јрх≥тектура > ƒавньоруськ≥ методи проектуванн¤

ƒавньоруськ≥ методи проектуванн¤

ќдним ≥з найц≥кав≥ших ≥ найменш вивчених аспект≥в ≥стор≥њ арх≥тектури –ус≥-”крањни XI - XII стор≥ч Ї тогочасний метод проектуванн¤. як вигл¤даЇ, цей метод давав змогу буд≥вничому об≥йтис¤ без масштабних кресленик≥в. ќтже "проект" був нев≥дд≥льний од його автора, а вс≥ спец≥альн≥ знанн¤ лишалис¤ неприступними дл¤ ≥нших, невтаЇмничених учасник≥в буд≥вництва.

™диний своЇр≥дний опис побудови розм≥р≥в давньоруського храму подаЇ " иЇво-ѕечерський патерик". ѕро заснуванн¤ 1073 року ”спенського собору  иЇво-ѕечерськоњ лаври в ньому сказано, що план цього храму складено за образом, чудесно ¤вленим вар¤гов≥ Ўимону п≥д час бур≥ на мор≥: "» ¤коже видехомъ, величествомъ и высотою, размеривъ по¤сомъ темъ златымъ, 20 въ ширину и 30 въ дьлину, а 30 въ высоту, стены съ врехомь 50" (1). ћ≥рилом був золотий по¤с, зроблений Ўимоновим батьком јфриканом дл¤ оздобленн¤ розп'¤тт¤.

ќск≥льки ≥нших писемних св≥дчень немаЇ, то будь-¤ка спроба досл≥дити давньоруськ≥ методи проектуванн¤ не може об≥йтись без певноњ ≥нтерпретац≥њ цих л≥тописних даних. –езультати останн≥х досл≥джень цього питанн¤ викладено в низц≥ ірунтовних статей ћиколи ’олостенка саме на прикладах ћихайл≥вського й ”спенського собор≥в (2), ¤к≥ досл≥дник вважав дуже под≥бними своЇю арх≥тектурою ≥, очевидно, витворами одн≥Їњ буд≥вельноњ школи.

“еодол≥тний обм≥р решток в≥дкритого розкопами 1994 - 1996 рок≥в ћихайл≥вського собору та поточненн¤ його вертикальних розм≥р≥в дало п≥дставу знову звернутись до досл≥дженн¤ давньоруських метод≥в проектуванн¤.

“ут ми не торкатимемос¤ ≥стор≥њ вивченн¤ цих метод≥в, бо про них ≥детьс¤ в прац¤х  .јфанасьЇва й ≤.“евельова (3). «азначимо т≥льки, що в ц≥й справ≥ окреслилис¤ два принципово р≥зн≥ п≥дходи.

¬≥дпов≥дно до першого з них, найповн≥ше викладеного  .јфанасьЇвим (4), розм≥ри споруд визначали за допомогою геометричних побудов пр¤мо на буд≥вельному майданчику. –езультати таких побудов можуть бути математично виражен≥ лише ≥ррац≥ональними числами, що виключало застосуванн¤ в той час будь-¤ких обрахунк≥в. “акий погл¤д грунтовно скритикував ≤.“евельов (5).

≤нший п≥дх≥д, що його сформулював Ѕ.–ибаков6 ≥ розвинув ≤.Ўевельов, пол¤гаЇ в тому, що давн≥ буд≥внич≥ використовували ; модуль або систему модул≥в, завд¤ки чому обраховували проектн≥ розм≥ри. ÷¤ г≥потеза не д≥стала нараз≥ обгрунтованих заперечень.

”с≥ досл≥дники ”спенського собору, досл≥вно розум≥ючи л≥тописн≥ дан≥ про вид≥нн¤ образу собору Ўимоной, намагалис¤ визначити довжину м≥рила - золотого по¤са ≥ знайти в собор≥ сп≥вв≥дношенн¤ ширини, довжини й висоти, що дор≥внювало б 20:30:50.

 .јфанасьЇв, проанал≥зувавши обм≥рн≥ кресленики собору, виконан≥ ≤.ћорг≥левським перед в≥йною, з великою точн≥стю визначив, що план споруди побудовано за допомогою римських фут≥в (29,6 см), а по¤с Ўимона дор≥внював чотирьом футам (118,4 см). ¬одночас в≥н застер≥гав, що правильн≥сть цього висновку ц≥лком залежить в≥д точност≥ обм≥рних кресленик≥в, перев≥рити ¤к≥ тод≥ (в 1961 р.) було неможливо (7).

÷е застереженн¤ було ц≥лком слушне  оли ћ.’олостенко, вивчаючи руњни споруди в 1962-1963 роках, зробив новий обм≥р, ви¤вилос¤, що сторона п≥дбанного квадрата, ¤ка, за ≤.ћорг≥левським, дор≥внювала 7,95 м, насправд≥ була 8,62 - 8,64 м. Ќа основ≥ анал≥зу нового обм≥ру ћ.’олостенко д≥йшов висновку, що вих≥дне м≥рило при розплавуванн≥ собору, тобто розм≥р по¤са Ўимона, дор≥внювало половин≥ "косоњ сажен≥" (216:2=108 см) (8). ѕ≥дставою дл¤ такого висновку стало те, що внутр≥шн≥ розм≥ри {плану дор≥внювали 10x15 сажен≥в. јлењ оск≥льки в л≥топис≥ однозначно йшлос¤ про зовн≥шн≥ розм≥ри, така "нат¤жка" була дещо вимушеною. ѕроте точний обм≥р не давав ≥нших п≥дстав використати красиве сп≥вв≥дношенн¤ 20:30.

 ультове призначенн¤ золотого по¤са Ўимона, що символ≥зуЇ чистоту помисл≥в ¤к один ≥з основних принцип≥в Ќового «апов≥ту, дуже докладно розгл¤нув ћ.ћур'¤нов9. ¬≥н висунув також гадку, що число 4, ¤ке символ≥зуЇ к≥льк≥сть канон≥зованих ™вангел≥й, конче маЇ д≥стати в≥дображенн¤ в розм≥р≥ по¤са Ўимона. “ому досл≥дник схил¤Їтьс¤ до г≥потези  .јфанасьЇва (4 римськ≥ фути), не знаход¤чи в запропонован≥й ћ.’олостенком половин≥ косоњ сажен≥ необх≥дноњ, на його думку, символ≥ки. ƒо вивченн¤ обм≥ру плану ”спенського собору ¤к до методу досл≥дженн¤ питанн¤ ћ.ћур'¤нов не вдававс¤. Ќ≥хто з досл≥дник≥в не прокоментував ≥ л≥тописну висоту собору - "...стены съ врехомъ 50", що становить 50:30 довжини, тобто с¤гаЇ до 60 м ≥ дл¤ давньоруськоњ споруди дещо завелика.

ѕеред тим ¤к повернутись до розгл¤ду давн≥х метод≥в проектуванн¤, зупин≥мось ще на двох дуже важливих питанн¤х - м≥н≥мально потр≥бному склад≥ "проекту" й буд≥вельн≥й точност≥ його вт≥ленн¤.

ƒосл≥дники давньоњ арх≥тектури, прид≥л¤ючи увагу здеб≥льшого арх≥тектурно-декоративним (пропорц≥¤м, оздобленню) й суто технолог≥чним (розчинов≥, цегл≥) ¤кост¤м споруди, забувають про велик≥ складнощ≥ (нав≥ть дл¤ сучасних метод≥в обрахунку) проектуванн¤ склеп≥нчастих споруд ≥ особисту в≥дпов≥дальн≥сть буд≥вничого за м≥цн≥сть буд≥вл≥. «азначимо, що так≥ суто зовн≥шн≥ риси споруд, ¤к розм≥щенн¤ меандрових та аркатурних смуг, форма лопаток ≥ декоративних н≥ш, по-перше, зовс≥м не впливають на м≥цн≥сть споруд, а по-друге, не можуть становити профес≥йноњ таЇмниц≥, бо легко п≥ддаютьс¤ коп≥юванню.

ќтже, м≥н≥мальн≥ практичн≥ завданн¤ "проекту" ’≤-’ѕ стор≥ч пол¤гають у наданн≥ в≥домостей, потр≥бних дл¤ буд≥вництва техн≥кою "opus-mixtum" споруди, перекритоњ коробовими склеп≥нн¤ми ≥ сферичною банею на п≥дбаннику, що спираютьс¤ на пр¤мокутну с≥тку хрещатих у план≥ опор. ўоб звести таку споруду, потр≥бно визначити товщину ст≥н та стовп≥в (1), розм≥ри прогон≥в склеп≥нь (2) та висоту њхн≥х п'¤т (3) так, щоб тримний момент маси ст≥н переважав зусилл¤ розпору склеп≥нь ≥ забезпечував певний запас м≥цност≥. —аме визначенн¤ цих трьох вид≥в розм≥р≥в ≥ Ї головним, потр≥бним дл¤ створенн¤ проекту знанн¤м, бо помилка тут призводить до руйнуванн¤ споруди. ” тогочасних писемних джерелах про це не згадуЇтьс¤. ќчевидно, так≥ знанн¤ передавалис¤ лише в≥д майстра до учн¤ й були профес≥йною таЇмницею. ≤ншу ≥нформац≥ю, зокрема стосовно оздобленн¤, що не впливаЇ на м≥цн≥сть, закладати в проект не потр≥бно. ÷≥ моменти можна запозичити з ≥ншоњ споруди (повторне застосуванн¤ проекту), визначити на м≥сц≥ (за авторського нагл¤ду), у них можна ≥нод≥ й помилитись, але споруда з правильним сп≥вв≥дношенн¤м конструктивних параметр≥в (1,2, 3) сто¤тиме м≥цно.

ќтже давн≥й буд≥вничий, перш н≥ж зводити склеп≥нчасту споруду, мусив розробити певн≥ характеристики њњ форми, оперуючи такими параметрами, ¤к товщина ст≥н, розм≥ри прогон≥в та висота п'¤т склеп≥нь. ƒл¤ цього в≥н мав дещо знати про сп≥вв≥дношенн¤ њх, ¤к≥ б забезпечили м≥цн≥сть споруди, й скласти проект.

¬ у¤в≥ буд≥вничого або на немасштабному начерку (можливо "вавилон≥", зробленому, скаж≥мо, на вогк≥й пл≥нф≥) проект мав безперечно ≥деальну, тобто геометричне правильну форму. “ому сл≥д зупинитись на питанн≥ буд≥вельноњ точност≥ в ’≤-’ѕ стор≥чч¤: Ќаск≥льки розм≥ри, задан≥ автором, в≥дпов≥дали тим, що њх мала збудована споруда. Ќа приклад≥ р≥зниц≥ в розм≥рах тих елемент≥в, ¤к≥ повинн≥ бути однаков≥, бачимо, що похибка в 10 -15 см ≥ в≥дхиленн¤ в≥д пр¤мого кута на 1-3 градуси - р≥ч ц≥лком нормальн≥ Ќер≥дко трапл¤ютьс¤ й набагато б≥льш≥ похибки. ўо ж до похибки, ¤коњ, можлив≥ припустивс¤ сам буд≥вничий, винос¤чи проектн≥ розм≥ри в натуру, ми в багатьох випадках н≥¤к не можемо њњ ви¤вити.

«важаючи на це, маЇмо поставити п≥д сумн≥в ус≥ досл≥дженн¤ метод≥в побудови, автори ¤ких д≥стали зб≥г теоретично обрахованих розм≥р≥в з натурними з точн≥стю, що перевищуЇ загальну буд≥вельну точн≥сть давньо-руськоњ доби ≥ конкретноњ споруди. ƒл¤ вивченн¤ метод≥в проектуванн¤ Ї сенс пре анал≥зувати авторський задум (проект), а н зовс≥м випадков≥ буд≥вельн≥ похибки, ¤к лише заважають досл≥дженню.

“а поверн≥мос¤ до анал≥зу метод≥в визначенн¤ основних розм≥р≥в цих споруд. √адаЇмо, споруди були побудован≥ за допомога модул¤, що дор≥внював товщин≥ ст≥н. …ому приблизно кратн≥ прогони склеп≥нь ≥ верти  альн≥ розм≥ри. Ќа кресленику ц≥ побудов≥ зручн≥ше розгл¤дати у вигл¤д≥ ланцюжк≥в поздовжн≥х ≥ поперечних розм≥р≥в, що зображуютьс¤ граф≥чно у вигл¤д≥ с≥тки з розм≥ром чарунки в 1 модуль. “реба наголосити що ймов≥рн≥сть випадкового зб≥гу розм≥ри споруд з ц≥лим числом модул≥в за умов≥ звичайноњ похибки - дуже мала ≥ њњ можн≥ обрахувати, вдавшись до теор≥њ ймов≥рностей (10).

ћодуль, за допомогою ¤кого побудован≥ плани ћихайл≥вського й ”спенського собор≥в, коливаЇтьс¤ в межах 121-124 см, що в≥дпов≥даЇ чотирьом грецьким футам. «азначимо, що точн≥сть розм≥ру грецького фута, ¤к, напевне, й ≥нших тогочасних м≥р, не була високою. «а ≈.Ў≥льбахом (11), коливанн¤ розм≥р≥в грецького фута (30,3-31,6 см) ц≥лком в≥дпов≥дають коливанн¤м розм≥ру модул¤ (30,3x4=121,2; 31,6x4=126,4). як бачимо, модульна с≥тка не ц≥лком зб≥гаЇтьс¤ ≤ абрисом споруди, ви¤вленим точними обм≥рами. ÷е характерно дл¤ загальноњ буд≥вельноњ точност≥ споруд ’≤-’ѕ стор≥ч.

1	2

Ќазва: ƒавньоруськ≥ методи проектуванн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2004-12-27 (1381 прочитано)