≈колог≥¤ > ≤стор≥¤ формуванн¤ та еволюц≥¤ еколог≥чноњ думки

≤стор≥¤ формуванн¤ та еволюц≥¤ еколог≥чноњ думки

–озвиток еколог≥њ було прискорено (особливо п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни) тим, що економ≥чне та техн≥чне удосконаленн¤ знар¤дд¤ прац≥ ≥ технолог≥й ув≥йшло у з≥ткненн¤ ≥з сусп≥льним розвитком. ¬≥н став обмежуватис¤ р¤дом еколог≥чних ¤вищ, ≥ насамперед суперечн≥стю м≥ж пост≥йно зростаючим населенн¤м ≥ зменшен¤м њж≥ ≥ усього необх≥дного дл¤ житт¤, пост≥йним забрудненн¤м та отруЇнн¤м життЇвого простору людини. ÷≥лком природно народжуЇтьс¤ думка, що окрем≥ еколог≥чн≥ проблеми можна вир≥шити техн≥чними засобами. ≤ хоча це можливо (частково), проте еколог≥чна криза не переборюЇтьс¤.
≈колог≥чн≥ проблеми можна вир≥шувати таким шл¤хом, але еколог≥чну кризу можна подолати, т≥льки прийн¤в њњ ¤к питанн¤ житт¤ взагал≥, житт¤ людини на «емл≥, ¤к питанн¤ ≥снуванн¤ людськоњ цив≥л≥зац≥њ.
’оча еколог≥¤ в≥дносно молода наукова дисципл≥на, в њњ розвитку розр≥знюють дек≥лька фаз. як основн≥ фази чаще усього навод¤тьс¤ ось таки: вивчанн¤ середовища мешканн¤ окремих вид≥в; вивчанн¤ еколог≥чноњ системи; вивчанн¤ взаЇмовплива еколог≥чних систем; вивчанн¤ б≥осфери та людини в б≥осфер≥.
–озвиток еколог≥њ почавс¤ з вивчанн¤ ≥ опису природи. ÷е був пер≥од, коли француз ∆ан јнр≥ ‘абер написав в≥дому працю Ђ≈нтомолог≥чн≥ спогадиї (1870-1879 р.р.). ћ≥ж тим справжний розвиток еколог≥њ почавс¤ з вивчанн¤ середовища, у ¤кому мешкають окреми види, з вивчанн¤ њх в≥дносин, симб≥озу, стосунк≥в з ≥ншими видами. ÷е перша фаза у розвитку еколог≥њ. ƒосл≥дженн¤ в середин≥ 20-х рок≥в п≥дход¤ть до вивченн¤ об`Їднанн¤ вид≥в- розвиваЇтьс¤ синеколог≥¤, тобто еколог≥¤ об`Їднанн¤ (сп≥лки) вида. ” процес≥ вивченн¤ в≥дкриваютьс¤ закони динам≥ки попул¤ц≥њ, пов`¤заних м≥ж собою груп вид≥в. јле досл≥дженн¤ показали, що еколог≥њ бракуЇ основних одиниць вивчанн¤. “ому з`¤вилось пон¤тт¤ екосистеми ¤к одиниц≥ еколог≥њ. ≈косистему ¤к терм≥н уперше застосував јртур ƒжордж “енсл≥ у 1935 р. ѕ≥зн≥ше, у 1942 р., –еймонд Ћ≥ндемон висуваЇ концептуальн≥ ≥ методолог≥чн≥ основи вивчанн¤ екосистеми ¤к складноњ системи, кр≥зь ¤ку перепускають струм енерг≥њ ≥ цикл живленн¤ кр≥зь ус≥ жив≥ ≥ нежив≥ њњ компоненти. ѕо сут≥, екосистема розум≥Їтьс¤ ¤к система, ¤сно позначена в обшир≥ та у час≥, вона охоплюЇ не т≥льки орган≥зми, ¤к≥ живуть в нењ, але ≥ ф≥зичн≥ умови кл≥мату та грунту, так само, ¤к ≥ ус≥ взаЇмн≥ д≥њ м≥ж р≥зними орган≥змами ≥ м≥ж орган≥змами та ф≥зичними умовами. ÷е був початок у визначен≥ екосистеми ¤к основний одиниц≥ вивчанн¤ у еколог≥њ. ѕроте у другий фаз≥ свого розвитку еколог≥¤ усе б≥льш зосереджуЇтьс¤ на вивченн≥ екосистеми ¤к функц≥онального об`Їднанн¤, що складаЇтьс¤ ≥з взаЇмод≥њ орган≥зм≥в ≥ ус≥х елемент≥в навколишнього середовища у будь-¤кий специф≥чн≥й галуз≥. ÷е дозвол¤Ї повн≥стю описати екосистему ¤к живе об`Їднанн¤ разом з оточуючим його неживим ф≥зичним середовищем, котре маЇ свою р≥вновагу ≥ свою взаЇмозалежн≥сть, обумовлен≥ зм≥ною енерг≥њ та матер≥њ.
¬ екосистему включен≥, окр≥м живих орган≥зм≥в ≥ ф≥зичних умов (кл≥мат ≥ грунт), ≥ ус≥ взаЇмн≥ д≥њ м≥ж р≥зними орган≥змами та м≥ж ц≥ми орган≥змами ≥ ф≥зичними умовами.
” трет≥й фаз≥ свого розвитку еколог≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ нац≥леною на вивчанн¤ взаЇмовпливу екосистем. ѕочинаЇтьс¤ вивченн¤ в≥дносин екосистем. ÷≥ досл≥дженн¤ спр¤мован≥ на вивчанн¤ закритих зон, тобто зон, де стикаютьс¤ р≥зн≥ екосистеми, котр≥ ус≥ разом складають Їдине ц≥ле - б≥осферу.
¬ивченн¤ б≥осфери - це четверта фаза у розвитку еколог≥њ. Ѕ≥осфера зображаЇ середовище мешканн¤ ус≥х живих орган≥змов ≥ людини. ¬она зображуЇ Їдинство ус≥х екосистем на «емл≥, де ус≥ екосистеми пов`¤зани (так, планету «емл¤ можна сприймати ¤к величезну екосистему). ¬ б≥осфер≥ в≥дбуваЇтьс¤ кругоб≥г матер≥њ через живленн¤, можна сказати, що в б≥осфер≥ кожен кожного њсть, ≥ кожен буваЇ з`њден. ѕо сут≥, б≥осфера у¤вл¤Ї в≥дкриту систему живий природи, в ¤к≥й м≥ститьс¤ усе, що ≥снуЇ ≥ д≥Ї в окремих екосистемах. јле б≥осфера на «емл≥ у¤вл¤Ї ≥ Їдину систему з Їдиними законами.
” п`¤тий фаз≥ свого розвитку еколог≥¤ вивчаЇ становище людини в б≥осфер≥. ÷¤ фаза у¤вл¤Ї де¤ким чином заокруглений еволюц≥йний цикл, в≥дтворюючи за науковим зм≥стом стан людини з самого початку, тобто ≥нтеграц≥йну частину б≥осфери, ¤ка еволюц≥онувала разом з ус≥ма ≥ншими компонентами. —воЇю трудовою д≥¤льн≥стю людина зм≥нюЇ природу, мотиву¤ це перетворенн¤м тваринних товариств, чињм членом з`¤вл¤Їтьс¤, ≥ це перетворенн¤ чаще усього виникаЇ незалежно в≥д його вол≥. Ўвидк≥сть перем≥н п≥д впливом людини у товариствах тварин зростаЇ з розвитком цив≥д≥зац≥њ. Ћюдина не т≥льки зм≥нюЇ природу, але коњть це з полоханой швидк≥стю. ¬ивча¤ становище людини у б≥осфер≥, еколог≥¤ повинна виходити з того факту, що людина завжди в≥дноситьс¤ до природи ¤к до чогось зовн≥шнього, зм≥нюючи та використовуючи њњ, в≥н залишаЇтьс¤ природною ≥стотою. “≥льки на основ≥ створюванних природою умов, через те що матер≥¤ маЇ своњ власн≥ законом≥рност≥, сам≥ люди можуть реал≥зуватис¤ при урахуванн≥ ц≥х законом≥рностей. “ому еколог≥¤ формулюЇ основне питанн¤ так: чи шкод¤ть зм≥нюванн¤ у результат≥ д≥¤льност≥ людей нев≥дновлюванним природним ресурсам, чи мають перевагу (превал≥рують) негативн≥ ефекти виробництва над позитивними?
≈колог≥¤ ви¤вл¤Їтьс¤ природною ≥ гуман≥тарною наукою. як природна наука, вона не може виключити людину, а ¤к гуман≥тарна - вона не може бути в≥докремлена в≥д природи.
≤стор≥¤ еволюц≥њ еколог≥чноњ думки досить ч≥тко розпод≥л¤Їтьс¤ на три частини: людська та м≥ська еколог≥¤ („≥кагська школа) у 1920 - 30 -х роках, соц≥олог≥¤ еколог≥чних проблем, котра розвилась спочатку у —Ўј, пот≥м у «ах≥дний ™вроп≥ ≥ —–—– у 1970 - 1989 -х роках, еколог≥чна д≥¤льн≥сть, ¤ка виникла у к≥нц≥ 1980-х рок≥в п≥д впливом сер≥њ допов≥дей –имському  лубу, ≥дей ком≥с≥њ ќќЌ по середовищу ≥ розвитку (ЂЌаше сп≥льне майбутнЇї), а також внасл≥док необх≥дност≥ соц≥альноњ ≥гтерпретац≥њ глобальних зм≥н у б≥осфер≥ п≥д сукупним впливом ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, урбан≥зац≥њ ≥ росту народонаселенн¤ планети (скороченн¤ озонового шару, парникового ефекту ≥ сукупного скороченн¤ л≥с≥в - основних виробик≥в кисню на «емл≥).
„≥кагська школа, використовуючи ≥дењ новоњ (тод≥!) науки еколог≥њ, стверджувала, що просторово-часов≥ взаЇмов≥дносини людських ≥стот детерм≥нуютьс¤ селективними, дистрибутивними ≥ акомодативними силами середовища мешканн¤ (–. ћакенз≥). ≤дењ –. ѕарка, ё. Ѕерджеса ≥ –. ћакенз≥ п≥зн≥ше розвили ортодокси школи ј. ’оул≥, √. “еодорсон та ≥нши. ” –ос≥њ ≥дењ Ђм≥ста-орган≥змуї розвивали ј. ƒиканьський, у 1920 0 30-х роках ћ. ћ≥лют≥н, ќ. —абсович та ≥нши теоретики Ђсоц≥ал≥стичного м≥ста-садуї.
” 1960-х роках ¤к реакц≥¤ на структурно-функц≥ональний анал≥з, б≥хев≥оризм та символ≥чний ≥нтеракц≥онизм, ¤к≥ ел≥м≥нували з-пром≥ж своњх побудов будь-¤к≥ матер≥альн≥ (ф≥зичн≥) ¤вища, виникла соц≥олог≥¤ еколог≥чних проблем. ÷е насамперед концепц≥¤ Ђеколог≥чного комплексуї, ¤ка вивчала взаЇмов≥дносини м≥ж населенн¤м, соц≥альною орган≥зац≥Їю, технолог≥Їю та середовищем (ќ. ƒункан). ” б≥льш досконалому вигл¤ду цей п≥дх≥д був використан у допов≥д¤х –имскому  лубу 1972, 1992 рок≥в (ƒ. ћ≥доуз та ≥нши), в концепц≥њ м≥ський динам≥ки (ƒж. ‘оррестер). ѕовсюдно розвивалас¤ еколог≥¤ окремих проблем - м≥ста ≥ рег≥ону, насл≥дк≥в забруднень ≥ еколог≥чних злигодн≥в, еколог≥чноњ св≥домост≥, процес≥в еколог≥зац≥њ культури ≥ способу житт¤ ≥, звичайно, еколог≥чн≥ рухи. ” —–—– особлива увага прид≥л¤лась проблемам формуванн¤ еколог≥чноњ св≥домост≥ ≥ громадськоњ думки, еколог≥њ м≥ста ≥ альтернативних поселень, громад¤нських природозахисних ≥н≥ц≥атив (ќ. Ѕаранов, ƒ.  автарадзе, ћ. Ћаурист≥н, ≈. ќрлова, ћ. ’ейдметс, ќ. яницький).
–озвиток еколог≥чноњ думки у 1980 - 90-≥ роки маЇ своњм теоретичним фундаментом ЂЌову еколог≥чну парад≥гмуї (–. ƒанлеп, ”.  атон, Ћ. ћ≥лбрес, ќ. яницкий та ≥нши), ¤ка ф≥ксуЇ непереборену залежн≥сть людини ≥ соц≥альних систем в≥д стану б≥осфери.  лючова проблематика - глобальн≥ середовищн≥ зм≥ни антропогенного походженн¤ та њх соц≥окультурна ≥нтерпретац≥¤.

ЂЌова еколог≥чна парад≥гмаї (Ќ≈ѕ) - теоретичний фундамент сучасноњ еколог≥чноњ д≥¤льност≥. √оловн≥ постулати: люди, що волод≥ють вин¤тковими властивост¤ми (культура, технолог≥њ), залишаютьс¤ проте одн≥ми з багатьох живих ≥стот - взаЇмозалежних ≥ включених до глобальноњ екосистеми, б≥осфери; людська д≥¤льн≥сть упл≥тана у складну с≥тку причинно-висновочних ≥ зворотних зв`¤зк≥в природноњ тканини; сусп≥льство живе у к≥нцевому б≥оф≥зичному середовищ≥, що накладаЇ серйозн≥ обмеженн¤ на його д≥¤льн≥сть; вин¤тков≥сть людини ¤к культурноњ ≥стоти не скасовуЇ закон≥в б≥осфери ( атон, ƒанлеп, 1980). ѕротилежна њй парад≥гма, що заперечуЇ назван≥ обмежннн¤, одержала назву Ђѕарад≥гми людськоњ вин¤тковост≥ї.
ѕо¤ва Ќ≈ѕ стимулювала артикул¤ц≥ю Ђƒом≥нуючоњ соц≥альноњ парад≥гмиї (ƒ—ѕ), теоретичною основою ¤коњ з`¤вл¤ютьс¤ антропоцентризм, технократизм ≥ Ђ≥сторичний ортим≥змї. ” тем≥ даЇтьс¤ розгорнене з≥ставленн¤ Ќ≈ѕ/ƒ—ѕ по таким критер≥¤м, ¤к: самоц≥нн≥сть природи, екстенсивний економ≥чний р≥ст/ ¤к≥сний розвиток, р≥вень соц≥ально-припустимого риску, направленн¤ ≥ характер соц≥альних зм≥нювань в сусп≥льств≥, принципи людських взаЇмов≥дносин, пол≥тична структура сусп≥льства ≥ розум≥нн¤ еколог≥чноњ пол≥тики (ќ. ћол, √. —паргаарен, –. ƒанлеп, Ћ. ћ≥лбрес, ќ. яблуков).
ƒл¤ авторитарних режим≥в ≥ сусп≥льст≥в Ђпереходного типуї, ¤ким з`¤вл¤Їтьс¤ сьогодн≥ ”крањна, повинн≥ ≥снувати парад≥гми, ¤к≥ адекватно в≥дображують њх соц≥Їтальну специф≥ку. ” зв`¤зку з ц≥м викладаютьс¤ принципи побудови парад≥гм Ђ—истемноњ вин¤тковостиї (ѕ—¬) ≥ Ђ—истемноњ адаптованост≥ї (ѕ—ј) по таким, зокрема, параметрам, ¤к Ђприродаї даного сусп≥льства, його взаЇмозв`¤зки з навколишн≥м св≥том, Ђприродаї самоњ людини, здатн≥сть системи до управл≥нн¤ власним розвитком, контексту њњ д≥¤льност≥, обмежень, ¤к≥ покладаютьс¤ на нењ середовищем мешканн¤.

1	2

Ќазва: ≤стор≥¤ формуванн¤ та еволюц≥¤ еколог≥чноњ думки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1716 прочитано)