≈колог≥¤ > –ад≥оактивний вплив рад≥ац≥њ на людину

–ад≥оактивний вплив рад≥ац≥њ на людину

≤он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤ ≥снували на «емл≥ ще задовго до по¤ви на н≥й людини. ѕроте вплив ≥он≥зуючих випром≥нювань на орган≥зм людини був ви¤влений лише наприк≥нц≥ XIX ст. з в≥дкритт¤м французь≠кого вченого ј.Ѕеккерел¤, а пот≥м досл≥дженн¤ми ѕ'Їра≥ ћар≥њ  юр≥ ¤вища рад≥оактивност≥.

ѕон¤тт¤ Ђ≥он≥зуюче випром≥нюванн¤ї об'ЇднуЇ р≥зноман≥тн≥ види, р≥зн≥ за своЇю природою, випром≥нюванн¤. ѕод≥бн≥сть њх пол¤гаЇ в тому, що ус≥ вони в≥др≥зн¤ютьс¤ високою енерг≥Їю, мають властив≥сть ≥он≥≠зувати ≥ руйнувати б≥олог≥чн≥ об'Їкти.

¬ипром≥нюванн¤ характеризуютьс¤ за своЇю ≥он≥зуючою ≥ проникаючою спро≠можност¤ми. ≤он≥зуюча спроможн≥сть випром≥нюванн¤ визначаЇтьс¤ питомою ≥он≥зац≥Їю, тобто числом пар ≥он≥в, що утворюютьс¤ частинкою в одиниц≥ об'Їму, маси середовища або на одиниц≥ довжини шл¤ху. –≥зноман≥тн≥ види випром≥нювань мають р≥зноман≥тну ≥он≥зуючу спроможн≥сть. ѕроникаюча спроможн≥сть випром≥нювань визначаЇтьс¤ розм≥ром проб≥гу, тобто шл¤хом, пройденим часткою в речовин≥ до њњ повного зникненн¤. ƒжерела ≥он≥зуючих випром≥нювань под≥л¤ютьс¤ на при≠родн≥ та штучн≥ (антропогенн≥).

ѕриродн≥ ≥он≥зуюч≥ випром≥нюванн¤

ќсновну частину опром≥ненн¤ населенн¤ земноњ кул≥ одержуЇ в≥д природних джерел випром≥нювань. Ѕ≥льш≥сть з них так≥, що уникнути опром≥ненн¤ в≥д них неможливо. ѕрот¤гом вс≥Їњ ≥стор≥њ ≥снуванн¤ «емл≥ р≥зн≥ види випром≥нюванн¤ попадають на поверхню «емл≥ з  осмосу ≥ надход¤ть в≥д рад≥оактивних речовин, що знаход¤тьс¤ у земн≥й кор≥.

* –ад≥ац≥йний фон, що утворюЇтьс¤ косм≥чними промен¤ми, даЇ менше половини зовн≥шнього опром≥ненн¤, ¤ке одержуЇ населенн¤ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ.  осм≥чн≥ промен≥ переважно приход¤ть до нас з глибин ¬сесв≥ту, але де¤ка певна њх частина народжуЇтьс¤ на —онц≥ п≥д час сон¤чних спалах≥в.  осм≥чн≥ промен≥ можуть дос¤гати поверхн≥ «емл≥ або, взаЇмод≥¤ти з њњ атмосферою, породжуючи повтор≠не випром≥нюванн¤ ≥ призвод¤чи до утворенн¤ р≥зноман≥тних рад≥о≠нукл≥д≥в. ќпром≥ненн¤ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ зазнають ус≥ жител≥ «емл≥, проте одн≥ з них одержують б≥льш≥ дози, ≥нш≥ Ч менш≥.

÷е залежить, зокрема, в≥д того, де. вони живуть. –≥вень рад≥ац≥њ в де¤≠ких м≥сц¤х зал¤ганн¤ рад≥оактивних пор≥д земноњ кул≥ значно вищий в≥д середнього, а в ≥нших м≥сц¤х Ч в≥дпов≥дно нижчий. ƒоза опром≥≠ненн¤ залежить також ≥ в≥д способу житт¤ людей.

«а п≥драхунками наукового ком≥тету по д≥њ атомноњ рад≥ац≥њ ќќЌ, середн¤ ефективна екв≥валентна доза зовн≥шнього опром≥ненн¤, ¤ку людина одержуЇ зар≥к в≥д земних джерел природноњ рад≥ац≥њ, становить приблизно 350мк«в, тобто тро≠хи б≥льше середньоњ дози опром≥ненн¤ через рад≥ац≥йний фон, що утворюЇтьс¤ кос≠м≥чними промен¤ми.

Ћюдина зазнаЇ опром≥ненн¤ двома способами Ч зовн≥шн≥м та внутр≥шн≥м. якщо рад≥оактивн≥ речовини знаход¤тьс¤ поза орган≥з≠мом ≥ опром≥нюють його ззовн≥, то у цьому випадку говор¤ть про зовн≥шнЇ опром≥ненн¤. ј ¤кщо ж вони знаход¤тьс¤ у пов≥тр≥, ¤ким дихаЇ людина, або у њж≥ чи вод≥ ≥ потрапл¤ють всередину орган≥зму через органи диханн¤ та кишково-шлунковий тракт, то таке опром≥ненн¤ назива≠ють внутр≥шн≥м.

ѕеред тим, ¤к потрапити до орган≥зму людини, рад≥оактивн≥ речо≠вини проход¤ть складний маршрут у навколишньому середовищ≥, ≥ це необх≥дно враховувати при оц≥нц≥ доз опром≥ненн¤, отриманих в≥д того чи ≥ншого джерела.

¬нутр≥шнЇ опром≥ненн¤ в середньому становить 2/3 ефективноњ екв≥валентноњ дози опром≥ненн¤, ¤ку людина одержуЇ в≥д природних джерел рад≥ац≥њ. ¬оно над≠ходить в≥д рад≥оактивних речовин, що потрапили в орган≥зм з њжею, водою чи пов≥тр¤м. Ќевеличка частина ц≥Їњ дози припадаЇ на рад≥оактивн≥ ≥зотопи (типу вуглець-14, трит≥й), що утворюютьс¤ п≥д впливом косм≥чноњ рад≥ац≥њ. ¬се ≥нше надходить в≥д джерел земного походженн¤. ¬ середньому людина одержуЇ близько 180 мк«в/р≥к за рахунок кал≥ю-40, ¤кий засвоюЇтьс¤ орган≥змом разом ≥з нерад≥оактивним ≥зотопом кал≥ю, що Ї необх≥дним дл¤ життЇд≥¤льност≥ людини. ѕроте значно б≥льшу дозу внутр≥шнього опром≥ненн¤ людина одержуЇ в≥д нукл≥д≥в рад≥о≠активного, р¤ду урану-238 ≥ в менш≥й к≥лькост≥ в≥д рад≥онукл≥д≥в р¤ду тор≥ю-232.

Ўтучн≥ джерела ≥он≥зуючих випром≥нювань

* Ўтучними джерелами ≥он≥зуючих випром≥нювань Ї ¤дерн≥ вибухи, ¤дерн≥ установки дл¤ виробництва енерг≥њ, ¤дерн≥ реактори, при≠скорювач≥ зар¤джених частинок, рентген≥вськ≥ апарати, припади апаратури засоб≥в зв'¤зку високоњ напруги тощо.

«а дек≥лька останн≥х дес¤тил≥ть людство створило сотн≥ штучних рад≥онукл≥д≥в ≥ навчилос¤ використовувати енерг≥ю, атома ¤к у в≥йськових ц≥л¤х Ч дл¤ виробництва зброњ масового ураженн¤, так ≥ в мирних Ч дл¤ виробництва енерг≥њ, у медицин≥, пошу≠ку корисних копалин, д≥агностичному устаткуванн≥ й ≥н. ”се це призводить до зб≥льшенн¤ дози опром≥ненн¤ ¤к окремих людей, так ≥ населенн¤ «емл≥ загалом. ≤ндив≥дуальн≥ дози, ¤к≥ одержують р≥зн≥ люди в≥д штучних джерел ≥он≥зуючих випром≥нювань, сильно в≥др≥зн¤≠ютьс¤. ” б≥льшост≥ випадк≥в ц≥ дози незначн≥, але ≥нод≥ опром≥ненн¤ за рахунок техно≠генних джерел у багато тис¤ч раз≥в ≥нтенсивн≥ш≥ н≥ж за рахунок природних. ѕроте сл≥д зазначити, що породжен≥ техногенними джерелами випром≥нюванн¤ звичайно легше контролювати, н≥ж опром≥ненн¤, пов'¤зан≥ з рад≥оактивними опадами в≥д ¤дерних вибух≥в ≥ авар≥й на ј≈—, так само ¤к ≥ опром≥ненн¤, зумовлен≥ косм≥чними ≥ наземни≠ми природними джерелами.

ќпром≥ненн¤ населенн¤ ”крањни за останн≥ роки за рахунок штуч≠них джерел рад≥ац≥њ, в основному пов'¤зане з насл≥дками авар≥њ на „ор≠нобильськ≥й ј≈—, а також експлуатац≥Їю ≥ Ђдр≥бнимиї авар≥¤ми на ≥нших ј≈—. ѕро це достатньо багато ≥ докладно написано в л≥тератур≥.

—еред техногенних джерел ≥он≥зуючого опром≥ненн¤ на сьогод≠н≥ людина найб≥льш опром≥нюЇтьс¤ п≥д час медичних процедур ≥ л≥куванн¤, пов'¤заного ≥з застосуванн¤м рад≥оактивност≥, джерел рад≥ац≥њ.

–ад≥ац≥¤ використовуЇтьс¤ в медицин≥ ¤к у д≥агностичних ц≥л¤х, так ≥ дл¤ л≥ку≠ванн¤. ќдним ≥з найпоширен≥ших медичних прилад≥в е рентген≥вський апарат. “акож все б≥льше поширюютьс¤ ≥ нов≥ складн≥ д≥агностичн≥ методи, що спираютьс¤ на використанн¤ рад≥о≥зотоп≥в. ќдним ≥з засоб≥в боротьби з раком, ¤к в≥домо, Ї про≠менева терап≥¤. ¬ розвинених крањнах р≥чна колективна ефективна екв≥валентна доза в≥д рентген≥вських досл≥джень становить приблизно 1000 хв на 1 млн жител≥в.

ќдиниц≥ вим≥рюванн¤ рад≥оактивних випром≥нювань

—еред р≥зноман≥тних вид≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань, ¤к уже за≠значалос¤ вище, надзвичайно важливими при вивченн≥ питанн¤ небез≠пеки дл¤ здоров'¤ ≥ житт¤ людини Ї випром≥нюванн¤, що виникають в результат≥ розпаду ¤дер рад≥оактивних елемент≥в, тобто рад≥оактивне випром≥нюванн¤.

ўоб уникнути плутанини в терм≥нах, варто пам'¤тати; що рад≥оак≠тивн≥ випром≥нюванн¤, незважаючи на њхнЇ величезне значенн¤, Ї од≠ним з вид≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань. –ад≥онукл≥ди утворюють ви≠пром≥нюванн¤ в момент перетворенн¤ одних атомних ¤дер в ≥нш≥. ¬они характеризуютьс¤ пер≥одом нап≥врозпаду (в≥д секунд до млн рок≥в), ак≠тивн≥стю (числом рад≥оактивних перетворень за одиницю часу), що характеризуЇ њх ≥он≥зуючу спроможн≥сть. јктивн≥сть у м≥жнародн≥й систем≥ (—¬) вим≥рюЇтьс¤ в беккерел¤х (Ѕк), а позасистемною одини≠цею Ї кюр≥ ( ≥). ќдин  ≥ = 37 х 109Ѕк. ћ≥ра д≥њ ≥он≥зуючого випро≠м≥нюванн¤ в будь-¤кому середовищ≥ залежить в≥д енерг≥њ випром≥нюванн¤ й оц≥нюЇтьс¤ дозою ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤. ќстаннЇ ви≠значаЇтьс¤ дл¤ пов≥тр¤, речовини ≥ б≥олог≥чноњ тканини. ¬≥дпов≥дно роз≠р≥зн¤ють * експозиц≥йну, * поглинену та * екв≥валентну дози ≥он≥зую≠чого випром≥нюванн¤.

≈кспозиц≥йна доза характеризуЇ ≥он≥зуючу спроможн≥сть випром≥≠нюванн¤ в пов≥тр≥, вим≥рюЇтьс¤ в кулонах на 1 кг ( л/кг); позасистем≠на одиниц¤ Ч рентген (–); 1  л/кг Ч 3,88 х 103–. «а експозиц≥йною дозою можна визначити потенц≥йн≥ можливост≥ ≥он≥зуючого випром≥≠нюванн¤.

ѕоглинута доза характеризуЇ енерг≥ю ≥он≥зуючого випром≥нюванн¤, що поглинаЇтьс¤ одиницею маси опром≥неноњ речовини. ¬она вим≥≠рюЇтьс¤ в. гре¤х √р (1 √р-1 ƒж/кг). «астосовуЇтьс¤ ≥ позасистемна одиниц¤ рад (1 рад Ч 0,01√р= 0,01 ƒж/кг).

ƒоза, ¤ку одержуЇ людина, залежить в≥д виду випром≥нюванн¤, енерг≥њ, щ≥льност≥ потоку ≥ тривалост≥ впливу. ѕроте поглинута доза ≥он≥зуючо≠го випром≥нюванн¤ не враховуЇ того, що вплив на б≥олог≥чний об'Їкт одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж дози р≥зних вид≥в випром≥нювань неоднаковий. ўоб вра≠хувати цей ефекту введено пон¤тт¤ екв≥валентноњ дози.

≈кв≥валентна доза Ї м≥рою б≥олог≥чного впливу випром≥нюванн¤ на конкретну людину, тобто ≥ндив≥дуальним критер≥Їм небезпеки, зумов≠леним ≥он≥зуючим випром≥нюванн¤м. «а одиницю вим≥рюванн¤ екв≥ва≠лентноњ дози прийн¤тий з≥верт («в). «≥верт дор≥внюЇ поглинут≥й доз≥ в 1 ƒж/кг (дл¤ рентген≥вського та а, b випром≥нювань). ѕозасистемною одиницею служить бер (б≥олог≥чний екв≥валент рада). 1 бер = 0,01 «в.

Ѕ≥олог≥чна д≥¤ ≥он≥зуючих випром≥нювань

ѕ≥д впливом ≥он≥зац≥йного випром≥нюванн¤ атоми ≥ молекули жи≠вих кл≥тин ≥он≥зуютьс¤, в результат≥ чого в≥дбуваютьс¤ складн≥ ф≥зико-х≥м≥чн≥ процеси, ¤к≥ впливають на характер подальшоњ життЇд≥≠¤льност≥ людини.

«г≥дно з одними погл¤дами, ≥он≥зац≥¤ атом≥в ≥ молекул, що вини≠каЇ п≥д д≥Їю випром≥нюванн¤, веде до роз≥рванн¤ зв'¤зк≥в у б≥лкових молекулах, що призводить до загибел≥ кл≥тин ≥ поразки всього орга≠н≥зму. «г≥дно з ≥ншими у¤вленн¤ми, у формуванн≥ б≥олог≥чних насл≥дк≥в ≥он≥зуючих випром≥нювань в≥д≥грають роль продукти рад≥ол≥зу води, ¤ка, ¤к в≥домо, становить до 70% маси орган≥зму людини. ѕри ≥он≥зац≥њ води утворюютьс¤ в≥льн≥ радикали Ќ+ та ќЌ-, а в присутност≥ кисню Ч пероксидн≥ сполуки, що Ї сильними окислювачами. ќстанн≥ вступають

у х≥м≥чну взаЇмод≥ю з молекулами б≥лк≥в та фермент≥в, руйнуючи њх, в результат≥ чого утворюютьс¤ сполуки, не властив≥ живому орган≥зму. ÷е призводить до порушенн¤ обм≥нних процес≥в, пригнобленн¤ фер≠ментних ≥ окремих функц≥ональних систем, тобто порушенн¤ життЇ≠д≥¤льност≥ всього орган≥зму.

1	2

Ќазва: –ад≥оактивний вплив рад≥ац≥њ на людину
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (4022 прочитано)