јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > „ас ≥ календар

„ас ≥ календар

1. “очний час ≥ визначенн¤ географ≥чноњ довготи. ƒл¤ вим≥рюванн¤ коротких пром≥жк≥в часу в астроном≥њ основною одиницею Ї середн¤ тривал≥сть сон¤чноњ доби, тобто середн≥й пром≥жок часу м≥ж двома верхн≥ми (або нижн≥ми) кульм≥нац≥¤ми центра —онц¤. —ереднЇ значенн¤ доводитьс¤ використовувати, оск≥льки прот¤гом року тривал≥сть сон¤чноњ доби дещо коливаЇтьс¤. ÷е пов'¤≠зано з тим, що «емл¤ обертаЇтьс¤ навколо —онц¤ не по колу, а по ел≥псу ≥ швидк≥сть њњ руху при цьому трохи зм≥нюЇтьс¤. ÷с й спричин¤Ї незначн≥ нер≥вном≥рност≥ у видимому рус≥ —онц¤ по екл≥птиц≥ прот¤гом року.

ћомент верхньоњ кульм≥нац≥њ центра —онц¤, ¤к ми вже говори≠ли, називаЇтьс¤ справжн≥м полуднем. јле дл¤ перев≥р≠ки годинника, дл¤ встановленн¤ точного часу немаЇ потреби визна≠чати за нпм саме момент кульм≥нац≥њ —онц¤. «ручн≥ше й точн≥ше визначати моменти кульм≥нац≥њ з≥р, бо р≥зниц¤ момент≥в кульм≥≠нац≥њ будь-¤коњ зор≥ й —онц¤ точно в≥дома дл¤ будь-¤кого часу. “ому, щоб визначити точний час, за допомогою спец≥альних оптичних прилад≥в ф≥ксують моменти кульм≥нац≥й з≥р ≥ перев≥р¤ють за ними правильн≥сть ходу годинника, ¤кий Ђзбер≥гаЇї час. ¬изначений таким способом час був би абсолютно точним, ¤кби спосте≠режуване обертанн¤ небозводу в≥дбувалос¤ з≥ сталою кутовою швидк≥стю. ќднак ви¤вилос¤, що швидк≥сть обертанн¤ «емл≥ навколо ос≥, а отже, ≥ видиме обертанн¤ небесноњ сфери, зазнаЇ з часом дуже невеликих зм≥н. “ому дл¤ Ђзбер≥ганн¤ї точного часу нин≥ використовують спец≥альний атомний годин≠ник, х≥д ¤кого контролюЇтьс¤ коливальними процесами в ато≠мах, що в≥дбуваютьс¤ з≥ сталою частотою. √одинники де¤ких обсерватор≥й зв≥р¤ють за сигналами атомного часу. ѕор≥вн¤нн¤ часу, ¤кий визначаЇтьс¤ за атомним годинником ≥ за видимим рухом з≥р, даЇ змогу досл≥дити нер≥вном≥рност≥ обертанн¤ «емл≥.

¬изначати точний час, збер≥гати його ≥ передавати по рад≥о всьому населенню Ч завданн¤ служби точного часу, що ≥снуЇ в ба≠гатьох крањнах.

—игнали точного часу по рад≥о приймають штурмани морського й пов≥тр¤ного флоту, багато наукових ≥ виробничих орган≥зац≥й, ¤ким потр≥бно знати точний час. «нати точний час потр≥бно, зокрема, й дл¤ визначенн¤ географ≥чноњ довготи р≥зних пункт≥в земноњ поверхн≥.

« курсу ф≥зичноњ географ≥њ —–—– вам в≥дом≥ пон¤тт¤ м≥сцево≠го, по¤сного й декретного часу, а також те, що р≥зниц¤ геогра≠ф≥чних довгот двох пункт≥в визначаЇтьс¤ за р≥зницею м≥сцевого часу цих пункт≥в. ÷е завданн¤ розв'¤зують астроном≥чними мето≠дами, в ¤ких використовують спостереженн¤ момент≥в кульм≥на≠ц≥њ з≥р. Ќа основ≥ визначенн¤ точних координат окремих пункт≥в зд≥йснюЇтьс¤ картографуванн¤ земноњ поверхн≥.

2.  алендар. ƒл¤ л≥чби великих пром≥жк≥в часу люди з давн≥х-давен використовували тривал≥сть або м≥с¤чного м≥с¤ц¤, або со≠н¤чного року, тобто тривал≥сть оберту —онц¤ по екл≥птиц≥. –≥к визначаЇ пер≥одичн≥сть сезонних зм≥н. —он¤чний р≥к триваЇ 365 со≠н¤чних д≥б 5 годин 48 хвилин 46 секунд. ¬≥н практично несум≥рний з добами ≥ з тривал≥стю м≥с¤чного м≥с¤ц¤ Ч пер≥одом зм≥ни м≥с¤чних фаз (близько 29,5 доби), ” цьому й пол¤гаЇ складн≥сть створенн¤ простого ≥ зручного календар¤. «а багатов≥кову ≥стор≥ю людства створювалос¤ й використовувалос¤ багато р≥зних систем календар≥в. “а вс≥ њх можна розпод≥лити на три типи: сон¤чн≥, м≥с¤чн≥ й м≥с¤чно-сон¤чн≥. ѕрост≥шим ≥ зручн≥шим був сон¤чний календар, ¤ким користувалис¤ ще в —тародавньому ™гипт≥.

—кладаючи календар, необх≥дно враховувати, що тривал≥сть календарного року маЇ бути ¤кнайближчою до тривалост≥ оберту —онц¤ по екл≥птиц≥ й що календарний р≥к повине'н мати ц≥ле число сон¤чних д≥б, оск≥льки незручно розпочинати р≥к у р≥зний час доби.

“ак≥ умови задовольн¤в календар, створений александр≥йським астрономом —оз≥геном ≥ запроваджений у 46 р. до н. е. в –им≥ ёл≥Їм ÷езарем. «годом, ¤к вам в≥домо з курсу ф≥зичноњ геогра≠ф≥њ, в≥н д≥став назву юл≥анського, або старого, с т и л ю. ¬ цьому календар≥ трич≥ п≥др¤д роки м≥ст¤ть по 365 д≥б ≥ нази≠ваютьс¤ простими, наступний за ними р≥к Ч 366 д≥б. ¬≥н

називаЇтьс¤ високосним. ¬исокосними роками в юл≥анському ка≠лендар≥ Ї т≥ роки, номери ¤ких без остач≥ д≥л¤тьс¤ на 4.

—ередн¤ тривал≥сть року за таким календарем становить 365 д≥б 6 год, тобто вона приблизно на 11 хв довша в≥д ≥стинноњ. ¬насл≥док цього старий стиль в≥дставав в≥д справжнього плину часу приблизно на 3 доби за кожн≥ 400 рок≥в.

Ќин≥ в б≥льшост≥ крањн св≥ту прийн¤то сон¤чний календар, але набагато досконал≥ший, ¤кий називаЇтьс¤ григор≥ансь≠ким.

” григор≥анському календар≥ (новому стил≥), ¤кий було запро≠ваджено в —–—– у 1918 р. ≥ ще ран≥ше в б≥льшост≥ крањн, роки, що зак≥нчуютьс¤ двома нул¤ми, за вин¤тком 1600, 2000, 2400 ≥ т. д. (тобто тих, у ¤ких число сотень д≥литьс¤ на 4 без остач≥), не вважаютьс¤ високосними. ÷им ≥ виправл¤ють похибку на 3 до≠би, що нагромаджуЇтьс¤ за 400 рок≥в. ќтже, середн¤ тривал≥сть року в новому стил≥ дуже близька до пер≥оду обертанн¤ «емл≥ навколо —онц¤.

ƒо XX ст. р≥зниц¤ м≥ж новим стилем ≥ старим (юл≥анським) дос¤гла 13 д≥б. ќск≥льки в наш≥й крањн≥ новий стиль було запро≠ваджено лише в 1918 р., то св¤то ∆овтневоњ революц≥њ, ¤ка зд≥йс≠нилас¤ в 1917 р. 25 жовтн¤ (за старим стилем), в≥дзначаЇтьс¤ 7 листопада (за новим стилем).

–≥зниц¤ м≥ж старим ≥ новим стил¤ми в 13 д≥б збер≥гатиметьс¤ ≥ в XXI ст., а в XXII ст. зб≥льшитьс¤ до 14 д≥б.

Ќовий стиль, звичайно, не зовс≥м точний, але похибка в 1 добу нагромадитьс¤ за ним лише прот¤гом 3300 рок≥в.

1

Ќазва: „ас ≥ календар
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1023 прочитано)