≈колог≥¤ > ≈колог≥¤ та ландшафтна еколог≥¤

ƒосл≥джуючи природну реальн≥сть, ландшафтна еколог≥¤ не редукуЇ њњ до модел≥ ¤когось одного типу (гео- чи екосистеми) а виходить з того, що певне наукове чи практичне завданн¤ визначаЇ оптимальний cnoci6 декомпозиц≥њ природноњ системи (њњ под≥лу на елементи й структурн≥ частини), що приводить до множинност≥ тип≥в њњ структур. –озум≥нн¤ ≥ досл≥дженн¤ геосистеми ¤к системи пол≥структурноњ Ч центральна методолог≥чна установка ландшафтно-еколог≥чного п≥дходу. —учасне ландшафтознавство та еколог≥¤ також користуютьс¤ насл≥дками принципу доповнюваност≥ ; проте такого значенн¤, ¤к у ландшафтн≥й еколог≥њ, в≥н не набув.

 онцепц≥њ гео- та екосистеми мають своњ переваги Ч у¤вленн¤ про геосистему б≥льш наближене до природноњ реальност≥ концепц≥¤ екосистеми дуже зручна при вир≥шенн≥ багатьох конкретних питань. ј тому ландшафтна еколог≥¤ в своњх досл≥дженн¤х використовуЇ ≥ пол≥- (геосистемний) ≥ моно- (екосистемний ) п≥дходи. ѕричому, на в≥дм≥ну в≥д еколог≥њ , в центр екосистемноњ модел≥ можна ставити не т≥льки б≥отичн≥, а й ≥нш≥ компоненти.

Ћандшафтн≥й еколог≥њ притаманний акцент на процесному , функц≥ональному анал≥з≥ геосистем. ќстанн≥ сприймаютьс¤ насамперед не ¤к де¤к≥ об'Їми або територ≥њ, специф≥чн≥ за складом елемент≥в та своЇю будовою, а ¤к об'Їми та арени, насичен≥ р≥зними динам≥чними процесами, що взаЇмод≥ють м≥ж собою ≥ з зовн≥шн≥м середовищем. «а специф≥кою цих процес≥в ≥ вид≥л¤ютьс¤ геосистеми.

Ќа в≥дм≥ну в≥д вченн¤ про геосистеми та еколог≥ю, ландшафтна еколог≥¤ досл≥джуЇ природн≥ система не вище рег≥онального просторового р≥вн¤. ƒл¤ нењ характерна значна увага до впливу на геосистеми зовн≥шн≥х, особливо антроп≥чних , фактор≥в. ѕор≥вн¤но з ландшафтним п≥дходом ц¤ наука сприймаЇ й анал≥зуЇ. геосистеми ¤к значно б≥льше зв'¤зан≥ з зовн≥шн≥м середовищем , Ђб≥льш в≥дкрит≥ї.

—уттЇвою рисою ландшафтноњ еколог≥њ Ї центрован≥сть на проблему взаЇмод≥њ людини з природними системами. ÷ентральн≥ проблеми ландшафтноњ еколог≥њ (ст≥йк≥сть геосистем, прогнозуванн¤, нормуванн¤ антропогенних навантажень тощо) мають безпосередню прикладну спр¤мован≥сть.

 арл “роль , ¤кий в 1939 р. вперше вв≥в терм≥н Ђландшафтна еколог≥¤ї, в≥н розум≥в п≥д нею поЇднанн¤ ландшафтно-просторового анал≥зу ≥ досл≥дженн¤ взаЇмозв'¤зк≥в м≥ж природними компонентами, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в межах елементарноњ територ≥альноњ одиниц≥ (екотопу). « того часу розум≥нн¤ ц≥Їњ науки суттЇво розширилось, проте не було сформульовано загальноприйн¤того њњ визначенн¤. ўоб ¤коюсь м≥рою наблизитись до нього, доц≥льно проанал≥зувати ≥снуюч≥ погл¤ди на њњ зм≥ст.

Ќа ѕершому м≥жнародному конгрес≥ з ландшафтноњ еколог≥њ в м≥ст≥ ¬ельдховен≥ (Ќ≥дерланди, кв≥тень 1981 р.) голландський вчений ≤. «онефельд опитав 20 ландшафтних еколог≥в , аби зТ¤сувати, що вони розум≥ють п≥д своЇю наукою. ¬и¤вилос¤, що б≥льш≥сть учених сприймають њњ ¤к науку , специф≥чну не за об'Їктом анал≥зу, а за його аспектом (not object, but aspect-science), при чому вид≥лились основн≥ групи визначень ландшафтноњ еколог≥њ

науки, що досл≥джуЇ взаЇмод≥њ в ландшафт≥ (Ђландшафтна екологi¤Чеколог≥¤ на р≥вн≥ ландшафтуї);

хол≥стичноњ науки, предметом ¤коњ Ї територ≥альн≥ одиниц≥ ¤к ц≥л≥сн≥ системи ≥ основним науковим п≥дходом до њх вивченн¤ Ї не анал≥з , а синтез;

3) застосуванн¤ еколог≥чних концепц≥й на практиц≥ в реальному антроп≥зованому ландшафт≥ (Ђландшафтна еколог≥¤ = прикладна еколог≥¤ї).

1	2	3

Ќазва: ≈колог≥¤ та ландшафтна еколог≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1663 прочитано)