≈колог≥¤ > ≈колог≥чн≥ проблеми найважлив≥ших галузей аграрного сектора економ≥ки

≈колог≥чн≥ проблеми найважлив≥ших галузей аграрного сектора економ≥ки

¬ступ:

 ожен майбутн≥й економ≥ст , спец≥ал≥ст народного господарства, кожна св≥дома людина повинна обовТ¤зково мати загальне у¤вленн¤ про особливост≥ сучасного еколог≥чного стану , а також про основн≥ напр¤мки державноњ пол≥тики у галуз≥ охорони довк≥лл¤, використанн¤ природних ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки . ≈колог≥зац≥¤ економ≥ки та св≥домост≥ сусп≥льства не Ї абсолютно новою проблемою.

ѕрактичне в≥дображенн¤ еколог≥чност≥ т≥сно повТ¤зано в першу чергу з державним регулюванн¤м процес≥в природокористуванн¤ .Ќове в данн≥й проблем≥ Ї екв≥валентн≥сть обм≥ну м≥ж державою, природою та людиною, ¤ка базуетьс¤ на законодавчих, орган≥зац≥йно-техн≥чних р≥шенн¤х. ÷¤ проблема на сучасному етап≥ Ї дуже гострою. ¬она була сформована прот¤гом двох стол≥ть ≥ нин≥ набула свого критичного значенн¤. “ому ≥снуЇ обТективна необх≥дн≥сть втручанн¤ держави в природно-еколог≥чну сферу з метою дос¤гненн¤ збалансованного стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економ≥чного партнерства м≥ж субТектами п≥дприЇмництва, м≥ж ≥ноземними партнерами , на р≥вн≥ планетарного сп≥вроб≥тництва заради виживанн¤ ≥ подальшого розвитку ”крањни, а також вс≥Їњ цив≥л≥зац≥њ . ”крањна повинна намагатис¤ в≥дпов≥дним чином реагувати на сусп≥льн≥ проблеми ≥ п≥дтримувати прогресивн≥ св≥тов≥ ≥н≥ц≥ативи та р≥шенн¤: вступати у р≥зн≥ м≥жнародн≥ союзи, товариства, п≥дписувати угоди. Ќаприклад так≥ ¤к п≥дписала в –≥о-де-∆анейро 1992 року Уѕор¤док денний на XXI стол≥тт¤Ф ≥  онвенц≥ю про охорону б≥олог≥чного р≥зноман≥тт¤. —ьогодн≥, на меж≥ третього тис¤чол≥тт¤, ”крањна намагаЇтс¤ стати державою, над≥йним партнером щодо вир≥шенн¤ глобальних ≥ рег≥ональних проблем у Ївропейському ≥ св≥товому сп≥втовариств≥. Ѕагатий природно-ресурсний потенц≥ал, високоосв≥чене населенн¤, розвинут≥ ≥ндустр≥¤ та ≥нфраструктура створюють вс≥ необх≥дн≥ передумови дл¤ впровадженн¤ в ”крањн≥ вимог даноњ  онвенц≥њ. як св≥дчить досв≥д, проводити ефективну пол≥тику невиснажливого розвитку в держав≥ досить важко нав≥ть за умов процв≥таючоњ економ≥ки. “им складн≥шою вигл¤даЇ ц¤ проблема в ”крањн≥, в≥дновлен≥й держав≥, ¤ка переживаЇ успадковану глибоку системну кризу ≥ змушена одночасно вир≥шувати безл≥ч проблем: економ≥чних, соц≥альних, еколог≥чних.

ѕопри р≥зн≥ проблеми, все ж таки реал≥зац≥¤ принцип≥в збалансованого розвитку в ”крањн≥ розпочалас¤ майже одночасно з проголошенн¤м незалежност≥. « 1991 року економ≥чн≥ ≥ еколог≥чн≥ реформи в наш≥й крањн≥ спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ спочатку компром≥су м≥ж виробничим ≥ природним потенц≥алом, а згодом - на перех≥д до гармон≥йного њх сп≥в≥снуванн¤ в ≥нтересах людей. ¬ основу формуванн¤ новоњ пол≥тики було покладено базовий принцип, зг≥дно з ¤ким еколог≥чна безпека держави стаЇ важливим елементом ≥ складовою нац≥ональноњ ≥ глобальноњ безпеки. ¬иход¤чи з цого в ”крањн≥ розроблен≥ Уќсновн≥ напр¤ми державноњ еколог≥чноњ пол≥тикиФ. ÷ей документ визначаЇ не лише мету та пр≥оритетн≥ завданн¤ охорони довк≥лл¤, але й механ≥зми њх реал≥зац≥њ, напр¤ми гармон≥зац≥њ та ≥нтеграц≥њ еколог≥чноњ пол≥тики ”крањни в рамках процесу Фƒовк≥лл¤ дл¤ ™вропиФ та св≥товому еколог≥чному процес≥. —аме на п≥дстав≥ цього документу, що поЇднуЇ стратег≥чн≥ ц≥л≥ з конкретними завданн¤ми, розробл¤ютьс¤ програми ”р¤ду в галуз≥ охорони довк≥лл¤ та еколог≥чноњ безпеки. ѕ≥сл¤ утворенн¤ ц≥льового ћ≥н≥стерства охорони навколишнього природного середовища та ¤дерноњ безпеки в ”крањн≥ сформовано ц≥л≥сну систему регулюванн¤ ≥ управл≥нн¤ природокористуванн¤м та охороною природи, еколог≥чною безпекою, ¤ка, за висновками м≥жнародних експерт≥в, в≥дпов≥даЇ сучасним вимогам.

” надзвичайно стисл≥ терм≥ни розроблено ≥ оформлено правов≥ засади дл¤ вир≥шенн¤ еколог≥чних проблем, впроваджено економ≥чний механ≥зм природокористуванн¤, у в≥дпов≥дност≥ з м≥жнародними вимогами створюЇтьс¤ нац≥ональна система стандарт≥в щодо забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки та природокористуванн¤. ќхорона природи стала одним з основних пр≥оритет≥в молодоњ держави, оск≥льки збереженн¤ б≥олог≥чного та ландшафтного р≥зноман≥тт¤ Ї основою, ¤ка забезпечуЇ можлив≥сть будь-¤кого природокористуванн¤ та розвитку сусп≥льства.

ѕЋјЌ

1. Cучасний еколог≥чний стан ”крањни

2. ѕ–ќћ»—Ћќ¬≤—“№

3. —≤Ћ№—№ ≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ

4. ѕ–ќћ»—Ћќ¬≤ ¬≤ƒ’ќƒ»

1. Cучасний еколог≥чний стан ”крањни.

Ќин≥шню еколог≥чну ситуац≥ю в ”крањн≥ можна охарактеризувати ¤к кризову, що формувалас¤ прот¤гом тривалого пер≥оду через нехтуванн¤ об'Їктивними законами розвитку ≥ в≥дтворенн¤ природно-ресурсного комплексу ”крањни. ¬≥дбувалис¤ структурн≥ деформац≥њ народного господарства, за ¤ких перевага надавалас¤ розвитку в ”крањн≥ сировинно-видобувних, найб≥льш еколог≥чно небезпечних галузей промисловост≥. ≈коном≥ц≥ ”крањни притаманна висока питома вага ресурсом≥стких та енергоЇмних технолог≥й, впровадженн¤ та нарощуванн¤ ¤ких зд≥йснювалос¤ найб≥льш "дешевим" способом - без буд≥вництва в≥дпов≥дних очисних споруд. ÷е було можливим за в≥дсутност≥ ефективно д≥ючих правових, адм≥н≥стративних та економ≥чних механ≥зм≥в природокористуванн¤ та без урахуванн¤ вимог охорони довк≥лл¤.

÷≥ та ≥нш≥ чинники, зокрема низький р≥вень еколог≥чноњ св≥домост≥ сусп≥льства, призвели до значноњ деградац≥њ довк≥лл¤ ”крањни, надм≥рного забрудненн¤ поверхневих ≥ п≥дземних вод, пов≥тр¤ ≥ земель, нагромадженн¤ у дуже великих к≥лькост¤х шк≥дливих, у тому числ≥ високотоксичних, в≥дход≥в виробництва. “ак≥ процеси тривали дес¤тир≥чч¤ми ≥ призвели до р≥зкого пог≥ршенн¤ стану здоров'¤ людей, зменшенн¤ народжуваност≥ та зб≥льшенн¤ смертност≥, а це загрожуЇ вимиранн¤м ≥ б≥олог≥чно-генетичною деградац≥Їю народу ”крањни. ¬ин¤тковою особлив≥стю еколог≥чного стану ”крањни Ї те, що еколог≥чно гостр≥ локальн≥ ситуац≥њ поглиблюютьс¤ великими рег≥ональними кризами. „орнобильська катастрофа з њњ довготривалими медико-б≥олог≥чними, економ≥чними та соц≥альними насл≥дками спричинила в ”крањн≥ ситуац≥ю, ¤ка наближаЇтьс¤ до р≥вн¤ глобальноњ еколог≥чноњ катастрофи.

2. ѕ–ќћ»—Ћќ¬≤—“№

√оловними причинами, що призвели до загрожуючого стану довк≥лл¤, Ї: застар≥ла технолог≥¤ виробництва та обладнанн¤, висока енергом≥стк≥сть та матер≥алом≥стк≥сть, що перевищують у два - три рази в≥дпов≥дн≥ показники розвинутих крањн; високий р≥вень концентрац≥њ промислових об'Їкт≥в; неспри¤тлива структура промислового виробництва з високою концентрац≥Їю еколог≥чно небезпечних виробництв; в≥дсутн≥сть належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпеченн¤ тощо), низький р≥вень експлуатац≥њ ≥снуючих природоохоронних об'Їкт≥в; в≥дсутн≥сть належного правового та економ≥чного механ≥зм≥в, ¤к≥ стимулювали б розвиток еколог≥чно безпечних технолог≥й та природоохоронних систем; в≥дсутн≥сть належного контролю за охороною довк≥лл¤. ћеталург≥йна промислов≥сть, що включаЇ чорну та кольорову металург≥ю, коксове та прокатне виробництво, а також сум≥жн≥ допом≥жн≥ об'Їкти ≥ процеси, Ї одн≥Їю з найб≥льш забруднюючих галузей промисловост≥, викиди ¤коњ в≥д стац≥онарних джерел забрудненн¤ дос¤гають 38 в≥дсотк≥в загальноњ к≥лькост≥ забруднюючих речовин.

¬плив п≥дприЇмств нафтох≥м≥чного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризуЇтьс¤ викидами в атмосферу вуглеводн≥в, с≥рчаноњ кислоти, с≥рковуглецю, ртут≥, фтористих та ≥нших шк≥дливих сполук. ” р¤д≥ рег≥он≥в ”крањни висока концентрац≥¤ х≥м≥чних та нафтох≥м≥чних виробництв призвела до занадто високого р≥вн¤ забрудненн¤ джерел водопостачанн¤. ” в≥дкрит≥ водойми х≥м≥чн≥ п≥дприЇмства скидають щор≥чно 70 млн. куб. метр≥в неочищених або недостатньо очищених сток≥в. ’≥м≥чна промислов≥сть - одна з основних галузей, де утворюютьс¤ у великих обс¤гах в≥дходи, значна к≥льк≥сть ¤ких - токсичн≥. ѕ≥дприЇмства нафтогазового комплексу за р≥внем шк≥дливого впливу на довк≥лл¤ вважаютьс¤ об'Їктами п≥двищеного еколог≥чного ризику. ¬они Ї потенц≥йними джерелами забрудненн¤ довк≥лл¤, що може статис¤ у раз≥ порушенн¤ технолог≥чних режим≥в роботи устаткуванн¤ чи авар≥йноњ ситуац≥њ. ƒе¤к≥ об'Їкти забруднюють довк≥лл¤ ≥ за нормальних умов роботи, що зумовлено ≥снуючими технолог≥чними процесами.

3. —≤Ћ№—№ ≈ √ќ—ѕќƒј–—“¬ќ

—≥льське господарство ”крањни - найб≥льш природом≥стка галузь, що маЇ могутн≥й природно-ресурсний потенц≥ал, ¤кий включаЇ 41,84 млн. гектар≥в с≥льськогосподарських уг≥дь (69,3 в≥дсотка територ≥њ ”крањни), в тому числ≥ 33,19 млн. гектар≥в р≥лл≥ (55 в≥дсотк≥в), 7,63 млн. гектар≥в природних кормових уг≥дь - с≥ножатей ≥ пасовищ (12,6 в≥дсотка). ” с≥льськогосподарському виробництв≥ щороку використовуЇтьс¤ понад 10,9 млрд. куб. метр≥в води, або 36,4 в≥дсотка њњ загального споживанн¤. ¬ розрахунку на одного мешканц¤ припадаЇ 0,82 гектара с≥льськогосподарських уг≥дь, у тому числ≥ 0,65 гектара р≥лл≥, тод≥ ¤к у середньому по ™вроп≥ ц≥ показники становл¤ть в≥дпов≥дно 0,44 ≥ 0,25 гектара. –озоран≥сть с≥льськогосподарських уг≥дь дос¤гла 72 в≥дсотк≥в, а в р¤д≥ рег≥он≥в перевищуЇ 88 в≥дсотк≥в. ƒо оброб≥тку залучен≥ малопродуктивн≥ уг≥дд¤, включаючи прируслов≥ луки ≥ пасовища та схилов≥ земл≥. якщо ”крањна в ™вроп≥ займаЇ 5,7 в≥дсотка територ≥њ, то њњ с≥льськогосподарськ≥ уг≥дд¤ - 18,9 в≥дсотка, а р≥лл¤ - 26,9 в≥дсотка. ≈фективн≥сть використанн¤ земель в ”крањн≥ значно нижча, н≥ж у середньому по ™вроп≥. ќсновними причинами низькоњ в≥ддач≥ земельного потенц≥алу в ”крањн≥ Ї безгосподарне ставленн¤ до земл≥, тривала в≥дсутн≥сть реального власника, помилкова стратег≥¤ максимального залученн¤ земель до оброб≥тку, недосконал≥ техн≥ка ≥ технолог≥¤ оброб≥тку земл≥ та виробництва с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, невиважена ц≥нова пол≥тика, недотриманн¤ науково обгрунтованих систем веденн¤ землеробства ≥, зокрема, повсюдне недотриманн¤ с≥возм≥н, внесенн¤ недостатньоњ к≥лькост≥ орган≥чних добрив, низький науково-техн≥чний р≥вень проектуванн¤, буд≥вництва та експлуатац≥њ мел≥оративних систем, недосконала система використанн¤ ≥ внесенн¤ м≥неральних добрив та невиконанн¤ природоохоронних, комплексно-мел≥оративних, протиероз≥йних та ≥нших заход≥в. як≥сний стан земельного фонду пост≥йно пог≥ршуЇтьс¤. ¬ окремих районах, де проведено осушенн¤ земель, в≥дбуваЇтьс¤ неконтрольоване зниженн¤ р≥вн¤ грунтових вод, зменшенн¤ потужност≥ орган≥чноњ маси, а в районах зрошенн¤ - п≥дтопленн¤ ≥ засоленн¤ грунт≥в, деградац≥¤ чорнозем≥в, що призвело до негативних еколог≥чних насл≥дк≥в у районах ѕол≥сс¤ та на п≥вдн≥ ”крањни. Ќин≥ 14,8 в≥дсотка загальноњ площ≥ поливних земель п≥ддаютьс¤ еродуванню, 1,5 в≥дсотка - перезволоженню, понад 4 в≥дсотки Ї солонцюват≥ та засолен≥. «б≥льшенн¤ м≥нерал≥зац≥њ грунтових вод загрожуЇ вторинним засоленн¤м земель. ћайже на вс≥х земл¤х спостер≥гаЇтьс¤ неухильне зниженн¤ вм≥сту гумусу в грунтах. “≥льки за 20 рок≥в (з 1961 року по 1981 р≥к) середн≥й вм≥ст гумусу в грунтах ”крањни знизивс¤ з 3,5 до 3,2 в≥дсотка. –озвиток р≥зних форм власност≥ та господарюванн¤ на земл≥ без суворого ≥ над≥йного державного еколог≥чного та митного контролю за ввезенн¤м небезпечних в≥дход≥в, брак в≥дпов≥дноњ законодавчоњ бази призвод¤ть до споживацького ставленн¤ до земл≥. ¬икористанн¤ у велик≥й к≥лькост≥ м≥неральних добрив, пестицид≥в та ≥нших х≥м≥чних препарат≥в разом з промисловим ≥ рад≥ац≥йним забрудненн¤м може ще б≥льше ускладнити еколог≥чну ситуац≥ю в ”крањн≥, знизити в≥дтворювальну здатн≥сть б≥осфери та еколог≥чну ст≥йк≥сть агроландшафт≥в.

1	2

Ќазва: ≈колог≥чн≥ проблеми найважлив≥ших галузей аграрного сектора економ≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1311 прочитано)