≈колог≥¤ > ѕон¤тт¤, завданн¤ та обТЇкти еколог≥њ

ѕон¤тт¤, завданн¤ та обТЇкти еколог≥њ

—ьогодн≥, коли на вс≥й планет≥ п≥д впливом людини в≥дбулис¤ пом≥тн≥ зм≥ни ¤к живоњ, так ≥ неживоњ природи, дедал≥ б≥льшого значенн¤ набу≠ваЇ гармон≥йна взаЇмод≥¤ сусп≥льства ≥ природного довк≥лл¤, оск≥льки людина отримуЇ в≥д природи все необх≥дне дл¤ житт¤: енерг≥ю, продукти харчуванн¤, матер≥али, черпаЇ в н≥й емоц≥йну й естетичну наснагу. “ому вкрай необх≥дна не лише ч≥тка стратег≥¤ охорони природного середови≠ща та посиленн¤ контролю за природокористуванн¤м, але й добре про≠думана система еколог≥чноњ осв≥ти й вихованн¤ населенн¤.

≈колог≥¤ - в≥дносно молода наука, ще не так давно нею ц≥кавилос¤ невелике коло спец≥ал≥ст≥в. ќстанн≥ми дес¤тир≥чч¤ми вона почала швидко розвиватись. ÷ьому спри¤ла необх≥дн≥сть вир≥шенн¤ та≠ких важливих проблем сучасност≥, ¤к рац≥ональне використанн¤ природ≠них ресурс≥в, проф≥лактика забрудненн¤ середовища промисловими в≥дходами та транспортом, запоб≥ганн¤ знищенню природних угруповань, збереженн¤ генофонду рослинного ≥ тваринного св≥ту. ≈колог≥¤ даЇ у¤в≠ленн¤ про те, ¤ким чином дос¤гти симб≥озу техн≥ки, виробництва ≥ при≠роди.

ƒл¤ сучасноњ людини знанн¤ основ еколог≥њ не менш важливе, н≥ж основ ф≥зики, х≥м≥њ, математики. ≈колог≥зац≥¤ виробництва - один з пров≥дних напр¤м≥в науково-техн≥чного прогресу, покликаноњ не т≥льки забезпечити узгоджене функц≥онуванн¤ природних ≥ техн≥чних систем, а й значно п≥двищити ефективн≥сть останн≥х. “аким чином, еколог≥¤ все б≥льше набуваЇ особливостей прикладноњ науки.

≈колог≥¤ маЇ багато визначень. Ќайчаст≥ше тлумачать њњ ¤к науку про взаЇмозвТ¤зок живих орган≥зм≥в та середовища ≥снуванн¤. ¬сере≠дин≥ XIX стор≥чч¤, стало остаточно зрозум≥лим, що неможливо вивчати жив≥ орган≥зми окремо в≥д њхнього середовища ≥снуванн¤. —аме пон¤тт¤ Ђеколог≥¤ї (Унаука про балансФ) у 1866 роц≥ вв≥в видатний н≥мець≠кий б≥олог ≈рнст √еккель ≥ описав еколог≥ю ¤к Унауку про в≥дносини орган≥зму з навко≠лишн≥м зовн≥шн≥м св≥том, куди ми в широкому розум≥нн≥ можемо включити вс≥ умови ≥снуванн¤Ф.

ѕ≥сл¤ √еккел¤ в пон¤тт¤ еколог≥¤ вносились р≥зн≥ по зм≥сту визначенн¤, ¤к≥ розширювали предмет ц≥Їњ галуз≥ знань.

—ьогодн≥еколог≥¤, в широкому значенн≥, визначаЇтьс¤ ¤к комплексна ≥нтегральна наука, ¤ка досл≥джуЇ навколишнЇ середовище (екосферу планети), його вплив на сусп≥льство та зворотну реакц≥ю природи на д≥¤льн≥сть людства.

≈колог≥¤ Ц це м≥ждисципл≥нарна наука, ¤ка базуЇтьс¤, кр≥м б≥олог≥чних основ, на основах географ≥чних, техн≥чних, економ≥чних та соц≥альних наук (рис. 1).

–ис. 1. ћ≥ждисципл≥нарний характер еколог≥чноњ науки

√оловн≥ завданн¤ еколог≥њ:

Ј        встановленн¤ законом≥рнос≠тей взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж орган≥змами, њхн≥ми угрупованн¤ми та умо≠вами довк≥лл¤;

Ј        досл≥дженн¤ структури та функц≥онуванн¤ угрупо≠вань орган≥зм≥в; розробка метод≥в визначенн¤ еколог≥чного стану природних ≥ штучних угруповань;

Ј        спостереженн¤ за зм≥нами в ок≠ремих екосистемах та б≥осфер≥ в ц≥лому, прогнозуванн¤ њхн≥х насл≥д≠к≥в;

Ј        створенн¤ бази даних та розробленн¤ рекомендац≥й дл¤ еколог≥чно безпечного плануванн¤ господарськоњ ≥ соц≥альноњ д≥¤льност≥ людини;

Ј        застосуванн¤ еколог≥чних знань у справ≥ охорони навколишнього середовища та рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в.

ќб'Їкти досл≥дженн¤ в еколог≥њ - орган≥зми, т≥ла ≥ речовини - матер≥альн≥, а процеси з њх участю п≥дкор¤ютьс¤ законам ф≥зики, х≥м≥њ, б≥олог≥њ та ≥нших природничих наук. ѕриродн≥ об'Їкти (у ши≠рокому розум≥нн≥ Ч матер≥¤) за розм≥рами й р≥внем складност≥ ор≠ган≥зац≥њ умовно под≥л¤ютьс¤ на 20 р≥вн≥в, вказаних на рис.2.

–ис. 2. –≥вн≥ орган≥зац≥њ матер≥њ та поле д≥¤льност≥ сучасноњ еколог≥њ

¬ключаючи б≥оструктури, вони йдуть в≥д субелементарних части≠нок типу кварк≥в аж до ¬сесв≥ту в ц≥лому. ÷¤ схема корисна тим, що даЇ змогу пор≥вн¤но ч≥тко вказати т≥ р≥вн≥, ¤к≥ охоплюютьс¤ вс≥≠ма сучасними природничими науками:

Ј   б≥олог≥¤ займаЇ≠тьс¤ р≥вн¤ми 4Ч14;

Ј   х≥м≥¤ - насамперед р≥вн¤ми 2Ч4, але њњ застосуванн¤ поширюютьс¤ на ≥нтервал 5Ч18;

Ј   найзагальн≥ш≥ закони ф≥зики стосую≠тьс¤ вс≥х р≥вн≥в, хоча макси≠мальна активн≥сть ц≥Їњ науки спостер≥гаЇтьс¤ на обох к≥нц¤х цього р¤ду (1Ч4 ≥ 14Ч20);

Ј   у наш час еколог≥¤ торкаЇть≠с¤ насамперед р≥вн≥в 10Ч15, але в майбутньому, кооперую≠чись з ≥ншими науками, може поширити свою увагу ¤к на ви≠щ≥ (16, 17), так ≥ на нижч≥ (6Ч 9).

« рисунку випливаЇ, що най≠прост≥шим об'Їктом у еколог≥њ Ї окремий ц≥л≥сний орган≥зм. ÷е може бути ≥ однокл≥тинна водорость, ≥ величезний три≠дц¤тиметровий кит. ≈колог≥¤ досл≥джуЇ ¤вища, ¤к≥ займають р≥вн≥ орган≥зац≥њ живоњ природи, зображен≥ на рис.3: орган≥зму, виду, попул¤ц≥њ, б≥оценозу, б≥огеоценозу, б≥осфери.

–ис. 3. ≤Їрарх≥¤ орган≥змових систем у б≥осфер≥

ќтже, предметом вивченн¤ еколог≥њ Ї переважно системи, розм≥щен≥ вище р≥вн¤ орган≥зм≥в, - попул¤ц≥њ й угрупованн¤. ≤ншими словами, -

еколог≥¤ вивчаЇ сукупн≥сть живих орган≥зм≥в, ¤к≥ взаЇмод≥ють м≥ж собою, утворюючи ≥з оточуючим середовищем певну Їдн≥сть (тобто систему), в межах ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ процес трансформац≥њ енерг≥њ й орган≥чноњ речовини.

—труктура науки про довк≥лл¤, м≥сце еколог≥њ в систем≥ наук

« виходом еколог≥њ на глобальний Ц б≥осферний р≥вень, унасл≥док по¤ви нових практичних потреб, обумовлених роз≠витком технолог≥й, йдетьс¤ про ≥нтеграц≥ю та диференц≥ац≥ю еколо≠г≥чних знань. ”насл≥док цих двох протилежних, але взаЇмо-обумовлених процес≥в ускладнюЇтьс¤ структура еколог≥њ, зТ¤в≠л¤ютьс¤ нов≥ п≥дрозд≥ли, а сама наука поширюЇ своњ меж≥ п≥≠знанн¤ за рамки б≥олог≥чноњ науки.

ќск≥льки еколог≥¤ сформувалас¤ в принципово нову ≥нтегровану дисципл≥ну, то не дивно, що ≥снуЇ к≥лька класиф≥кац≥й основних складових частин еколог≥њ. ќдн≥ автори прид≥л¤ють б≥льше уваги загально-ф≥лософським ≥ культурним аспектам, друг≥ - соц≥альним, трет≥ - еколого-економ≥чним, четверт≥ - б≥оеколог≥чн≥й детал≥зац≥њ.

як м≥ждисципл≥нарна наука еколог≥¤ вз¤ла на озброЇнн¤ вс≥ методи теор≥њ систем та на ц≥й основ≥ опинилас¤ на перехрест≥ б≥олог≥чних та гуман≥тарних наук (рис.1). ѕри цьому еколог≥¤ залишилас¤ точною б≥олог≥чною наукою в тому розум≥нн≥, що вона досл≥джуЇ жив≥ обТЇкти та њх сукупн≥сть, але вона стала й гуман≥тарною наукою, тому що визначаЇ м≥сце людини в природ≥, формуЇ њњ св≥тогл¤д та спри¤Ї оптим≥зац≥њ розвитку соц≥альних та виробничих процес≥в.

ƒо цього часу не вироблена Їдина класиф≥кац≥¤ розд≥л≥в, ¤к≥ вход¤ть в еколог≥чну науку.

—учасна еколог≥¤, по сут≥, розчленована на чотири взаЇмоповТ¤заних, але до певноњ м≥ри самост≥йних, розд≥ли, що лог≥чно виход¤ть один з одного, ≥ под≥л¤ють еколог≥ю за розм≥рами обТЇкт≥в вивченн¤:

1. јутеколог≥¤ (еколог≥ю орган≥зм≥в) вивчаЇ взаЇмозвТ¤з≠ки представник≥в виду з оточуючим њх середовищем. ÷ей розд≥л еколог≥њ займаЇтьс¤, головним чином, визначенн¤м меж ст≥йкост≥ виду ≥ його став≠ленн¤м до р≥зних еколог≥чних фактор≥в. јутеколог≥¤ вивчаЇ також вплив середовища на морфолог≥ю, ф≥з≥олог≥ю та повед≥нку орган≥зм≥в.

2. ƒемеколог≥¤ (еколог≥ю попул¤ц≥й) описуЇ ко≠ливанн¤ чисельност≥ р≥зних вид≥в ≥ встановлюЇ њх причини. ÷ей розд≥л ще називають динам≥кою попул¤ц≥й, або попул¤ц≥йною еколог≥Їю.

3. —инеколог≥¤ (еколог≥ю угруповань) анал≥зуЇ стосунки м≥ж особинами, що належать до р≥зних вид≥в даного угрупованн¤ орган≥зм≥в, а також м≥ж ними ≥ оточуючим середовищем.

4. Ѕ≥осферолог≥¤ (глобальна еколог≥¤) вивчаЇ б≥осферу ¤к Їдине пла≠нетарне ц≥ле, зТ¤совуЇ законом≥рност≥ еволюц≥њ б≥осфери.

≤снують й ≥нш≥ способи розд≥лу еколог≥њ.

 .ћ. —итник та ћ.≤.Ѕудико (1990 Ц 1992) розд≥л¤ють еколог≥ю на три частини:

Ј        загальна еколог≥¤, що вивчаЇ основн≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ еколог≥чних систем;

Ј        глобальна еколог≥¤, що вивчаЇ б≥осферу в ц≥лому;

Ј        прикладна еколог≥¤, обТЇктом вивченн¤ ¤коњ Ї взаЇмов≥дносини живих орган≥зм≥в ≥з середовищем.

√.Ѕ≥л¤вського та ћ.ѕадуна (1991) вид≥л¤ють в еколог≥њ пТ¤ть основних блок≥в:

Ј       б≥оеколог≥¤;

Ј        геоеколог≥¤;

Ј        техноеколог≥¤;

Ј        соц≥оеколог≥¤;

Ј        косм≥чна еколог≥¤.

ћ.‘.–еймерс (1990) вважаЇ, що до складу сучасноњ еколог≥њ вход¤ть 39 основних розд≥л≥в, а сама вона т≥сно повТ¤зана з 70 великими науковими дисципл≥нами.

“аким чином, схема нарис.4 демонструЇ лише найголовн≥ш≥ з ≥снуючих напр¤мк≥в розвитку еколог≥њ ¤к метанауки, а рис.5 Ц б≥льш детальн≥ њњ галуз≥.

–ис. 4. ћ≥сце еколог≥њ в систем≥ наук

–ис. 5. —труктурна схема науки про довк≥лл¤

«а в≥дношенн¤м до предмета вивченн¤ б≥оеколог≥ю под≥л¤≠ють на:

Ј        еколог≥ю м≥кроорган≥зм≥в;

1	2	3

Ќазва: ѕон¤тт¤, завданн¤ та обТЇкти еколог≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4399 прочитано)