людин≥, ¤кщо людина не суперечить њњ законам". « одного боку, природне середовище, географ≥чн≥ ≥ кл≥матичн≥ особливост≥ робл¤ть значний вплив на сусп≥льне розвиток. ÷≥ фактори можуть чи прискорювати спов≥льнювати темп розвитку крањн ≥ народ≥в, впливати на сусп≥льний розвиток прац≥.

Ќаш≥й планет≥ за р≥зними п≥драхунками в≥д 4,5 до 5 млрд. рок≥в. ” масштабах ¬сесв≥ту цей час можна вважати миттю, але дл¤ нас, людей, що мешкають на ц≥й планет≥ зараз, ц≥ 5 млрд. рок≥в -це величезний пром≥жок часу, ¤кий нав≥ть важко соб≥ у¤вити, не кажучи вже про те, щоб зрозум≥ти його та сприйн¤ти, ¤к належне.

÷ентральна з≥рка нашоњ системи, наше —онце - це звичайний жовтий карлик, з≥рка дуже ординарна ≥ н≥чим не прим≥тна. –озташована вона далеко в≥д центру нашоњ √алактики, ≥ сторонн≥й спостер≥гач не звернув би на нењ н≥¤коњ уваги - просто ще одна з≥рка з м≥ль¤рд≥в.

Ќавколо ц≥Їњ з≥рки утворилас¤ система з 9 планет, ¤к≥ обертаютьс¤ навколо нењ з р≥зною швидк≥стю та на р≥зних орб≥тах. Ќу то й що? ¬ галактиц≥ безл≥ч з≥рок з планетарним оточенн¤м ! “ак, усе в≥рно, ¤кби не одне маленьке ФалеФ - на одн≥й з цих планет зТ¤вилос¤ житт¤.

«вичайно, шл¤х розвитку життЇвих форм в≥д найпрост≥ших молекул та кл≥тин до сучасного б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤ в жив≥й природ≥ був непростим та тернистим. Ѕагато вид≥в внасл≥док еволюц≥йного в≥дбору були в≥дкинут≥ природою та вимерли. ≤нш≥ види продовжували усп≥шно розвиватис¤, еволюц≥онувати та зб≥льшуватис¤ чисельно. ¬ процес≥ еволюц≥њ у представник≥в р≥зних вид≥в внасл≥док пристосуванн¤ до нестаб≥льних умов довк≥лл¤ зм≥нювалас¤ внутр≥шн¤ будова, повед≥нка, зТ¤вл¤лис¤ нов≥ ≥нстинкти та навички тощо.

ѕрот¤гом свого ≥снуванн¤ та розвитку р≥зн≥ жив≥ орган≥зми взаЇмод≥¤ли одне з одним. якщо дл¤ ≥снуванн¤ цим орган≥змам був потр≥бен один ≥ той же природний ресурс, - вони обТЇднувалис¤ в групи та сп≥льноти дл¤ користуванн¤ цим ресурсом або конкурували одне з одним ... ¬≥дбувавс¤ процес поступового утворенн¤ б≥осфери у такому вигл¤д≥, ¤кий ми маЇмо на сьогодн≥шн≥й день.

ѕроцес еволюц≥њ б≥осфери йшов дуже пов≥льними темпами. ѕотр≥бн≥ були дес¤тки або нав≥ть ≥ сотн≥ м≥льйон≥в рок≥в дл¤ того, щоб один вид зм≥нивс¤ ≥ншим. ≤нколи могло зТ¤витис¤ в≥дчутт¤, що еволюц≥¤ зупинилас¤ ≥ б≥осфера «емл≥ уже не зм≥нюЇтьс¤ - наст≥льки пов≥льними були ц≥ зм≥ни. јле приблизно 150 тис. рок≥в тому все зм≥нилось: на планет≥ зТ¤вилис¤ давн≥ люди, так зван≥ неандертальц≥.

Ќа мою думку, всю ≥стор≥ю розвитку б≥осфери «емл≥ треба розд≥лити на 2 пер≥оди: час, коли людини ще не ≥снувало або людей було дуже мало, ≥ час, коли людина гордовито зд≥йн¤ла свою голову ≥, у¤вивши себе незалежною в≥д природи, за¤вила про своЇ ≥снуванн¤. ѕо аналог≥њ з христи¤нською рел≥г≥Їю можна було б нав≥ть створити в≥дпов≥дн≥ позначенн¤ часу : Уbefore human being (b.h)Ф (до по¤ви людини) та Уafter human being (a.h) (п≥сл¤ по¤ви людини)Ф.

«вичайно, це жарт, але у кожному жарт≥, ¤к в≥домо, Ї краплина ≥стини. ” цьому випадку ≥стина пол¤гаЇ у тому , що за останн≥ 150-200 рок≥в свого ≥снуванн¤ людина перетворилась у найнебезпечн≥шу ≥стоту, ¤ка коли-небудь знаходила соб≥ притулок на ц≥й планет≥.

 олись людство було нечисельним ≥ його негативний вплив на давк≥лл¤ був м≥н≥мальним. ѕросто це був ще один вид тварин, схожих на мавп, але достатньо розумних, щоб виробл¤ти з кам≥нн¤ та г≥лок прим≥тивн≥ знар¤дд¤ прац≥ та полюванн¤ (≥нколи нав≥ть на под≥бних соб≥). јле п≥д час льодовикового пер≥оду внасл≥док природного в≥дбору вижили найсильн≥ш≥, найрозумн≥ш≥ та найсм≥лив≥ш≥ особини, ¤к≥ пот≥м стали пращурами тих людей, ¤ких ми бачимо сьогодн≥ довколо себе. «а тис¤ч≥ рок≥в свого ≥снуванн¤ ф≥зично людина майже зовс≥м не зм≥нилас¤. Ќав≥ть природний доб≥р та еволюц≥¤ не зм≥нили людину. Ћюдство не зм≥нювало себе, воно зм≥нювало все Ќј¬ ќЋќ —≈Ѕ≈.

Ћюдина зТ¤вилас¤ на св≥т, ¤к частина природи, ≥ тому њњ ≥снуванн¤ повн≥стю в≥д природи ≥ залежить. ”се, що ми њмо ≥ пТЇмо, у що вд¤гаЇмось ≥ де живемо, бере св≥й початок у довколишньому середовищ≥, його природних ресурсах. ”с≥ джерела отриманн¤ людиною необх≥дних њй матер≥альних статк≥в м≥ст¤тьс¤ в обЇктах живоњ та неживоњ природи. ѕриродн≥ ресурси використовуютьс¤ ¤к засоби прац≥ ≥ ¤вл¤ють собою основу ус≥х матер≥альних багатств людини та комфортного середовища њњ ≥снуванн¤.

ѕрадавн≥ люди усв≥домлювали свою повну залежн≥сть в≥д природи, розум≥ли свою беззахистн≥сть перед њњ стих≥¤ми ≥ тому ставились до них з повагою. Ќедарма колись природу щанобливо називали Умат≥нко-природаФ, тим самим вважаючи себе пок≥рним сином чи донькою ц≥Їњ великоњ матер≥.

јле природа дала людин≥ допитливий розум, вм≥нн¤ анал≥зувати, пор≥внювати та робити висновки. ≤ чим б≥льше людина отримувала знань про природу, њњ закони та механ≥зми, тим могутн≥шою вона себе у¤вл¤ла. Ѕазуючись на отриманих знанн¤х та досв≥д≥, людина будувала техногенне сусп≥льство, техноцив≥л≥зац≥ю, головною метою ¤коњ було ≥ Ї безтурботне њњ житт¤ у комфортному, повн≥стю простосованому до њњ потреб оточенн≥.

“од≥ ≥ почалос¤ те , що пот≥м буде гордовито назване Угранд≥озна технолог≥чна революц≥¤Ф. Ќ≥хто не заперечуЇ, що техн≥чний прогрес приносить багато корист≥ людству. ќпанована енерг≥¤ розщепленого атомного ¤дра, людина л≥таЇ у космос та на найближч≥ планети, знайдено л≥ки в≥д хвороб, ¤к≥ колись вважалис¤ невил≥ковними, людина керуЇ р≥чками та прогнозуЇ погоду, будуЇ м≥ста-мегапол≥си та руйнуЇ гори. Ћюдина живе довше, харчуЇтьс¤ краще, дихаЇ кондиц≥йонованим пов≥тр¤м ... та невпинно зб≥льшуЇ свою чисельн≥сть. «вичайно, чим б≥льше людей, тим б≥льше одеж≥, харч≥в та ще багато чого њм потр≥бно. ≤ не просто потр≥бно, а обов¤зково треба. Ќав≥ть у наших законах зазначено, що кожна людина маЇ право на в≥дпов≥дний р≥вень житт¤ та добробуту. я м≥г би нав≥ть припустити, що головною метою ≥снуванн¤ держави, сусп≥льства та цив≥л≥зац≥њ взагал≥ Ї забезпеченн¤ кожного в≥дпов≥дним р≥внем житт¤ . јле, ¤к нам в≥домо, н≥чого з н≥чого не виникаЇ, усе зв≥дкись беретьс¤ а пот≥м у щось трансформуЇтьс¤. “акий закон природи. ќтож запитанн¤: У якщо людин≥ потр≥бна њжа, зал≥зо, дерево чи вуг≥лл¤, то зв≥дки це усе вз¤ти? « пов≥тр¤? Ф. ¬≥дпов≥дь проста ≥ ус≥м нам в≥дома: У ” природи вз¤ти, а де ж ще!Ф. “ак було, Ї ≥ буде завжди. Ѕо так вкарбовано в людськ≥й св≥домост≥: людина-споживач, користувач та перетворювач.

ќднак не треба забувати, що перв≥сна природа, не спотворена людиною Ц величезне джерело духовного збагаченн¤ людства.

ѕрирода з давн≥х давен була силою, ¤ку бо¤лис¤ люди, ¤ку любили ≥ поважали, без ¤коњ не могли мислити своЇ ≥снуванн¤.

ѕрирода давала њжу, д≥м, природа давала натхненн¤, природа давала нов≥ в≥дкритт¤, давала змогу людству розвиватис¤, збагачуватис¤ ≥ зм≥нюватис¤.

Ќе маЇ жодного народу, ¤кий би не створив легенд про природн≥ сили та ¤вища, не маЇ м≥ф≥в, у ¤ких би природ≥ не в≥дводилас¤ пров≥дна роль.

якщо вз¤ти украњнський народ, то можна побачити, ¤ку велику роль в≥д≥гравала ≥ продовжуЇ в≥д≥гравати природа. ÷е в першу чергу зв¤зано з обр¤дами та звича¤ми украњнського народу, це стосуЇтьс¤ впливу на культуру нашого народу.

ћал¤рство, арх≥тектура, письменництво Ц ус≥ вони дихають природними колоритами. ѕрирода Ц це не просто фон, у ¤кому мешкаЇ сучасна людина, це своЇр≥дний д≥м, ¤кий, ¤к мат≥р, виховуЇ, збагачуЇ матер≥ально ≥ духовно.

“≥лький правильний п≥дх≥д до природи, розумне використанн¤ њњ багатств, правильне усв≥домленн¤ њњ рол≥ даЇ змогу сучасному людству духовно не б≥дн≥ти ≥ отримувати в≥д нењ сили.

ѕрирода Ц це не просто мальовничий образ поет≥в чи мал¤р≥в, це духовна криниц¤, ¤ка збагатила ≥ продовжуЇ збагачувати не один народ ≥ не одне покол≥нн¤. “о ж пам¤таймо, що природа потребуЇ уваги ≥ нашоњ любов≥. Ѕо т≥льки у взаЇмолюбов≥ виграють вс≥: ≥ природа, ≥ наша людська душа.

¬икористана л≥тература:

 ончак≥вський ѕ.≤. ѕро духовний св≥т людини. Ц Ћьв≥в, 1994.

«вичањ та обр¤ди украњнського народу. Ц  ., 2000.

1

Ќазва: ƒуховний вплив природи на людину
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (570 прочитано)