јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > —он¤чна система - комплекс небесних т≥л, ¤к≥ мають сп≥льне походженн¤

—он¤чна система - комплекс небесних т≥л, ¤к≥ мають сп≥льне походженн¤

–озд≥л астроном≥њ, в ¤кому вивчаютьс¤ походженн¤ ≥ розвиток небесних т≥л, називаЇтьс¤ космогон≥Їю.

–озв'¤занн¤ питанн¤ про походженн¤ «емл≥ ≥ —он¤чноњ системи в ц≥лому значною м≥рою ускладнюЇтьс¤ тим, що ≥нших под≥бних си≠стем ми не спостер≥гаЇмо. Ќашу —он¤чну систему поки що н≥ з чим пор≥вн¤ти, хоч системи под≥бн≥ до нењ, мають бути досить поширен≥ ≥ њх виникненн¤ повинно бути не випадковим, а законом≥рним ¤вищем.

” наш час, перев≥р¤ючи ту чи ≥ншу г≥потезу про походженн¤ —он¤чноњ системи, великою м≥рою виход¤ть ≥з даних про х≥м≥чний склад ≥ в≥к пор≥д «емл≥ та ≥нших т≥л —он¤чноњ системи. Ќайточн≥ший метод визначенн¤ в≥ку пор≥д пол¤гаЇ в обчисленн≥ в≥дношенн¤ к≥ль≠кост≥ рад≥оактивного урану до к≥лькост≥ свинцю, шо м≥ст¤тьс¤ в розгл¤дуван≥й пород≥. —права в тому, що свинець Ї к≥нцевим про≠дуктом самодов≥льного розпаду урану. Ўвидк≥сть цього процесу в≥дома точно, ≥ зм≥нити њњ не можна жодним способом. „им менше урану лишилось ≥ чим б≥льше свинцю стало в пород≥, тим б≥льший њњ в≥к. Ќайдавн≥ш≥ г≥рськ≥ породи земноњ кори мають в≥к к≥лька м≥ль≠¤рд≥в рок≥в. «емл¤ в ц≥лому виникла, очевидно, дещо ран≥ше, н≥ж земна кора.

¬ивченн¤ скам'¤н≥лих решток тварин ≥ рослин показуЇ, що за останн≥ сотн≥ м≥льйон≥в рок≥в випром≥нюванн¤ —онц¤ ≥стотно не зм≥≠нилос¤. «а сучасними оц≥нками, в≥к —онц¤ становить близько 5 млрд. рок≥в. —онце лише ненабагато старше в≥д «емл≥.

” розвитку матер≥ал≥стичного св≥тогл¤ду величезну роль в≥д≥≠грали вже перш≥ науков≥ припущенн¤ про походженн¤ —он¤чноњ системи. “акою була г≥потеза н≥мецького ф≥лософа ≤.  анта, роз≠роблена на основ≥ закону всесв≥тнього т¤ж≥нн¤. ” середин≥ XVIII ст. в≥н висловив ≥дею про виникненн¤ —он¤чноњ системи з хмари холодних пилинок, що перебували в хаотичному рус≥. ” 1796 р. французький учений ѕ. Ћаплас докладно описав г≥потезу про утворенн¤ —онц¤ ≥ планет з газовоњ туманност≥, ¤ка вже оберталась. Ћаплас врахував основн≥ характерн≥ риси —он¤чноњ системи, що њх повинна по¤снити будь-¤ка г≥потеза про њњ поход≠женн¤: основна маса системи зосереджена в —онц≥; орб≥ти планет ≥ супутник≥в майже колов≥ й лежать майже в одн≥й площин≥; в≥дстан≥ м≥ж ними зростають за певним законом; майже вс≥ планети обертаютьс¤ не т≥льки навколо —онц¤, а й навколо своњх осей в одному напр¤м≥. —вою г≥потезу в≥н будував на основ≥ у¤влень про те, що й планети, ≥ речовина, з ¤коњ вони утво≠рились, перв≥сно були в гар¤чому, розплавленому стан≥.

Ќин≥ вчен≥ д≥йшли висновку, що «емл¤ н≥коли не була н≥ газо≠вою, н≥ вогн¤но-р≥дкою.

Ќа сьогодн≥ найдокладн≥ше розроблено г≥потезу, основи ¤коњ закладен≥ прац¤ми рад¤нського академ≥ка ќ. ё. Ўм≥дта (1891 Ч1956) в середин≥ нашого стол≥тт¤.

«а г≥потезою Ўм≥дта, планети виникли з речовини величезноњ холодноњ газопиловоњ хмари, частинки ¤коњ по найр≥зноман≥тн≥≠ших орб≥тах оберталис¤ навколо —онц¤, що незадовго до цього сформувалось. « часом форма ц≥Їњ хмари зм≥нювалась. «≥ткненн¤ частинок та обм≥н енерг≥Їю м≥ж ними призводили до того, що хмара поступово сплющувалас¤, а орб≥ти частинок ставали коловими. Ѕ≥льш≥ частинки приЇднували до себе менш≥. —тав переважати рух в одному напр¤м≥. ¬иникали згустки речовини, ¤ка тепер роз≠под≥л¤лась у вигл¤д≥ диска, що мав товщину, в тис¤чу раз≥в меншу в≥д його д≥аметра. Ќайшвидше зростала маса найб≥льших згустк≥в. ѕот≥м з великоњ к≥лькост≥ Ђрозсипчастихї грудок речовини, що утворилис¤ спочатку, виникло к≥лька великих т≥л Ч планет (мал. 66). «а розрахунками, «емл¤ виросла до њњ сучасноњ маси за к≥лька сотень м≥льйон≥в рок≥в. ’олодна на поверхн≥, вона почала роз≥гр≥ватис¤ всередин≥ внасл≥док розпаду рад≥оактивних елемен≠т≥в. ÷е зумовило розплавленн¤ земних надр. ¬ажк≥ елементи утво≠рили ¤дро, а легк≥ спливли й утворили кору. ” роњ частинок, що оточував зародки планет, теж в≥дбувавс¤ процес злипанн¤ части≠нок, ≥ виникли супутники планет.

„астинки ≥ т≥ла р≥зного розм≥ру (д≥аметром до к≥лькох к≥ломет≠р≥в) продовжували падати на планети ≥ њхн≥ супутники й п≥сл¤ утворенн¤ њх кори. ”дарившись об поверхню планет ≥ супутник≥в з косм≥чною швидк≥стю, вони вибухали й утворювали численн≥ кратери.

√≥потеза про походженн¤ —он¤чноњ системи з газопиловоњ хмари даЇ змогу по¤снити в≥дм≥нност≥ ф≥зичних характеристик планет земноњ групи ≥ планет-г≥гант≥в.

¬насл≥док сильного нагр≥ванн¤ хмари поблизу —онц¤ водень ≥ гел≥й зв≥трювались на њњ окрањни ≥ в планетах земноњ групи вони майже не збереглись. ” в≥ддалених в≥д —онц¤ частинах газопило≠воњ хмари панувала низька температура, тому гази тут намерзали на тверд≥ частинки. « ц≥Їњ речовини, що м≥стила велику к≥ль≠к≥сть водню й гел≥ю, утворилис¤ планети-г≥ганти. ќб'Їм ≥ маса ц≥Їњ в≥ддаленоњ в≥д —онц¤ частини хмари були значно б≥льш≥, н≥ж т≥Їњ, де утворилис¤ планети типу «емл≥. “ому планети-г≥ганти ма≠ють б≥льшу масу.

ѕро походженн¤ малих т≥л —он¤чноњ системи (асте≠роњд≥в ≥ комет) ≥снуЇ к≥лька р≥зних г≥потез.

“ак, понад сто рок≥в тому було висловлено припущенн¤, що астероњди Ч це осколки планети, ¤ка ≥снувала м≥ж ћар≠сом ≥ ёп≥тером, але з ¤коњсь причини зруйнувалась. Ѕ. ќ. ¬оронцов-¬ель¤м≥нов (автор п≥д≠ручника) вважаЇ, що вс≥ мал≥ т≥ла —он¤чноњ системи мають сп≥льне походженн¤. ¬они могли утворитис¤ з р≥зних час≠тин ц≥Їњ колись великоњ ≥ не≠однор≥дноњ планети внасл≥док њњ вибуху. √ази, пара ≥ др≥бн≥ частинки, ¤к≥ п≥сл¤ вибуху змерзлис¤ у косм≥чному про≠стор≥, стали ¤драми комет, а уламки б≥льшоњ густини Ч ас≠тероњдами, що, ¤к показують спостереженн¤, мають ¤вно форму уламк≥в.

„исленн≥ кометн≥ ¤дра, ¤к др≥бн≥ш≥ й легш≥, при своЇму утворенн≥ д≥стали велик≥ й по-р≥зному напр¤млен≥ швидкост≥ й в≥д≥йшли дуже далеко в≥д —он≠ц¤ (або назавжди покинули —он¤чну систему).

≤нше можливе по¤сненн¤ походженн¤ малих т≥л врахо≠вуЇ, що далеко не вс≥ зародки виросли в планети. Ѕагато з них залишилис¤ в —он¤чн≥й систем≥ ¤к астероњди ≥ метеоритн≥ т≥ла. Ќа великих в≥дстан¤х в≥д —онц¤ ц≥ зародки ≥снують дос≥ у вигл¤д≥ окремих льод¤них брил з дом≥шкою твердих частинок речовини. ÷е ¤дра комет, ¤к≥ утворюють величезну хмару, що прост¤гаЇтьс¤ далеко за меж≥ орб≥ти ѕлутона.

Ѕ≥льша частина комет рухаЇтьс¤ по своњх орб≥тах на перифер≥њ —он¤чноњ системи. ѕрит¤ганн¤ ёп≥тера може перетворити орб≥ти де¤ких з них на дуже вит¤гнут≥ ел≥пси, рухаючись по ¤ких комети потрапл¤ють усередину планетноњ системи. ¬они несуть у соб≥ ре≠човину, що збереглас¤ в Ђкосм≥чному холодильникуї з часу њх

формуванн¤ м≥ль¤рди рок≥в тому. Ќа планетах, де за цей час в≥дбу≠валис¤ розплавленн¤, кристал≥зац≥¤ та ≥нш≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ про≠цеси, перв≥сний склад ≥ будова речовини дуже зм≥нилис¤.

—учасн≥ дан≥ про в≥к ≥ х≥м≥чний склад пор≥д на р≥зних т≥лах —он¤чноњ системи ц≥лком узгоджуютьс¤ з г≥потезою Ўм≥дта, роз≠винутою в прац¤х ≥нших учених.

–озрахунки, що проведен≥ за допомогою комп'ютер≥в ≥ вра≠ховують на¤вн≥сть магн≥тного пол¤ та р¤д ≥нших фактор≥в, дають змогу по¤снити походженн¤ планетноњ системи з газопиловоњ хмари, ¤ка оточувала близько 5 млрд. рок≥в тому молоде —онце. ѕроте де¤к≥ аспекти цього тривалого складного процесу продов≠жують вивчати й уточнювати.

1

Ќазва: —он¤чна система - комплекс небесних т≥л, ¤к≥ мають сп≥льне походженн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1184 прочитано)