≈колог≥¤ > Ћюдина ≥ б≥осфера

Ћюдина ≥ б≥осфера

ѕон¤тт¤ Уб≥осфераФ (в≥д грец. Ѕ≥ос - житт¤) запропонував у 1875 роц≥ австр≥йський геолог ≈. «юсс. ”ченн¤ про б≥осферу, ¤к особливу частину «емл≥, населену живими орган≥змами створив украњнський учений ¬.≤. ¬ернадський, хоча на його думку , вперше до ц≥Їњ ≥дењ наблизивс¤ французький б≥олог ∆.-Ѕ. Ћамарк.

Ѕ≥осфера не утворюЇ окремоњ оболонки «емл≥, а Ї частиною геолог≥чних оболонок земноњ кул≥, заселених живими орган≥змами, займаючи верхню частину л≥тосфери, всю г≥дросферу та нижн≥й шар атмосфери (мал. 1). ÷е сукупн≥сть ус≥х б≥огеоценоз≥в земл≥, Їдина глобальна екосистема вищого пор¤дку.

¬ченн¤ ¬.≤. ¬ернадського про неосферу.

Ћюдина, ¤к частина природи повинна п≥дпор¤дковуватись њњ законам, а не намагатись њх зм≥нити (ойкумен≥чний св≥тогл¤д).

¬.≤. ¬ернадський ще в перш≥й половин≥ ’’ стор≥чч¤ передбачав, що б≥осфера розвинетьс¤ в неосферу (терм≥н запропонував у 1927 роц≥ французький вчений ≈. Ћеруа та ѕ.“. де Ўерден). —початку ¬.≤. ¬ернадський розгл¤дав неосферру (в≥д грецького ноос - розум) ¤к особливу УрозумовуФ оболонку «емл≥, ¤ка розвиваЇтьс¤ поза б≥осферою. јле згодом в≥н д≥йшов до висновку, що неосфера Ц це неповний стан б≥осфери, за ¤кою розумова д≥¤льн≥сть людини стаЇ визначальним фактором њњ розвитку. «окрема в≥н зазначав, що б≥осфера переходить в новий етап Ц неосферу п≥д впливом науковоњ думки ≥ людськоњ прац≥. Ћюдство все б≥льше в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших компонент≥в б≥осфери, ¤к нова небувала б≥огенна геолог≥чна сила. «авд¤ки своњй науков≥й думц≥ вт≥лений у техн≥чних дос¤гненн¤х, людина освоюЇ т≥ частини б≥осфери, куди вона ран≥ше не проникала.

ƒл¤ ноосфери, ¤к нового ¤к≥сного етап≥в розвитку б≥осфери, характерний т≥сний звС¤зок закон≥в природи ≥ соц≥ально-економ≥чних чинник≥в сусп≥льства, основний на наукову обірунтованому рац≥ональному використанн≥ природних ресурс≥в, ¤ке передбачаЇ в≥дновлюван≥сть кругооб≥гу речовин та потоку енерг≥њ. ’арактерною рисою ноосфери Ї еколог≥зац≥¤ вс≥х сфер людського житт¤. ƒо вир≥шенн¤ будь-¤ких проблем людина повинна п≥дходити з позиц≥њ еколог≥чного мисленн¤, тобто збереженн¤ ≥ пол≥пшенн¤ стану природнього середовища.

ќтже, ноосфера Ц це ¤к≥сно нова форма орган≥зац≥њ б≥осфери, ¤ка формуЇтьс¤ в насл≥док њњ взаЇмод≥њ ≥з людським сусп≥льством ≥ передбачаЇ гармон≥йне сп≥в≥снуванн¤ природи ≥ людини.

¬.≤. ¬ернадському належить також заслуга створенн¤ новоњ науки Ц б≥огенноњ Ц вченн¤ про геох≥м≥чну д≥¤льн≥сть живих орган≥зм≥в. ¬она досл≥джуЇ роль живих орган≥зм≥в у перетворенн≥ земноњ кори: руйнуванн≥ г≥рських пор≥д, ірунтоутворенн≥, формуванн≥ осадових пор≥д, коло об≥гу, перерозпод≥л≥ та концентрац≥њ х≥м≥чних елемент≥в у б≥осфер≥ та концентрац≥њ х≥м≥чних елемент≥в у б≥осфер≥.

∆ива речовина б≥осфери та њњ властивост≥.

¬сю сукупн≥сть орган≥зм≥в на планет≥ «емл¤ ¬.≤. ¬ернадський називав живою речовиною. ќсновними њњ характеристиками Ї сумарна б≥льш≥сть, х≥м≥чний склад та енерг≥¤.

≈нерг≥¤ живоњ речовини б≥осфери насамперед про¤вл¤Їтьс¤ у здатност≥ орган≥зм≥в до розмноженн¤ ≥ поширенн¤. ∆итт¤ на планет≥ маЇ значну ст≥йк≥сть до зм≥н ≥нтенсивност≥ р≥зних еколог≥чних фактор≥в, що визначаЇ меж≥ б≥осфери. ” стан≥ анаб≥озу орган≥зми можуть витримувати значн≥ коливанн¤ температури (в≥д абсолютного нул¤ до +1800), тиску (в≥д сотих часток атмосфери на значних висотах до 1000 атмосфер ≥ б≥льше на великих океан≥чних глибинах). “ож орган≥зм≥в немаЇ лише в товщ≥ льодовик≥в та у кратерах д≥ючих вулкан≥в.

ќдн≥Їю ≥з властивостей живоњ речовини Ї њњ пост≥йний обм≥н з довк≥лл¤м. ” насл≥док цього через орган≥зми проходить значна к≥льк≥сть х≥м≥чних елемент≥в. ’оча до складу живих ≥стот вход¤ть т≥ сам≥ х≥м≥чн≥ елементи , що й до неживих обСЇкт≥в, однак, ¤к вам в≥домо в живих ≥стотах ≥ в нежив≥й природ≥ вони знаход¤тьс¤ в р≥зних сп≥вв≥дношенн¤х.

∆ивим орган≥змам дл¤ зд≥йсненн¤ б≥ох≥м≥чних процес≥в необх≥дн≥ речовина та енерг≥¤, ¤к≥ вони д≥стають з навколишнього середовища, при цьому значно перетворюючи останнЇ. ” результат≥ пост≥йного ≥ безперервного обм≥ну довк≥лл¤м, р≥зн≥ х≥м≥чн≥ елементи надход¤ть у жив≥ ≥стоти, можуть у них накопичуватись, виход¤чи з орган≥зму лише через певний час або збер≥гаютьс¤ у ньому прот¤гом усього житт¤. ѕост≥йний коло об≥г речовин ≥ пот≥к енерг≥њ забезпечуЇ функц≥онуванн¤ б≥осфери ¤к ц≥л≥сноњ системи.

” процес≥ д≥¤льност≥ б≥осфери жива речовина (продуценти) здатна накопичувати сон¤чну с≥в лову енерг≥ю, перетворюючи њњ в енерг≥ю х≥м≥чних звС¤зк≥в. —умарна первинна продукц≥¤ авторотрофних орган≥зм≥в визначаЇ б≥омасу б≥осфери в ц≥лому. ”чен≥ п≥драхували, що завд¤ки фотосинтезу щор≥чно жива речовина «емл≥ продукуЇ близько 160 млрд. “он сухоњ орган≥чноњ речовини, з ¤коњ приблизно 1/3 синтезуЇтьс¤ б≥огеоценозами —в≥тового океану, а 2/3 суходолу.

Ѕ≥ох≥м≥чн≥ функц≥њ живоњ речовини.

∆ива речовина (продуценти) б≥осфери виконуЇ р≥зноман≥тн≥ функц≥њ: газову, окислювально-в≥дновну, концентрац≥йну, ¤к≥ повС¤зан≥ з процесами обм≥ну речовин живих ≥стот.

√азова функц≥¤ живоњ речовини пол¤гаЇ у впливов≥ живих орган≥зм≥в у процес≥ своЇњ життЇд≥¤льност≥ на газовий склад атмосфери, —в≥тового океану та грунту. ¬с≥ аеробн≥ ≥стоти п≥д час диханн¤ поглинають кисень ≥ вид≥л¤ють вуглекислий газ, тод≥ ¤к зелен≥ рослини та ц≥анобактер≥њ в процес≥ фотосинтезу, навпаки, поглинають вуглекислий газ ≥ вид≥л¤ють кисень. ∆иттЇд≥¤льн≥сть орган≥зм≥в, наприклад бактер≥й , може впливати на концентрац≥ю ≥нших газ≥в (с≥рководню, метану, аоту тощо).

ќкислювально-в≥дновна функц≥¤ пол¤гаЇ в тому, що за допомогою живих орган≥зм≥в у грунт≥ води та атмосферному пов≥тр≥ окислюЇтьс¤ наприклад, зал≥зобактер≥њ здатн≥ окислювати сполуки зал≥за, с≥ркобактер≥њ Ц сполуки с≥рки тощо, або в≥дновлюють (наприклад, ден≥троф≥кюч≥ бактер≥њ здатн≥ в≥дновлювати н≥трати та н≥трити до молекул¤рного азоту або його оксид≥в) певн≥ сполуки.

 онцентрац≥йна функц≥¤ пл¤гаЇ у поглинанн≥ живими ≥стотами певних х≥м≥чних елемент≥в з навколишнього середовища ≥ накопиченн¤ њх у своњх орган≥змах. “ак, молюски, форам≥н≥фери, дес¤тиног≥ раки, хребетн≥ тварини можуть накопичувати в своњх орган≥змах неорган≥чн≥ сполуки кальц≥ю та фосфору, рад≥ол¤р≥њ Ц стронц≥ю та кремн≥ю, бур≥ водорост≥ Ц йоду тощо.

¬исновок.

«а пер≥од ≥сторичного розвитку «емл≥ сформувалис¤ так≥ оболонки: л≥тосфера, г≥дросфера та атмосфера. „астина цих оболонок, населена живими орган≥змами називаЇтьс¤ б≥осферою, ¤ка становить собою сукупн≥сть ус≥х б≥огеоценоз≥в «емл≥, Їдуну екосистему вищого пор¤дку. Ѕ≥осфера займаЇ всю товщу г≥дросфери, верхн≥ шари л≥тосфери та нижн≥ Ц атмосфери (див. мал. 1 ≥ мал. 2).

¬.≤. ¬ернадський створив ученн¤ про не сферу Ц ¤к≥сно новий стан б≥осфери, за ¤кого розумова д≥¤льн≥сть людини починаЇ њњ розвиток.

∆ива речовина б≥осфери (вс¤ сукупн≥сть орган≥зм≥в нашоњ планети) забезпечуЇ пост≥йний коло об≥г речовин та пот≥к енерг≥њ зд≥йснюЇ значну б≥огенну роботу з перетворенн¤ оболонок «емл≥.

1

Ќазва: Ћюдина ≥ б≥осфера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1501 прочитано)