≈коном≥ка п≥дприЇмства > Ќорми затрат прац≥

Ќорми затрат прац≥

Ќа п≥дприЇмствах застосовують р≥зн≥ види норм прац≥. Ќайпоширен≥ш≥ з них так≥:

а) норми часу, ¤к≥ визначають к≥льк≥сть робочого часу, потр≥бного дл¤ виготовленн¤ одиниц≥ продукц≥њ або дл¤ виконанн¤ певного обс¤гу роб≥т;

б) норми вироб≥тку, ¤к≥ визначають к≥льк≥сть продукц≥њ або обс¤г роботи, ¤к≥ мають бути виконан≥ за одиницю робочого часу. Ќорми вироб≥тку вим≥рюютьс¤ в натуральних одиниц¤х (штуках, метрах тощо) ≥ виражають необх≥дний результат д≥¤льност≥ прац≥вник≥в;

в) нормоване завданн¤, що визначаЇ необх≥дний асортимент ≥ обс¤г роб≥т, що мають бути виконан≥ одним прац≥вником або групою (бригадою, ланкою) за даний в≥др≥зок часу (зм≥ну, добу, м≥с¤ць). Ќормоване завданн¤, ¤к ≥ норма вироб≥тку, визначаЇ необх≥дний результат д≥¤льност≥ прац≥вник≥в. ѕроте нормоване завданн¤ можна установлювати не т≥льки в натуральних одиниц¤х, а й у нормо-годинах, нормо-гривн¤х;

г) норми обслуговуванн¤, ¤к≥ визначають к≥льк≥сть одиниць устаткуванн¤, робочих м≥сць, квадратних метр≥в площ≥ тощо, ¤к≥ обслуговуютьс¤ одним роб≥тником або бригадою;

д) норми чисельност≥ роб≥тник≥в, за ¤кими встановлюють к≥льк≥сть роб≥тник≥в т≥Їњ чи ≥ншоњ категор≥њ, потр≥бну дл¤ виконанн¤ певного обс¤гу роб≥т;

е) норми керованост≥ (к≥лькост≥ п≥длеглих) визначають к≥льк≥сть прац≥вник≥в, ¤ка маЇ бути безпосередньо п≥дпор¤дкованою одному кер≥вников≥.

Ќорми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованост≥ под≥л¤ютьс¤ на техн≥чно обгрунтован≥ й досл≥дно-статистичн≥.

“ехн≥чно обгрунтован≥ норми прац≥ Ї прогресивн≥шими ≥ в≥дпов≥дають сучасному р≥вню розвитку виробництва, њх розробл¤ють п≥сл¤ ретельного вивченн¤ елемент≥в виробничого процесу, затрат часу з њ урахуванн¤м рац≥онального використанн¤ виробничих можливостей | робочого м≥сц¤ ≥ передових метод≥в прац≥.

“ехн≥чно обгрунтована норма передбачаЇ:

Х роб≥тника-виконавц¤ в≥дпов≥дноњ квал≥ф≥кац≥њ, продуктивн≥сть прац≥ ¤кого маЇ перевищувати середню продуктивн≥сть прац≥ роб≥тник≥в, зайн¤тих на аналог≥чних операц≥¤х, ≥ в≥дпов≥дати сталим дос¤гненн¤м передовик≥в виробництва, а не њхн≥м окремим рекордним дос¤гненн¤м;

Х под≥л технолог≥чного процесу на окрем≥ операц≥њ ≥ посл≥довн≥сть њх виконанн¤ з урахуванн¤м можливостей устаткуванн¤, ¤ке використовуЇтьс¤, масштабу виробництва ≥ техн≥чних вимог, що ставл¤тьс¤ до ¤кост≥ вироб≥в;

Х застосуванн¤ найдосконал≥шого дл¤ певних виробничо-техн≥чних умов технолог≥чного ≥ транспортного оснащенн¤, найвиг≥дн≥ших режим≥в роботи устаткуванн¤;

Х найрац≥ональн≥шу в певних виробничих умовах орган≥зац≥ю робочого м≥сц¤;

Х своЇчасне забезпеченн¤ робочого м≥сц¤ вс≥м потр≥бним;

Х застосуванн¤ найрац≥ональн≥ших способ≥в виконанн¤ трудових прийом≥в ≥ д≥й роб≥тника;

Х найповн≥ше ≥ найдоц≥льн≥ше сум≥щенн¤ в час≥ прац≥ окремих роб≥тник≥в за груповоњ ≥ бригадноњ форм орган≥зац≥њ прац≥;

Х на¤вн≥сть нормальних сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних умов на робочому м≥сц≥.

” норму часу входить т≥льки нормований час. ¬она складаЇтьс¤ з таких елемент≥в:

Ќч = ќѕ + ќЅ + ¬оп + ѕ– + ѕз,

де Ќч ЦЦ техн≥чно обгрунтована норма часу на виготовленн¤ одиниц≥ продукц≥њ;

ќѕ Ч затрати оперативного часу;

ќЅ Ч витрати часу на обслуговуванн¤ робочого м≥сц¤;

¬оп Ч перерви на в≥дпочинок ≥ власн≥ потреби; .

ѕ– ЦЦ регламентован≥ перерви з орган≥зац≥йно-техн≥чних причин;

ѕз Ч витрати п≥дготовчо-завершального часу.

”с≥ складов≥ частини норми часу подаютьс¤ в одному масштаб≥ вим≥рюванн¤ (хвилинах, годинах).

ѕерш≥ елементи утворюють так звану норму штучного часу (1 шт):

Ќ.“шт = ќѕ + ќЅ + ¬оп. + ѕ–.

¬ умовах масового виробництва п≥дготовчо-завершальний час не враховують п≥д час розрахунку норми часу, оск≥льки питома вага ц≥Їњ категор≥њ затрат часу в загальному баланс≥ робочого часу незначна. “ому склад норми часу в масовому виробництв≥ зб≥гаЇтьс¤ з≥ структурою норми штучного часу.

¬ умовах сер≥йного й одиничного виробництва до складу норми часу включають п≥дготовчо-завершальний час у т≥й к≥лькост≥, в ¤к≥й в≥н припадаЇ на кожну одиницю заготовок або деталей певноњ парт≥њ. ” цьому випадку норму часу розраховують за формулою:

Ќ.“шк = “шт +

де Ќ.“шк Ч норма часу;

п Ч к≥льк≥сть вироб≥в у парт≥њ, шт;

“шт Ч норма штучного часу, хв;

“пз Ч норма п≥дготовчо-завершального часу на парт≥ю.

ƒосл≥дно-статистичн≥ норми визначають на основ≥ досв≥ду ≥ статистичних зв≥тних даних. ¬они звичайно бувають заниженими, легко перевиконуютьс¤ нав≥ть за низькоњ продуктивност≥ прац≥, приховують недол≥ки в орган≥зац≥њ прац≥ ≥ виробництва.

÷≥ норми не ви¤вл¤ють виробничих можливостей устаткуванн¤, в≥дбивають вже пройдений етап виробництва.

ќтже, так≥ норми не моб≥л≥зують прац≥вник≥в п≥дприЇмства на рац≥ональне використанн¤ часу, на дос¤гненн¤ високоњ продуктивност≥ прац≥ й пол≥пшенн¤ використанн¤ виробничих ресурс≥в.

¬их≥дними даними дл¤ визначенн¤ величини ≥ р≥вн¤ норми часу Ї нормативи з прац≥, ¤к≥ становл¤ть регламентован≥ величини режим≥в роботи устаткуванн¤, затрат часу на виконанн¤ елемент≥в (або комплекс≥в) виробничого завданн¤, затрат прац≥ на обслуговуванн¤ одиниц≥ устаткуванн¤ (або одного роб≥тника, бригади, д≥льниц≥), потр≥бноњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в дл¤ виконанн¤ одиниц≥ виробничого завданн¤ або виробничоњ операц≥њ. як≥сть норматив≥в прац≥ визначаЇ ≥ ¤к≥сть техн≥чно-обгрунтованих норм.

« розвитком техн≥чного прогресу ≥ вдосконаленн¤м орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥ нормативи треба пер≥одично коригувати. ¬они мають в≥дбивати р≥вень сучасноњ техн≥ки, орган≥зац≥њ виробництва ≥ прац≥, враховувати передов≥ методи прац≥, вплив р≥зних чинник≥в на тривал≥сть виконанн¤ операц≥њ та њњ окремих складових елемент≥в, бути зручними дл¤ користуванн¤ п≥д час розрахунку техн≥чно-обгрунтованих норм тощо.

«а сферою застосуванн¤ нормативи под≥л¤ютьс¤ на м≥жгалузев≥, галузев≥ ≥ м≥сцев≥; за складн≥стю структури Ч на диференц≥йован≥ (елементн≥) й укрупнен≥; за характером Ч на нормативи режим≥в роботи устаткуванн¤, нормативи часу, нормативи обслуговуванн¤, нормативи чисельност≥.

Ќормативи режим≥в роботи устаткуванн¤ Ч це регламентован≥ величини параметр≥в роботи устаткуванн¤, ¤к≥ забезпечують найдоц≥льн≥ше њх використанн¤ з урахуванн¤м типу виробництва, виду устаткуванн¤, оброблюваних матер≥ал≥в, характеру обробленн¤, застосовуваних ≥нструмент≥в ≥ особливостей виготовленоњ продукц≥њ.

Ќормативи часу Ч це регламентован≥ витрати часу на виконанн¤ окремих елемент≥в роботи або операц≥й. ¬они призначен≥ дл¤ нормуванн¤ машинно-ручних ≥ ручних роб≥т, а також ручних елемент≥в операц≥й, виконуваних на р≥зному устаткуванн≥.

Ќормативами обслуговуванн¤ називаютьс¤ регламентован≥ величини затрат прац≥ на обслуговуванн¤ одиниць устаткуванн¤, робочого м≥сц¤, робочоњ бригади.

Ќормативи чисельност≥Ч це регламентована к≥льк≥сть прац≥вник≥в, ¤к≥ потр≥бн≥ дл¤ виконанн¤ певноњ роботи.

ћ≈“ќƒ» ¬—“јЌќ¬Ћ≈ЌЌя Ќќ–ћ

ћетодика встановленн¤ норм часу залежить насамперед в≥д типу виробництва (масове, сер≥йне, др≥бносер≥йне, ≥ндив≥дуальне), р≥вн¤ механ≥зац≥њ прац≥ роб≥тник≥в, а також в≥д форми орган≥зац≥њ прац≥. ƒл¤ вищого р≥вн¤ сер≥йност≥ характерн≥ досконал≥ша техн≥ка, технолог≥¤, орган≥зац≥¤ виробництва ≥ прац≥. ¬насл≥док цього затрати прац≥ виготовленн¤ тих самих вироб≥в ≥ р≥вень продуктивност≥ прац≥ будуть р≥зними в умовах масового, сер≥йного та ≥ндив≥дуального виробництва. –озр≥зн¤ють так≥ методи нормуванн¤: сумарний досл≥дно-статистичний, розрахунково-анал≥тичний, укрупнений, м≥кроелементний.

—уть сумарного досл≥дно-статистичного методу пол¤гаЇ в установленн≥ норми загалом на операц≥ю без розчленуванн¤ њњ на складов≥ елементи. «а цим методом норми визначають на основ≥ статистичних даних про фактичн≥ затрати часу за минулий пер≥од або пор≥вн¤нн¤ ¤коњсь операц≥њ з аналог≥чними операц≥¤ми. Ќорми, установлен≥ таким методом, називаютьс¤ досл≥дно-статистичними.

«а розрахунково-анал≥тичного методу операц≥ю попередньо розчленовують на елементи. Ќорму часу в цьому раз≥ розраховують на кожний елемент операц≥њ. ÷ей метод нормуванн¤ даЇ значно точн≥ш≥ результати, н≥ж сумарний досл≥дно-статистичний. ¬≥н Ї основним методом дл¤ масового, крупносер≥йного ≥ сер≥йного тип≥в виробництва, тобто дл¤ тих умов, коли одна операц≥¤ повторюЇтьс¤ багато раз≥в.

¬ умовах ≥ндив≥дуального ≥ др≥бносер≥йного виробництва, коли операц≥¤ повторюЇтьс¤ к≥лька раз≥в або й зовс≥м не повторюЇтьс¤, застосуванн¤ трудом≥сткого анал≥тичного методу розрахунку норми часу економ≥чно себе не виправдовуЇ. “ому його застосовують тут т≥льки дл¤ розрахунку норм на дуже складн≥ операц≥њ.

—кладовими анал≥тичного методу Ї: анал≥з застосовуваного технолог≥чного процесу та ≥снуючих форм орган≥зац≥њ прац≥ на робочому м≥сц≥: проектуванн¤ найрац≥ональн≥шого складу, посл≥довност≥ ≥ тривалост≥ виконанн¤ елемент≥в операц≥й, ¤к≥ нормують, розробленн¤ оптимальних режим≥в роботи устаткуванн¤, передових прийом≥в прац≥ ≥ рац≥ональноњ орган≥зац≥њ робочого м≥сц¤.

—уть укрупненого методу пол¤гаЇ у визначенн≥ норми на основ≥ попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типов≥ операц≥њ, детал≥ або види роб≥т. «а цим методом найдоц≥льн≥ше розраховувати норми на п≥дприЇмствах з ≥ндив≥дуальним ≥ др≥бносер≥йним типом виробництва.

¬елике значенн¤ маЇ м≥кроелементний метод нормуванн¤ прац≥ (дл¤ нормуванн¤ ручних ≥ де¤ких машинно-ручних процес≥в). «а допомогою цього методу вид≥л¤ють ≥ вивчають найпрост≥ш≥ елементи, так зван≥ м≥кроелементи, з ¤ких складаютьс¤ складн≥ ≥ р≥зноман≥тн≥ за своњм характером трудов≥ операц≥њ. ÷≥ м≥кроелементи визначають норми затрат часу залежно в≥д найважлив≥ших чинник≥в, ¤к≥ впливають на њхню структуру.

1	2

Ќазва: Ќорми затрат прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1065 прочитано)