≈коном≥ка п≥дприЇмства > ќборотн≥ кошти

ќборотн≥ кошти

ќборотн≥ фонди п≥дприЇмства мають матер≥ально-речову та варт≥сну форми. ” практиц≥ плануванн¤ ≥ обл≥ку господарськоњ д≥¤льност≥ до складу оборотних фонд≥в включають: виробнич≥ запаси; незавершене виробництво та нап≥вфабрикати власного виготовленн¤; видатки майбутн≥х пер≥од≥в.

¬иробнич≥ запаси становл¤ть найб≥льшу за величиною частину оборотних фонд≥в. ƒо них в≥днос¤тьс¤ запаси сировини, основних ≥ допом≥жних матер≥ал≥в, покупних нап≥вфабрикат≥в, палива ≥ пального, тари, ремонтних деталей ≥ вузл≥в, малоц≥нних ≥нструмент≥в, господарського ≥нвентар¤ (реманенту) та ≥нших предмет≥в, а також аналог≥чних предмет≥в, що швидко спрацьовуютьс¤.

Ќезавершене виробництво Ч це предмети прац≥, обробка (переробка) ¤ких не завершена у тому або ≥ншому виробничому п≥дрозд≥л≥ п≥дприЇмства. ¬они перебувають безпосередньо на робочих м≥сц¤х або ж у процес≥ транспортуванн¤ в≥д одного робочого м≥сц¤ до ≥ншого. ƒо нап≥вфабрикат≥в власного виготовленн¤ в≥днос¤ть т≥ предмети прац≥, що повн≥стю оброблен≥ (перероблен≥) у даному виробничому п≥дрозд≥л≥ п≥дприЇмства, але потребують подальшоњ обробки в ≥нших п≥дрозд≥лах (наприклад, поковки, штамповки, в≥дливки та ≥нша продукц≥¤ заготовчого виробництва).

ћ≥ж виробничими запасами ≥ незавершеним виробництвом в ц≥лому ≥снуЇ певний технолог≥чний зв'¤зок. —ировина, матер≥али ≥ покупн≥ нап≥вфабрикати, ¤к≥ за величиною становл¤ть переважну частину виробничих запас≥в, у процес≥ свого кругообороту з самого початку використанн¤ переход¤ть у фазу незавершеного виробництва. ≤нш≥ ж види виробничих запас≥в цю фазу обминають.

¬идатки майбутн≥х пер≥од≥в ¤вл¤ють собою грошов≥ витрати, що мають м≥сце у даному пер≥од≥ часу, але в≥дшкодовуютьс¤ за рахунок соб≥вартост≥ продукц≥њ (роботи, послуг) у наступн≥ пер≥оди. ƒо них в≥днос¤тьс¤ витрати на п≥дготовку виробництва, освоЇнн¤ випуску нових вироб≥в, рац≥онал≥зац≥ю ≥ винах≥дництво, придбанн¤ науково-техн≥чноњ та економ≥чноњ ≥нформац≥њ, передплату пер≥одичних видань тощо.

—п≥вв≥дношенн¤ оборотних фонд≥в у розтин≥ окремих елемент≥в ≥ стад≥й функц≥онуванн¤ (запаси, незавершене виробництво, видатки майбутн≥х пер≥од≥в) характеризуЇ њх виробничо-технолог≥чну (стад≥йну) структуру. ¬она формуЇтьс¤ п≥д впливом р¤ду фактор≥в (типу виробництва, особливостей продукц≥њ та технолог≥њ њњ виготовленн¤, умов забезпеченн¤ п≥дприЇмства матер≥альними ресурсами тощо) ≥ зм≥нюЇтьс¤ у час≥ (пор≥вн¤но пов≥льно, без р≥зких коливань). Ќаприклад, на промислових п≥дприЇмствах ”крањни у загальному обс¤з≥ оборотних фонд≥в частка виробничих запас≥в становить у середньому впродовж останн≥х рок≥в приблизно 70%, незавершеного виробництва Ч 25%. —постер≥гаЇтьс¤ така тенденц≥¤ у динам≥ц≥ структури оборотних фонд≥в: в≥дносн≥ розм≥ри виробничих запас≥в в ц≥лому зменшуютьс¤, а незавершеного виробництва ≥ видатк≥в майбутн≥х пер≥од≥в, навпаки, зб≥льшуютьс¤.

—труктура оборотних фонд≥в на п≥дприЇмствах р≥зних галузей маЇ значн≥ в≥дм≥нност≥, зумовлен≥ застосовуваними технолог≥¤ми ≥ формами орган≥зац≥њ виробництва, умовами забезпеченн¤ матер≥альними ресурсами, ц≥нами на них тощо. «окрема, найб≥льшу частку в загальному обс¤з≥ оборотних фонд≥в становл¤ть: виробнич≥ запаси Ч на електростанц≥¤х та п≥дприЇмствах легкоњ промисловост≥ (до 90%);

незавершене виробництво Ч на п≥дприЇмствах машинобудуванн¤ (б≥л¤ 40%, у зв'¤зку з великою тривал≥стю виробничого циклу); видатки майбутн≥х пер≥од≥в Ч на п≥дприЇмствах видобувноњ ≥ндустр≥њ (40-50% ≥ б≥льше).

Ќормуванн¤ оборотних кошт≥в.

Ќормуванн¤ витрати. ¬изначенн¤ потреби п≥дприЇмства у сировин≥ та ≥нших видах матер≥альних ресурс≥в зд≥йснюЇтьс¤ за певними нормами њх витрати. ÷≥ норми розробл¤ютьс¤ самими п≥дприЇмствами або ж на њх замовленн¤ галузевими науково-досл≥дними орган≥зац≥¤ми. «астосовувана система норм витрати матер≥альних ресурс≥в охоплюЇ велику к≥льк≥сть р≥зноман≥тних норм; забезпеченн¤ зручност≥ практичного користуванн¤ ними дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом њх класиф≥кац≥њ за певними ознаками (табл. 1).

Ќормуванн¤ витрати окремих вид≥в матер≥альних ресурс≥в передбачаЇ дотриманн¤ певних його наукових принцип≥в. Ќайважлив≥шими з цих принцип≥в мають бути: прогресивн≥сть, технолог≥чна ≥ економ≥чна обгрунтован≥сть, динам≥чн≥сть ≥ забезпеченн¤ зниженн¤ норм.

“аблиц¤ 1.  ласиф≥кац≥¤ норм витрати матер≥альних ресурс≥в.

Ќорма витрати його чи ≥ншого виду матер≥альних ресурс≥в ¤вл¤Ї собою гранично допустиму величину витрати на виготовленн¤ продукц≥њ в умовах конкретного виробництва з урахуванн¤м необх≥дност≥ застосуванн¤ найпрогресивн≥шоњ технолог≥њ та сировини (матер≥ал≥в) найвищого гатунку. ¬она маЇ власну структуру, тобто сп≥вв≥дношенн¤ окремих елемент≥в, ¤к≥ у своњй сукупност≥ утворюють загальну величину витрати -певного виду матер≥альних ресурс≥в на одиницю вироблюваноњ продукц≥њ. ƒл¤ б≥льшост≥ матер≥ал≥в структура норми витрати

де Rч Ч корисна або чиста витрата матер≥алу; Q - технолог≥чн≥ в≥дходи ≥ втрати; q Ч ≥нш≥ орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ в≥дходи ≥ втрати, що виникають у процес≥ транспортуванн¤, збер≥ганн¤ тощо. як≥сть норми витрати тим вища, чим менш≥ в њњ склад≥ неминуч≥ технолог≥чн≥ та ≥нш≥ в≥дходи ≥ втрати сировини (матер≥ал≥в).

” практиц≥ господарюванн¤ використовують три основн≥ методи нормуванн¤ витрати матер≥альних ресурс≥в:

анал≥тично-розрахунковий, досл≥дно-лабораторний, зв≥тно-статистичний. Ќайб≥льш прогресивним вважаЇтьс¤ анал≥тично-розрахунковий метод, що базуЇтьс¤ на глибокому анал≥з≥ та техн≥ко-економ≥чному обгрунтуванн≥ ус≥х елемент≥в норми з використанн¤м найнов≥ших дос¤гнень техн≥ки ≥ технолог≥њ виробництва. ƒосл≥дно-лабораторний метод зводитьс¤ до визначенн¤ норм витрати шл¤хом проведенн¤ низки досл≥д≥в ≥ досл≥джень;

його використовують головним чином дл¤ нормуванн¤ витрати допом≥жних матер≥ал≥в та ≥нструменту. —уть зв≥тно-статистичного методу нормуванн¤ пол¤гаЇ у встановленн≥ норм витрати виход¤чи з≥ зв≥тних даних про фактичне витрачанн¤ ресурс≥в за минул≥ роки та оч≥куваного (можливого) де¤кого зниженн¤ норм у наступн≥ роки. …ого практичне застосуванн¤ допустиме ¤к вин¤ток дл¤ приблизних розрахунк≥в, а також у процес≥ нормуванн¤ витрати малоц≥нних ≥ р≥дко використовуваних матер≥ал≥в.

ѕоказники ≥ шл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ оборотних кошт≥в п≥дприЇмства.

≈фективн≥сть використанн¤. –ац≥ональне ≥ економне витрачанн¤ окремих елемент≥в оборотних фонд≥в п≥дприЇмств маЇ неперес≥чне економ≥чне значенн¤. ÷е зумовлюЇтьс¤ всезростаючими масштабами абсолютного споживанн¤ сировини, матер≥ал≥в, енерг≥њ дл¤ виробництва продукц≥њ у р≥зних галуз¤х народного господарства, переважаючою часткою матер≥альних витрат у загальн≥й њњ вартост≥. ≈коном≥¤ матер≥альних ресурс≥в, що характеризуЇтьс¤ зниженн¤м абсолютноњ ≥ питомоњ витрати окремих вид≥в, дозвол¤Ї з одн≥Їњ ≥ т≥Їњ ж к≥лькост≥ сировини ≥ матер≥ал≥в виготовл¤ти б≥льше продукц≥њ без додаткових витрат сусп≥льноњ прац≥, п≥двищувати ефективн≥сть виробництва в ц≥лому на кожному ≥ п≥дприЇмств≥.

ƒл¤ вим≥рюванн¤ ступен¤ ефективност≥ використанн¤ оборотних фонд≥в ≥снуЇ певна система техн≥ко-економ≥чних показник≥в. ѕричому ц≥ показники Ї диференц≥йованими у залежност≥ в≥д особливостей виробництва на тих чи ≥нших п≥дприЇмствах ≥ окремих вид≥в предмет≥в прац≥.

Ќа п≥дприЇмствах тих галузей, що переробл¤ють первинну сировину, застосовують показник (коеф≥ц≥Їнт) виходу або добуванн¤ готовоњ продукц≥њ з вих≥дноњ сировини. Ќаприклад, на п≥дприЇмств≥ кольоровоњ металург≥њ таким показником слугуЇ коеф≥ц≥Їнт добуванн¤ м≥д≥ з руди, а на цукровому завод≥ Ч вих≥д цукру з бур¤к≥в. Ќа п≥дприЇмствах окремих галузей народного господарства показником ефективност≥ використанн¤ сировинних ресурс≥в Ї витрата сировини на одиницю готовоњ продукц≥њ. «окрема на комб≥натах (заводах) чорноњ металург≥њ застосовуЇтьс¤ показник витрати сировини (зал≥зноњ руди, вуг≥льного коксу, флюс≥в) на одну тонну чавуну, а на п≥дприЇмств≥ по виробництву м≥неральних добрив Ч витрата с≥рчаноњ кислоти на тонну суперфосфату тощо.

Ќа п≥дприЇмствах обробноњ промисловост≥ дл¤ ц≥Їњ мети застосовують коеф≥ц≥Їнт використанн¤ матер≥ал≥в, ¤кий ¤вл¤Ї собою в≥дношенн¤ чистоњ ваги (маси) виробу до норми або фактичноњ витрати конструкц≥йного матер≥алу. —тосовно окремих вид≥в матер≥ал≥в розраховують так≥ показники, ¤к коеф≥ц≥Їнт використанн¤ площ≥ матер≥алу (листовий прокат, тканина, шк≥ра), коеф≥ц≥Їнт використанн¤ об'Їму матер≥алу (деревина) тощо.

Ѕ≥льш ефективне використанн¤ оборотних фонд≥в передбачаЇ перш за все вир≥шенн¤ конкретних завдань по економ≥њ сировини, матер≥ал≥в, палива, електроенерг≥њ. ѕрийн¤то розр≥зн¤ти джерела ≥ шл¤хи економ≥њ матер≥альних ресурс≥в. ƒжерела економ≥њ показують, за рахунок чого може бути дос¤гнута економ≥¤ ресурс≥в, а шл¤хи економ≥њ Ч ¤ким чином, за допомогою ¤ких заход≥в можна заощаджувати т≥ чи ≥нш≥ види матер≥альних ресурс≥в. «≥ вс≥Їњ сукупност≥ можливих заход≥в щодо економ≥њ матер≥альних ресурс≥в сл≥д виокремлювати виробничо-техн≥чн≥ та орган≥зац≥йно-економ≥чн≥ (рис. 5.7).

Ќайб≥льш≥ за величиною резерви п≥двищенн¤ р≥вн¤ ефективного використанн¤ найважлив≥ших вид≥в матер≥альних ресурс≥в пов'¤зан≥ з комплексною переробкою сировини та широким застосуванн¤м так званих вторинних ресурс≥в.

 омплексна переробка сировини Ч це процес њњ промисловоњ переробки, результатом ¤кого Ї добуванн¤ з вих≥дноњ сировини ус≥х корисних компонент≥в та њх повне використанн¤, включаючи технолог≥чн≥ в≥дходи. ≈коном≥чна доц≥льн≥сть комплексноњ переробки сировини обумовлена великою ц≥нн≥стю так званоњ попутноњ продукц≥њ, що м≥ститьс¤ у вих≥дн≥й сировин≥. «окрема при добуванн≥ природного газу попутними продуктами Ї конденсати, гел≥й, с≥рка; нафти Ч поб≥жний газ, с≥рка, йод, бром; м≥дноњ, м≥дно-колчедановоњ та м≥дно-цинковоњ руди Ч цинк (до 7%), зал≥зо (понад 30%), с≥рка (до 45%), а також свинець, кобальт, мол≥бден, золото, ср≥бло та ≥нш≥ метали у к≥лькост≥, ¤ка забезпечуЇ рентабельне њх добуванн¤.

—аме пом≥тна частка поб≥жних продукт≥в у загальному обс¤з≥ вироблюваноњ продукц≥њ св≥дчить про економ≥чну ƒоц≥льн≥сть комплексноњ переробки вих≥дноњ сировини на п≥дприЇмствах в≥дпов≥дних галузей народного господарства.

1	2

Ќазва: ќборотн≥ кошти
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2416 прочитано)