≈колог≥¤ > ѕошуки шл¤х≥в виходу з еколог≥чноњ кризи

ѕошуки шл¤х≥в виходу з еколог≥чноњ кризи

Ќезважаючи на по¤ву у¤влень про Їдн≥сть ѕрироди ≥ Ћюдини, њх взаЇмообумовленост≥, ц≥ два св≥ти в св≥домост≥ вчених XIX ст. ще не були взаЇмоповТ¤заними. “акою звТ¤зуючою ланкою позначилос¤ вченн¤ про ноосферу, ¤ке почало формуватис¤ ¬.≤.¬ернадським на початку нин≥шнього стор≥чч¤. ƒо 1900 р. ним був п≥дсумований досв≥д багатор≥чних досл≥джень. ” результат≥ виникла нова наукова дисципл≥на: б≥огеох≥м≥¤. ” книз≥ з такою ж назвою ¬ернадський розвернув широку програму еволюц≥њ б≥осфери з моменту њњ виникненн¤ ≥ до цього часу. —творенн¤ б≥ох≥м≥њ природно поставило нове питанн¤ Ч питанн¤ про м≥сце Ћюдини в ц≥й картин≥ загальнопланетарного розвитку. ≤ ¬ернадський дав на нього в≥дпов≥дь. ¬же в перш≥ роки XIXст. в≥н почав говорити про те, що вплив Ћюдини на навколишню природу росте так швидко, що не за горами той час, коли в≥н перетворитьс¤ в основну геологостворюючу силу. ≤, ¤к насл≥док, в≥н обовТ¤зково повинен буде прийн¤ти на себе в≥дпов≥дальн≥сть за майбутн≥й розвиток природи. –озвиток навколишнього середовища ≥ розвиток сусп≥льства стануть нерозривними. Ѕ≥осфера перейде одного разу в сферу розуму Ч ноосферу. —танетьс¤ велике обТЇднанн¤, внасл≥док ¤кого розвиток планети зробитьс¤ направленим Ч що направл¤Їтьс¤ силою розуму.

« терм≥ном УноосфераФ не все просто: немаЇ однозначного його тлумаченн¤. «агалом так прийн¤то називати частину б≥осфери, ¤ка опин¤Їтьс¤ п≥д впливом людини ≥ перетворюЇтьс¤ нею. « цього де¤к≥ автори робл¤ть висновок, що перех≥д б≥осфери в ноосферу означаЇ лише поступове освоЇнн¤ людиною б≥осфери. ќднак треба зазначити, що под≥бна трансформац≥¤ пон¤тт¤ не Ї правом≥рною. Ќоосфера ¬ернадського Ч це такий стан б≥осфери, коли њњ розвиток в≥дбуваЇтьс¤ ц≥леспр¤мовано, коли –озум маЇ можлив≥сть направити розвиток б≥осфери в ≥нтересах Ћюдини, њњ майбутнього.

« цього лог≥чно вит≥каЇ ≥ наступне положенн¤ ¬ернадського Ч про автоеволюц≥ю Ћюдини. ¬ажливим шл¤хом розвитку людини Ї шл¤х його саморозвитку. –озширюючи ≥ заглиблюючи б≥осферу, розсуваючи меж≥ п≥знаного св≥ту, людина ≥ сама неск≥нченно розвиваЇтьс¤ ≥ удосконалюЇтьс¤. ” ≥ншому випадку склалас¤ б тупикова ситуац≥¤: дос¤гши меж≥ закладених можливостей, людство зупинилос¤ б в своЇму розвитку, а зупинившись Ч загинуло. ÷е положенн¤ ¬ернадського про можливост≥ ≥ необх≥дн≥сть саморозвитку людини також Ї важливою частиною його вченн¤ про ноосферу. Ќеминуч≥сть дестаб≥л≥зац≥њ б≥осфери за рахунок виробництва чужих природ≥ зТЇднань ≥ геох≥м≥чних реакц≥й, що породжуютьс¤ ними, констатував учень ¬.≤.¬ернадського академ≥к ј.≈.‘ерсман. ¬насл≥док усв≥домленн¤ того, що глобальний характер впливу людськоњ д≥¤льност≥ на природне середовище став сумною реальн≥стю, було визнано, що вплив антропогенних чинник≥в, на природу, ¤кий не контролюЇтьс¤, дос¤г порога њњ самозахисту, ≥ виникла ≥де¤ св≥домого управл≥нн¤ еволюц≥Їю б≥осфери (Ќ. ¬. “имофеев-–есовский, Ќ. Ќ. ¬оронцов, ј. ¬. яблоков, Ќ. ¬. Ћазорев, ƒ. Ѕернал ≥ ≥нш.). ƒл¤ вир≥шенн¤ протир≥ч техн≥чного прогресу стали створюватис¤ програми практичних д≥й, таких, ¤к програми У–имський клубФ, УGlobal changeФ, У√еосфераЧб≥осфераФ ≥ ≥нш.  ожна з цих програм, незалежно в≥д њњ початкових посилок, з≥ткнулас¤ з проблемою сп≥вв≥дношенн¤ еволюц≥њ природного середовища ≥ людськоњ культури.

—учасн≥ ф≥лософи отримали в спадщину багатопланов≥ розробки ф≥лософського ставленн¤ Ћюдини ≥ сусп≥льства до природи. јле сама р≥знопланов≥сть проблеми не дозвол¤Ї зупин¤тис¤ лише на вивченн≥ њњ окремих стор≥н. –озгл¤д ситуац≥њ, що склалас¤ в комплекс≥ вс≥х њњ складових, пошуки комплексних виход≥в з нењ. “акою Ї задача, що стоњть сьогодн≥, в к≥нц≥ XX стол≥тт¤, перед сучасними ф≥лософами ≥ вченими.

ќтже, на пороз≥ III тис¤чол≥тт¤ людство шукаЇ г≥дну в≥дпов≥дь на Уеколог≥чний викликФ, що виник перед цив≥л≥зац≥Їю XX ст.. якщо в 70-х роках йшло усв≥домленн¤ специф≥ки взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ природи в умовах Ќ“–, а в 80-х роках виробл¤лас¤ тактика помТ¤кшенн¤ соц≥альноеколог≥чноњ ситуац≥њ ≥ Угас≥нн¤Ф гострих Уеколог≥чних пожежФ локального ≥ рег≥онального масштабу, то в 90-х роках людство повинне, щоб еколог≥чно вижити, розробити ≥ приступити до активноњ реал≥зац≥њ Їдиноњ глобальноњ стратег≥њ загальносв≥тового розвитку, ¤кий забезпечуЇ ¤к≥сть навколишнього середовища дл¤ цив≥л≥зац≥њ XXI ст.

÷е тим б≥льше важливе, що у вс≥ часи взаЇмов≥дносини м≥ж людиною ≥ природою були одним з найважлив≥ших чинник≥в, що визначають статус цив≥л≥зац≥њ в ≥стор≥њ людства, духовний кл≥мат епохи. ≤ кожна епоха додавала н≥бито св≥й штрих в ≥нтерпретац≥ю еколог≥чноњ проблеми, в спроби ви¤вленн¤ ≥ використанн¤ ефективних шл¤х≥в њњ вир≥шенн¤. ƒе ж вих≥д з ситуац≥њ, коли, в≥дриваючись в≥д природи в процес≥ свого техн≥чного, наукового або духовного розвитку, цив≥л≥зац≥¤ дос¤гне небезпечноњ меж≥ повного розриву з нею.

Ќа рахунок цього ≥снуЇ маса р≥зних точок зору.  артез≥анський п≥дх≥д до в≥дносин в систем≥ УЋюдинаЧѕриродаФ дозволив людству вважати, що в≥дчужен≥сть в≥д «емл≥ даЇ право бачити в н≥й лише неживу сукупн≥сть копалин, Ч багатств, ¤к≥ ми в≥льн≥ експлуатувати, ¤к захочемо. ÷е кор≥нна помилка сприйн¤тт¤ ≥ привела нас до сьогодн≥шньоњ кризи.

Ќе менш небезпечна ≥ ≥нша, пол¤рна позиц≥¤ так званих Углибоких еколог≥вФ, ¤к≥ говор¤ть про людство в терм≥нах хвороби. «г≥дно з њх погл¤дами, люди Ч це патогени, свого роду в≥руси, вигл¤д глобального рака, загрозливого самому ≥снуванню земл≥. —пос≥б л≥куванн¤ один: стерти людство з лиц¤ «емл≥. ≤накше кажучи, вони вважають, що Ђсв≥т, уражений раком, ≥ рак цей Ч сама людинаї [15,24].

ќтже, на сьогодн≥ ≥снуЇ безл≥ч думок: в≥д апологетики вседозволеност≥ до рецепт≥в тотального знищенн¤ людства дл¤ виживанн¤ «емл≥. ќднак це Ч крайн≥ точки зору, ≥ пошук в≥дпов≥дей на хвилююч≥ питанн¤ сучасност≥, очевидно, лежить десь посередин≥. —ьогодн≥ вже ¤сно, що на пор¤дку денному наст≥йно встало питанн¤ про ¤комога б≥льш широку еколог≥зац≥ю сусп≥льноњ св≥домост≥. ≈колог≥зац≥¤ сусп≥льноњ св≥домост≥ включаЇ в себе формуванн¤ еколог≥чноњ св≥домост≥ ¤к самост≥йну форму сусп≥льноњ св≥домост≥, а також внесенн¤ еколог≥чного аспекту у вс≥ ≥нш≥ форми (пол≥тичну ≥ правову св≥дом≥сть, мораль, мистецтво, ф≥лософ≥ю ≥ т.д.) ≥ р≥вн≥ (теоретичне ≥ повс¤кденне, масова св≥дом≥сть, ≥деолог≥¤ ≥ сусп≥льна психолог≥¤) сусп≥льноњ св≥домост≥.

≈колог≥чна св≥дом≥сть Ч найважлив≥ший компонент еколог≥чноњ культури, що обТЇднуЇ вс≥ види ≥ результати матер≥альноњ ≥ духовноњ д≥¤льност≥ людей, направленоњ на дос¤гненн¤ оптимальноњ взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи, на еколог≥зац≥ю матер≥ального ≥ духовного житт¤ сусп≥льства.

ѕотреба в формуванн≥ еколог≥чноњ культури ¤к вир≥шального чинника в гармон≥зац≥њ в≥дносин сусп≥льства ≥ природи стаЇ в цей час все б≥льш актуальною. Ђ≈колог≥чна культура, Ч в≥дм≥чаЇ ѕ.ѕроскур≥н, Ч повинна стати у нас справою державною. ƒоки ц¤ культура не буде доведена до в≥дома кожного з нас, доти корист≥ не буде.ї [6,54].

ѕершор¤дну роль в формуванн≥ високоњ еколог≥чноњ культури граЇ еколог≥чна осв≥та ≥ вихованн¤.

ћетою еколог≥чного вихованн¤ ≥ осв≥ти Ї ц≥леспр¤моване формуванн¤ у кожноњ людини на вс≥х етапах його житт¤ глибоких ≥ м≥цних еколог≥чних знань, ц≥л≥сних у¤влень про б≥осферу, розум≥нн¤ орган≥чного взаЇмозвТ¤зку ≥ Їдност≥ людства ≥ навколишнього середовища, рол≥ природи в житт≥ сусп≥льства ≥ людини, необх≥дност≥ ≥ значущост≥ њњ охорони ≥ рац≥онального використанн¤ ресурс≥в, вихованн¤ особистоњ в≥дпов≥дальност≥ за стан навколишнього середовища.

 ≥нцева мета такоњ осв≥ти пол¤гаЇ в тому, щоб надати населенню можлив≥сть зрозум≥ти складний характер навколишнього середовища ≥ необх≥дн≥сть дл¤ вс≥х крањн розвиватис¤ таким чином, щоб це узгоджувалос¤ з навколишн≥м середовищем. ѕод≥бна осв≥та повинна також спри¤ти усв≥домленню людством економ≥чноњ, пол≥тичноњ ≥ еколог≥чноњ взаЇмозалежност≥ сучасного св≥ту, з тим щоб п≥двищити почутт¤ в≥дпов≥дальност≥ вс≥х крањн, що стане передумовою дл¤ розвТ¤занн¤ серйозних проблем навколишнього середовища на глобальному р≥вн≥.

÷≥каво простежити, ¤к розширилос¤ проблемне поле ф≥лософ≥њ еколог≥њ. Ќа початку це були постановки питань про необх≥дн≥сть регул¤ц≥њ, що перетворюЇ д≥¤льн≥сть людини, про меж≥ зростанн¤ виробництва, заснованого на споживанн≥ природи, ¤к≥ все розширюютьс¤. ¬же в 70-х роках в роботах –имського клубу були досить ч≥тко визначен≥ сценар≥њ можливоњ еколог≥чноњ катастрофи, до ¤коњ поступово ≥ неухильно наближаЇтьс¤ сучасна цив≥л≥зац≥¤. ¬их≥д пропонувавс¤ на шл¤ху обмеженн¤ речовинного-енергетичного споживанн¤ природи ≥ м≥н≥м≥зац≥њ шк≥дливих викид≥в, що критично порушуЇ динам≥чну р≥вновагу б≥осфери. ≤деалами були проголошен≥ перех≥д до еколог≥чно чистих технолог≥й, в≥дмова в≥д технократичного ставленн¤ до природи ≥ людини.

јле в звТ¤зку з цим виник новий комплекс проблем, що стосуютьс¤ умов, можливостей ≥ шл¤х≥в реал≥зац≥њ цього ≥деалу. „и можливе обмеженн¤ споживанн¤ природних ресурс≥в при демограф≥чному тиску, що зб≥льшуЇтьс¤? як сп≥вв≥днос¤тьс¤ ≥дењ свободи, демократ≥њ, принципи ринковоњ економ≥ки з вимогами обмеженн¤ безперервного зростанн¤ виробництва ≥ споживанн¤? як повинна зм≥нитис¤ структура ц≥нностей технократичноњ цив≥л≥зац≥њ, ¤ка дос≥ ор≥ЇнтуЇтьс¤ на розширенн¤ масштаб≥в перетворенн¤ природи? як≥ нов≥ етичн≥ ≥мперативи ≥ правов≥ норми повинн≥ бути вироблен≥, щоб забезпечити еколог≥чне виживанн¤ людства? —учасн≥ досл≥дженн¤ глобальноњ кризи ви¤вили його природу ¤к кризи машинноњ стад≥њ цив≥л≥зац≥њ, що поставила, однак, п≥д загрозу ≥снуванн¤ людства взагал≥.

…мов≥рно, перш н≥ж приступати до виробленн¤ нових етичних ≥мператив≥в ≥ норм взаЇмов≥дносин людини з природою, необх≥дно, образно кажучи, Урозчистити њм м≥сцеФ, критично перегл¤нувши ≥ проанал≥зувавши колишн≥ (тобто сучасн≥) догми еколог≥чноњ св≥домост≥. ≤ це також Ї одним ≥з завдань ф≥лософ≥њ на даному етап≥. Ќе претендуючи на вичерпну характеристику, можна вид≥лити наступн≥ найважлив≥ш≥ догми сучасноњ масовоњ еколог≥чноњ св≥домост≥.

1	2

Ќазва: ѕошуки шл¤х≥в виходу з еколог≥чноњ кризи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1417 прочитано)