≈коном≥ка п≥дприЇмства > ћатер≥альн≥ та нематер≥альн≥ активи. ¬иробнич≥ фонди п≥дприЇмства

” с≥льському господарств≥ робоча та продуктивна худоба, довгор≥чн≥ насадженн¤ виокремлюютьс¤ у самост≥йн≥ види основних фонд≥в, в ≥нших галуз¤х виробничоњ сфери в≥днос¤тьс¤ до виду в≥дтворювальних процес≥в слугують пост≥йн≥ обл≥к ступен¤ спрацюванн¤ (стар≥нн¤) та амортизац≥¤ основних фонд≥в.

—працюванн¤ ≥ стар≥нн¤. ќсновн≥ фонди прот¤гом свого тривалого функц≥онуванн¤ зазнають ф≥зичного (матер≥ального) ≥ економ≥чного спрацюванн¤, а також техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤.

ѕ≥д ф≥зичним (матер≥альним) спрацюванн¤м основних виробничих фонд≥в розум≥ють ¤вище втрачанн¤ ними своњх перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних ¤костей, тобто споживноњ вартост≥, що призводить до поступового зменшенн¤ њх реальноњ вартост≥ Ч економ≥чного спрацюванн¤. Ќа швидк≥сть ≥ розм≥ри ф≥зичного спрацюванн¤ основних фонд≥в впливають њх над≥йн≥сть та довгов≥чн≥сть, р≥вень екстенсивного ≥ ≥нтенсивного використанн¤, особливост≥ технолог≥чних процес≥в, ¤к≥сть техн≥чного догл¤ду ≥ ремонтного обслуговуванн¤, квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в та ≥нш≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ фактори.

‘≥зичне спрацюванн¤ будь-¤кого знар¤дд¤ прац≥ (машини, устаткуванн¤) можна под≥лити умовно на дв≥ частини- одну його частину пер≥одично усувають шл¤хом проведенн¤ ремонт≥в, а другу таким чином усунути неможливо. « часом воно поступово накопичуЇтьс¤ ≥ зумовлюЇ такий техн≥чний стан того або ≥ншого засобу прац≥, коли подальше використанн¤ його у виробництв≥ стаЇ неможливим, тобто настаЇ момент повного ф≥зичного спрацюванн¤, ¤ке вимагаЇ зам≥ни такого знар¤дд¤ прац≥ новим екземпл¤ром аналог≥чного призначенн¤. ” зв'¤зку з цим виокремлюють усувне (тимчасове) та неусувне (пост≥йно нагромаджуване) ф≥зичне спрацюванн¤ основних фонд≥в.

—туп≥нь ф≥зичного спрацюванн¤ окремоњ одиниц≥ засоб≥в прац≥ можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком њњ експлуатац≥њ (шл¤хом з≥ставленн¤ фактичноњ ≥ нормативноњ величин з урахуванн¤м л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥);

2) за даними обстеженн¤ техн≥чного стану в≥дносноњ величини економ≥чного спрацюванн¤, тобто в≥дношенн¤ њх вартост≥, перенесеноњ на варт≥сть виготовлюваноњ продукц≥њ, до загальноњ балансовоњ вартост≥.

“ехн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤ основних фонд≥в Ч це процес знец≥ненн¤ д≥ючих засоб≥в прац≥ до настанн¤ повного ф≥зичного спрацюванн¤ п≥д впливом науково-техн≥чного прогресу. ¬оно характеризуЇтьс¤ втрачанн¤м засобами прац≥ своЇњ споживноњ вартост≥ внасл≥док удосконаленн¤ застосовуваних та створенн¤ нових засоб≥в виробництва, впровадженн¤ принципово новоњ технолог≥њ, стар≥нн¤ вироблюваноњ продукц≥њ. —тар≥нн¤ властиве перш за все знар¤дд¤м прац≥ та транспортним засобам, зв'¤зане з реальними економ≥чними збитками дл¤ п≥дприЇмств, що експлуатують застар≥лу техн≥ку.

—туп≥нь техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ того чи ≥ншого засобу прац≥ можна визначити за допомогою коеф≥ц≥Їнта (в≥дносного показника)  тес розраховуваного за формулою

де b0, ¬1 Ч повна варт≥сть (ц≥на) застосовуваного ≥ нового засобу прац≥; ѕо, ѕ1 Ч в≥дпов≥дно продуктивн≥сть тих же засоб≥в прац≥ або витрати на њх експлуатац≥йне обслуговуванн¤ (≥нший пр≥оритетний техн≥ко-експлуатац≥йний показник). ѕро загальний р≥вень техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ може дати певне у¤вленн¤ також питома вага знар¤дь прац≥, що експлуатуютьс¤ понад 10, 15 або 20 рок≥в.

‘≥зичне спрацюванн¤ та техн≥ко-економ≥чне стар≥нн¤ д≥ючих знар¤дь прац≥ можна усунути частково або повн≥стю, застосовуючи р≥зн≥ форми в≥дтворенн¤. ћ≥ж окремими видами спрацюванн¤ ≥ стар≥нн¤ засоб≥в прац≥ та формами њх в≥дшкодуванн¤ ≥снуЇ певний взаЇмозв'¤зок

јмортизац≥¤ та методи нарахуванн¤.

јмортизац≥¤. Ѕезперервний процес виробництва вимагаЇ пост≥йного в≥дтворенн¤ ф≥зично спрацьованих ≥ техн≥чно застар≥лих основних фонд≥в. Ќеобх≥дною умовою в≥дновленн¤ засоб≥в прац≥ у натур≥ Ї њх в≥дшкодуванн¤ у варт≥сн≥й форм≥, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ через амортизац≥ю. јмортизац≥¤ основних фонд≥в Ч це процес перенесенн¤ авансовоњ ран≥ше вартост≥ ус≥х вид≥в засоб≥в прац≥ на варт≥сть виготовлюваноњ продукц≥њ з метою њњ повного в≥дшкодуванн¤.

ƒл¤ в≥дшкодуванн¤ вартост≥ зношеноњ частини основних фонд≥в кожне п≥дприЇмство справл¤Ї амортизац≥йн≥ в≥драхунки, тобто певних сум грошей в≥дпов≥дно до розм≥р≥в ф≥зичного спрацюванн¤ ≥ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤. ÷≥ в≥драхуванн¤ включають до соб≥вартост≥ продукц≥њ, реал≥зують при продажу товар≥в, а пот≥м накопичують у спец≥альному амортизац≥йному фонд≥, що слугуЇ в≥дновленню основних фонд≥в.

јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ справл¤ють за певними нормами, ¤к≥ характеризують щор≥чний розм≥р в≥драхувань у в≥дсотках до балансовоњ вартост≥ основних фонд≥в. –озрахунки норм амортизац≥йних в≥драхувань на повне в≥дновленн¤ (реновац≥ю) основних фонд≥в зд≥йснюют≥ь централ≥зовано за формулою

де ‘ Ч балансова (перв≥сна чи в≥дновна) варт≥сть основних фонд≥в; Ћ Ч л≥кв≥дац≥йна варт≥сть основних фонд≥в; јп Ч амортизац≥йний пер≥од (нормативний строк функц≥онуванн¤) основних фонд≥в.

–ис. 5.3. ¬иде ф≥зичного спрацюванн¤ ≥ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ засоб≥в прац≥ та форми њх усуненн¤.

ѕри встановленн≥ норм амортизац≥йних в≥драхувань сл≥д виходити з економ≥чно доц≥льних середн≥х строк≥в функц≥онуванн¤ засоб≥в прац≥, необх≥дност≥ забезпеченн¤ повного в≥дшкодуванн¤ вартост≥ основних фонд≥в ≥ врахуванн¤ техн≥ко-економ≥чного њх стар≥нн¤.

ѕри цьому найб≥льш складним Ї правильне визначенн¤ тривалост≥ амортизац≥йного пер≥оду (доц≥льного строку використанн¤) конкретних вид≥в засоб≥в прац≥. «вичайно його встановлюють з урахуванн¤м багатьох впливаючих фактор≥в, зокрема загальноњ ф≥зичноњ довгов≥чност≥ ≥ економ≥чност≥ кап≥тального ремонту засоб≥в прац≥, умов њх експлуатац≥њ, строк≥в настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤, можливих темп≥в оновленн¤, доц≥льност≥ застосуванн¤ методу прискореноњ амортизац≥њ тощо.

¬ м≥ру розвитку техн≥ки, удосконаленн¤ технолог≥њ ≥ орган≥зац≥њ виробництва зм≥нюютьс¤ тривал≥сть та характер використанн¤ окремих вид≥в основних фонд≥в, виникаЇ об'Їктивна необх≥дн≥сть скороченн¤ нормативних строк≥в њх функц≥онуванн¤. ” зв'¤зку з цим норми амортизац≥йних в≥драхувань пер≥одично перегл¤дають, уточнюють. ћожлив≥ розробка ≥ запровадженн¤ нових норм амортизац≥йних в≥драхувань або ж лише коеф≥ц≥Їнт≥в зм≥ни (зб≥льшенн¤, зменшенн¤) д≥ючих норм.

«абезпеченн¤ нормального в≥дтворенн¤ основних фонд≥в вимагаЇ правильного нарахуванн¤ амортизац≥њ за встановленими нормами. ўор≥чну суму амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю основних фонд≥в обчислюють шл¤хом множенн¤ середньор≥чноњ вартост≥ њх на в≥дпов≥дн≥ норми амортизац≥њ ≥ поправочн≥ коеф≥ц≥Їнти до них, що враховують конкретн≥ умови експлуатац≥њ окремих вид≥в ¤асоб≥в прац≥. —ередньор≥чна варт≥сть кожного виду основних фонд≥в визначаЇтьс¤ шл¤хом додаванн¤ до вартост≥ на початок розрахункового року р≥зниц≥ м≥ж середньор≥чними величинами введенн¤ в д≥ю нових ≥ вибутт¤ д≥ючих елемент≥в засоб≥в прац≥. —ередньор≥чне введенн¤ (вибутт¤) визначають за результатом перемноженн¤ абсолютного його розм≥ру ≥ коеф≥ц≥Їнта функц≥онуванн¤ прот¤гом розрахункового року засоб≥в прац≥, що будуть введен≥ в д≥ю ≥ вибудуть, тобто в≥дношенн¤ к≥лькост≥ м≥с¤ц≥в експлуатац≥њ до числа 12.

¬ промисловост≥ та ≥нших галуз¤х народного господарства ≥снуЇ певний пор¤док нарахуванн¤ амортизац≥њ, ¤кого сл≥д дотримуватись на вс≥х п≥дприЇмствах. јмортизац≥њ п≥дл¤гають ус≥ основн≥ виробнич≥ фонди, за вин¤тком законсервованих елемент≥в засоб≥в прац≥. јмортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ на реновац≥ю основних фонд≥в повинн≥ справл¤тись впродовж часу, достатнього дл¤ в≥дшкодуванн¤ повноњ њх вартост≥ (з урахуванн¤м л≥кв≥дац≥йноњ вартост≥). « огл¤ду на це ≥снуючу на п≥дприЇмствах практику нарахуванн¤ амортизац≥њ прот¤гом фактичного строку експлуатац≥њ основних фонд≥в треба вважати економ≥чно не виправданою.

—троки експлуатац≥њ. ≈фективн≥сть р≥дтворювальних процес≥в певною м≥рою залежить в≥д строк≥в експлуатац≥њ перш за все активноњ частини основних фонд≥в, тобто пер≥оду функц≥онуванн¤ у виробництв≥ в≥дпов≥дно до њх перв≥сного технолог≥чного призначенн¤. ѕри цьому ¤к скороченн¤, так ≥ зб≥льшенн¤ пер≥оду експлуатац≥њ по-р≥зному впливають на ефективн≥сть в≥дтворенн¤ ≥ використанн¤ знар¤дь прац≥.

—короченн¤ строк≥в експлуатац≥њ машин ≥ устаткуванн¤, з одного боку, уможливлюЇ прискоренн¤ њх оновленн¤, зменшенн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤ знар¤дь прац≥, п≥двищенн¤ техн≥чного р≥вн¤ п≥дприЇмств, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, зниженн¤ ремонтно-експлуатац≥йних витрат, а з ≥ншого, Ч обумовлюЇ зб≥льшенн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ за рахунок амортизац≥йних сум, вимагаЇ б≥льших за обс¤гом ≥нвестиц≥йних ресурс≥в дл¤ нарощуванн¤ виробничих потужностей машинобудуванн¤.

ѕодовженн¤ пер≥оду функц≥онуванн¤ машин ≥ устаткуванн¤ дозвол¤Ї зменшити обс¤г щор≥чноњ зам≥ни спрацьованих засоб≥в прац≥ ≥ за рахунок цього направл¤ти б≥льше ресурс≥в дл¤ розширеного њх в≥дтворенн¤, але викликаЇ зниженн¤ сукупноњ продуктивност≥ д≥ючих знар¤дь прац≥, значне зб≥льшенн¤ видатк≥в на њх утриманн¤ та експлуатац≥ю.

—аме тому строки експлуатац≥њ машин ≥ устаткуванн¤ повинн≥ бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменш≥ витрати сусп≥льноњ прац≥ на њх виготовленн¤ ≥ використанн¤ у виробничому про тес≥ прот¤гом всього пер≥оду функц≥онуванн¤. Ќайб≥льш поширеною Ї методика визначенн¤ оптимальних строк≥в експлуатац≥њ виробничого устаткуванн¤ за м≥н≥мальною величиною так званих питомих витрат сусп≥льноњ прац≥ на одиницю корисного ефекту (наприклад сумарноњ продуктивност≥ устаткуванн¤ при р≥зних строках його функц≥онуванн¤). ѕроте результати спец≥альних осл≥джень св≥дчать, що найб≥льш ≥стотний вплив на економ≥чно доц≥льний строк експлуатац≥њ справл¤ють щор≥чн≥ амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤ та середньор≥чн≥ ремонтн≥ витрати. ÷е уможливлюЇ практичне застосуванн¤ прост≥шого ≥ наочн≥шого методу оптим≥зац≥њ строк≥в експлуатац≥њ Ч шл¤хом м≥н≥м≥зац≥њ сумарноњ величини цлх економ≥чних показник≥в з використанн¤м граф≥чного способу .

3. –емонт, модерн≥зац≥¤ ≥ зам≥на д≥ючих засоб≥в прац≥.

ќкрем≥ види засоб≥в прац≥ складаютьс¤ з великоњ к≥лькост≥ конструктивних елемент≥в (деталей, вузл≥в тощо), ¤к≥ виготовлен≥ з р≥зних за м≥цн≥стю матер≥ал≥в, виконують р≥зн≥ технолог≥чн≥ функц≥њ, мають неоднакове експлуатац≥йне навантаженн¤ ≥ внасл≥док цього спрацьовуютьс¤ нер≥вном≥рно. . «в≥дси виникаЇ необх≥дн≥сть зам≥ни або в≥дновленн¤ спрацьованих конструктивних елемент≥в устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в засоб≥в прац≥ ще задовго до того моменту, коли кожний з цих об'Їкт≥в в ц≥лому стаЇ непридатним дл¤ подальшого використанн¤ у виробничому процес≥. “аке часткове в≥дновленн¤ засоб≥в прац≥ зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом пер≥одичного проведенн¤ в≥дпов≥дних ремонт≥в. ќтже суть ремонту зводитьс¤ до усуненн¤ тимчасового ф≥зичного спрацюванн¤ конструктивних елемент≥в у натуральн≥й форм≥ та забезпеченн¤ таким чином пост≥йноњ д≥Їздатност≥ засоб≥в прац≥ впродовж усього пер≥оду њх експлуатац≥њ.

Ќа п≥дприЇмствах р≥зних галузей народного господарства застосовують типов≥ системи техн≥чного обслуговуванн¤ ≥ ремонту устаткуванн¤ та ≥нших засоб≥в прац≥, що передбачають пер≥одичне проведенн¤ необх≥дних проф≥лактично-техн≥чних операц≥й, поточних ≥ кап≥тальних ремонт≥в. ѕризначенн¤ поточного ремонту Ч збереженн¤ засоб≥в прац≥ у придатному дл¤ продуктивного використанн¤ стан≥ шл¤хом проведенн¤ регул¤рних ремонтно-проф≥лактичних операц≥й з метою усуненн¤ др≥бних неполадок ≥ попередженн¤ прогресуючого ф≥зичного спрацюванн¤. ћета кап≥тального ремонту пол¤гаЇ у в≥дшкодуванн≥ нормального ф≥зичного спрацюванн¤ конструктивних елемент≥в засоб≥в прац≥ та максимально можливому в≥дновленн≥ перв≥сних техн≥ко-експлуатац≥йних њх параметр≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д поточного ремонту в≥н Ї найб≥льш складним за обс¤гом виконуваних роб≥т ≥ проводитьс¤ звичайно через тривал≥ пром≥жки часу (один раз на дек≥лька рок≥в). ќсобливим видом найб≥льш складних ремонтних роб≥т Ї так званий в≥дновний ремонт, необх≥дн≥сть у проведенн≥ котрого виникаЇ внасл≥док стих≥йного лиха (пожеж≥, повен≥, землетрусу).

¬итрати на поточний ремонт Ї пост≥йними ≥ пор≥вн¤но р≥вном≥рними впродовж експлуатац≥йного пер≥оду засоб≥в прац≥, тому в≥днос¤тьс¤ на соб≥варт≥сть продукц≥њ (наданих послуг) п≥сл¤ њх зд≥йсненн¤. ѕроведенн¤ кап≥тального ремонту вимагаЇ пор≥вн¤но великих одночасних витрат, що унеможливлюЇ њх включенн¤ до соб≥вартост≥ продукц≥њ таким же чином, ¤к ≥ витрат на поточний ремонт; ц≥ витрати заздалег≥дь формують ≥ в≥днос¤ть на соб≥варт≥сть продукц≥њ р≥вном≥рно прот¤гом ремонтного циклу, тобто пер≥оду м≥ж двома сум≥жними кап≥тальними ремонтами. ¬≥дновний же ремонт ф≥нансують за рахунок державного страхового (резервного) фонду ≥ за характером та обс¤гом виконуваних роб≥т в≥днос¤ть до сфери кап≥тального буд≥вництва.

¬ сучасних умовах господарюванн¤ ≥ формуванн¤ ринковоњ економ≥ки важливого значенн¤ набуваЇ економ≥чна оц≥нка доц≥льност≥ витрат на кап≥тальний ремонт виробничого устаткуванн¤. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що на п≥дприЇмствах д≥юче устаткуванн¤ прот¤гом фактичного строку експлуатац≥њ кап≥тально ремонтують дек≥лька раз≥в. “а ¤кщо проведенн¤ першого кап≥тального ремонту у б≥льшост≥ випадк≥в економ≥чно виг≥дн≥ше придбанн¤ новоњ машини (зд≥йснюЇтьс¤ звичайно до настанн¤ техн≥ко-економ≥чного стар≥нн¤, а фактичн≥ витрати на нього не перевищують 35-40% балансовоњ вартост≥), то наступн≥ кап≥тальн≥ ремонти коштують часто дорожче, н≥ж нове устаткуванн¤ аналог≥чного призначенн¤.

ƒл¤ економ≥чноњ оц≥нки ефективност≥ витрат- на кап≥тальний ремонт пор≥внюють два альтернативних вар≥анти: перший Ч кап≥тальний ремонт ф≥зично спрацьованоњ машини ≥ продовженн¤ строку њњ експлуатац≥њ на один ремонтний цикл; другий Ч зам≥на машини, що потребуЇ кап≥тального ремонту, на нову. ѕо кожному вар≥анту визначають загальну величину витрат ≥ втрат. ƒл¤ першого вар≥анту це будуть витрати на оч≥куваний ремонт Ri ≥ перевищенн¤ експлуатац≥йних видатк≥в по кап≥тально в≥дремонтован≥й машин≥ над поточними витратами по нов≥й машин≥ Se, а дл¤ другого, Ч варт≥сть придбанн¤ (ц≥на) та встановленн¤ новоњ машини  н ≥ втрати в≥д недоамортизац≥≥ д≥ючоњ машини Sa.  р≥м того, повинн≥ бути врахован≥ в≥дм≥нност≥ у продуктивност≥ ≥ тривалост≥ ремонтного циклу кап≥тально в≥дремонтованоњ та новоњ машини.

” загальному вигл¤д≥ умова ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт машини можна виразити нер≥вн≥стю:

(5-1)

де α ~ коеф≥ц≥Їнт, що характеризуЇ сп≥вв≥дношенн¤ продуктивност≥ д≥ючоњ та новоњ машини;

β Ч коеф≥ц≥Їнт, що в≥дображаЇ сп≥вв≥дношенн¤ тривалост≥ ремонтного циклу в≥дпов≥дно тих же машин.

ƒл¤ практичного застосуванн¤ нер≥вн≥сть (5.1) доц≥льн≥ше перетворити у вираз, що характеризуЇ ступ≥нь ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт машини:

(5.2.)

де ерЧ коеф≥ц≥Їнт ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт д≥ючоњ машини.

–озрахунков≥ коеф≥ц≥Їнти ™р можуть набувати плюсового, м≥нусового або нульового значенн¤. ѕри вс≥х плюсових значенн¤х коеф≥ц≥Їнта ™р кап≥тальний ремонт сл≥д вважати економ≥чно виправданим, при м≥нусових Ч п≥двищенн¤ техн≥ко-експлуатац≥йних параметр≥в до р≥вн¤ сучасних вимог виробництва.

ѕри пор≥вн¤но невеликих витратах ≥ за в≥дносно короткий строк модерн≥зац≥¤ може забезпечити оновленн¤ устаткуванн¤ на новому техн≥чному р≥вн≥, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, нарощуванн¤ виробничих потужностей ≥ зб≥льшенн¤ випуску продукц≥њ, економ≥ю ≥нвестиц≥йних ресурс≥в. ƒосв≥д багатьох п≥дприЇмств ”крањни показуЇ, що проведенн¤ комплексноњ модерн≥зац≥њ багатьох вид≥в виробничого устаткуванн¤ зб≥льшуЇ њх продуктивн≥сть на 30-50%, а пов'¤зан≥ з нею витрати не перевищують половини вартост≥ нових техн≥чних конструкц≥й аналог≥чного призначенн¤. ≈коном≥чно доц≥льн≥ше зд≥йснювати ¤к загальнотехн≥чну, так ≥ технолог≥чну (ц≥льову) модерн≥зац≥ю устаткуванн¤ п≥д час проведенн¤ його кап≥тального ремонту.

ћетод визначенн¤ ефективност≥ витрат на модерн≥зац≥ю такий же, ¤к ≥ витрат на проведенн¤ кап≥тального ремонту. ƒл¤ цього можна користуватис¤ формулою (5.2), поставивши у њњ чисельнику витрати на модерн≥зац≥ю зам≥сть видатк≥в на кап≥тальний ремонт в≥дпов≥дного устаткуванн¤.  оеф≥ц≥Їнт ефективност≥ витрат на кап≥тальний ремонт ≥ модерн≥зац≥ю, зд≥йснюваних одночасно,

(5.3.)

де ћ Ч витрати на модерн≥зац≥ю. ѕри цьому величини α, β Se (5.3.), треба визначати за даними модерн≥зованоњ та новоњ машини.

¬ажливим елементом процесу в≥дтворенн¤ основних фонд≥в Ї зам≥на ф≥зично спрацьованих ≥ теха≥тао застар≥лих засоб≥в прац≥. ¬изначенн¤ необх≥дного (економ≥чно рац≥онального) щор≥чного обс¤гу зам≥ни засоб≥в прац≥ передбачаЇ: 1) встановленн¤ ошимальних строк≥в експлуатац≥њ в≥дпов≥дних њх вид≥в (груп); 2) розрахунки такого щор≥чного обс¤гу зам≥ни, ¤кий може забезпечити дотриманн¤ оптимальних строк≥в функц≥онуванн¤ устаткуванн¤ та ≥нших вид≥в основних фонд≥в, ≥ ≥рй простому в≥дтворенн≥ засоб≥в прац≥ розм≥р њх зм≥ни (вибутт¤) практично повинен дор≥внювати норм≥ амортизац≥йних в≥драхувань на реновац≥ю, а при розширеному в≥дтворенн≥ Ч залежить не лише в≥д нормального строку експлуатац≥њ (норми амортизац≥њ), але й темп≥в щор≥чного зб≥льшенн¤ обс¤гу основних фонд≥в.

Ќа п≥дприЇмствах б≥льшост≥ галузей народного господарства ”крањни темпи оновленн¤ основних фонд≥в ≥ особливо активноњ њх частини шл¤хом зам≥ни не забезпечуЇ оптимальних строк≥в експлуатац≥њ. ¬продовж останн≥х рок≥в коеф≥ц≥Їнт зам≥ни, наприклад, металообробного устаткуванн¤ коливавс¤ в межах 2-3% загального його парку. “ому ≥стотне прискоренн¤ темп≥в оновленн¤ парку виробничого устаткуванн¤ на б≥льшост≥ п≥дприЇмств ус≥х галузей народного господарства залишаЇтьс¤ нагальним завданн¤м.

–озширене в≥дтворенн¤ основних фонд≥в

Ќагромадженн¤ ≥ оновленн¤ основних фонд≥в, нарощуванн¤ виробничих потужностей п≥дприЇмств р≥зних галузей народного господарства крањни

зд≥йснюЇтьс¤ в процес≥ техн≥чного переозброЇнн¤, реконструкц≥њ та розширенн¤ д≥ючих або спорудженн¤ нових виробничих об'Їкт≥в (цех≥в, виробництв, п≥дприЇмств в ц≥лому).

“ехн≥чне переозброЇнн¤ д≥ючого п≥дприЇмства означаЇ зд≥йсненн¤ в≥дпов≥дно до плану (програми) його техн≥чного розвитку без розширенн¤ ≥снуючих виробничих площ комплексу заход≥в, що передбачають п≥двищенн¤ до сучасних вимог техн≥чного р≥вн¤ окремих д≥льниць виробництва за рахунок впровадженн¤ новоњ техн≥ки ≥ технолог≥њ, механ≥зац≥њ ≥ автоматизац≥њ виробничих процес≥в, модерн≥зац≥њ та зам≥ни ф≥зично спрацьованого ≥ техн≥чно застар≥лого устаткуванн¤. –еконструкц≥¤ д≥ючого п≥дприЇмства ¤вл¤Ї собою зд≥йснюване за Їдиним проектом повне або часткове переобладнуванн¤ виробництва. «а необх≥дн≥стю можуть бути споруджен≥ нов≥ або розширен≥ ≥снуюч≥ допом≥жн≥ та обслуговуюч≥ об'Їкти. ƒо реконструктивних роб≥т в≥днос¤ть також буд≥вництво нових виробничих об'Їкт≥в зам≥сть тих, подальша експлуатац≥¤ котрих визнана недоц≥льною. ѕ≥д розширенн¤м д≥ючого п≥дприЇмства прийн¤то розум≥ти спорудженн¤ за новим проектом його другоњ та наступних черг, додаткових виробничих комплекс≥в, нових цех≥в або розширенн¤ ≥снуючих, а також допом≥жних та обслуговуючих виробництв, комун≥кац≥й тощо. ƒо нового буд≥вництва (новобудов) в≥днос¤ть спорудженн¤ окремих виробничих об'Їкт≥в або п≥дприЇмств, що проводитьс¤ на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.

“ак≥ форми розширеного в≥дтворенн¤ основних фонд≥в ≥ методи оновленн¤ виробничого потенц≥алу п≥дприЇмств виступають ¤к взаЇмозв'¤зан≥ та доповнююч≥ один одного елементи Їдиного в≥дтворювального процесу. Ќайб≥льш ефективне його зд≥йсненн¤ неможливе без запровадженн¤ до певноњ м≥ри централ≥зованого вир≥шенн¤ окремих зв'¤заних з ним питань та вибору пр≥оритетних форм розширеного в≥дтворенн¤ основних фонд≥в. ѕрактика господарюванн¤ впродовж багатьох рок≥в св≥дчить, що дл¤ переважноњ б≥льшост≥ п≥дприЇмств р≥зних галузей народного господарства ”крањни з огл¤ду на економ≥чну та соц≥альну ефективн≥сть насл≥дк≥в пр≥оритетними формами нарощуванн¤ до необх≥дних розм≥р≥в виробничих потужностей ≥ п≥двищенн¤ техн≥чного р≥вн¤ виробництва Ї техн≥чне переозброЇнн¤ та реконструкц≥¤ д≥ючих виробничих об'Їкт≥в. Ќове буд≥вництво економ≥чно доц≥льне за умови вичерпанн¤ можливостей нарощуванн¤ потужностей на д≥ючих п≥дприЇмствах, а також при орган≥зац≥њ виготовленн¤ принципово нових вид≥в продукц≥њ та наданн¤ в≥дсутн≥х ран≥ше послуг, неможливост≥ п≥дтримувати на належному р≥вн≥ еколог≥чну безпеку виробництва.

≈фективн≥сть в≥дтворюванн¤ та використанн¤ основних виробничих фонд≥в.

ѕоказники в≥дтворюванн¤ та ефективност≥ використанн¤ основних виробничих фонд≥в.

«абезпеченн¤ певних темп≥в розвитку ≥ п≥двищенн¤ ефективност≥ виробництва можливе за умови ≥нтенсиф≥кац≥њ в≥дтворенн¤ та кращого використанн¤ д≥ючих основних фонд≥в ≥ виробничих потужностей п≥дприЇмств. ÷≥ процеси, з одного боку, спри¤ють пост≥йному п≥дтриманню належного техн≥чного р≥вн¤ кожного п≥дприЇмства, а з ≥ншого, Ч дозвол¤ють зб≥льшувати обс¤г виробництва продукц≥њ без додаткових ≥нвестиц≥йних ресурс≥в, знижувати соб≥варт≥сть вироб≥в за рахунок скороченн¤ питомоњ амортизац≥њ та витрат на обслуговуванн¤ виробництва ≥ його управл≥нн¤, п≥двищувати фондов≥ддачу ≥ прибутков≥сть.

ѕоказники ефективност≥. —истема показник≥в, ¤ка всеб≥чно може характеризувати ефективн≥сть основних фонд≥в, охоплюЇ два њх блоки: перший Ч показники

ефективност≥ в≥дтворенн¤ окремих вид≥в ≥ вс≥Їњ сукупност≥ засоб≥в прац≥; другий Ч показники р≥вн¤ використанн¤ в ц≥лому ≥ окремих вид≥в основних фонд≥в (рис.).

Ќеобх≥дн≥сть виокремленн¤ у самост≥йну групу показник≥в в≥дтворенн¤ засоб≥в прац≥, ¤к≥ характеризують процес њх руху, техн≥чний стан та структуру, обумовлена тим, що в≥дтворювальн≥ процеси ≥стотно ≥ безпосередньо впливають на ступ≥нь ефективност≥ використанн¤ застосовуваних у виробництв≥ машин, устаткуванн¤ та ≥нших знар¤дь прац≥.

1	2	3	4

Ќазва: ћатер≥альн≥ та нематер≥альн≥ активи. ¬иробнич≥ фонди п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (3327 прочитано)