≈колог≥¤ > —тан та оц≥нка загроз в еколог≥чн≥й сфер≥

—тан та оц≥нка загроз в еколог≥чн≥й сфер≥

—учасне еколог≥чне становище не може розгл¤датис¤ без минулого нашоњ крањни, без ≥стор≥њ природокористуванн¤, без обл≥ку важливоњ дл¤ вс≥х нас модел≥ людина-виробництво-природа, а тому ми повинн≥ дуже уважно розгл¤нути, проанал≥зувати де¤к≥ принципи, механ≥зми, чинники, ¤к≥ насамперед визначили цей кризовий стан.

ƒл¤ б≥льш детального огл¤ду ц≥Їњ проблеми зд≥йснимо невелику подорож до тих час≥в, коли людство не турбували питанн¤ еколог≥зац≥њ,

чистоти довк≥лл¤, нагромадженн¤ в≥дход≥в м≥ст та промисловост≥, к≥нцевост≥ ресурс≥в.

ѕочинаючи з 18-го стол≥тт¤, у межах територ≥њ ”крањни спостер≥галис¤ ≥ екстремальн≥ ¤вища в природокористуванн≥. ќсобливо драматичних зм≥н воно зазнало наприк≥нц≥ ’≤’ та на початку ’’ стол≥тт¤, коли в≥дбувалас¤ виснажлива експлуатац≥¤ земельних ресурс≥в, розорювалис¤ степи, в≥дкривалис¤ нов≥ родовища корисних копалин, закладалис¤ потужн≥ ≥ндустр≥альн≥ обТЇкти. «а оц≥нкою ќ.—убтельного, на початок ’’ стол≥тт¤ на ”крањну припадало 70% усього видобутку сировини –ос≥њ, до складу ¤коњ ”крањна входила, та лише 15% виробництва готових товар≥в.

¬ажливим чинником формуванн¤ стосунк≥в сусп≥льства з довк≥лл¤м на вс≥й територ≥њ тогочасноњ –ос≥њ стала зм≥на структури землекористуванн¤, спричинена У—толип≥нськоюУ реформою 1909 року. “од≥ кожний сел¤нин м≥г стати власником земл≥ ≥ лише л≥с, с≥ножат≥ та водн≥ обТЇкти залишалис¤, ¤к правило, у сп≥льн≥й власност≥. ¬арто зазначити, що ц¤ реформа мала найб≥льший усп≥х в ”крањн≥. ѓњ впровадженн¤ спри¤ло становленню фермерського господарства, тобто в≥дродженню традиц≥йного дл¤ ”крањни хутор¤нства з притаманними йому формами оброб≥тку земл≥ (с≥возм≥ни, л≥пш≥ засоби виробництва, використанн¤ добрив тощо). –азом з тим, ц¤ реформа супроводжувалас¤ значною експанс≥Їю с≥льського господарства - розорювалис¤ дик≥, до того часу незайман≥, земл≥, винищувалис¤ л≥си тощо.

Ќегативн≥ зм≥ни у природному середовищ≥ в умовах стр≥мкого економ≥чного розвитку –ос≥њ викликали певну стурбован≥сть серед науковц≥в ≥ громадськост≥, актив≥зували природоохоронну д≥¤льн≥сть, особливо на украњнських земл¤х. —аме в межах територ≥њ ”крањни був створений перший в крањн≥ природний запов≥дник јскан≥¤-Ќова, ¤к ≥ згодом запов≥дн≥ обТЇкти ѕ≥л¤в≥н (¬олинська губерн≥¤), —тужиц¤, “иса,  н¤ж-ƒв≥р, ѕ≥п ≤ван ћармароський ( арпати) та у долин≥ ¬орскли.

Ќа жаль, п≥сл¤ 1917 року впроваджен≥ Унов≥Ф методи соц≥ал≥стичного господарюванн¤ вступили в жорстку суперечн≥сть ¤к з традиц≥йними, так ≥ науково обгрунтованими п≥дходами до природокористуванн¤. ≤ндустр≥ал≥зац≥¤ в —–—– була зор≥Їнтована, насамперед, на екстенсивне використанн¤ ¤к природних, так ≥ людських ресурс≥в, а розпочата у 1929 роц≥ суц≥льна примусова колектив≥зац≥¤ п≥д≥рвала с≥льськогосподарське виробництво ≥ призвела до р≥зкого зниженн¤ його продуктивност≥. ќдним ≥з насл≥дк≥в такоњ пол≥тики на украњнських земл¤х став голодомор 1932-1933 рок≥в. Ќа фон≥ заклик≥в до покращанн¤ житт¤ та п≥дкоренн¤ природи втрачалис¤ традиц≥йн≥ методи землекористуванн¤, порушувалась природна р≥вновага. ѕриродоохоронна д≥¤льн≥сть стала досить обмеженою. «агалом руйнувалас¤ основна риса ментальност≥ украњнц≥в - любов до земл≥, природошануванн¤. ¬еликоњ шкоди природ≥ ”крањни завдала ƒруга св≥това в≥йна.

Ќа виконанн¤ р≥шень орган≥в влади —–—– в галуз≥ природокористуванн¤ у п≥сл¤воЇнн≥ роки, зокрема датованого 1948 роком "ѕро план полезахисних л≥сонасаджень, впровадженн¤ травоп≥льних с≥возм≥н, буд≥вництва став≥в ≥ водойм дл¤ забезпеченн¤ високих ≥ сталих врожањв у степових ≥ л≥состепових районах ™вропейськоњ частини —–—–Ф, було створено б≥льше 400 тис.га полезахисних л≥сосмуг, зал≥сен≥ сильноеродован≥ земл≥ на площ≥ понад 1,4 млн.га (з них 150 тис.га по берегах р≥чок ≥ водойм), але, разом з тим, ≥гнорувалис¤ закони природи й устален≥ форми природокористуванн¤ на фон≥ небувалого розмаху г≥гантоман≥њ. “ак, п≥д час буд≥вництва штучних водосховищ на ƒн≥пр≥ було втрачено чимало земельних д≥л¤нок, ц≥нних не лише в с≥льськогосподарському, а й в еколого-культурному аспект≥.  р≥м того, набували розмаху плани зрошенн¤ (≥ригац≥¤), осушенн¤ бол≥т (мел≥орац≥¤) та пол≥пшеного використанн¤ земельних ресурс≥в (х≥м≥зац≥¤). Ќасл≥дком невпинного прагненн¤ розширенн¤ площ орних земель стало зникненн¤ близько 3000 малих р≥чок ”крањни, швидка ероз≥¤ земель, виникненн¤ умов дл¤ пилових торфових бур.

јпофеозом еколог≥чних лих, що сп≥ткали ”крањну, стала катастрофа на „орнобильськ≥й ј≈— 26 кв≥тн¤ 1986 р. ѓњ насл≥дки виход¤ть далеко за меж≥ проблем довк≥лл¤ ≥ переростають у низку соц≥ально-економ≥чних, медико-б≥олог≥чних, психолог≥чних, морально-етичних, св≥тогл¤дних ≥ культурних проблем.

јвар≥¤ на „ј≈— Ї найб≥льшою техногенною й еколог≥чною катастрофою, дес¤тил≥тт¤ ¤коњ припадало на 1996 р. ¬ результат≥ понад 41 тис. км2 територ≥њ було забруднено рад≥онукл≥дами. Ѕлизько 46 тис. га орноњ земл≥ та 46 тис. га л≥су за р≥вн¤ми забрудненн¤, що перевищують 15 кюр≥ на квадратний к≥лометр ( ≥/км2), вилучено з виробництва. «она в≥дчуженн¤ „орнобил¤ становить серйозну загрозу дл¤ навколишнього середовища внасл≥док на¤вност≥ 800 поховань рад≥оактивних в≥дход≥в ≥з загальною активн≥стю понад 200 к ≥.

¬середин≥ саркофага в≥дбуваютьс¤ процеси, ¤к≥ не можуть повн≥стю по¤снити фах≥вц≥. ÷ей об'Їкт Ї рад≥ац≥йно небезпечним внасл≥док на¤вност≥ тр≥щин ≥ значноњ к≥лькост≥ пилу. ѕри пад≥нн≥ конструкц≥й може статис¤ значний викид пилу, хмара ¤кого за неспри¤тливих метеоумов може вийти за меж≥ 30-к≥лометровоњ зони. ќдним ≥з шл¤х≥в проникненн¤ рад≥онукл≥д≥в у довк≥лл¤ може бути вода, ¤ка там вже була, ≥ та, що потрапл¤Ї через отвори у даху. ¬она м≥стить ≥зотопи Cs-137, Cs-134 i Sr-90, а також сол≥ урану (приблизно 1 мг/л).

≈колог≥чну небезпеку становить також ¤дерне паливо та рад≥оактивн≥ речовини, викинут≥ п≥д час авар≥њ, ¤к≥ ос≥ли навколо блоку, а пот≥м були закрит≥ п≥ском та бетоном. « паливном≥сткими матер≥алами з часом можуть статис¤ так≥ зм≥ни: роздр≥бненн¤ паливних частинок, утворенн¤ на њхн≥й поверхн≥ нових сполук, ¤к≥ можуть розчин¤тис¤ у вод≥, вимиванн¤ рад≥онукл≥д≥в водою. ”се це може викликати м≥грац≥ю рад≥онукл≥д≥в. Ѕезпосередн¤ загроза еколог≥чн≥й безпец≥ з боку „ј≈— Ї приводом дл¤ виникненн¤ суперечностей м≥ж ”крањною ≥ сус≥дн≥ми державами, ¤к≥ можуть значною м≥рою ускладнити м≥ждержавн≥ в≥дносини з ними.

„орнобильська катастрофа траг≥чним чином демонструЇ ¤к безпосередн≥й звТ¤зок етносу та довк≥лл¤, так ≥ т¤жк≥ насл≥дки, спричинен≥ порушенн¤м цього звТ¤зку.

¬раховуючи вс≥ вище згадан≥ чинники ми можемо ствержувати, що в середин≥ 80-х рок≥в ”крањна опинилас¤ на меж≥ еколог≥чноњ кризи ¤ка значно поглиблювалась у часи перех≥дного пер≥оду. ќдн≥ею з нових еко-проблем Ї м≥жнародна торг≥вл¤ в≥дходами.

≠≠

ћ≥жнародна торг≥вл¤ в≥дходами:

” І26 ƒекларац≥њ ќќЌ про навколишне середовище записано,що держави в≥дпов≥дають за те, щоб д≥¤льн≥сть на ≥х територ≥¤х не завдавала шкоди довк≥ллю в ≥нших державах. јле, на жаль цього

принципу часто не дотримуютьс¤, ≥ не лише у раз≥ транскордонного перенесенн¤ шк≥дливих речовин пов≥тр¤ними потоками або р≥чками з одного району в ≥нший. ќстанн≥м часом розпочалас¤ торг≥вл¤ токсичними в≥дходами, ¤ка набула м≥жнародних масштаб≥в.

ўоб об≥йти законодавч≥ акти, ¤к≥ заборон¤ють безконтрольне

захоронени¤ токсичних в≥ход≥в,а також не вит-

рачати великих коштiв на њх переробку, виробники в≥дход≥в розвинених крањн переправл¤ють њх у крањни, де недосконале еколог≥чне законодавство або е впливов≥ злочинн≥ елементи, ¤к≥ йдуть на все заради наживи, нав≥ть на пог≥ршенн¤ стану навколишнього середовища свого краю.

≈кспорт токсичних в≥дход≥в затримуе розвиток еколог≥чно чистих технологий ≥ виробництв. ∆адоба наживи призвела до того, що в 1990 р. близько 25 х≥м≥чних п≥дприемств «ах≥дноњ ™вропи та —Ўј звалили понад 11000 т ртутно-свинцевих в≥дход≥в у ≤спан≥њ- район≥ јмадена, переправили 8 000 контейнер≥в ≥з токсичними речовинами в Ќ≥гер≥ю. 0рган≥зац≥њ √р≥нп≥с в≥домо понад тис¤чу спроб експорту смертоносних в≥дход≥в по всьому св≥ту. —формувалас¤ м≥жнародна маф≥¤, що наживае велик≥ кап≥тали на цьому б≥знес≥. „асто платн¤ за дозв≥л на захороненн¤ в≥дход≥в у к≥лька раз≥в перевищуЇ нац≥ональний прибуток невеликих крањн јфрики, ѕ≥вденноњ чи ÷ентральной јмерики, й њхн≥ кер≥вники погоджуютьс¤ на еколог≥чн≥ злочини. јле в 1992 р. вже 80 держав заборонили ввезенн¤ до себе токсичних в≥дход≥в. ”крањна не ув≥йшла до њх числа. “ому лише за останн≥ два роки було зд≥йснено близько 40 спроб захорон¤ти на њњ територ≥њ речовини (230т промислових в≥дход≥в та понад 100 т х≥м≥кат≥в, 390 т пластикових упаковок тощо).

1	2

Ќазва: —тан та оц≥нка загроз в еколог≥чн≥й сфер≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (1066 прочитано)