≈коном≥ка п≥дприЇмства > ƒо проблем в≥дносин власност≥ в аграрн≥й сфер≥ ”крањни

Ќеобх≥дно зважати й на те, що земл¤, ¤ка перебуваЇ в колективн≥й власност≥ ≥, по сут≥, Ї сп≥льною частковою власн≥стю власник≥в земельних пањв, не повинна бути обТЇктом застави. –озвиток права взагал≥, ≥ земель≠ного зокрема, зд≥йснюЇтьс¤ в напр¤м≥ переходу в≥д форм власност≥ до ≥н≠ституту права власност≥ ¤к такого [3]. ÷е в свою чергу, передбачаЇ запровад≠женн¤ ≥нституту права власност≥ на землю юридичноњ особи. —аме в такому контекст≥ земл¤ п≥дприЇмства може бути обТЇктом застави. ¬ майбутньому визначенн¤ земельних д≥л¤нок у натур≥ може викликати ще одну суттЇву проблему - збереженн¤ в Їдиному земельному масив≥ господарюючого су≠б'Їкта орендованих д≥л¤нок. « розвитком орендних в≥дносин актив≥зуЇтьс¤ перех≥д земельних д≥л¤нок в≥д одних орендар≥в до ≥нших. Ќавр¤д чи можна спод≥ватис¤ на запровадженн¤ ефективного механ≥зму обм≥ну земельними д≥л¤нками. ¬ цьому контекст≥ треба в≥дзначити вкрай слабкий захист прав орендар≥в земл≥ в чинному законодавств≥ (в ≥нших крањнах орендарев≥ ¤к господарюючому суб'Їкту надаЇтьс¤ р¤д значних переваг).

Ќаведений перел≥к проблем трансформац≥њ земельних в≥дносин не Ї ви≠черпним, але т≥, що назван≥, переконують у необх≥дност≥ визначити концеп≠туальн≥ п≥дходи до зд≥йсненн¤ аграрних реформ.

ћабуть, насамперед потр≥бно в≥дмовитис¤ в≥д форсуванн¤ приватизац≥њ земельних часток член≥в  —ѕ. —ьогодн≥ рац≥онально обмежити њх передачу тими ц≥л¤ми, що визначен≥ ст.6 «емельного  одексу. ѕаралельно нале≠жить розробити механ≥зм захисту господарюючих субТЇкт≥в (орендар≥в) в≥д динам≥чност≥ землекористуванн¤ ≥ методичн≥ п≥дходи до обм≥ну земельними д≥л¤нками, коли Ї загроза порушенн¤ ц≥л≥сност≥ земельно≠го масиву.

ќск≥льки значна частина земель у найближч≥ роки залишитьс¤ у колективн≥й власност≥, необх≥дно п≥двищити гарант≥њ захисту прав власник≥в земельних часток (пањв). Ќасамперед це стосуЇтьс¤ га≠рант≥њ збереженн¤ за членами  —ѕ права на розпайован≥ земл≥, ¤к≥ Ї обТЇктом колективноњ власност≥ недержавного с≥льськогосподарського п≥дприЇмства у раз≥ його банкрутства. ” цьому контекст≥ програма, що застосовуЇтьс¤ ћ‘ , Ї досить ризикованою. ’оча ще немаЇ вилученн¤ земл≥ в рахунок погашенн¤ борг≥в, та з часом ц¤ проблема може перейти з те≠оретичноњ у практичну площину. ќдним з вар≥ант≥в њњ вир≥шенн¤ Ї ѕро≠ект реорган≥зац≥њ великих с≥льськогосподарських п≥дприЇмств, в ¤кому передбачено створенн¤ окремих земельних ≥ господарських компан≥й, що, по сут≥, дозвол¤Ї розмежувати субТЇкт≥в власност≥ на землю ≥ госпо≠дарюванн¤ без визначенн¤ в натур≥ земельних д≥л¤нок кожного члена  —ѕ. √осподарська компан≥¤ Ї самост≥йною юридичною особою, тому в ра≠з≥ њњ банкрутства ст¤гненн¤ за борговими зобовТ¤занн¤ми не може бу≠ти звернуте на землю, ¤ка перебуваЇ в колективн≥й власност≥ ≥ншоњ юридичноњ особи. ѕри цьому за учасниками земельноњ компан≥њ збер≥га≠Їтьс¤ право виходу з≥ своЇю земельною часткою. “ака орган≥зац≥йна форма, ¤к перех≥дна маЇ певну перевагу ≥ з точки зору ефективного землеустрою, бо даЇ змогу забезпечити поступове вилученн¤ д≥л¤нок з врахуванн¤м побажань њх власник≥в щодо передач≥ в оренду тим чи ≥н≠шим господарюючим субТЇктам. ћодель, що застосовуЇтьс¤ ф≥рмою "–онкоФ, несе в цьому план≥ певний ризик: визначенн¤ вс≥х земельних д≥л¤нок у натур≥ на момент реорган≥зац≥њ  —ѕ може призвести до "смугуванн¤" земельних масив≥в ≥ необх≥дност≥ обм≥ну д≥л¤нками в раз≥ переданн¤ в оренду окремих з них ≥ншим (р≥зним) господарюючим субТЇктам.

«емельна компан≥¤, створена у форм≥ товариства з обмеженою в≥дпо≠в≥дальн≥стю, Ї альтернативним вар≥антом вир≥шенн¤ ≥снуючоњ сьогодн≥ проблеми в≥дсутност≥ належного законодавчого ≥нституту сп≥льноњ час≠тковоњ власност≥ на землю. «апровадженн¤ останнього дозволить форму≠вати земельн≥ масиви, що Ї сп≥льною частковою власн≥стю окремих гро≠мад¤н - власник≥в земельних пањв, з визначенн¤м њх у натур≥. ÷е, в свою чергу, забезпечить розвиток орендних в≥дносин ≥з збереженн¤м :

а) рац≥ональних дл¤ товарного виробництва розм≥р≥в земельних д≥≠л¤нок;

б) права вилученн¤ земельноњ частки без порушенн¤ при цьому ц≥л≥с≠ност≥ земельного масиву;

в) гарант≥й права власност≥ на землю за власниками земельних пањв;

г) права вимоги орендноњ плати за використанн¤ земл≥ зг≥дно з до≠говором оренди м≥ж уповноваженою особою ≥ господарюючим субТЇктом.

ўе одна важлива проблема захисту прав власник≥в земельних пањв в умовах збереженн¤ колективноњ власност≥ на землю - нормативно зак≠р≥плене право вимоги плати за використанн¤ п≥дприЇмством земельного паю. Ќа практиц≥ ц¤ проблема досить вдало вир≥шуЇтьс¤ ћ‘  шл¤хом ук≠ладанн¤ договор≥в про рентн≥ платеж≥ м≥ж п≥дприЇмством ≥ власника≠ми земельних пањв. –ентний плат≥ж, по сут≥, Ї платою за в≥дмову влас≠ника паю в≥д вимоги вилучити земельну частку в натур≥ прот¤гом пев≠ного пер≥оду (3-5 рок≥в).

—пробою нормативно врегулювати це питанн¤ Ї ”каз ѕрезидента ”к≠рањни в≥д 15 грудн¤ 1998 р. "ѕро гарантуванн¤ захисту економ≥чних ≥нтерес≥в та пол≥пшенн¤ соц≥ального забезпеченн¤ сел¤н-пенс≥онер≥в, ¤к≥ мають право на земельну частку (пай)". ѕроте, ¤к зазначалос¤ на зас≥данн≥ круглого столу з теми "ћехан≥зм передач≥ в оренду земель≠них часток (пањв) член≥в недержавних с≥льськогосподарських п≥дпри≠Їмств", що в≥дбулос¤ 13 с≥чн¤ 1998 р., цей документ не позбавлений су≠перечностей. √оловна з них стосуЇтьс¤ терм≥ну "оренда" щодо земельних часток (пањв): ¤к уже зазначалось, обТЇктом оренди може бути лише земельна д≥л¤нка, вид≥лена в натур≥, право на земельну частку обТЇктом оренди бути не може.

«апереченн¤ фах≥вц≥в викликало також ≥ те, що право вимоги плати за земельну частку надаЇтьс¤ лише пенс≥онерам. «а неоф≥ц≥йними дани≠ми, через безроб≥тт¤ ≥з с≥льськогосподарського виробництва найближ≠чим часом може бути вив≥льнено близько 4 млн. чол. ќтже, значна части≠на працездатних власник≥в земельних пањв, з незалежних в≥д них при≠чин, втратить роботу, що може спонукати њх до вилученн¤ земельних час≠ток, щоб отримувати плату за св≥й пай через оренду [4]. ÷е вимагатиме зд≥йснити коп≥тку й затратну процедуру вилученн¤ земельних часток у натур≥. “ому було б доц≥льно врегулювати нормативним шл¤хом право вимоги плати за використанн¤ земельного паю дл¤ вс≥х без ви≠н¤тку власник≥в сертиф≥кат≥в, а найрац≥ональн≥шою формою його реал≥≠зац≥њ Ї догов≥р про рентн≥ платеж≥.

« функц≥онуванн¤м колективноњ власност≥ на землю повТ¤зана ще одна проблема - передача њњ в оренду. ўо стосуЇтьс¤ так званоњ внутр≥господарськоњ оренди, то сл≥д визнати њњ повну неприйн¤тн≥сть. “ак, власники земельних пањв потенц≥йно можуть бути орендар¤ми "своЇњ" земл≥, що перебуваЇ у колективн≥й власност≥ п≥дприЇмства, але зг≥дно ≥з «аконом ”крањни "ѕро оренду земл≥" орендар¤ми земельних д≥л¤нок с≥льськогосподарського призначенн¤ можуть бути юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи, ¤ким на п≥дстав≥ договору оренди належить право воло≠д≥нн¤ ≥ користуванн¤ д≥л¤нкою. “аким чином, орендар Ї самост≥йно гос≠подарюючим субТЇктом, ≥ в≥дносини м≥ж ним ≥ п≥дприЇмством виход¤ть за меж≥ внутр≥господарських. ѕо сут≥, внутр≥господарська оренда - це лише умовна назва одн≥Їњ з форм орган≥зац≥њ прац≥, ¤ка передбачаЇ певний р≥вень господарськоњ самост≥йност≥ п≥дрозд≥лу п≥дприЇмства, ≥ терм≥н "оренда" тут вжито неправом≥рно. ¬≥дмова в≥д пон¤тт¤ "внут≠р≥господарська оренда" не означаЇ припиненн¤ пошуку ефективних форм орган≥зац≥њ прац≥ внутр≥господарських п≥дрозд≥л≥в.

Ѕ≥льш серйозною проблемою Ї здача в оренду тимчасово не викорис≠товуваних земель колективноњ власност≥ ≥ншим п≥дприЇмствам. ќбгово≠рюючи цю проблему п≥д час проведенн¤ круглого столу, фах≥вц≥ наголо≠шували на тому, що орендар земл≥ не захищений в≥д ризику вилученн¤ земельних пањв до зак≥нченн¤ строку оренди. « ≥ншого боку, постаЇ пи≠танн¤, ¤кою маЇ бути процедура прийн¤тт¤ р≥шенн¤ щодо передач≥ земл≥ в оренду: чи досить р≥шенн¤ загальних збор≥в, прийн¤того квал≥ф≥кова≠ною б≥льш≥стю, чи необх≥дна особиста згода кожного власника сертиф≥≠ката.

ѕропонувавс¤ такий вар≥ант: власник сертиф≥ката укладаЇ догов≥р з п≥дприЇмством ( —ѕ), в ¤кому засв≥дчуЇ свою згоду на переданн¤ в оренду земель колективноњ власност≥ ≥ бере на себе зобовТ¤занн¤ не вилучати св≥й пай прот¤гом певного пер≥оду. « врахуванн¤м укладених договор≥в в оренду може здаватис¤ земельна д≥л¤нка, ¤ка за площею ≥ варт≥стю не перевищуЇ в≥дпов≥дн≥ суми за сукупн≥стю сертиф≥кат≥в, що Ї обТЇктами зазначених угод. ѕри цьому частина орендноњ плати, призначена дл¤ виплати власникам сертиф≥кат≥в, повинна розпод≥л¤тис¤ м≥ж ус≥ма, хто дав згоду на оренду своЇњ земельноњ частки.

Ќаведений анал≥з теоретичних ≥ практичних п≥дход≥в до приватиза≠ц≥њ земл≥ св≥дчить про багатогранн≥сть ≥ складн≥сть ц≥Їњ справи. ≤ все ж таки необх≥дно визначити концептуальн≥ п≥дходи у р¤д≥ питань земельноњ реформи. Ќа думку фах≥вц≥в з цих питань необх≥дно:

1. ¬≥дмовитис¤ в≥д форсуванн¤ масовоњ приватизац≥њ земельних часток (пањв) член≥в  —ѕ ≥ дотримуватись п≥дходу в цьому питанн≥, зважа≠ючи виключно на усв≥домлене р≥шенн¤ власника паю.

2. —при¤ти прискоренню запровадженн¤ сп≥льноњ частковоњ власност≥ на землю ¤к най-доц≥льн≥шоњ форми волод≥нн¤ в умовах збереженн¤ ко≠лективних форм господарюванн¤.

3. Ќормативно врегулювати право вимоги власниками земельних час≠ток (пањв) плати за њх використанн¤, без вилученн¤ д≥л¤нок у натур≥.

4. «абезпечити правовий захист земель, що перебувають у колектив≠н≥й власност≥, в≥д вилученн¤ в рахунок погашенн¤ боргових зобовТ¤зань, не допускати застави цих земель.

Ћ≥тература

ќнищенко ќ. та ≥н. ѕроблеми реформуванн¤ в≥дносин власност≥ та орган≥зац≥йних структур господарюванн¤ на сел≥ //≈коном≥ка ”крањни. Ц є9. Ц 1998.Ц —.12.

1	2	3

Ќазва: ƒо проблем в≥дносин власност≥ в аграрн≥й сфер≥ ”крањни
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1614 прочитано)