≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕоказники ≥ методи вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥

ѕоказники ≥ методи вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥

¬ажливою передумовою визначенн¤ результативност≥ прац≥ Ї прав≥льне обчисленн¤ р≥вн¤ ≥ динам≥ки продуктивност≥ прац≥ в ус≥х —ферах економ≥ки.

¬им≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥ маЇ грунтуватис¤ на розум≥нн≥ економ≥чного њњ зм≥сту, визначенн≥ показник≥в, ¤к≥ можуть характезувати р≥вень продуктивност≥ прац≥ у час≥ ≥ простор≥. ћетоди обл≥ку продуктивност≥ прац≥ мають в≥дпов≥дати таким вимогам:

Х одиниц¤ вим≥ру не може викривл¤ти показники продуктивност≥ прац≥;

Х повн≥стю враховувати фактичний обс¤г роб≥т ≥ затрати робочого часу;

Х забезпечувати Їдн≥сть метод≥в вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥;

Х показники продуктивност≥ прац≥ мають бути наскр≥зними, зведеними, пор≥вн¤льними, мати високий ступ≥нь узагальненн¤, бути ун≥версальними у застосуванн≥.

–озр≥зн¤ють продуктивн≥сть у масштаб≥ сусп≥льства, рег≥ону, галуз≥, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ, цеху, виробничоњ д≥льниц≥, бригади й окремого прац≥вника.

ѕродуктивн≥сть прац≥ вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м обс¤гу виробленоњ продукц≥њ до затрат прац≥ (середньообл≥ковоњ чисельност≥ персоналу). «алежно в≥д пр¤мого або зворотного в≥дношенн¤ маЇмо два показники: вироб≥ток ≥ трудом≥стк≥сть.

¬ироб≥ток Ч це к≥льк≥сть виробленоњ продукц≥њ за одиницю часу або к≥льк≥сть продукц≥њ, ¤ка припадаЇ на одного середньообл≥кового прац≥вника або роб≥тника за р≥к, квартал, м≥с¤ць. ¬≥н вим≥рюЇтьс¤ в≥дношенн¤м к≥лькост≥ виробленоњ продукц≥њ до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:

¬ = Q / “,

де ¬ Ч вироб≥ток;

“ Ч затрати робочого часу;

б Ч обс¤г виробленоњ продукц≥њ.

“рудом≥стк≥сть Ч це показник, ¤кий характеризуЇ затрати часу на одиницю продукц≥њ (тобто зворотна величина вироб≥тку):

“р = “ / Q,

де “р Ч трудом≥стк≥сть на одиницю продукц≥њ.

„им б≥льший вироб≥ток продукц≥њ за одиницю часу, або чим менш≥ затрати часу на одиницю продукц≥њ, тим вищий р≥вень продуктивност≥ прац≥. ѕроте в≥дсоток п≥двищенн¤ вироб≥тку не р≥внозначний в≥дсотку зниженн¤ трудом≥сткост≥. —п≥вв≥дношенн¤ м≥ж ними виражаЇтьс¤ так:

% зниженн¤ трудом≥сткост≥ = % п≥двищенн¤ вироб≥тку / (100 + %

п≥двищенн¤ вироб≥тку)- 100;

% п≥двищенн¤ вироб≥тку = % зниженн¤ трудом≥сткост≥ / (100 - %

зниженн¤ трудом≥сткост≥)- 100.

Ќайпоширен≥шим ≥ ун≥версальним показником Ї вироб≥ток. ” масштаб≥ економ≥ки р≥вень продуктивност≥ прац≥ (вироб≥тку) у сфер≥ матер≥ального виробництва визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м величини знову створеноњ вартост≥ Ч нац≥онального доходу Ч за певний пер≥од до середньообл≥ковоњ чисельност≥ персоналу, зайн¤того у сфер≥ матер≥ального виробництва прот¤гом цього пер≥оду. ” сфер≥ послуг продуктивн≥сть прац≥ (вироб≥ток) визначаЇтьс¤ в≥дношенн¤м вартост≥ послуг без вартост≥ матер≥альних витрат на њх наданн¤ за певний пер≥од до середньообл≥ковоњ чисельност≥ персоналу сфери послуг за цей самий пер≥од.

–озр≥зн¤ють показники вироб≥тку залежно в≥д одиниц≥ вим≥ру робочого часу:

Х вироб≥ток на одну в≥дпрацьовану людино-годину Ч годинний;

Х вироб≥ток на один в≥дпрацьований людино-день Ч денний;

Х вироб≥ток на одного середньообл≥кового прац≥вника Ч р≥чний (квартальний, м≥с¤чний).

√одинний вироб≥ток характеризуЇ продуктивн≥сть прац≥ за фактично в≥дпрацьований час. ƒенний залежить також в≥д тривалост≥ робочого дн¤ ≥ використанн¤ робочого часу всередин≥ зм≥ни. Ќа його р≥вень впливають внутр≥шньозм≥нн≥ простоњ та збитки часу.

–≥чний вироб≥ток ураховуЇ не т≥льки внутр≥шньозм≥нн≥, а й ц≥лодобов≥ простоњ.

«алежн≥сть м≥ж цими показниками може бути виражена так:

≤ндекс денного вироб≥тку = ≤ндекс годинного вироб≥тку-≤ндекс використанн¤ робочого часу прот¤гом зм≥ни;

≤ндекс р≥чного вироб≥тку = ≤ндекс денного вироб≥тку. ≤ндекс к≥лькост≥ ¤вочних дн≥в прот¤гом року.

ћетоди вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥ (вироб≥тку) залежать в≥д способу визначенн¤ обс¤г≥в виробленоњ продукц≥њ. –озр≥зн¤ють натуральний, трудовий ≥ варт≥сний (грошовий) методи.

—утн≥сть натурального методу пол¤гаЇ в тому, що обс¤г виробничоњ продукц≥њ ≥ продуктивн≥сть прац≥ розраховуютьс¤ в натуральних одиниц¤х (штуках, тоннах, метрах тощо).

÷ей метод маЇ широке застосуванн¤ всередин≥ п≥дприЇмства: на робочих м≥сц¤х, у бригадах, на окремих д≥льниц¤х тих галузей, ¤к≥ виробл¤ють однор≥дну продукц≥ю (електроенергетика, видобувн≥ галуз≥ промисловост≥).

якщо п≥дприЇмство (цех, д≥льниц¤, бригада) випускаЇ продукц≥ю, котра маЇ одне й те саме призначенн¤, проте в≥др≥зн¤Їтьс¤ за ¤коюсь одн≥Їю ознакою, вироб≥ток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Ќатуральний метод маЇ обмежене застосуванн¤, оск≥льки п≥дприЇмства ≥ галуз≥ випускають здеб≥льшого р≥знор≥дну продукц≥ю. ќкр≥м цього, за даного методу не можна усувати зм≥н обс¤гу незавершеного виробництва, ¤ке в де¤ких галуз¤х маЇ велику частку в загальному обс¤з≥ продукц≥њ (буд≥вництво, суднобуд≥вництво та ≥н.).

“рудовий метод найчаст≥ше використовуЇтьс¤ на робочих м≥сц¤х, у бригадах, на виробничих д≥льниц¤х ≥ в цехах, де обс¤г робленоњ продукц≥њ або виконаних роб≥т визначаЇтьс¤ в нормо годинах. «а науково обгрунтованих ≥ на певний пер≥од незм≥нних

норм цей метод достатньо точно характеризуЇ зм≥ни продуктивност≥ прац≥.

“рудовий метод маЇ обмежене застосуванн¤, оск≥льки в≥н базуЇтьс¤ на використанн≥ незм≥нних норм, що суперечить необх≥дност≥ перегл¤ду норм у м≥ру зд≥йсненн¤ орган≥зац≥йно-техн≥чних заход≥в. ќкр≥м того, дос≥ на п≥дприЇмствах розраховуЇтьс¤ здеб≥льшого технолог≥чна трудом≥стк≥сть, ¤ка виражаЇ затрати часу лише основних роб≥тник≥в. ≤ сам≥ норми трудових затрат дл¤ них часто непор≥вн¤льн≥ у зв'¤зку з р≥зним ступенем њх обгрунтованост≥. ¬≥дсутн≥ науково обгрунтован≥ нормативи прац≥ на окрем≥ види роб≥т або трудов≥ функц≥њ.

” сучасних умовах найпоширен≥шим методом вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥ Ї варт≥сний (грошовий), ¤кий грунтуЇтьс¤ на використанн≥ варт≥сних показник≥в обс¤гу продукц≥њ (валова, товарна продукц≥¤, валовий оборот, нормативна варт≥сть обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукц≥¤, валовий дох≥д).

ѕеревага варт≥сного методу пол¤гаЇ в можливост≥ пор≥вн¤нн¤ р≥знор≥дноњ продукц≥њ з витратами на њњ виготовленн¤ ¤к на окремому п≥дприЇмств≥ або в галуз≥, так ≥ економ≥ки в ц≥лому. ” зв'¤зку з цим варт≥сний метод застосовуЇтьс¤ на вс≥х етапах плануванн¤ й обл≥ку ¤к на галузевому, так ≥ на територ≥альному р≥вн¤х.

ѕоказники продуктивност≥ прац≥, розрахован≥ за валовою ≥ товарною продукц≥Їю, мають схож≥ переваги ≥ недол≥ки. Ќедол≥ки пол¤гають передус≥м у тому, що р≥вень вироб≥тку б≥льшою м≥рою обумовлений затратами минулоњ (уречевленоњ) прац≥, н≥ж затратами живоњ прац≥. Ќа величину вироб≥тку ≥ його динам≥ку поб≥чний вплив чин¤ть зм≥ни асортименту продукц≥њ, њњ матер≥алом≥стк≥сть ≥ трудом≥стк≥сть, зм≥ни обс¤гу кооперованих поставок, обс¤гу незавершеного виробництва, в≥дм≥нност≥ ≥ динам≥ка ц≥н на продукц≥ю. ѕ≥д час обчисленн¤ валовоњ або товарноњ продукц≥њ часто маЇ м≥сце повторн≥сть розрахунку у зв'¤зку з тим, що варт≥сть продукц≥њ п≥дприЇмства, ¤ке постачаЇ цю продукц≥ю, впливаЇ на величину продуктивност≥ п≥дприЇмства, ¤ке њњ використовуЇ.

—потворенн¤ величини вироб≥тку, що виникаЇ у раз≥ зм≥ни асортименту продукц≥њ, трапл¤ютьс¤ тод≥, коли зб≥льшуЇтьс¤ або зменшуЇтьс¤ частка продукц≥њ з вищою варт≥стю сировини, тобто з високою матер≥алоЇмн≥стю ≥ низькою трудом≥стк≥стю. ” таких випадках на практиц≥, щоб усунути цей недол≥к, можна розрахувати ≥ндекси продуктивност≥ прац≥ зм≥нного, пост≥йного складу, структурний ≥ндекс.

≤ндекс зм≥нного складу в≥дбиваЇ зм≥ни ¤к у вироб≥тку, так ≥ в склад≥ продукц≥њ.

≤ндекс пост≥йного складу характеризуЇ показник продуктивност≥ прац≥, незалежний в≥д зм≥н у структур≥ продукц≥њ, ≥ розраховуЇтьс¤

шл¤хом зважуванн¤ часткових ≥ндекс≥в зростанн¤ вироб≥тку на к≥льк≥сть прац≥вник≥в у пор≥вн¤льному (плановому) пер≥од≥ за кожним виробом.

—труктурний ≥ндекс розраховують д≥ленн¤м ≥ндексу зм≥нного складу на ≥ндекс пост≥йного складу. структурний ≥ндекс показуЇ, ¤к впливають зм≥ни структури продукц≥њ на загальний показник продуктивност≥ прац≥. якщо структурний ≥ндекс б≥льший за одиницю, то це означаЇ, що показник продуктивност≥ прац≥ завищуЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ матер≥алом≥сткост≥ ≥ зниженн¤ трудом≥сткост≥ продукц≥њ у раз≥ зм≥ни њњ асортименту, ≥ навпаки.

«ауважимо, що м≥ж показниками валовоњ ≥ товарноњ продукц≥њ Ї певн≥ в≥дм≥нност≥. ¬они пол¤гають у тому, що перший показник характеризуЇ загальний обс¤г виробничоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, другий Ц обс¤г, ¤кий надходить у народногосподарський обл≥г. ” де¤ких галуз¤х промисловост≥, таких ¤к швейна, пол≥граф≥чна тощо, продуктивн≥сть прац≥ визначають, використовуючи показник обс¤гу нормативноњ вартост≥ обробки(Ќ¬ќ). ƒл¤ розрахунку нормативноњ вартост≥ обробки за кожним видом вироб≥в визначають на певний пер≥од Їдин≥ й пост≥йн≥ нормативи витрат за такими статт¤ми: зароб≥тна плата основних виробничих роб≥тник≥в з в≥драхуванн¤ми на соц≥альне страхуванн¤( варт≥сть затрат живоњ прац≥), цехов≥ й загальнозаводськ≥ витрати. ѕр¤м≥ матер≥альн≥ витрати в цьому норматив≥ не в≥дображаютьс¤, тобто на показник Ќ¬ќ в основному не впливають затрати минулоњ прац≥. Ќедол≥ками цього показника Ї те, що в≥н не характеризуЇ обс¤гу вс≥Їњ виконаноњ роботи(повноњ вартост≥), соб≥вартост≥ виробленоњ продукц≥њ, новоствореноњ вартост≥, враховуЇ не фактичну варт≥сть обробки, а лише њњ нормативне значенн¤.

« теоретичного погл¤ду найповн≥ше у¤вленн¤ щодо вкладу п≥дприЇмства у створенн¤ продукц≥њ даЇ показник вартост≥ чистоњ продукц≥њЦ новоствореноњ вартост≥. ¬еличина чистоњ продукц≥њ розраховуЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж обс¤гом валовоњ продукц≥њ ≥ витратами на сировину, матер≥али, нап≥вфабрикати, паливо, енерг≥ю, амортизац≥йн≥ в≥драхуванн¤(елементи уречевленоњ прац≥):

1	2

Ќазва: ѕоказники ≥ методи вим≥рюванн¤ продуктивност≥ прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1737 прочитано)