јстроном≥¤, ав≥ац≥¤, космонавтика > „и загрожуЇ ¬сесв≥ту теплова смерть

„и загрожуЇ ¬сесв≥ту теплова смерть

Ќа рубеж≥ XIXЧXX стор≥ч, в епоху пануванн¤ класичноњ ф≥зики, наука про ¬сесв≥т з≥ткнулас¤ з низкою так званих пара≠докс≥в. Ћог≥чний розвиток загальноприйн¤тих на той час у¤влень про св≥тобудову прив≥в до висновк≥в, ¤к≥ всту≠пили в ¤вну суперечн≥сть з реальним станом речей.

ќдним з таких Ђсв≥тових парадокс≥вї став Ђтермоди≠нам≥чний парадоксї, що виник п≥д час спроби застосу≠ванн¤ науки про теплов≥ процеси Ч термодинам≥ки до всього ¬сесв≥ту.

” середин≥ минулого стор≥чч¤ в≥домий н≥мецький ф≥зик –.  лауз≥ус сформулював так зване друге начало термодинам≥ки, зг≥дно з ¤ким теплота може сама по соб≥ переходити ≤≥льки в≥д б≥льш нагр≥того т≥ла до менш нагр≥того ≥ цей процес триваЇ доти, доки температура обох т≥л не зр≥вн¤Їтьс¤. ѕри цьому де¤ка частина те≠плоти знец≥нюЇтьс¤ Ч втрачаЇ здатн≥сть зд≥йснювати роботу. ÷ю необоротну, Ђвтраченуї енерг≥ю  лауз≥ус запропонував називати грецьким словом Ђентроп≥¤ї, що означав Ђзвернена всерединуї.

« другого начала термодинам≥ки безпосередньо ви≠пливаЇ, що в будь-¤к≥й замкнен≥й ф≥зичн≥й систем≥ вс≥ види енерг≥њ повинн≥ поступово перетворитис¤ на тепло≠ту, Ђзб≥гтиї в Ђтепловий океанї, а теплота р≥вном≥рно розпод≥литьс¤ м≥ж ус≥ма т≥лами. як т≥льки це в≥дбу≠детьс¤, настане Ђтеплова смертьї системи Ч вс≥ термоди≠нам≥чн≥ процеси в н≥й повн≥стю припин¤тьс¤.

÷ей фундаментальний закон, справедливий дл¤ будь-¤ких замкнених ф≥зичних систем,  лауз≥ус поширив на весь ¬сесв≥т. ≈нтроп≥¤ ¬сесв≥ту, твердив в≥н, прагне до певного максимуму ≥ чим б≥льше ¬сесв≥т наближаЇтьс¤ до цього граничного стану, тим менше залишаЇтьс¤ можливостей!? до дальших зм≥н. ј коли цього стану буде дос¤гнуто, вс≥ зм≥ни повн≥стю припин¤тьс¤ ≥ ¬сесв≥т застигне у мертвому спокоњ. Ќастане Ђтеплова смертьї св≥ту. ¬сесв≥т продовжуватиме своЇ ≥снуванн¤, в≥н не зникне, не перетворитьс¤ на н≥що, але вс≥ термодинам≥ч≠н≥ процеси в ньому повн≥стю припин¤тьс¤.

Ќеважко бачити, що теор≥¤ Ђтепловоњ смерт≥ї св≥ту вступаЇ в одверту суперечн≥сть з матер≥ал≥стичними у¤вленн¤ми про в≥чн≥сть руху матер≥њ. “ому немаЇ н≥≠чого дивного в тому, що висновки термодинам≥ки були активно використан≥ захисниками рел≥г≥њ ¤к своЇр≥дний Ђприродничо-науковийї доказ ≥снуванн¤ бога.

«акон ентроп≥њ, в≥дкритий  лауз≥усом, твердив, на≠приклад, папа ѕ≥й XII, прив≥в нас до п≥знанн¤ того, що стих≥йн≥ процеси природи завжди пов'¤зан≥ ≥з зменшен≠н¤м в≥льноњ ≥ корисноњ енерг≥њ. ÷¤ фатальна дол¤ на≠ст≥йливо вимагаЇ бутт¤ необх≥дноњ сутност≥... ≤ншими словами, бутт¤ бога.

ўе в≥дверт≥ше висловлюютьс¤ ≥нш≥ рел≥г≥йн≥ теоре≠тики. Ќаука в цьому випадку, за¤вл¤ють вони,Ч у союз≥ з в≥рою: вона також твердить, що св≥т небезначальний, що в≥н не в соб≥ самому маЇ причину й основу бутт¤, не у властивост¤х в≥чноњ субстанц≥њ; ц¤ основа Ї поза св≥≠том, у боз≥.

 оли спробувати узагальнити м≥ркуванн¤ богослов≥в з цього питанн¤, то вони звод¤тьс¤ приблизно до такого: у момент створенн¤ св≥ту йому була, незбагненним дл¤ нас чином, тобто божественною силою надана певна енерг≥¤, що найб≥льшою м≥рою здатна до д≥њ. « часу акту творенн¤ ц¤ заведена богом Ђпружина св≥тового годинникаї поступово розкручуЇтьс¤. ѕри цьому проце≠си руйнуванн¤ переважають у ¬сесв≥т≥ над процесами творенн¤. ¬сесв≥т ≥де до своЇњ загибел≥...

‘. ≈нгельс п≥ддав теор≥ю Ђтепловоњ смерт≥ї ¬сесв≥ту ірунтовн≥й критиц≥. ¬≥н вказав на те, що перенесенн¤ другого начала термодинам≥ки, тобто закону зростанн¤ ентроп≥њ, на увесь ¬сесв≥т абсолютно неправом≥рне.

÷¤ думка, висловлена ≈нгельсом, у сучасн≥й науц≥ д≥стала переконливе теоретичне п≥дтвердженн¤. як показав видатний американський ф≥зик –. “олмен, ви≠сновок про неминуч≥сть переходу замкненоњ ф≥зичноњ системи у стан термодинам≥чноњ р≥вноваги справедливий т≥льки дл¤ таких систем, ¤к≥ перебувають у незм≥нних, стац≥онарних зовн≥шн≥х умовах.

якщо замкнена система маЇ перем≥нне грав≥тац≥йне поле, то з погл¤ду загальноњ теор≥њ в≥дносност≥ це поле стаЇ щодо системи, ¤ка його породила, нестац≥онарним зовн≥шн≥м фактором, воно не Ї њњ складовою частиною. ≤нтими словами, таку систему вже не можна вважати замкненою. ќтже, висновок про прагненн¤ њњ ентроп≥њ до певного максимуму ви¤вл¤Їтьс¤ зовс≥м неправом≥р≠ним.

ќск≥льки наш ¬сесв≥т розширюЇтьс¤, створюване ним грав≥тац≥йне поле ¤краз е зм≥нним. ј це й означав, що не можна вважати ¬сесв≥т замкненою системою ≥ засто≠совувати до нього друге начало термодинам≥ки.

1

Ќазва: „и загрожуЇ ¬сесв≥ту теплова смерть
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (471 прочитано)