≈колог≥¤ > ѕон¤тт¤ природного середовища

“ропосфера - найближчий до нас нижн≥й шар атмосфери. ¬исота верхньоњ меж≥ тропосфери залежить в≥д температури: зимою вона ближче до земноњ поверхн≥, л≥том - дальше. ѕрот¤гом доби коливанн¤ можуть с¤гати к≥лькох к≥лометр≥в. Ќагр≥ваЇтьс¤ за рахунок тепла нагр≥тоњ —онцем земноњ поверхн≥. ¬ тропосфер≥ м≥ститьс¤ до 80% вологи вс≥Їњ атмосфери. ’арактерне пост≥йне вертикальне перем≥шуванн¤ пов≥тр¤, - тут утворюютьс¤ хмари, зв≥дси випадають опади.

“ропопауза - њњ температура ≥ висота зм≥нюютьс¤ з≥ зм≥ною широти - в≥д екватора до полюс≥в тропопауза знижуЇтьс¤.

—тратосфера характеризуЇтьс¤ низьким тиском, розр≥дженн¤м пов≥тр¤, повною в≥дсутн≥стю вод¤ноњ пари ≥ значним вм≥стом озону - до 10-5 г/г пов≥тр¤. ќзоновий шар поглинаЇ близько 97% ультраф≥олетового компонента сон¤чноњ рад≥ац≥њ, небезпечного дл¤ живих орган≥зм≥в.

„ерез р≥зницю температури пов≥тр¤ над екватором ≥ полюсами в стратосфер≥ в≥дбуваютьс¤ значн≥ горизонтальн≥ перем≥щенн¤ пов≥тр¤них мас з≥ швидк≥стю до 300 км/год.

¬ мезосфер≥ продовжуЇтьс¤ зниженн¤ тиску пов≥тр¤ ≥ температури з висотою. –озр≥джене пов≥тр¤ дуже ≥он≥зуЇтьс¤, - тут виникають, так зван≥, ср≥бл¤ст≥ хмари.

¬ мезопауз≥ температура починаЇ п≥двищуватись. ¬важають, що в≥тер на цих висотах часто зм≥нюЇ напр¤мок ≥ маЇ швидк≥сть до к≥лькох сотень к≥лометр≥в за год.

¬ термосфер≥ швидк≥сть руху частинок газу дос¤гаЇ дуже високих значень, але д¤куючи великому розр≥дженню простору њх з≥ткненн¤ буваЇ дуже р≥дко.

“ермосфера - це сфера розр≥дженого ≥он≥зованого газу - переважно кисню (за даними, одержаними за допомогою штучних супутник≥в «емл≥). “ому њњ називають ≥оносферою. ≤он≥зац≥¤ Ї причиною високоњ електропров≥дност≥ термосфери, в н≥й проход¤ть потужн≥ електричн≥ струми. ¬ термосфер≥ на висот≥ 320-400 км виникають, так зван≥, пол¤рн≥ с¤йва. ¬важають, що причина њх по¤ви - це бомбардуванн¤ розр≥джених газ≥в термосфери потоком корпускул¤рноњ сон¤чноњ рад≥ац≥њ.

≈кзосфера- це зовн≥шн¤ сфера «емл≥. ѓњ називають також сферою розс≥юванн¤. Ўвидк≥сть руху газ≥в в екзосфер≥ наближаЇтьс¤ до критичноњ - 11,2 км/с, тому вони розс≥юютьс¤ в м≥жпланетний прост≥р. ÷е в першу чергу в≥дноситьс¤ до водню, ¤кий переважаЇ в склад≥ екзосфери. ¬одень перемагаЇ земне т¤ж≥нн¤ ≥ виноситьс¤ в космос - до 4-6 тис. т за р≥к, утворюЇ, так звану, Уводневу або гео- коронуУ «емл≥, ¤ка зак≥нчуЇтьс¤ на висот≥ 20 000 км. √азовий склад земноњ атмосфери, в першу чергу водень, поповнюЇтьс¤ за рахунок дегазац≥њ мант≥њ. « космосу в атмосферу «емл≥ поступають потоки плазми, що викидаютьс¤ —онцем, ≥ косм≥чний пил. геокорона поступово переходить у м≥жпланетний вакуум.

—кладов≥ атмосфери. ќдн≥Їю з найголовн≥ших складових атмосфери Ї вод¤на пара, ¤ка маЇ велику просторово-часову м≥нлив≥сть ≥ зосереджена переважно в тропосфер≥.

¬ажливою зм≥нною складовою атмосфери Ї також вуглекислий газ, м≥нлив≥сть вм≥сту ¤кого пов'¤зана з життЇд≥¤льн≥стю рослин, його розчинн≥стю в морськ≥й вод≥ та д≥¤льн≥стю людини (промислов≥ й транспортн≥ викиди).

ќстанн≥м часом дедал≥ б≥льшу роль у атмосфер≥ в≥д≥грають аерозольн≥ пилуват≥ частки - продукти людськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ можна ви¤вити не лише в тропосфер≥, але й на великих висотах (щоправда, в м≥зерних концентрац≥¤х). ‘≥зичн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в тропосфер≥, дуже впливають на кл≥матичн≥ умови р≥зних район≥в «емл≥.

Ћ≥тосфера

Ћ≥тосфера - це зовн≥шн¤ тверда оболонка «емл≥, ¤ка включаЇ всю земну кору з частиною верхньоњ мант≥њ «емл≥ й складаЇтьс¤ з осадових, вивержених магматичних (до 95%) ≥ метаморф≥чних пор≥д.

“овщина л≥тосфери в р≥зних м≥сц¤х земноњ кул≥ р≥зна:

Ј на континентах - 25-200 км;

Ј п≥д океанами - 5-100 км.

Ќайглибш≥ шахти, пройден≥ людьми, с¤гають глибин 3-4 км, найглибша в св≥т≥ свердловина (пройдена на  ольському п≥востров≥) дос¤гла глибини 12 км. ѕро стан ≥ будову б≥льш глибоких зон л≥тосфери нам в≥домо лише на основ≥ поб≥жних метод≥в, таких ¤к сейсмо- та електророзв≥дка, грав≥метр≥¤ тощо.

«наченн¤ л≥тосфери:

Ј на њњ поверхн≥ живе б≥льш≥сть рослинних ≥ тваринних орган≥зм≥в, у тому числ≥ й людина;

Ј верхн¤ тонка оболонка л≥тосфери на материках - це грунти, що забезпечують умови житт¤ дл¤ рослин ≥ Ї основною умовою дл¤ отриманн¤ продукт≥в харчуванн¤ людей середовище дл¤ м≥неральних ресурс≥в;

Ј л≥тосфера Ї джерелом отриманн¤ корисних копалин - енергетичноњ сировини, руд метал≥в, м≥неральних добрив, буд≥вельних матер≥ал≥в тощо.

√еолог≥чна будова «емл≥:

Ј ¤дро;

Ј мант≥¤;

Ј кора.

«емл¤ маЇ рад≥ус 6370 км; середню густину - 5,5 г/см3.

Ќижн¤ межа л≥тосфери неч≥тка й визначаЇтьс¤ за р≥зким зменшенн¤м в'¤зкост≥ пор≥д, зб≥льшенн¤м њхньоњ густини й ≥ншими геоф≥зичними характеристиками. « глибиною зб≥льшуЇтьс¤ тиск в≥д 13 тис. атм (50 км) до 3,5 млн. атм (в центр≥). “емпература в центр≥ «емл≥ дос¤гаЇ 30000—.

«емна кора - це досить тонка верхн¤ оболонка «емл≥, ¤ка ≥ становить всього близько 1% маси «емл≥. «емна кора на континентах тришарова (осадочн≥ породи, гран≥тн≥, базальтов≥), маЇ товщину 40-80 км, а п≥д океанами двошарова (осадочн≥ та базальтов≥ породи) товщиною 5-10 км, в остр≥вних зонах, на межах океан≥в - перех≥дний тип земноњ кори.

Ќайб≥льшу товщину земна кора маЇ в г≥рських районах (п≥д √≥мала¤ми 75 км), середню в районах платформ (30-40 км), найменшу в центральних районах океан≥в (5-7 км).

¬≥с≥м елемент≥в - кисень, кремн≥й, водень, алюм≥н≥й, зал≥зо, магн≥й, кальц≥й, натр≥й - утворюють 99,5% земноњ кори, на долю кисню ≥ кремн≥ю припадаЇ 75%.

Ўари земноњ кори:

1. ќсадовий, утворений осадовими породами (п≥сок, глина, г≥пс, камТ¤на с≥ль, фосфорити, долом≥ти, вуг≥лл¤, нафта, торф. ѕотужн≥сть цього шару 3км, середн¤ густина - 2.5г/см3.

2. √ран≥тний, утворений переважно кислими магнетичними породами (гран≥т, л≥парит, л≥паритовий порф≥рит, кварц, рогова обманка).

3. Ѕазальтовий, утворений основними магматичними породами (базальт, габбро, ол≥в≥н). ѕотужн≥сть цього шару 30км, густина - 2.8-2.9 г/см3.

јктуальн≥сть еколог≥чного вивченн¤ л≥тосфери зумовлена тим, що л≥тосфера Ї середовищем ус≥х м≥неральних ресурс≥в, одним з основних обТЇкт≥в антропогенноњ д≥¤льност≥, через значн≥ зм≥ни ¤кого розвиваЇтьс¤ еколог≥чна криза.

«емна кора виплавилась з мант≥њ в процес≥ тривалоњ ф≥зико-х≥м≥чноњ ≥ грав≥тац≥йноњ диференц≥ац≥њ, - так утворивс¤ гран≥тний ≥ базальтовий шар земноњ кори. ќсадовий шар виник в результат≥ руйнуванн¤ гран≥т≥в ≥ базальт≥в в процес≥ вив≥трюванн¤.

” верхн≥й частин≥ земноњ кори розвинен≥ ірунти, значенн¤ ¤ких дл¤ людини важко переоц≥нити.

√рунти - це органо-м≥неральний продукт багатор≥чноњ (в≥д 100 до 1000 рок≥в) сп≥льноњ д≥¤льност≥ живих орган≥зм≥в, води, пов≥тр¤, сон¤чного тепла та св≥тла - Ї одними з найважлив≥ших природних ресурс≥в.

«алежно в≥д кл≥матичних ≥ геолого-географ≥чних умов ірунти мають товщину в≥д 15-25 см до 2-3 м.

« р≥зними породами земноњ кори ≥ з њњ тектон≥чними структурами повТ¤зан≥ р≥зн≥ корисн≥ копалини: горюч≥, метал≥чн≥, буд≥вельн≥, а також т≥, що Ї сировиною дл¤ х≥м≥чноњ та харчовоњ промисловост≥.

” межах л≥тосфери пер≥одично в≥дбувалис¤ ≥ в≥дбуваютьс¤ гр≥зн≥ еколог≥чн≥ процеси: виверженн¤ вулкан≥в, землетруси, зсуви, сел≥, обвали, ероз≥¤, - вони мають величезне значенн¤ дл¤ формуванн¤ еколог≥чних ситуац≥й у певному рег≥он≥ планети, а ≥нод≥ призвод¤ть до глобальних еколог≥чних катастроф.

√≥дросфера

√≥дросфера - це вод¤на сфера (оболонка), це сукупн≥сть океан≥в, мор≥в, вод континент≥в ≥ льодовикових покрив≥в.

«агальний обТЇм природних вод становить 1,39 млрд. км3 - 1/780 частину обТЇму планети. « 510 млн. км2 загальноњ поверхн≥ земл≥ 71% (361 км2) вкрито водою. ћаса г≥дросфери - 1.39х109т, що становить 0.023% в≥д маси «емл≥.

≈колог≥чне значенн¤ г≥дросфери:

Ј середовище в ¤кому зародилось житт¤;

Ј основна складова частина вс≥х живих орган≥зм≥в, середовищем житт¤ багатьох з них;

Ј головний агент-переносник глобальних б≥оенергетичних еколог≥чних цикл≥в;

Ј основний механ≥зм зд≥йсненн¤ взаЇмозвТ¤зк≥в ус≥х процес≥в у екосистемах - обм≥н речовину, теплорегул¤ц≥њ, росту б≥омаси;

Ј вод¤на пара виконуЇ роль ф≥льтра сон¤чноњ рад≥ац≥њ; нейтрал≥зуЇ екстремальн≥ температури;

Ј найважлив≥ша м≥неральна сировина, головний природний ресурс споживанн¤;

Ј води —в≥тового океану Ї основним кл≥матоутворюючим фактором, основним акумул¤тором сон¤чноњ енерг≥њ;

Ј формуванн¤ поверхн≥ «емл≥, њњ ландшафт≥в.

¬ —в≥товому океан≥ зосереджено 98,3% г≥дросфери, вона г≥ркувато-солона, не придатна дл¤ питт¤ ≥ техн≥чних потреб. —олон≥сть океан≥чних вод становить 35 0/00 (тобто в 1 л океан≥чноњ води м≥ститьс¤ 35 г солей). Ќайсолон≥ша вода в ћертвому мор≥ Ч 2600/00 (людина в≥льно лежить на поверхн≥ ц≥Їњ води, не занурюючись в нењ), у „орному мор≥ Ч 18 0/00, јзовському Ч 12 0/00.

¬чен≥ вважають, що х≥м≥чний склад океан≥чних вод дуже схожий до складу людськоњ кров≥ - в них м≥ст¤тьс¤ майже вс≥ в≥дом≥ нам елементи, але, звичайно, в р≥зних пропорц≥¤х. 95,5% вс≥Їњ маси елемент≥в океан≥чноњ води припадаЇ на 4 елементи : кисень, водень, хлор ≥ натр≥й. ” водах —в≥тового океану розчинено багато газ≥в, з ¤ких найважлив≥шими Ї кисень та вуглекислий газ. «агальна маса вуглекислого газу в океан≥чних водах перевищуЇ його масу в атмосфер≥ близько в 60 раз≥в.

«апаси пр≥сноњ води становл¤ть ~35 млн. км3. ÷¤ вода розпод≥лена по земн≥й кул≥ дуже нер≥вном≥рно ≥ в де¤ких районах њњ запаси вже вичерпан≥. ќсновна к≥льк≥сть пр≥сноњ води (75%) зосереджена у льодових покривах јнтарктиди ≥ √ренланд≥њ, г≥рських льодовиках ≥ айсбергах, у зон≥ в≥чноњ мерзлоти. « ус≥Їњ пр≥сноњ води лише 0.6-1% перебуваЇ в р≥дкому стан≥. 20% ус≥Їњ пр≥сноњ води зосереджено у озер≥ Ѕайкал. ќсновним джерелом водопостачанн¤ дл¤ людства Ї р≥чковий ст≥к.

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤ природного середовища
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (2320 прочитано)