≈колог≥¤ > ∆итт¤ л≥су

∆итт¤ л≥су

ћабуть немаЇ людини, ¤ка б не була в л≥с≥, проте не кожний зможе в≥дпов≥сти на запитанн¤: Ђўо таке л≥с?ї у Ћ≥с Ч це не просто велика к≥льк≥сть дерев, а така сукупн≥сть рослин, в ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ т≥сний вплив њх одне на одного, на зайн¤тий ними грунт ≥ на атмосферу.

ѕор≥вн¤Їмо два дерева, з ¤ких одне виросло на прос≠тор≥, а друге Ч в л≥с≥. ” поодинокого дерева висота пор≥в≠н¤но невелика, крона широка ≥ опускаЇтьс¤ майже до зем≠л≥, г≥лки товст≥ ≥ розм≥щен≥ п≥д пр¤мим кутом, товщина стовбура значно б≥льша, н≥ж у л≥с≥, ≥ ≥з зб≥льшенн¤м висо≠ти швидко зменшуЇтьс¤. ” л≥с≥ дерева ростуть густо, зми≠каютьс¤ кронами, утворюючи суц≥льне шатро. ƒерева в л≥с≥ т¤гнутьс¤ до св≥тла, а тому стовбури њхн≥ струнк≥ й вит¤гнут≥, крона невелика ≥ складаЇтьс¤ з тонких г≥лок, ¤к≥ ростуть вгору переважно п≥д гострим кутом. Ќижн≥ г≥л≠ки внасл≥док зат≥ненн¤ всихають ≥ в≥дпадають, тобто в≥д≠буваЇтьс¤ природний процес очищенн¤ стовбура в≥д суч≠к≥в. ƒовжина крони дерева не б≥льша за 1/3 Ч довжини стовбура. ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж однов≥ковими деревами, що рос≠туть у л≥с≥ ≥ на простор≥, зумовлюЇтьс¤ р≥зними умовами розвитку.

” л≥с≥ вс≥ дерева разом зменшують швидк≥сть в≥тру.  оли на в≥дкритих просторах дме сильний в≥тер, у л≥с≥ по≠р≥вн¤но тихо. ƒерево, що росте на простор≥, само проти≠стоњть ураганним в≥трам, тому воно не може бути таким високим, ¤к л≥сов≥ дерева.  р≥м того, поодинокому дереву немаЇ потреби т¤гнутис¤ вгору, оск≥льки немаЇ п≥дросту, ≥ воно не зат≥нюЇтьс¤.

Ќа кожному гектар≥ молодого л≥су в перш≥ роки його житт¤ нал≥чують дес¤тки, а то й сотн≥ тис¤ч деревець. ќд≠н≥ з них перебувають у б≥льш спри¤тливих умовах, не при≠гн≥чуютьс¤ трав'¤нистою рослинн≥стю, а тому ростуть швидше, а ≥нш≥ Ч навпаки. Ќеоднаковий р≥ст зумовлюЇтьс¤ також р≥зними спадковими ознаками.

ќ’ќ–ќЌј Ћ≤—≤¬ ¬≤ƒ ѕќ∆≈∆ “ј ѕќЎ ќƒ∆≈Ќ№

≤ Ћ≥с гостинно зустр≥чаЇ вс≥х, хто шукаЇ в ньому в≥дпо≠чинку, проте, йому самому потр≥бна безкорислива допомо≠га. ¬≥н не може сам захистити своњх багатств або поста≠вити л≥чильники. “аким Ђл≥чильникомї повинна бути наша сов≥сть. Ќа превеликий жаль, ще Ї люди, ¤к≥ вважають, що в л≥с≥ все дозволено: можна розводити багатт¤, зали≠шати см≥тт¤, ламати дерева, топтати, рвати ≥ знищувати рослинн≥сть.

њх не турбуЇ те, що на м≥сц≥ розведеного багатт¤ ви≠гор¤Ї не т≥льки рослинн≥сть, а й земл¤, на ¤к≥й н≥чого не росте прот¤гом трьох-чотирьох рок≥в. ” де¤ких м≥сц¤х ма≠сового в≥дпочинку на кожному гектар≥ залишаютьс¤ 100Ч 250 сл≥д≥в в≥д вогнищ. Ќавколо них Ч обламан≥ г≥лки, пошкоджен≥ вогнем дерева, зарубки ≥ написи на деревах, па≠п≥р, консервн≥ банки, пол≥етиленов≥ м≥шки тощо. ” м≥сц¤х масового в≥дпочинку, зокрема в зелених зонах м≥ст, скр≥зь чути звуки транзистор≥в, а тому зв≥р≥ й птахи т≥кають зв≥д≠ти, птахи не можуть виводити пташен¤т. ј там, де немаЇ птах≥в, розмножуютьс¤ шк≥дники, ¤к≥ завдають л≥су ве≠личезноњ шкоди. „асто до л≥су приход¤ть люди, ¤к≥ не зна≠ють правил повед≥нки в ньому, њхн¤ любов до л≥су лише споживацька. ќсь чому велике значенн¤ маЇ поширенн¤ серед населенн¤, насамперед учн≥в, знань про л≥с. „им краще знатимуть вони л≥с, тим св≥дом≥ше любитимуть його, дбатимуть про нього. Ќе бездумне спогл¤данн¤ природноњ краси, а глибоке й св≥доме розум≥нн¤ њњ ¤вищ ≥ зв'¤зк≥в м≥ж ними Ч ось завданн¤ кожноњ культурноњ людини.

–озумне користуванн¤ дарами природи Ч нев≥д'Їмне право людини. ѕроте неприпустимо знищувати ≥ пошкод≠жувати дерева.  ожне пошкодженн¤ Ч ворота дл¤ р≥зних ≥нфекц≥й. ƒерева намагаютьс¤ зал≥ковувати своњ рани, ви≠трачають на це багато життЇвих сил, передчасно гинуть.

¬еличезноњ шкоди л≥сам завдають л≥сов≥ пожеж≥. ÷е страшне лихо не т≥льки дл¤ деревноњ рослинност≥, але й дл¤ всього живого. ќсновна причина њх виникненн¤ Ч по≠рушенн¤ протипожежних правил в≥дпочиваючими та ≥ншими людьми, ¤к≥ перебувають у л≥с≥. √инуть не т≥льки дерева, а й птахи, зв≥р≥, вигор¤Ї л≥сова п≥дстилка ≥ верхн≥й шар грунту.

«а к≥лька хвилин вогонь може знищити те, що виросло за к≥лька дес¤тир≥ч. ѕожежа завдаЇ величезноњ шкоди на≠в≥ть тод≥, коли вона поширюЇтьс¤ лише по земл≥ ≥ не пе≠реходить на крони дерев. ѕри цьому горить л≥сова п≥дстил≠ка, гинуть корисн≥ комахи ≥ м≥кроорган≥зми. ¬огонь ослаб≠люЇ дерева. Ќа них нападають шк≥дники, ≥ з часом дерева гинуть.

” л≥с≥, зокрема в суху погоду, сл≥д суворо додержувати протипожежних правил. Ѕагатт¤ розкладати дозвол¤Їтьс¤ у вин¤ткових випадках в сиру погоду лише тим, хто про≠водить у л≥с≥ ¤к≥сь роботи. ѕерш н≥ж розкласти вогонь на гал¤вин≥, в визначеному дл¤ цього м≥сц≥ зн≥мають дерни≠ну ≥ в≥днос¤ть њњ вб≥к. Ќа гал¤вин≥ виривають суху траву. якщо грунт торф'¤нистий, то розводити багатт¤ катего≠рично заборон¤Їтьс¤, бо це може призвести до п≥дземноњ пожеж≥.

 оли потреба у вогн≥ зникаЇ, його гас¤ть, заливаючи водою або закидаючи землею, а дернину кладуть на м≥сце. ” зелених зонах м≥ст ≥ роб≥тничих селищ вогонь н≥кому розкладати не дозвол¤Їтьс¤. ” суху погоду заборон¤Їтьс¤ нав≥ть в≥дв≥дувати хвойн≥ л≥сонасадженн¤.

ƒл¤ запоб≥ганн¤ пожежам л≥с очищають в≥д хмизу, су≠хостою, см≥тт¤, влаштовують спец≥альн≥ протипожежн≥ смуги, на п≥сках ≥ суп≥щаних земл¤х вирощують ст≥йк≥ш≥ проти вогню хвойно-лист¤н≥ насадженн¤. ƒл¤ своЇчасного ви¤вленн¤ пожеж у л≥сах застосовуютьс¤ ав≥апатрулюванн¤ ≥ наземна охорона л≥с≥в, будують спец≥альн≥ спостереж≠н≥ веж≥, пожежно-х≥м≥чн≥ станц≥њ, л≥согосподарськ≥ п≥дпри≠Їмства забезпечуютьс¤ спец≥альною протипожежною тех≠н≥кою. ” л≥сгоспах ”–—– нин≥ нал≥чуЇтьс¤ понад 160 пожеж≠но-х≥м≥чних станц≥й. Ќа кожн≥й з них Ї пожежн≥ маши≠ни та ≥нша техн≥ка дл¤ гас≥нн¤ пожеж. ƒл¤ оперативно≠го зв'¤зку в л≥сгоспзагах д≥ють понад 1100 рад≥останц≥й. «а останн≥ дес¤ть рок≥в збудовано понад 200 пожежних спостережних веж. Ѕ≥льш≥сть з них телефон≥зован≥, а на де¤ких встановлена нав≥ть телев≥з≥йна апаратура, що даЇ змогу значно швидше й точн≥ше визначити м≥сце загор¤нн¤ л≥су.

ѕроте головним в охорон≥ л≥с≥в в≥д пожеж Ї суворе до≠держанн¤ в≥дпочиваючими правил повед≥нки в л≥сах, особ≠ливо в зелених зонах м≥ст ≥ роб≥тничих селищ. ”с≥, хто буваЇ в л≥с≥, повинн≥ знати правила гас≥нн¤ пожеж≥. ѕри виникненн≥ низових пожеж вогонь збивають г≥лками лис≠т¤них пор≥д, засипають землею, заливають водою або спе≠ц≥альними розчинами х≥м≥чних препарат≥в, плугами прово≠д¤ть м≥нерал≥зован≥ смуги ≥ таке ≥нше. ўоб зупинити вер≠хову пожежу, необх≥дно зробити протипожежний розрив.  ожен, хто пом≥тить вогонь у л≥с≥, повинен негайно вжити заход≥в дл¤ його гас≥нн¤; ¤кщо зробити це власними сила≠ми неможливо, сл≥д пов≥домити л≥сову охорону, м≥л≥ц≥ю або найближчу –аду народних депутат≥в.

¬насл≥док посиленого використанн¤ л≥с≥в дл¤ в≥дпочин≠ку в них, ≥ особливо в зелених зонах м≥ст ≥ роб≥тничих се≠лищ, спостер≥гаютьс¤ так≥ негативн≥ ¤вища: ущ≥льненн¤ грунту, л≥совоњ п≥дстилки, витоптуванн¤ трав'¤нистих рос≠лин, зникненн¤ найц≥нн≥ших ≥ найкрасив≥ших рослин. ¬ ущ≥льненому грунт≥ кор≥нн¤ дерев ЂзадихаЇтьс¤ї через нестачу кисню, порушуютьс¤ умови живленн¤ дерев. Ћ≥≠сова п≥дстилка швидко перегниваЇ лише при на¤вност≥ во≠логи, значноњ к≥лькост≥ пустот ≥ достатньому доступу по≠в≥тр¤. якщо розкладанн¤ ≥ гнитт¤ п≥дстилки затримуЇтьс¤, у грунт не надход¤ть т≥ поживн≥ речовини, ¤к≥ в н≥й Ї. ƒе≠рева Ђголодуютьї, ослаблюютьс¤, ростуть погано ≥ нав≥ть зсихають. ўоб зменшити навантаженн¤ на л≥си зелених зон, у них потр≥бно прокладати дороги ≥ стежки. ÷е допо≠може спр¤мувати в≥дпочиваючих у в≥ддален≥ кутки. ƒе е дороги ≥ стежки, люди менше ход¤ть по трав≥, менше ущ≥льнюють грунт ≥ не завдають л≥сам надм≥рноњ шкоди. «никненн¤ будь-¤кого виду рослин Ч велика втрата, насл≥дки ¤коњ не завжди можна передбачити. Ќа жаль, останн≥м часом, нав≥ть у л≥сах, швидко зменшуютьс¤ запаси л≥карських рослин, ¤к≥ дедал≥ ширше використовуютьс¤ в медицин≥ дл¤ л≥куванн¤ р≥зних захворювань. ќдн≥Їю з причин зб≥дненн¤ природних ресурс≥в л≥карських рослин Ї те, що далеко не всюди ≥ не завжди додержують правил та норм њх загот≥вл≥. ќсь чому зникають так≥ ц≥нн≥ росли≠ни, ¤к горицв≥т весн¤ний, тирлич жовтий, астрагал мохнатокв≥тковий, беладонна та ≥нш≥. ќсь чому на ”крањн≥ 151 вид вищих рослин занесено в „ервону книгу. ÷е т≥ росли≠ни, ¤к≥ можуть зовс≥м зникнути, ¤кщо не вжити терм≥но≠вих заход≥в.

ќдн≥Їю ≥з причин зникненн¤ рослин стало бездумне ви≠риванн¤ њх на букети. ƒе¤к≥ в≥дпочиваюч≥, прийшовши до л≥су, рвуть вс≥ красив≥ кв≥ти, ¤к≥ њм зустр≥чаютьс¤.

“урбота про л≥карськ≥ рослини й зб≥льшенн¤ њхн≥х при≠родних запас≥в повинна стати справою вс≥х. ƒл¤ цього необ≠х≥дно скр≥зь ви¤вл¤ти природно поширен≥ види л≥карсь≠ких ≥ р≥дк≥сних рослин, складати њхн≥ списки, визначати площу, на ¤к≥й вони ростуть. ¬ажливо знати, де та на ¤ких грунтах вони зростають, ¤к ≥ коли њх розмножувати. «б≥льшити численн≥сть л≥карських та ≥нших зникаючих вид≥в рослин можна п≥дс≥ванн¤м нас≥нн¤ в природних умо≠вах.

1

Ќазва: ∆итт¤ л≥су
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (779 прочитано)