≈колог≥¤ > ѕредмет ≥ значенн¤ дисципл≥ни Уќснови еколог≥њФ Ќауков≥ основи рац≥онального природокористуванн¤. «аказники ≥ запов≥дники та њх роль у збереженн≥ фаун

ѕредмет ≥ значенн¤ дисципл≥ни Уќснови еколог≥њФ Ќауков≥ основи рац≥онального природокористуванн¤. «аказники ≥ запов≥дники та њх роль у збереженн≥ фаун

“ерм≥н еколог≥¤ вперше запропонував у 1866 роц≥ н≥мецький вчений ≈.√еккель. ¬≥н походить в≥д грецьких сл≥в oikos, що означаЇ д≥м, помешканн¤. ћ≥сце перебуванн¤ та logos Ц наука. “ак √еккель назвав науку, що вивчаЇ орган≥зац≥ю та функц≥онуванн¤ над орган≥зованих систем р≥зних р≥вн≥в: вид≥в, попул¤ц≥й, б≥оценоз≥в (сп≥льнот), екосистем (б≥огеоценоз≥в) та б≥осфери. —учасна еколог≥¤ ≥нтенсивно вивчаЇ взаЇмод≥ю людини та б≥осфери, сусп≥льного виробництва з навколишн≥м середовищем та ≥нш≥ проблеми.

«агальна еколог≥¤ займаЇтьс¤ досл≥дженн¤м ус≥х тип≥в екосистем. ≈колог≥¤ рослин досл≥джуЇ звТ¤зки рослинних орган≥зм≥в ≥з середовищем. ≈колог≥¤ тварин досл≥джуЇ динам≥ку та орган≥зац≥ю тваринного св≥ту.

¬ажливу роль у диференц≥ац≥њ еколог≥чноњ науки мав ≤≤≤ ботан≥чний конгрес, ¤кий в≥дбувс¤ у 1910 роц≥ в Ѕрюссел≥. Ќа ньому було вир≥шено под≥лити еколог≥ю рослин на еколог≥ю особин (аутеколог≥ю) та еколог≥ю угруповань (синеколог≥ю). ÷ей под≥л поширивс¤ також на еколог≥ю тварин та загальну еколог≥ю.

ƒуже широким Ї спектр п≥дрозд≥л≥в еколог≥њ, в котрий вход¤ть спец≥ал≥зован≥ еколог≥чн≥ науки в залежност≥ в≥д обТЇкта та предмета досл≥дженн¤. ј також њх визначенн¤:

- еколог≥¤ Ц частина б≥олог≥њ, що вивчаЇ в≥дносини орган≥зм≥в (особин, попул¤ц≥й, б≥оценоз≥в тощо) м≥ж собою та навколишн≥м середовищем, називаЇтьс¤ б≥оеколог≥Їю. ƒо складу б≥околог≥њ включаЇтьс¤ еколог≥¤ особин (аутоеколог≥¤), попул¤ц≥й (попул¤ц≥йна еколог≥¤, демеколог≥¤) та сп≥льнот (синеколог≥¤).

јутоеколог≥¤ вивчаЇ взаЇмозвТ¤зки представник≥в виду з оточуючим його середовищем. ¬она, головним чином, вивчаЇ меж≥ ст≥йкост≥ виду ≥ його ставленн¤ до р≥зних еколог≥чних фактор≥в: тепла, св≥тла, вологи, родючост≥ ≥ т.п., а також досл≥джуЇ д≥ю середовища на морфолог≥ю, ф≥з≥олог≥ю ≥ повед≥нку орган≥зму, розкриваЇ загальн≥ законом≥рност≥ д≥њ фактор≥в середовища на жив≥ орган≥зми.

—инеколог≥¤ анал≥зую стосунки м≥ж особинами, що належать до р≥зних вид≥в даного угрупованн¤ орган≥зм≥в, а також м≥ж ними ≥ довк≥лл¤м.

” тридц¤ть роки сформувалас¤ попул¤ц≥йна еколог≥¤ Ц демонолог≥¤, ¤ка вивчаЇ структуру виду: б≥олог≥чну, статеву, в≥кову, ет≥олог≥чну. ќпис коливанн¤ чисельност≥ р≥зних вид≥в ≥ встановлюЇ њх причини:

- еколог≥¤ Ц дисципл≥на, що вивчаЇ загальн≥ закони функц≥онуванн¤ екосистем р≥зного ≥Їрарх≥чного р≥вн¤;

- еколог≥¤ Ц комплексна наука, що досл≥джуЇ середовище ≥снуванн¤ живих ≥стот (включаючи людину);

- еколог≥¤ Ц область знань, що розгл¤даЇ де¤ку сукупн≥сть предмет≥в та ¤вищ з точки зору субТЇкта або обТЇкта (живого або за участю живого), котрий Ї центральний ц≥й сукупност≥;

- еколог≥¤ досл≥дженн¤ становища людини ¤к виду та сусп≥льства в екосфер≥ планети, њњ звТ¤зк≥в з еколог≥чними системами та засоб≥в впливу на них;

- еколог≥¤ Ц наука про способи обмеженн¤ споживанн¤ ресурс≥в б≥осфери дл¤ задоволенн¤ потреб господарськоњ д≥¤льност≥ людини.

ѕрикладна еколог≥¤ ¤к наука базуЇтьс¤ перш за все на р≥зних галуз¤х б≥олог≥њ Ц ф≥з≥олог≥њ, генетики, б≥оф≥зики, але вона також повТ¤зана з ≥ншими природничими науками - ф≥зикою, х≥м≥Їю, геолог≥Їю, географ≥Їю, математикою.

≈колог≥¤ ¤к б≥олог≥чна наука вивчаЇ орган≥зац≥ю житт¤ рослин та тварин, займаЇтьс¤ вивченн¤м взаЇмод≥њ живих орган≥зм≥в з оточенн¤м, умовами ≥снуванн¤, способом житт¤.

≈колог≥¤ за розм≥рами обТЇкт≥в вивченн¤ под≥л¤Їтьс¤ на географ≥чну або ландшафтну еколог≥ю, обТЇктами вивченн¤ котроњ Ї крупн≥ геосистеми, географ≥чн≥ процеси, та на глобальну еколог≥ю Ц вивченн¤ про б≥осферу «емл≥.

ѕрикладна еколог≥¤ Ц дисципл≥на, що вивчаЇ механ≥зми руйнуванн¤ б≥осфери людиною, способи запоб≥ганн¤ цим процесам, та розробл¤Ї принципи рац≥онального використанн¤ природних ресурс≥в без деградац≥њ життЇвого середовища.

ѕредметом досл≥дженн¤ еколог≥њ Ї детальне вивченн¤ за допомогою к≥льк≥сних метод≥в основ структури та функц≥онуванн¤ природних та створених людиною систем. ќточуюча нас жива природа не Ї безладним, випадковим поЇднанн¤м живих ≥стот. ¬она ¤вл¤Ї собою ст≥йку орган≥зовану систему орган≥чного св≥ту, що склалас¤ в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту. ÷ентральне м≥сце в еколог≥њ пос≥даЇ проблема динам≥ки та чисельност≥ попул¤ц≥њ та механ≥зм≥в њњ регул¤ц≥њ. “ут ви¤вл¤Їтьс¤ значим≥сть участ≥ попул¤ц≥йних (конкуренц≥¤ за њжу) та б≥оценотичних (хижак≥в, паразит≥в, збудник≥в захворювань) механ≥зм≥в.

“ому серед основних завдань еколог≥њ можна вид≥лити наступн≥:

досл≥дженн¤ особливостей орган≥зац≥њ житт¤, в тому числ≥ в звТ¤зку з антропогенним, що Ї результатом людськоњ д≥¤льност≥, впливом на природн≥ системи;

створенн¤ науковоњ основи рац≥ональноњ експлуатац≥њ б≥олог≥чних ресурс≥в;

прогнозуванн¤ зм≥н природи п≥д впливом д≥¤льност≥ людини;

збереженн¤ середовища ≥снуванн¤ людини.

¬ажливим завданн¤м еколог≥њ Ї детальне вивченн¤ за допомогою к≥льк≥сних метод≥в основ структури та функц≥онуванн¤ природних ≥ створених людиною систем. ќточуюча нас жива природа не Ї безладним, випадковим поЇднанн¤м живих ≥стот. ÷е ст≥йка орган≥зована система, що склалас¤ в процес≥ еволюц≥њ орган≥чного св≥ту. ѕ≥д еколог≥чною системою розум≥ють сукупн≥сть елемент≥в, утворених живими орган≥змами та середовищем њх ≥снуванн¤, повТ¤заних м≥ж собою обм≥ном речовин та енерг≥Їю. ѕри досл≥дженн≥ регул¤ц≥њ чисельност≥ ссавц≥в велике значенн¤ надаЇтьс¤ анал≥зов≥ взаЇмоповТ¤заних ф≥з≥олог≥чних, гормональних, та залежних в≥д повед≥нки механ≥зм≥в. ¬ динам≥ц≥ чисельност≥ попул¤ц≥й найглибше вивчаЇтьс¤ роль практично важливих вид≥в: шк≥дник≥в с≥льського та л≥сового господарства, нос≥њв та переносник≥в збудник≥в захворювань, обТЇкт≥в рибного та мисливського промисл≥в.

¬заЇмов≥дносини людини з видами, попул¤ц≥¤ми, сп≥льнотами в наш час Ї еколог≥чно незбалансованими. ¬насл≥док цього мають м≥сце значн≥ втрати врожањв за рахунок шк≥дник≥в, значних збитк≥в завдають жив≥ орган≥зми сировин≥, матер≥алам, техн≥ц≥, буд≥вл¤м, памТ¤тникам культури, скорочуЇтьс¤ чисельн≥сть та зникають окрем≥ види, виникаЇ еколог≥чний дискомфорт урбан≥зованого середовища, що поглиблюЇ стресов≥ ситуац≥њ, зростаЇ захворюван≥сть людей.

«балансован≥сть взаЇмов≥дносин людини з видами, попул¤ц≥¤ми та сп≥льнотами може бути дос¤гнути за рахунок комплексних зусиль з боку людини шл¤хом еколог≥чноњ регламентац≥њ господарськоњ д≥¤льност≥, ц≥леспр¤мованого. ≈колог≥чно виправданого впливу на види, попул¤ц≥њ та екосистеми, шл¤хом еколог≥чного вихованн¤ зростаючих покол≥нь.

«авд¤ки цьому може бути розвТ¤зано багато проблем господарськоњ д≥¤льност≥ сусп≥льства:

≥нтенсиф≥кац≥¤ виробництв р¤ду галузей;

збереженн¤ та заощадженн¤ сировини;

охорона ≥сторичних та арх≥вних памТ¤ток;

зб≥льшенн¤ часу експлуатац≥њ промислових та житлових комплекс≥в;

зб≥льшенн¤ тривалост≥ житт¤ та зниженн¤ захворюваност≥ людей в умовах урбан≥зованого середовища;

вдосконаленн¤ механ≥зм≥в взаЇмод≥њ сусп≥льства та природи.

Ћ≤“≈–ј“”–ј:

¬.—. ƒжигерей; ¬.ћ. —торожук, –.ј. яцюк. Уќснови еколог≥њ та навколишнього середовищаФ Ћьв≥в Ујф≥шаФ 2000 р.

ќ.≤. Ўабл≥й У—оц≥ально-економ≥чна географ≥¤ ”крањниФ Ћьв≥в У—в≥тФ 1994 р.

ј. . «а польський, ј.≤. —алюк Уќснови еколог≥њФ.  ињв У¬ища осв≥таФ 2001.

1

Ќазва: ѕредмет ≥ значенн¤ дисципл≥ни Уќснови еколог≥њФ Ќауков≥ основи рац≥онального природокористуванн¤. «аказники ≥ запов≥дники та њх роль у збереженн≥ фаун
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1215 прочитано)