≈колог≥¤ > ≈колог≥чн≥ фактори

≈колог≥чн≥ фактори

≈колог≥чн≥ фактори Ц вс≥ складов≥ (елементи) природного середовища, ¤к≥ впливають на ≥снуванн¤ й розвиток орган≥зм≥в ≥ на ¤к≥ жив≥ ≥стоти реагують реакц≥¤ми пристосуванн¤ (за межами здатност≥ пристосуванн¤ настаЇ смерть).

–ан≥ше вид≥л¤ли три групи еколог≥чних фактор≥в Ц аб≥отичн≥ (неорган≥чн≥ умови: х≥м≥чн≥ й ф≥зичн≥, так≥, ¤к склад пов≥тр¤, води, ірунт≥в, температура, св≥тло, волог≥сть, рад≥ац≥¤, тиск тощо), б≥отичн≥ (форми взаЇмод≥њ м≥ж орган≥змами Ц хаз¤њн Ц паразит) та антропогенн≥ (форми д≥¤льност≥ людини). —ьогодн≥ розр≥зн¤ють дес¤ть груп еколог≥чних фактор≥в (загальна к≥льк≥сть Ц близько ш≥стдес¤ти), обТЇднаних у спец≥альну класиф≥кац≥ю: за часом Ц фактори часу (еволюц≥йний, ≥сторичний, д≥ючий), пер≥одичност≥ (пер≥одичний ≥ непер≥одичний), первинн≥ та вторинн≥; за походженн¤м (косм≥чн≥, аб≥отичн≥, природноантропогенн≥, техногенн≥, антропогенн≥); за середовищем виникненн¤ (атмосферн≥, водн≥, геоморфолог≥чн≥, ф≥з≥олог≥чн≥, генетичн≥, екосистемн≥); за характером (≥нформац≥йн≥, ф≥зичн≥, х≥м≥чн≥, енергетичн≥, терм≥чн≥, б≥огенн≥, комплексн≥, кл≥матичн≥); за обТЇктом впливу (≥ндив≥дуальн≥, групов≥, видов≥, соц≥альн≥); за ступенем впливу (летальн≥, екстремальн≥, обмежуюч≥, мутагенн≥, тератогенн≥); за умовами д≥њ (залежн≥ чи незалежн≥ в≥д щ≥льност≥); за спектром впливу (виб≥рковоњ чи загальноњ д≥њ).

ќдн≥й й т≥ ж еколог≥чн≥ фактори неоднаково впливають на орган≥зми р≥зних вид≥в, ¤к≥ живуть разом. ƒл¤ де¤ких вони можуть бути спри¤тливими, дл¤ ≥нших Ц н≥. ¬ажливим елементом Ї реакц≥¤ орган≥зм≥в на силу впливу еколог≥чного фактора, негативна д≥¤ ¤кого може виникати у раз≥ надлишку або нестач≥ дози. “ому Ї пон¤тт¤ спри¤тлива доза, або зона оптимуму фактора й зона песимуму (доза фактора, за ¤коњ орган≥зми почуваютьс¤ пригн≥чено).

ƒ≥апазон зон оптимуму й песимуму Ї критер≥¤ми дл¤ визначенн¤ еколог≥чноњ валентност≥ Ц здатност≥ живого орган≥зму пристосовуватис¤ до зм≥н умов середовища.  ≥льк≥сно вона виражаЇтьс¤ д≥апазоном середовища, в межах ¤кого вид нормально ≥снуЇ. ≈колог≥чна валентн≥сть р≥зних вид≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ одна в≥д одноњ (п≥вн≥чний олень витримуЇ коливанн¤ температури пов≥тр¤ в≥д Ц55 до 25-30о—, а троп≥чн≥ корали гинуть вже при зм≥н≥ температури на 5-6о—).

«а еколог≥чною валентн≥стю орган≥зми под≥л¤ють на: стеноб≥оти Ц з малою пристосован≥стю до зм≥н середовища (орх≥дењ, форель, далекосх≥дний р¤бчик, глибоководн≥ риби) та евриб≥онти Ц з великою пристосован≥стю до зм≥н довк≥лл¤ (колорадський жук, миш≥, пацюки, вовки, таргани, очерет, пир≥й). ” межах евриб≥онт≥в ≥ стеноб≥онт≥в залежно в≥д конкретного фактора орган≥зми под≥л¤ють на евритермн≥ та стенотермн≥ (за реакц≥Їю на температуру), евригал≥нн≥ й стеногал≥нн≥ (за реакц≥Їю на солон≥сть водного середовища), еврифоти та стенофоти (за реакц≥Їю на осв≥тленн¤).

—л≥д наголосити, що в природ≥ еколог≥чний фактори д≥ють комплексно. ќсобливо важливо памТ¤тати це, оц≥нюючи вплив х≥м≥чних забруднювач≥в, коли Усумац≥йнийФ ефект (на негативну д≥ю одн≥Їњ речовини накладаЇтьс¤ негативна д≥¤ ≥нших, до чого додаЇтьс¤ вплив стресовоњ ситуац≥њ, шум≥в, р≥зних ф≥зичних пол≥в Ц рад≥ац≥йного, теплового, грав≥тац≥йного чи електромагн≥тного) дуже зм≥нюЇ умовн≥ значенн¤ √ƒ , наведен≥ в дов≥дниках. ÷е питанн¤ на сьогодн≥ ще мало вивчене, але через актуальн≥сть ≥ велике значенн¤ перебуваЇ в стан≥ активного досл≥дженн¤ в ус≥х розвинених крањнах.

¬ажливим Ї також пон¤тт¤ л≥м≥туючи фактори, тобто так≥, р≥вень (доза) ¤ких наближаЇтьс¤ до меж≥ витривалост≥ орган≥зму, концентрац≥¤ ¤кого нижча або вища оптимальноњ. ÷е пон¤тт¤ започатковане законами м≥н≥муму Ћ≥б≥ха (1840 р.) ≥ толерантност≥ Ўелфорда (1913 р.). Ќайчаст≥ше л≥м≥туючи ми факторами Ї температура, св≥тло, б≥огенн≥ речовини, теч≥њ та тиск у середовищ≥, пожеж≥ тощо.

Ќайб≥льше поширен≥ орган≥зми з широким д≥апазоном толерантност≥ щодо вс≥х еколог≥чних фактор≥в. Ќайвища толерантн≥сть характерна дл¤ бактер≥й ≥ синьо-зелених водоростей, ¤к≥ виживають у широкому д≥апазон≥ температур, рад≥ац≥њ, солоност≥, рЌ.

≈колог≥чн≥ досл≥дженн¤, повТ¤зан≥ з вивченн¤м впливу еколог≥чних фактор≥в на ≥снуванн¤ й розвиток окремих вид≥в орган≥зм≥в. взаЇмозвТ¤зк≥в з довк≥лл¤м, е предметом науки аутеколог≥њ.

–озд≥л б≥оеколог≥њ, що вивчаЇ умови формуванн¤ структури й динам≥ки попул¤ц≥й ¤когось виду, називаЇтьс¤ демеколог≥Їю, а розд≥л, ¤кий досл≥джуЇ асоц≥ац≥њ попул¤ц≥й р≥зних вид≥в рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в (б≥оценоз≥в), шл¤хи њх формуванн¤ й взаЇмод≥њ з довк≥лл¤м, - синеколог≥Їю. ” межах синеколог≥њ вид≥л¤ють ф≥тоценолог≥ю, або геоботан≥ку (обТЇкт вивченн¤ Ц угрупованн¤ рослин), б≥оценолог≥ю (угрупованн¤ тварин).

Ќаступним важливим пон¤тт¤м Ї ланцюг живленн¤ (троф≥чний ланцюг) Ц це взаЇмов≥дносини м≥ж орган≥змами п≥д час перенесенн¤ енерг≥њ њж≥ в≥д њњ джерела (зеленоњ рослини) через р¤д орган≥зм≥в (шл¤хом поњданн¤) на б≥льш висок≥ троф≥чн≥ р≥вн≥. Ќа цьому шл¤ху перенесенн¤ д≥ють автотрофи Ц представники рослинного св≥ту та гетеротрофи р≥зного ступен¤. —пинимос¤ на цьому пон¤тт≥ детальн≥ше.

Ћанцюги живленн¤ Ц це жив≥ канали, що подають енерг≥ю нагору, а смерть ≥ тл≥нн¤ повертають цю енерг≥ю у грунт. ќск≥льки система незамкнена, частина енерг≥њ губитьс¤ в процес≥ розкладанн¤, частина додаЇтьс¤ в пов≥тр¤, частина накопичуЇтьс¤ в грунтах, торф≥, довгоживучих л≥сах. ÷¤ пост≥йно д≥юча система Ї життЇвим фондом, що пост≥йно накопичуЇтьс¤ й перебуваЇ в пост≥йному оборот≥.

Ўвидк≥сть ≥ характер подач≥ енерг≥њ нагору залежить в≥д складноњ структури сп≥льноти рослин ≥ тварин.

–одюч≥сть Ц це здатн≥сть грунт≥в отримувати, накопичувати й вив≥льн¤ти енерг≥ю.

Ћ≥н≥њ залежност≥, ¤к≥ в≥дображають передачу енерг≥њ, що вм≥щуЇ в соб≥ њжа, в≥д њњ першоджерела (рослин, продуцент≥в) через низку орган≥зм≥в, кожен з ¤ких поњдаЇ попереднього ≥ поњдаЇтьс¤ наступним, називаЇтьс¤ ланцюгами живленн¤. ¬они утворюють б≥отичну або еколог≥чну п≥рам≥ду. Ћюдина Ц один ≥з тис¤ч≥ њњ щабл≥в, завд¤ки ¤ким п≥рам≥да стаЇ все вищою й складн≥шою. Ќайнижча сходинка Ц грунт, на нењ спираЇтьс¤ наступна Ц рослини. Ќа сходинку, що представлена рослинами, спираЇтьс¤ вища Ц комахи й ≥нш≥ безхребетн≥, дал≥ Ц птахи й гризуни, ще вище Ц р≥зн≥ ≥нш≥ групи тварин. Ќайвищу й найвужчу сходинку становл¤ть велик≥ хижаки.

–≈‘≈–ј“

на тему:

УЅ≥осфера - 2Ф

” 1991 р. група американський досл≥дник≥в проводила експеримент, що д≥став назву УЅ≥осфера-2Ф. ” пустельному район≥ штату јр≥ зона споруджено комплекс ≥зольованих в≥д навколишнього природного середовища прим≥щень з≥ скл¤ним дахом ≥ ст≥нками (ззовн≥ надходила лише сон¤чна енерг≥¤). ” цих прим≥щенн¤х було створено пТ¤ть поЇднаних одна з ≥ншою б≥от: вологий троп≥чний л≥с, савана, пустел¤, болото й море (басейн глибиною 8 м з живим кораловим рифом). ” УЅ≥осферу-2Ф було переселено 3800 представник≥в фауни ≥ флори, причому головним критер≥Їм в≥дбору була користь, ¤ку вони могли приносити люд¤м (вживатись в њжу, очищати пов≥тр¤, давати л≥ки тощо). ” УЅ≥осферу-2Ф була включена й техносфера, що мала житлов≥ й робоч≥ прим≥щенн¤, розрахована на в≥с≥м чолов≥к, спортзал, б≥бл≥отеку, город, ферму й численн¤ техн≥чне устаткуванн¤ (дощувальн≥ установки, насоси дл¤ циркул¤ц≥њ води й пов≥тр¤, компТютерна установка з численними датчиками, що мала вести мон≥торинг життЇво важливих параметр≥в комплексу).

ћетою експерименту, розрахованого на два роки, було створенн¤ замкненоњ екосистеми, своЇр≥дноњ м≥н≥-б≥осфери, ¤ка б функц≥онувала на основ≥ самозабезпеченн¤ й була б незалежною в≥д УЅ≥осфери-1Ф (так автори називають УвеликуФ б≥осферу, тобто б≥осферу «емл≥). ” цю м≥н≥-б≥осферу повинна була орган≥чно ув≥йти м≥н≥-техносфера з досл≥дниками. јвтори мр≥¤ли дос¤гти штучно п≥дтримуваного в систем≥ гомеостазу, тобто основних життЇво важливих параметр≥в (температури, вологост≥ тощо). ¬≥дходи одноњ б≥оти мали бути ресурсами дл¤ ≥ншоњ. ≤ншими словами, проект мав зд≥йснити (хай ≥ в невеликому масштаб≥) мр≥ю ≤.¬ернадського про перех≥д до керуванн¤ людиною вс≥ма процесами в б≥осфер≥.

≈ксперимент зак≥нчивс¤ невдало Ц менше ¤к за п≥вроку досл≥дник≥в евакуювали з УЅ≥осфери-2Ф назад, до р≥дноњ УЅ≥осфери-1Ф. Ѕажаноњ керованост≥ процес≥в ≥ збалансованост≥ техносфери й УЅ≥осфери-2Ф дос¤гти не вдалос¤: б≥льше того, основн≥ параметри системи, зокрема, вм≥ст у пов≥тр≥ вуглекислого газу, склад м≥кроорган≥зм≥в у грунтах тощо вийшли з-п≥д контролю.  оли вм≥ст —ќ2 у пов≥тр≥ дос¤г небезпечного дл¤ здоровТ¤ людей р≥вн¤ ≥ н≥¤кими заходами знизити його не вдалос¤, експеримент довелос¤ припинити.

 рах експерименту УЅ≥осфера-2Ф наочно показав, що повна збалансован≥сть ус≥х процес≥в, кругооб≥г речовин й енерг≥њ, њњ стан гомеостазу можлив≥ лише в масштаб≥ «емл≥, де ц≥ процеси в≥дпрацьовувались прот¤гом багатьох м≥льйон≥в рок≥в. ≤ н≥¤к≥ компТютери не в змоз≥ перебрати на себе кер≥вництво системою, складн≥сть ¤коњ набагато вища за њхню власну Ц це суперечить правилу ≈шб≥ й другому закону термодинам≥ки. ѕ≥дтвердилас¤ також справедлив≥сть принципу, сформульованого американським математиком ƒж. Ќепманом: Уќрган≥зац≥¤ системи нижче певного м≥н≥мального р≥вн¤ призводить до пог≥ршенн¤ њњ ¤кост≥Ф.

“аким чином, зусилл¤ людства повинн≥ бути спр¤мован≥ на збереженн¤ УЅ≥осфери-1Ф, дуже складноњ, збалансованоњ системи, ст≥йк≥сть ¤коњ сьогодн≥ порушуЇтьс¤ техносферою. Ќам потр≥бно намагатис¤ не перебирати на себе кер≥вництво б≥осфероюФ (це в принцип≥ неможливо), а д≥¤ти так, щоб Уне заважати природ≥Ф (¤ка, ще раз нагадаЇмо закон Ѕ. оммонера, УзнаЇ кращеФ).

1	2

Ќазва: ≈колог≥чн≥ фактори
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3075 прочитано)