≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕоточн≥ витрати ≥ ц≥на продукц≥њ п≥дприЇмства

—истема обл≥ку ≥ калькулюванн¤ за зм≥нними витратами грунтуЇтьс¤ на розпод≥л≥ вс≥х затрат на зм≥нн≥ та пост≥йн≥ ≥ передбачаЇ, що соб≥варт≥сть продукц≥њ визначаЇтьс¤ т≥льки за зм≥нними витратами. “ак, до виробни≠чоњ соб≥вартост≥ продукц≥њ належать пр¤м≥ матер≥али, пр¤ма зароб≥тна пла≠тн¤ ≥ частина загальновиробничих витрат, ¤к≥ Ї зм≥нними. «а зм≥нними витратами оц≥нюють також залишок готовоњ продукц≥њ.

ѕост≥йн≥ загальновиробнич≥ затрати не включають у соб≥варт≥сть про≠дукц≥њ, а зараховують до витрат пер≥оду. ¬они п≥дл¤гають обл≥ку окремо ≥ њх списують на ф≥нансов≥ результати зв≥тного пер≥оду.  онтроль пост≥й≠них витрат зд≥йснюють за центрами в≥дпов≥дальност≥ через бюджетуванн¤, ви¤вленн¤ ≥ анал≥з в≥дхилень в≥д бюджету (кошторису).

Ќа практиц≥ може бути довол≥ складно розд≥лити пост≥йн≥ ≥ зм≥нн≥ затрати. „асто буваЇ так, що затрати не Ї н≥ повн≥стю пост≥йними, н≥ по≠вн≥стю зм≥нними, й ≥нколи потр≥бен детальний анал≥з дл¤ того, щоб вста≠новити цю р≥зницю стосовно характеру д≥¤льност≥ п≥дприЇмства.

ѕост≥йн≥ затрати не залишаютьс¤ незм≥нними на вс≥х р≥вн¤х обс¤гу виробництва. ЌастаЇ момент, коли будь-¤ке подальше зб≥льшенн¤ обс¤гу виробництва потребуЇ додаткового обладнанн¤, а можливо, й розширенн¤ ви≠робничих площ. “ому де¤к≥ затрати можна розгл¤дати ¤к пост≥йн≥ лише в межах певного пер≥оду або дл¤ певного асортименту продукц≥њ.

 алькул¤ц≥¤ соб≥вартост≥ за зм≥нними витратами Ї необх≥дним допо≠вненн¤м калькул¤ц≥њ повних витрат. ¬икористовують њњ в управл≥нському обл≥ку дл¤ плануванн¤, контролю, прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень про виготовленн¤ нових вид≥в продукц≥њ, ц≥ноутворенн¤, плануванн¤ прибут≠ку, р≥шень типу Двиготовл¤ти чи купувати?" та ≥н.

4. ÷≥на ¤к економ≥чна категор≥¤ завжди пос≥дала особливе м≥сце у виро≠бнич≥й д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. ќчевидним Ї те, що в ринкових умовах в ц≥н≥ перетинаютьс¤ економ≥чн≥ ≥нтереси виробник≥в ≥ споживач≥в.

–инкове ц≥ноутворенн¤ Ч це процес встановленн¤ ц≥н на товари та по≠слуги, ¤к≥ реал≥зують на ринку.

÷≥на Ч грошовий вираз вартост≥ товару. ¬она в≥дображаЇ його спо≠живчу корисн≥сть в конкретних ринкових умовах.

–инкова ц≥на забезпечуЇ динам≥чну р≥вновагу м≥ж попитом та пропо≠зиц≥Їю, м≥ж сусп≥льною варт≥стю товару ≥ њњ грошовим виразом.

¬становленн¤ ц≥ни на доц≥льному р≥вн≥, а також прогнозуванн¤ ди≠нам≥ки ц≥н св≥тового ринку неможливо без врахуванн¤ основних ц≥ноутворюючих фактор≥в. ѓх можна вид≥лити в три групи.

1. ‘актори, що впливають на обс¤г пропозиц≥њ товару:

1.1. –≥вень поточних витрат на виготовленн¤ товару.

1.2. Ќауково-техн≥чний прогрес.

1.3. —туп≥нь монопол≥зац≥њ пропозиц≥њ товару.

1.4. ÷≥нова пол≥тика виробника товару.

2. ‘актори, що впливають на обс¤ги попиту:

2.1.  орисн≥сть товару.

2.2. Ќауково-техн≥чний прогрес.

2.3. ‘≥нансов≥ можливост≥ покупц≥в товару.

2.4. «м≥на ц≥н спор≥днених товар≥в.

2.5. —туп≥нь монопол≥зац≥њ попиту.

2.6. –≥вень конкуренц≥њ на даному сегмент≥ ринку.

3. ‘актори зовн≥шнього впливу (щодо покупц≥в ≥ продавц≥в):

3.1. ‘аза економ≥чного циклу в економ≥ц≥ крањни.

3.2. ≤нфл¤ц≥¤.

3.3.  ороткочасн≥ коливанн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ.

3.4. «аходи державного регулюванн¤ ≥ контролю ц≥н.

3.5. —пос≥б збуту товару.

” практиц≥ роботи п≥дприЇмств застосовують ц≥лий р¤д вид≥в ц≥н. ќднак дом≥нують догов≥рн≥ ц≥ни, що зм≥нюютьс¤ залежно в≥д попиту ≥ про≠позиц≥њ на певну продукц≥ю (послуги).

” загальному план≥ в умовах сьогоденн¤ структура ринкових складов≥ догов≥рних ц≥н визначаЇтьс¤ такими складовими:

1. —об≥варт≥сть виробу, що м≥стить вс≥ без вин¤тку витрати на створенн¤, виробництво ≥ реал≥зац≥ю.

2. ѕрибуток, величина ¤кого визначаЇтьс¤ ринковою ситуац≥Їю (по≠питом ≥ пропозиц≥Їю).

3. ѕодаток на додану варт≥сть (ѕƒ¬), величина ¤кого у в≥дсотках ви≠значаЇтьс¤ в≥д оподатковуваного обороту.

4. јкцизний зб≥р, непр¤мий податок лише на високорентабельн≥ та монопольн≥ товари (перел≥к таких товар≥в та ставки цього збору передба≠чен≥ в≥дпов≥дними постановами).

ѕерел≥чен≥ складов≥ формують Дц≥ну п≥дприЇмства". «а такими ц≥на≠ми п≥дприЇмства реал≥зують свою продукц≥ю безпосередньо споживачам або ж посередницьким орган≥зац≥¤м (гуртовим базам).

5. √уртов≥ орган≥зац≥њ в ц≥ну продукц≥њ включають надбавку за величи≠ною, ¤ка в≥дпов≥даЇ ус≥м додатковим витратам, що пов'¤зан≥ з орган≥зац≥≠Їю гуртовоњ реал≥зац≥њ продукц≥њ. —юди входить орендна плата за прим≥≠щенн¤ оф≥су бази, оплата прац≥ њњ прац≥вник≥в, витрати на осв≥тленн¤, опаленн¤, охорону, а також належн≥ кошти на розвиток гуртовоњ орган≥≠зац≥њ (прибуток) ≥ в≥дпов≥дний податок на додану варт≥сть.

” результат≥ формуЇтьс¤ в≥дпускна Дц≥на гуртова". ¬она застосовуЇтьс¤ дл¤ гуртовоњ реал≥зац≥њ продукц≥њ торговельн≥й мереж≥.

6. ƒл¤ покритт¤ витрат, пов'¤заних з орган≥зац≥Їю реал≥зац≥њ продукц≥њ безпосередньо в магазинах, торговельн≥ структури включають в гуртову ц≥ну чергову надбавку, що в≥дпов≥даЇ витратам, аналог≥чним ¤к в гуртових (посередницьких) орган≥зац≥¤х, включаючи ≥ наступний ѕƒ¬.

÷≥на з ус≥ма надбавками називаЇтьс¤ роздр≥бною, вона встановлюЇтьс¤ на в≥трин≥ магазину. «а ц≥Їю ц≥ною зд≥йснюЇтьс¤ продаж вироб≥в окремим споживачам др≥бними парт≥¤ми або поштучно.

¬ ринков≥й систем≥, при на¤вност≥ конкуренц≥њ, взаЇмод≥њ попиту ≥ про≠позиц≥њ ви¤вл¤Їтьс¤ Дкомпром≥сна" ц≥на продукц≥њ Ч це така к≥льк≥сть гро≠шей, ¤ку ще хоче заплатити споживач (покупець) ≥ за ¤ку ще може прода≠ти виробник. ” практиц≥ таку ц≥ну називають вр≥вноваженою, тобто такою, що в≥дображаЇ варт≥сть продукц≥њ в конкретних умовах. ¬ практиц≥ роботи п≥дприЇмств застосовують численн≥ р≥зновидност≥ ц≥н, зокрема:

÷≥на догов≥рна Ч встановлюЇтьс¤ за домовлен≥стю м≥ж вироб≠ником (продавцем) ≥ споживачем (покупцем) продукц≥њ.

÷≥на в≥льна Ч формуЇтьс¤ п≥дприЇмством-виробником (виконавцем роб≥т, послуг) самост≥йно.

÷≥на л≥м≥тна Ч вона визначаЇтьс¤ на початкових етапах створенн¤ (проектуванн¤) новоњ продукц≥њ ≥ використовуЇтьс¤ дл¤ техн≥ко-економ≥чних обчислень, обгрунтуванн¤ доц≥льност≥ њњ виробництва, вста≠новленн¤ догов≥рних або прейскурантних ц≥н.

÷≥на прейскурантна Ч ц≥на, що вноситьс¤ до спец≥альних зб≥рник≥в Ч прейскурант≥в, ¤к≥ Ї оф≥ц≥йними документами. ¬они п≥дтверджують р≥≠вень ц≥н та умови њх використанн¤. “ак≥ ц≥ни належать до регульова≠них ≥ використовуютьс¤ тод≥, коли виробник (¤к правило, держава) пос≥даЇ монопольне становище на ринку, а продукц≥¤ маЇ особливо важливе значенн¤ дл¤ економ≥ки крањни.

÷≥на регульована Ч њњ р≥вень регулюЇ держава. ¬она може коливатис¤ в установлених межах, в тому њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д ф≥ксованоњ ц≥ни, ¤ка не п≥дл¤гаЇ зм≥н≥.

1	2	3

Ќазва: ѕоточн≥ витрати ≥ ц≥на продукц≥њ п≥дприЇмства
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2751 прочитано)