јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > —онце ≥ його значенн¤ дл¤ —он¤чноњ системи

—онце ≥ його значенн¤ дл¤ —он¤чноњ системи

ќдним з головних об'Їкт≥в сучасних астроно≠м≥чних досл≥джень б —онце Ч найближча до нас зор¤, наше денне св≥тило, в≥д ¤кого безпосередньо залежить ≥снуванн¤ житт¤ на «емл≥.

—вого часу великий рос≥йський учений  . ј. “≥м≥р¤зЇв говорив, що людина маЇ право величати себе сином —онц¤. ≤, справд≥, все наше житт¤ т≥сно пов'¤зане з со≠н¤чною енерг≥Їю. ћи користуЇмос¤ нею буквально на кожному кроц≥ Ч не т≥льки тод≥, коли смагнемо, а й коли њмо, спалюЇмо паливо, тому що ≥ в м≥неральних видах палива, ≥ в њж≥ сконцентрована перетворена енерг≥¤ на≠шого денного св≥тила.

÷≥каво, що свою залежн≥сть в≥д —онц¤ люди зрозу≠м≥ли з давн≥х-давен. ¬они не знали природи денного св≥≠тила, не мали ан≥ найменшого у¤вленн¤ про законом≥р≠ност≥ ¤вищ, ¤к≥ на ньому в≥дбуваютьс¤, але на основ≥ свого практичного досв≥ду розум≥ли, що без —онц¤ не може бути й житт¤. Ќе дивно, що вони обожнювали —онце, молилис¤ йому, приносили жертви Ч —онце було одним з найперших ≥ наймогутн≥ших божеств.

¬ивченн¤ —онц¤ ≥ з≥р. ƒосл≥дженн¤ —онц¤ Ч одне з центральних завдань сучасноњ астроф≥зики. ÷е по¤с≠нюЇтьс¤, з одного боку, т≥сним зв'¤зком, що ≥снуЇ м≥ж д≥¤льн≥стю —онц¤ ≥ земними процесами, а з другого Ч т≥Їю обставиною, що —онце Ч типова зор¤.

«г≥дно з даними сучасноњ астроф≥зики близько 98 % т≥Їњ речовини, ¤ка зосереджена в р≥зних косм≥чних об'Їк≠тах, припадаЇ на зор≥. ¬ивчаючи —онце Ч найближчу до нас ≥ тому найб≥льш доступну дл¤ досл≥дженн¤ зорю, ми багато д≥знаЇмос¤ про зор≥ взагал≥. “аким чином, зна≠ченн¤ досл≥джень —онц¤ виходить за меж≥ суто Ђсон¤ч≠ноњ астроном≥њї.

јле справедливим Ї ≥ протилежне: вивчаючи ≥нш≥ зор≥, ми багато д≥знаЇмос¤ ≥ про —онце. ≤ншими словами при досл≥дженн≥ нашого денного св≥тила астрономи та≠кож широко користуютьс¤ вже знайомим нам методом пор≥вн¤нн¤.

ЌагадаЇмо, що в основ≥ цього методу лежить одне в найважлив≥ших положень матер≥ал≥стичноњ д≥алектики про зв'¤зок загального, окремого ≥ одиничного. ќкреме не ≥снуЇ ≥накше, ¤к у тому зв'¤зку, ¤кий веде до загаль≠ного. ¬нутр≥шн≥ законом≥рност≥ окремого, одиничного, часткового Ч планети, зор≥, галактики чи будь-¤кого ≥ншого об'Їкта навколишнього св≥ту Ч можуть бути зро≠зум≥л≥ лише в тому випадку, ¤кщо ми розгл¤датимемо цей об'Їкт ¤к частину загального: безл≥ч≥ планет, з≥р, галактик ≥ т. д.

« ≥ншого боку, ¤к п≥дкреслював ¬. ≤. Ћен≥н, Ђзагальне ≥снуЇ лише в окремому, через окремеї '. ÷е означаЇ, що п≥знанн¤ загальних законом≥рностей будови ≥ еволюц≥њ планет, з≥р, галактик ≥ т. д. може бути дос¤гнуто лише на основ≥ вивченн¤ й пор≥вн¤нн¤ властивостей р≥зних представник≥в в≥дпов≥дного класу об'Їкт≥в, под≥бних за своЇю природою.

—онце й зор≥ Ч Ђчорн≥ ¤щикиї. ѕри вивченн≥ —онц¤ й з≥р астрономи стикаютьс¤ з дуже серйозною трудн≥стю. —права в тому, що електромагн≥тн≥ випром≥нюванн¤, ¤к≥ несуть ≥нформац≥ю про ф≥зичн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ на цих небесних т≥лах, народжуютьс¤ у њх поверхневих шарах. “ому, спостер≥гаючи —онце й ≥нш≥ зор≥ в р≥зних д≥апазонах електромагн≥тних хвиль, ми не д≥стаЇмо в≥до≠мостей про процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у њхн≥х надрах. “им часом саме ц≥ процеси породжують внутр≥шньосон¤чну й внутр≥шньозор¤ну енерг≥ю.

“аким чином, астрономи мають справу з ситуац≥Їю, ¤ка д≥стала у к≥бернетиц≥ назву ситуац≥њ Ђчорного ¤щи≠каї. Ђ„орний ¤щикї Ч об'Їкт, внутр≥шньоњ будови ¤кого

ми не знаЇмо. ¬≥дом≥ т≥льки Ђвх≥дн≥ сигналиї Ч те, що надходить у Ђчорний ¤щикї ≥ззовн≥, ≥ Ђвих≥дн≥ сигна≠лиї Ч те, що виходить з нього назовн≥. «авданн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб за сп≥вв≥дношенн¤м вх≥дних ≥ вих≥дних сигнал≥в побудувати теоретичну модель внутр≥шньоњ Ђбудовиї Ђчорного ¤щикаї.

ƒл¤ розв'¤занн¤ цього завданн¤ ≥снуЇ два шл¤хи. ѕерший Ч шл¤х спостережень. —постер≥гати т≥ вх≥дн≥ сигнали, ¤к≥ надход¤ть до Ђчорного ¤щикаї природним чином, незалежно в≥д нас, ≥ реЇструвати те, що в≥дбу≠ваЇтьс¤ на виход≥. ƒругий шл¤х Ч експериментальний: самим подавати на вх≥д р≥зн≥ сигнали ≥ пор≥внювати з тим, що в≥дбуваЇтьс¤ на виход≥.

ўодо —онц¤ й з≥р другий шл¤х, принаймн≥ нин≥, не≠зд≥йсненний. Ѕ≥льше того, ми не знаЇмо ≥ таких при≠родних процес≥в, зовн≥шн≥х стосовно —онц¤ й з≥р, ¤к≥ могли б ≥стотно впливати на стан цих небесних т≥л. ¬ин¤ток становл¤ть лише де¤к≥ ф≥зичн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в подв≥йних системах, але вони в основ≠ному пов'¤зан≥ ≥з зор¤ми особливого типу Ч нейтрон≠ними зор¤ми.

“аким чином, —онце ≥ зор≥ Ч це Ђчорн≥ ¤щикиї без входу. ¬ зв'¤зку з цим завданн¤ њх вивченн¤ дуже ускладнюЇтьс¤. —творювати модел≥ њхньоњ внутр≥шньоњ будови доводитьс¤ т≥льки за результатами спостережен≠н¤ Ђвих≥дних сигнал≥вї, тобто процес≥в, що в≥дбувають≠с¤ в поверхневих шарах цих небесних св≥тил.

ѕроте останн≥ми роками з'¤вилас¤ можлив≥сть вико≠ристати новий канал ≥нформац≥њ, що даЇ в≥домост≥ без≠посередньо з центральних район≥в —онц¤. …детьс¤ про так звану нейтринну астроф≥зику. якщо джерелом енер≠г≥њ —онц¤ Ї термо¤дерн≥ реакц≥њ, то в ход≥ њх повинн≥ народжуватис¤ нейтрино Ч елементарн≥ частинки, що мають колосальну проникаючу здатн≥сть. ¬≥льно прони≠зуючи товщу сон¤чноњ речовини, вони виход¤ть у ко≠см≥чний прост≥р, ≥ певна њх частина дос¤гаЇ «емл≥. –еЇструючи пот≥к сон¤чних нейтрино, ми можемо судити про процеси, ¤к≥ йдуть у надрах —онц¤. «а останн≥ роки створено спец≥альн≥ прилади дл¤ реЇструванн¤ сон¤чних нейтрино, ≥ здобуто перш≥, щоправда ще суперечлив≥, дан≥. —творюютьс¤ нов≥, досконал≥ш≥ нейтринн≥ детекто≠ри. ≤ вчен≥ покладають на нейтринний канал ≥нформац≥њ велик≥ над≥њ.

–озвиток нейтринноњ астроф≥зики Ч це ще один при≠клад розширенн¤ можливостей вивченн¤ ¬сесв≥ту завд¤≠ки розвитку нових метод≥в досл≥дженн¤.

—онце ≥ житт¤ «емл≥. Ђ”с¤ доступна нам природа утворюЇ де¤ку систему, де¤кий сукупний зв'¤зок т≥л, причому ми розум≥Їмо тут п≥д словом т≥ло вс≥ матер≥≠альн≥ реальност≥, починаючи з з≥рки ≥ к≥нчаючи ато≠мом...ї '

ќдин з про¤в≥в цього загального взаЇмозв'¤зку Ч взаЇмозв'¤зок сон¤чних ≥ земних процес≥в, вплив на земн≥ ¤вища так званоњ сон¤чноњ активност≥.

«а останн≥ дес¤тил≥тт¤ нагромаджено велику к≥ль≠к≥сть даних, ¤к≥ св≥дчать про те, що коливанн¤ сон¤чноњ активност≥ справл¤ють певний вплив на б≥льш≥сть гео≠ф≥зичних процес≥в, а також на ¤вища, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ в б≥осфер≥ нашоњ планети, тобто в тваринному ≥ рослин≠ному св≥т≥ «емл≥, у тому числ≥ в орган≥зм≥ людини.

«окрема, багато досл≥дник≥в приход¤ть до висновку про залежн≥сть м≥ж станом сон¤чноњ активност≥ ≥ р≥з≠ними аномал≥¤ми в процесах погоди ≥ кл≥мату. Ѕуло в≥дзначено, що у пер≥оди максимуму сон¤чноњ актив≠ност≥ в≥дбуваЇтьс¤ ≥нтенсивний обм≥н пов≥тр¤ними ма≠сами м≥ж троп≥чним ≥ пол¤рним районами нашоњ пла≠нети. “епле пов≥тр¤ проникаЇ далеко на п≥вн≥ч, а хо≠лодне Ч на п≥вдень. ѕогода стаЇ нест≥йкою, а атмосферн≥ ¤вища набувають ≥нколи досить бурхливого характеру.

ѕор≥внюванн¤ прот¤гом тривалого часу спец≥альних Ђкарт сон¤чноњ активност≥ї з метеоролог≥чними даними показало, що невдовз≥ п≥сл¤ проходженн¤ активних ра≠йон≥в через центр сон¤чного диска в земн≥й атмосфер≥ нер≥дко виникають сильн≥ збуренн¤, що ведуть до утво≠ренн¤ циклон≥в ≥ антициклон≥в ≥ до р≥зких зм≥н погоди. ™ також п≥дстави припускати, що активн≥ ¤вища на —онц≥ впливають ≥ на так≥ геоф≥зичн≥ ¤вища, ¤к вивер≠женн¤ вулкан≥в, землетруси, коливанн¤ р≥вн≥в мор≥в ≥ океан≥в. ¬они можуть нав≥ть викликати зм≥ни швид≠кост≥ добового обертанн¤ нашоњ планети.

ќднак ф≥зичний механ≥зм, ¤кий зв'¤зуЇ коливанн¤ сон¤чноњ активност≥ ≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в атмо≠сфер≥ «емл≥, њњ надрах ≥ б≥осфер≥, поки що залишаЇтьс¤ не¤сним. ” цьому напр¤м≥ ведутьс¤ наполеглив≥ досл≥≠дженн¤.

ўе в тридц¤т≥ роки з ≥н≥ц≥ативи рад¤нського вченого професора ќ. Ћ. „ижевського було зд≥йснено тривалий експеримент ≥з з≥ставленн¤ даних про р≥вень сон¤чноњ активност≥ ≥з станом великоњ к≥лькост≥ пац≥Їнт≥в медич≠них заклад≥в. ѕри цьому з'¤сувалось, що пер≥оди поси≠ленн¤ активност≥ —онц¤ зб≥гаютьс¤ з р≥зким зростанн¤м серцевих захворювань. јналог≥чн≥ спостереженн¤, про≠веден≥ вже в наш час, показали, що значна частина за≠гострень р≥зних захворювань, зб≥гаЇтьс¤ з проходженн¤м сон¤чних пл¤м через центральну частину диска —онц¤. Ѕуло також пом≥чено, що сон¤чн≥ спалахи впливають на стан нервовоњ системи людини. ™ дан≥, ¤к≥ св≥дчать про те, що сон¤чна активн≥сть справл¤Ї певний вплив на ф≥зичн≥ й х≥м≥чн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ у так зва≠них колоњдних системах. ј так≥ системи становл¤ть осно≠ву б≥олог≥чних об'Їкт≥в.

ƒосл≥дженн¤ останн≥х рок≥в показали, що зм≥ни магн≥тних пол≥в на —онц≥ позначаютьс¤ на стан≥ м≥ж≠планетного магн≥тного пол¤. ѕри цьому Ђпередавальною ≥нстанц≥Їюї Ї так званий сон¤чний в≥тер (потоки сон¤чноњ плазми), що рухаЇтьс¤ в≥д нашого денного св≥тила й пронизуЇ прост≥р —он¤чноњ системи. ј м≥жпланетне магн≥тне поле знову ж таки за участю сон¤чного в≥тру в свою чергу впливаЇ на стан земного магнетизму.

¬ результат≥ досл≥джень рад¤нського астроф≥зика члена-кореспондента јЌ —–—– ≈. –. ћустел¤ та р¤ду ≥нших учених було ви¤влено залежн≥сть процес≥в, що в≥дбуваютьс¤ в нижн≥х шарах пов≥тр¤ноњ оболонки «емл≥ Ч тропосфер≥,Ч в≥д ф≥зичного стану поток≥в со≠н¤чних частинок у навколоземному простор≥. Ќе викли≠каЇ сумн≥в≥в роль корпускул¤рних випром≥нювань 00Ќ-ц¤ ≥ у виникненн≥ магн≥тних бур. —он¤чн≥ корпускул¤рн≥ потоки, ¤к≥ Ї особливо ≥нтенсивними у пер≥оди посилен≠н¤ активност≥ денного св≥тила, рухаютьс¤ в простор≥, захоплюючи з собою магн≥тн≥ пол¤. «устр≥чаючи на своЇму шл¤ху «емлю, магн≥тн≥ пол¤ таких поток≥в починають взаЇмод≥¤ти з магн≥тним полем нашоњ плане≠ти, спричинюючи його збуренн¤, а також ≥стотно впли≠ваючи на ф≥зичний стан верхн≥х шар≥в земноњ атмо≠сфери. «окрема, в атмосфер≥ виникають додатков≥ елек≠тричн≥ струми, зм≥нюЇтьс¤ електричний потенц≥ал планети. ¬насл≥док цього ми опин¤Їмос¤ у перем≥нному електричному пол≥, що може негативно позначатис¤ на стан≥ живих орган≥зм≥в.

1	2

Ќазва: —онце ≥ його значенн¤ дл¤ —он¤чноњ системи
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1646 прочитано)