≈колог≥¤ > ѕередумови формуванн¤ глобальноњ еколог≥чноњ кризи

ѕередумови формуванн¤ глобальноњ еколог≥чноњ кризи

ѕроблема взаЇмов≥дносин в систем≥ УЋюдинаЧѕриродаЧ÷ив≥л≥зац≥¤Ф належить до в≥чних ф≥лософських проблем. Ќе заглиблюючись дуже далеко в ≥стор≥ю њњ становленн¤ ≥ розвитку, зазначимо однак, що перш≥ еколог≥чн≥ кризи (локального характеру) були в≥дом≥ ще в давнин≥ ≥ були т≥Їю основою, ¤ка служила наочною ≥люстрац≥Їю життЇвоњ важливост≥ даноњ проблеми.

Ћюдина, ¤к ≥ все живе на «емл≥, нев≥дд≥льна в≥д б≥осфери, ¤ка Ї необх≥дним природним чинником його ≥снуванн¤. ѕриродапредпосылка ≥ природна основа життЇд≥¤льност≥ людей, причому повноц≥нна њх життЇд≥¤льн≥сть можлива т≥льки в адекватних природних умовах. Ћюдина може ≥снувати лише в досить певних ≥ вельми вузьких рамках навколишнього природного середовища, в≥дпов≥дних б≥олог≥чним особливост¤м його орган≥зму. ¬≥н в≥дчуваЇ потребу в тому еколог≥чному середовищ≥, в ¤кому проходила еволюц≥¤ людства прот¤гом вс≥Їњ його ≥стор≥њ. як в≥дм≥чаЇ Ќ.Ќ.ћоњсеЇв, розвиток сусп≥льства поза б≥осферою Ч це нонсенс! ћожлив≥сть ≥снуванн¤ сусп≥льства може бути гарантована т≥льки в контекст≥ розвитку б≥осфери, ≥ те т≥льки у в≥дносно вузькому д≥апазон≥ њњ параметр≥в. «нанн¤ цього д≥апазону Ч життЇва необх≥дн≥сть людей. «вичайно, кожна людина волод≥Ї можлив≥стю пристосовуватис¤ до умов природного середовища, що зм≥нюютьс¤ (в певн≥й м≥р≥), нового дл¤ нього середовища мешканн¤. ƒж. ”айнер зазначаЇ, що Ђ¬с≥ представники виду Homo Sapiens здатн≥ ви¤вити необх≥дну пластичн≥сть реакц≥й у в≥дпов≥дь на зм≥ну зовн≥шн≥х умовї [6,8]. ќднак при вс≥й њх широт≥ ≥ моб≥льност≥, адаптац≥йн≥ можливост≥ людського орган≥зму не безмежн≥.  оли швидк≥сть зм≥ни навколишнього природного —ередовища перевищуЇ пристосувальницьк≥ можливост≥ орган≥зму людини, тод≥ наступають патолог≥чн≥ ¤вища, ¤к≥ ведуть, зрештою, до загибел≥ людей. ” звТ¤зку з цим виникаЇ наст≥йна потреба сп≥вв≥днесенн¤ темп≥в зм≥ни навколишнього середовища з адаптац≥йними можливост¤ми людини ≥ людськоњ попул¤ц≥њ, визначенн¤ допустимих меж њх впливу на б≥осферу виход¤чи з допустимих кордон≥в њњ зм≥ни. ЂЋюдство ¤к жива речовина нерозривно повТ¤зане з матер≥альноенергетичними процесами певноњ геолог≥чноњ оболонки «емл≥ з њњ б≥осферою, Ч п≥дкреслював ¬ернадський. Ч ¬оно не може ф≥зично бути в≥д нењ незалежним жодноњ секундиї [1,299]. ≤накше кажучи, людина ¤к б≥осоц≥альна ≥стота дл¤ повноц≥нноњ життЇд≥¤льност≥ ≥ розвитку потребуЇ не т≥льки ¤к≥сноњ соц≥альноњ середи, але ≥ в природному середовищ≥ певноњ ¤кост≥. ÷е означаЇ, що нар≥вн≥ з матер≥альними ≥ духовними потребами обТЇктивно ≥снують потреби еколог≥чн≥, вс¤ сукупн≥сть ¤ких уражена б≥олог≥чною орган≥зац≥Їю людини. ≈колог≥чн≥ потреби Ч особливий вид сусп≥льних потреб. Ћюдина потребуЇ певноњ ¤кост≥ природного середовища його мешканн¤. Ћише при збереженн≥ належноњ ¤кост≥ таких фундаментальних умов ≥снуванн¤ людей ¤к пов≥тр¤, вода ≥ грунт можливе њх повноц≥нне житт¤. –уйнуванн¤ хоч би одного з цих життЇво важливих компонент≥в навколишнього середовища призвело б до загибел≥ житт¤ на «емл≥.

Ћюдство почало усв≥домлювати свою нев≥дТЇмну причетн≥сть до природи ще за стародавн≥х час≥в. Ђѕоказовою тут Ї та особист≥сть архањчноњ св≥домост≥, ¤ку французький вчений Ћ.Ћев≥-Ѕрюль називав Улог≥кою партиципац≥њФ (причетност≥). «г≥дно з нею ≥ надприродн≥ сили, ≥ природа, ≥ людина Ї елементами Їдиного косм≥чного пор¤дку, неперервним полем найр≥зноб≥чн≥ших взаЇмод≥й та залежностейЕ ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть переповнена в≥дчутт¤м особливоњ повТ¤заност≥, залежност≥ або нав≥ть тотожност≥ макрокосму й м≥крокосму, природи ≥ людиниЕ ќтотожненн¤ косм≥чного ≥ людського в≥дбивало не ст≥льки нерозвинут≥сть архањчного св≥тов≥дчутт¤, ск≥льки його еколог≥чну чутлив≥стьї [14,316].

Ѕудучи по сут≥ нев≥дТЇмною частиною ѕрироди, Ћюдство в своњх в≥дносинах з нею пройшло р¤д етап≥в: в≥д повного обожнюванн¤ ≥ поклон≥нн¤ природним силам до ≥дењ повноњ ≥ безумовноњ влади людини над природою.  атастроф≥чн≥ насл≥дки останньоњ ми повною м≥рою пожинаЇмо сьогодн≥. ¬≥дносини Ћюдини ≥ ѕрироди в XX ст. стали своЇр≥дним центром, в ¤кому сход¤тьс¤ ≥ завТ¤зуютьс¤ в один вузол р≥зноман≥тн≥ аспекти економ≥чного, сусп≥льного ≥ культурного житт¤ людей. як в≥дм≥чаЇ ‘.√иренок, сучасн≥й людин≥ Ђтреба усв≥домити той факт, що дл¤ нењ немаЇ прив≥лейованого м≥сц¤ н≥ в природ≥, н≥ в космос≥ї [4,3].

ѕрирода ≥ сусп≥льство завжди знаходилис¤ в Їдност≥, в ¤к≥й вони залишатьс¤ доти, поки будуть ≥снувати «емл¤ ≥ Ћюдина. ≤ в ц≥й взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства навколишнЇ природне середовище ¤к необх≥дна природна передумова ≥ основа людськоњ ≥стор≥њ загалом н≥коли не залишалос¤ т≥льки лише пасивною стороною, що в≥дчуваЇ пост≥йний вплив з боку сусп≥льства. ¬она завжди впливала ≥ продовжуЇ впливати певним чином на вс≥ сторони людськоњ д≥¤льност≥, на самий процес сусп≥льного житт¤, на соц≥альний прогрес взагал≥, спов≥льнюючи або прискорюючи його, причому його роль в р≥зних рег≥онах ≥ в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи була р≥зна. “ак, на зор≥ розвитку людськоњ цив≥л≥зац≥њ, коли люди задовольн¤лис¤ переважно привласненн¤м готових продукт≥в, сусп≥льство знаходилос¤ в абсолютн≥й залежност≥ в≥д зовн≥шньоњ середи. ѕод≥бно стаду тварин, перв≥сн≥ люди п≥сл¤ виснаженн¤ харчових ресурс≥в в одному м≥сц≥ перем≥щалис¤ в ≥нше, де було досить природних кошт≥в дл¤ ≥снуванн¤. ≤накше кажучи, виснаженн¤ природних ресурс≥в, деградац≥¤ природи вели до певних соц≥альних зм≥н Ч м≥грац≥њ населенн¤. Ќадал≥, по м≥р≥ розвитку продуктивних сил, залежн≥сть сусп≥льства в≥д природи пост≥йно зменшувалась, людина все б≥льше виходила з-п≥д влади њњ стих≥йних сил. јле ц¤ незалежн≥сть людини в≥д природи ви¤вилас¤ ≥люзорною, оск≥льки ≥нтенсивний вплив на навколишнЇ середовище веде до р≥зкого пог≥ршенн¤ умов його ≥снуванн¤, тобто до еколог≥чного дискомфорту. Ѕ≥льш того, наростанн¤ еколог≥чних небезпек ставить п≥д питанн¤ саме ≥снуванн¤ земноњ цив≥л≥зац≥њ, збереженн¤ обитемости планети «емл¤. ¬се це св≥дчить про те, що в процес≥ в≥до

собленн¤ людини в≥д природи залежн≥сть його в≥д нењ не слабшала, а навпаки, зростала. —оц≥альний прогрес мав м≥сце в ≥стор≥њ лише внасл≥док того, що пост≥йно в≥дтворювалос¤ еколог≥чне середовище. ≤ в наш≥ дн≥ ≥нтереси забезпеченн¤ майбутнього роду людського змушують людей все б≥льше рахуватис¤ ≥з законами функц≥онуванн¤ ≥ розвитку б≥осфери. ќднак д≥алектика взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в тому, що не т≥льки навколишнЇ середовище впливаЇ на сусп≥льство, але ≥ людина в процес≥ життЇд≥¤льност≥ накладаЇ незгладимий в≥дбиток на природу. як зазначали  .ћаркс ≥ ‘.≈нгельс, Ђ≥стор≥ю можна розгл¤дати з двох стор≥н, њњ можна розд≥лити на ≥стор≥ю природи ≥ ≥стор≥ю людей. ќднак обидв≥ ц≥ сторони нерозривно повТ¤зан≥; доти, поки ≥снують люди, ≥стор≥¤ природи ≥ ≥стор≥¤ людей взаЇмно обумовлюють один одну.ї [2,16].

ўе за час≥в античност≥ ≥ середньов≥чч¤ вплив сусп≥льства на навколишнЇ середовище був вельми ≥стотним, що приводило до локальних еколог≥чних криз, внасл≥док ¤ких п≥д п≥сками пустель ви¤вл¤лис¤ похованими руњни колись кв≥тучих цив≥л≥зац≥й. “ак, одною з причин загибел≥ держави май≥, ц≥Їњ видатноњ цив≥л≥зац≥њ, було виснаженн¤ земель через застосуванн¤ п≥дс≥чно-вогневоњ системи землеробства. Ћокальн≥ (або рег≥ональн≥) еколог≥чн≥ кризи, мали м≥сце у вс≥ епохи розвитку людського сусп≥льства. ≤стор≥њ в≥дом≥ досить велик≥ еколог≥чн≥ лиха, зумовлен≥ господарською д≥¤льн≥стю людини, ≥ в т≥ далек≥ часи, коли густота населенн¤ в крањнах, що зазнали цих б≥д, по нин≥шн≥х м≥рках, була н≥кчемно малою, а промисловост≥ в њњ сучасному розум≥нн≥ не було зовс≥м. ƒосить пригадати сумний досв≥д ћесопотам≥њ ≥ √рец≥њ, де огр¤дн≥ пасовища були вибит≥ худобою, або земл≥ Ћ≥вана, де спустошенн¤ було викликано вирубкою л≥ванського кедра. ” XX ст. еколог≥чн≥ проблеми переросли в загальну еколог≥чну кризу планетарного масштабу багато в чому Узавд¤киФ тому, що саме в цей пер≥од людина стала активною стороною взаЇмод≥њ в систем≥ УлюдинаЧприродаФ ≥ своњми непродуманими д≥¤ми р≥зко порушила баланс еколог≥чноњ р≥вноваги. «агалом до XXст. активною стороною взаЇмод≥њ була, ¤к правило, природа. «м≥ни кл≥мату, природн≥ катакл≥змм б≥льше впливали на житт¤ людей, н≥ж життЇд≥¤льн≥сть останн≥х на природу. « того часу, ¤к людина УпорушилаФ закон природноњ еволюц≥њ, вийшла
з-п≥д п≥дкоренн¤ йому, знайшла шл¤х розвитку, в≥дм≥нний в≥д шл¤ху розвитку ≥нших живих орган≥зм≥в, починаЇтьс¤ соц≥оприроднича ≥стор≥¤ Ч ≥стор≥¤ взаЇмов≥дносин двох суверенних початк≥в: сусп≥льства ≥ природи.

«агалом можна вид≥лити наступн≥ етапи взаЇмод≥њ природи ≥ сусп≥льства [4]:

1. ƒо≥сторичний (доцив≥л≥зац≥йний), коли маЇ м≥сце неусв≥домлена сп≥впрац¤, а протисто¤нн¤ носить неантогон≥стичний характер;

2. ≤сторичний (цив≥л≥зац≥йний, сучасний). ƒл¤ цього етапу характерн≥: наростанн¤ конфронтац≥йних, антагон≥стичних в≥дносин м≥ж природою ≥ сусп≥льством; виробл¤юча д≥¤льн≥сть, ¤ка веде до знищенн¤ природного середовища мешканн¤, швидкоњ зм≥ни природного ландшафту антропогенним, поступове усв≥домленн¤ згубност≥ конфронтац≥йних в≥дносин.

3. ѕост≥сторичний, постцив≥л≥зац≥йний (майбутн≥й). ѕередбачаЇ на¤вн≥сть альтернативи: або еколог≥чна катастрофа планетарного масштабу, або повна перебудова ф≥лософськоњ основи взаЇмов≥дносин ѕрироди ≥ Ћюдини. ќстанн≥й шл¤х ≥ буде предметом розгл¤ду II частини даноњ роботи.

—писок використаноњ л≥тератури

1. √ор Ћ. «емл¤ на чаше весов.-ћ.,1993.

2. ∆ибуль ».я. Ёкологические потребности: сущность, динамика, перспективы.-ћ.,1991.

3. »стори¤ взаимодействи¤ общества и природ . (тезис конференции)-ћ.,1990,ч.1-3.

4.  равченко ».». Ёкологическа¤ теори¤ в современных теори¤х общественного развити¤.-ћ.,1992.

1

Ќазва: ѕередумови формуванн¤ глобальноњ еколог≥чноњ кризи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (814 прочитано)