≈коном≥ка п≥дприЇмства > ¬провадженн¤ стандарт≥в на п≥дприЇмств≥

Ќа початку 1993 року ”крањна стала членом ≤—ќ та ћ≥жнародноњ електротехн≥чноњ ком≥с≥њ Ц ≤≈—. ÷е даЇ њй право нар≥вн≥ з 90 ≥ншими крањнами св≥ту брати участь у д≥¤льност≥ б≥льш н≥ж 1000 м≥жнародних робочих орган≥в техн≥чних ком≥тет≥в по стандартизац≥њ ≥ сертиф≥кац≥њ та використовувати понад 12000 м≥жнародних стандарт≥в.

ƒл¤ набутт¤ максимально можливого зиску та ≥м≥джу над≥йного партнера на зовн≥шньому ринку п≥дприЇмствам бажано створювати ≥ сертиф≥кувати також власн≥ системи ¤кост≥. «г≥дно з м≥жнародним стандартом ≤—ќ 8402 Уяк≥сть. —ловникФ система ¤кост≥ ¤вл¤Ї собою сукупн≥сть орган≥зац≥йноњ структури, в≥дпов≥дальност≥, процедур, процес≥в ≥ ресурс≥в, що забезпечуЇ зд≥йсненн¤ загального керуванн¤ ¤к≥стю. ¬≥дпов≥дний р≥вень такоњ системи п≥дтримуЇтьс¤ сертиф≥катом, ¤кий видаЇтьс¤ п≥дприЇмству на певний строк Ц один р≥к, два роки тощо. ѕравом видач≥ сертиф≥кату на систему ¤кост≥ може волод≥ти нац≥ональний орган по сертиф≥кац≥њ; у необх≥дних випадках йому надаЇтьс¤ можлив≥сть делегувати таку функц≥ю акредитован≥й дл¤ ц≥Їњ мети орган≥зац≥њ. ƒл¤ оц≥нки системи ¤кост≥ та отриманн¤ сертиф≥кату на нењ дозвол¤Їтьс¤ залучати будь-¤ку закордонну ф≥рму, що займаЇтьс¤ сертиф≥кац≥Їю. ¬агом≥сть сертиф≥кату ≥ р≥вень дов≥ри до нього залежить в≥д ≥м≥джу орган≥зац≥њ, ¤ка видаЇ такий документ.

Ќа п≥дприЇмствах ”крањни аналог≥чн≥ системи ¤кост≥ ще треба створювати. ¬они повинн≥ обовТ¤зково передбачати комплексне управл≥нн¤ ¤к≥стю, що вимагаЇ лише колективноњ д≥¤льност≥ ≥ сп≥льних зусиль. « огл¤ду на це можна окреслити головн≥ принципи (моменти) формуванн¤ системи ¤кост≥:

п≥дготовка ус≥х категор≥й кадр≥в найвищого профес≥йного р≥вн¤ (необх≥дну ¤к≥сть забезпечують люди, а не машини);

безпосередн¤ зац≥кавлен≥сть першого кер≥вника та усього ешелону кер≥вництва п≥дприЇмства у повс¤кчасному розвТ¤занн≥ проблем ¤кост≥ продукц≥њ; п≥дпор¤дкуванн¤ поставлен≥й мет≥ орган≥зац≥йноњ ¤кост≥ продукц≥њ; п≥дпор¤дкуванн¤ поставлен≥й мет≥ орган≥зац≥йноњ структури системи (зокрема зд≥йснюване нер≥дко на практиц≥ сполученн¤ посад заступника директора п≥дприЇмства з питань ¤кост≥ та начальника в≥дд≥лу техн≥чного контролю вкрай недоц≥льне, оск≥льки техн≥чний контроль Ц це далеко не саме головне у систем≥);

управл≥нн¤ ¤к≥стю продукц≥њ за участю ус≥х без вин¤тку прац≥вник≥в п≥дприЇмства (в≥д директора до роб≥тника); поточний розпод≥л в≥дпов≥дальност≥ м≥ж п≥дрозд≥лами ≥ њх кер≥вниками; залученн¤ роб≥тник≥в до повс¤кденноњ роботи у цьому напр¤мку через гуртки ¤кост≥ (за досв≥дом япон≥њ, —Ўј) тощо.

ѕри цьому дуже важливою ≥ вкрай необх≥дною треба визнати активну пол≥тику п≥дтримки п≥дприЇмств у справ≥ розробки, запровадженн¤ ≥ сертиф≥кац≥њ систем ¤кост≥ продукц≥њ.

ƒержавний нагл¤д за ¤к≥стю.

¬ ”крањн≥ створена державна система стандартизац≥њ сертиф≥кац≥њ. Ќац≥ональним органом, що проводить ≥ координуЇ роботу по забезпеченню њњ функц≥онуванн¤, Ї ƒержавний ком≥тет ”крањни по стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ (ƒержстандарт ”крањни). ƒл¤ орган≥зац≥њ розробки, експертизи ≥ п≥дготовки до затвердженн¤ державних стандарт≥в ”крањни за р≥шенн¤м ƒержстандарту створен≥ техн≥чн≥ ком≥тети по стандартизац≥њ, що д≥ють за договором з нац≥ональним органом. ƒо роботи в цих ком≥тетах залучаютьс¤ на добров≥льних засадах представники зац≥кавлених п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й, пров≥дн≥ вчен≥ та спец≥ал≥сти. ќсновними функц≥¤ми держстандарту ”крањни стосовно сертиф≥кац≥йних роб≥т Ї: 1) визначенн¤ принцип≥в, структури ≥ правил системи сертиф≥кац≥њ; 2) затвердженн¤ перел≥ку продукц≥њ, що п≥дл¤гаЇ обовТ¤зков≥й сертиф≥кац≥њ; 3) акредитац≥¤ орган≥в з сертиф≥кац≥њ та випробувальних лаборатор≥й (центр≥в), атестац≥¤ експерт≥в-аудитор≥в; 4) встановленн¤ правил визнанн¤ сертиф≥кат≥в ≥нших крањн; 5) ≥нформац≥йне забезпеченн¤ споживач≥в через в≥дпов≥дн≥ ц≥леспр¤мован≥ ≥нформац≥йн≥ фонди щодо стандарт≥в р≥зних категор≥й, сертиф≥кат≥в, класиф≥катор≥в, техн≥ко-економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ ≥нформац≥њ, випробувальних центр≥в тощо.

¬ межах державноњ системи стандартизац≥њ ≥ сертиф≥кац≥њ в ”крањн≥ функц≥онуЇ державний нагл¤д за ¤к≥стю, ¤кий зд≥йснюють в≥дпов≥дн≥ органи, маЇ певн≥ обТЇкти ≥ форми, а також передбачаЇ конкретно визначену в≥дпов≥дальн≥сть субТЇкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ за порушенн¤ стандарт≥в, норм (метролог≥чних, сан≥тарних та ≥нших обовТ¤зкових вимог, ¤к≥ встановлюють гранично допустим≥ величини показник≥в до продукц≥њ ≥ конкретизац≥њ речовин, що гарантують ¤к≥сть) ≥ правил (метролог≥чних, сан≥тарних, еколог≥чних, протипожежних, технолог≥чних та ≥нших вимог до виробництва продукц≥њ).

ƒержавний нагл¤д за додержанн¤м стандарт≥в, норм ≥ правил зд≥йснюють ƒержстандарт ”крањни та його територ≥альн≥ органи Ц центри стандартизац≥њ, метролог≥њ та сертиф≥кац≥њ. ѕричому перш≥ кер≥вники цих орган≥в одночасно за посадою Ї головними державними ≥нспекторами в≥дпов≥дно ”крањни, республ≥ки  рим, областей ≥ м≥ст з нагл¤ду за ¤к≥стю продукц≥њ, а ≥нш≥ кер≥вники ≥ спец≥ал≥сти цих орган≥в Ц державними ≥нспекторами. ќргани державного нагл¤ду виконують багатоспр¤мован≥ функц≥њ, а саме: зд≥йснюють перев≥рку додержанн¤ стандарт≥в (норм ≥ правил), узагальнюють њњ результати та ≥нформують про це в≥дпов≥дн≥ органи державноњ влади ≥ громадськ≥сть; забезпечують оперативне вжитт¤ заход≥в до припиненн¤ порушень стандарт≥в (норм ≥ правил), внос¤ть пропозиц≥њ щодо п≥двищенн¤ ¤кост≥ продукц≥њ та ефективност≥ своЇњ д≥¤льност≥.

ƒержавний нагл¤д проводитьс¤ за планами його орган≥в або за зверненн¤ми громад¤н у форм≥ пер≥одичноњ (пост≥йноњ) перев≥рки додержанн¤ вимог нормативних документ≥в чи шл¤хом проведенн¤ виб≥ркового (сусп≥льного) контролю стаб≥льност≥ ¤кост≥ сертиф≥кованоњ продукц≥њ, правил випробуванн¤ вироб≥в. ѕричому обТЇктами державного нагл¤ду слугують: 1) продукц≥¤ виробничо-техн≥чного призначенн¤, товари народного споживанн¤ ≥ продукти харчуванн¤ Ц на в≥дпов≥дн≥сть стандартам, нормам ≥ правилам; 2) експортна продукц≥¤ Ц щодо стандарт≥в (норм ≥ правил) або окремих вимог, обумовлених договором (контрактом); 3) ≥мпортна продукц≥¤ Ц щодо д≥ючих в ”крањн≥ стандарт≥в (норм, правил) стосовно безпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤, майна людей ≥ навколишнього середовища; 4) атестован≥ виробництва Ц на в≥дпов≥дн≥сть установленим вимогам до сертиф≥кац≥њ продукц≥њ.

√осподарююч≥ субТЇкти за порушенн¤ вимог стандарт≥в (норм, правил) несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть у вигл¤д≥ в≥дчутних штраф≥в. «окрема залежно в≥д характеру порушенн¤ розм≥р штраф≥в становить:

випуск продукц≥њ науково-техн≥чного, виробничо-техн≥чного ≥ споживчого призначенн¤, що не в≥дпов≥даЇ вимогам стандарт≥в, або не пройшла обовТ¤зковоњ сертиф≥кац≥њ Ц 25%;

реал≥зац≥¤ п≥двищено небезпечноњ продукц≥њ без належного попереджувального маркуванн¤ та в≥дпов≥дноњ ≥нструкц≥њ щодо транспортуванн¤ ≥ експлуатац≥њ (споживанн¤), а також ≥мпортноњ продукц≥њ, що не в≥дпов≥даЇ вимогам нац≥ональних стандарт≥в стосовно безпеки дл¤ житт¤, здоровТ¤ й майна людей ≥ навколишнього середовища Ц 50%;

продаж продукц≥њ, забороненоњ до випуску органами державного нагл¤ду, та вироб≥в, котр≥ внасл≥док порушенн¤ вимог стандарт≥в стали небезпечними дл¤ житт¤ (здоровТ¤) людей ≥ навколишнього середовища Ц 100% в≥д њх вартост≥.

ѕри цьому варто зазначити, що сплата штраф≥в у в≥дпов≥дних розм≥рах не зв≥льн¤Ї п≥дприЇмц≥в в≥д обовТ¤зк≥в в≥дшкодуванн¤ збитк≥в споживачам продукц≥њ, котр≥ виникли внасл≥док порушенн¤ стандарт≥в (норм, правил) або невиконанн¤ умов договору на поставку продукц≥њ. —уми штраф≥в у розм≥р≥ 60% зараховуютьс¤ до державного бюджету ≥ 30% - до позабюджетних фонд≥в м≥сцевих орган≥в влади, а решта 10% в≥драховуютьс¤ ƒержстандарту ”крањни дл¤ розвитку його матер≥ально-техн≥чноњ та науково-досл≥дноњ бази.

¬нутр≥шньовиробничий техн≥чний контроль.

—еред ≥снуючих ≥ повсюдно застосовуваних метод≥в забезпеченн¤ виробництва продукц≥њ ч≥льне м≥сце пос≥даЇ внутр≥шньовиробничий техн≥чний контроль ¤кост≥. Ќа п≥дприЇмствах функц≥њ безпосереднього контролю ¤кост≥ складових частин ≥ в ц≥лому готових дл¤ споживанн¤ вироб≥в виконують в≥дд≥ли техн≥чного контролю (¬“ ). √оловне завданн¤ технолог≥чного контролю Ц пост≥йно забезпечувати необх≥дний р≥вень ¤кост≥, заф≥ксований в нормативних документах, шл¤хом безпосередньоњ перев≥рки кожного виробу ≥ ц≥леспр¤мованого впливу на умови ≥ чинники, що формують його. ”сп≥шне розвТ¤занн¤ цього завданн¤ може бути зд≥йснене за правильного вибору обТЇкт≥в ≥ метод≥в контролю ¤кост≥. ќбТЇктами контролю мають бути ус≥ компоненти виробничоњ системи та њњ взаЇмоповТ¤заних елемент≥в, тобто вх≥д (ресурси), сам виробничий процес, вих≥д (продукц≥¤).

Ќеобх≥дн≥сть контролю ресурс≥в (матер≥ал≥в, енерг≥њ, знар¤дь прац≥, ≥нформац≥њ, персоналу) на вход≥ системи обумовлено тим, що њх ¤к≥сть у значн≥й м≥р≥ визначаЇ конкурентоспроможн≥сть готового продукту прац≥. ¬икористанн¤ у виробничому процес≥ бодай частини ресурс≥в неналежноњ ¤кост≥ може призвести до непродуктивних витрат добро¤к≥сних ресурс≥в. —аме вх≥дний контроль ресурс≥в маЇ попереджувати ≥ не допускати витрат непродуктивного характеру. ќбТЇктами контролю на вход≥ системи (п≥дприЇмства) чи њњ (його) окремих виробничих блок≥в (цех≥в, д≥льниць) мають бути: 1) ¤к≥сть початкових основних ≥ допом≥жних матер≥ал≥в, заготовок, нап≥вфабрикат≥в, комплектуючих вироб≥в, окремих деталей ≥ вузл≥в; 2) справн≥сть устаткуванн¤, пристроњв, робочого ≥нструменту ≥ контрольно-вим≥рювальних прилад≥в, за допомогою котрих виготовл¤Їтьс¤ продукц≥¤ та визначаЇтьс¤ р≥вень њњ ¤кост≥; 3) техн≥чна документац≥¤, за ¤кою зд≥йснюЇтьс¤ технолог≥чний процес; 4) в≥дпов≥дн≥сть р≥вн¤ квал≥ф≥кац≥њ персоналу вимогам, що забезпечують ¤к≥сне виконанн¤ певноњ роботи.

як≥сть продукц≥њ визначальною м≥рою формуЇтьс¤ упродовж виробничого процесу. ÷е викликаЇ необх≥дн≥сть ретельного контролю переб≥гу технолог≥њ њњ виготовленн¤. ќбТЇктами контролю тут слугують повне дотриманн¤ виробничо-трудовоњ дисципл≥ни, технолог≥чних режим≥в обробки та складанн¤ вироб≥в. ѕри цьому контрольн≥ операц≥њ зд≥йснюютьс¤ стосовно не лише ¤кост≥, але й к≥лькост≥, оск≥льки порушенн¤ технолог≥чноњ, виробничоњ ≥ трудовоњ дисципл≥ни може спричинювати псуванн¤ сировини, матер≥ал≥в, окремих деталей ≥ нав≥ть готових вироб≥в, а поза¤к невиконанн¤ завдань виробничоњ програми п≥дприЇмства.

 онтроль на виход≥ виробничоњ системи (п≥дприЇмства ≥ його п≥дрозд≥л≥в) маЇ за основну мету попереджувати передачу бракованоњ продукц≥њ споживачу або на наступн≥ технолог≥чн≥ фази (стад≥њ) на тому ж п≥дприЇмств≥ з випливаючими з цього насл≥дками. ќкр≥м того, такий контроль уможливлюЇ визначенн¤ ступеню виконанн¤ виробничих завдань економ≥чних результат≥в виробництва.

–≥вень витрат на контроль ¤кост≥ та його загальна ефективн≥сть ≥стотно залежить в≥д обгрунтованого вибору ≥ застосуванн¤ тих або ≥нших метод≥в (вид≥в) зд≥йсненн¤. ѕерел≥к можливих основних вид≥в технолог≥чного контролю ¤кост≥ на п≥дприЇмствах подано у табл. 1.

«м≥стовна њх характеристика визначаЇтьс¤ переважно в≥дпов≥дними назвами. « перел≥чених вид≥в техн≥чного контролю найб≥льш ефективними виокремлюють: за впливом на переб≥г технолог≥чного процесу Ц активний; за використовуваними засобами Ц автоматизований; за орган≥зац≥йною формою Ц статистичний.

јктивним Ї контроль ¤кост≥ безпосередньо у ход≥ технолог≥чного процесу виготовленн¤ виробу та режим≥в його обробки за допомогою спец≥альних контрольних техн≥чних пристроњв, вмонтованих у технолог≥чне устаткуванн¤ (автоматичних ≥ндикатор≥в, вим≥рювальних головок, ≥зотопних ≥ндукц≥йних та ≥нших прилад≥в). «астосуванн¤ активного контролю дозвол¤Ї попереджувати по¤ву та вих≥д з технолог≥чного процесу нап≥вфабрикат≥в ≥ готових вид≥в продукц≥њ.

“абл.1  ласиф≥кац≥¤ вид≥в техн≥чного контролю ¤кост≥ продукц≥њ на п≥дприЇмств≥

1	2	3

Ќазва: ¬провадженн¤ стандарт≥в на п≥дприЇмств≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1798 прочитано)