≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕредмет ≥ завданн¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ

ѕредмет ≥ завданн¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ

–инок ≥ ринкова система. ѕредмет, завданн¤ ≥ обТЇкт вивченн¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ.

ћетодолог≥¤ курсу.

«м≥ст курсу.

1.≈коном≥ка вивчаЇ законом≥рност≥ розвитку господарських механ≥зм≥в. “ерм≥н Деконом≥чнийФ означаЇ у переклад≥ ДгосподарськийФ. ≈коном≥ка вивчаЇ законом≥рност≥ рац≥онального господарюванн¤. ¬ класичному розум≥нн≥ —амуельсона економ≥ка Ц це наука про те, ¤к сусп≥льство використовуЇ обмежен≥ ресурси дл¤ в-ва корисних продукт≥в ≥ розпод≥л¤Ї њх серед р≥зних груп населенн¤. ¬ сусп≥льств≥ неможливо задовольнити потреби кожного, виникаЇ проблема обмеженост≥ ресурс≥в. Ќеможливо побудувати сусп≥льство, в ¤кому ≥снуЇ розпод≥л ресурс≥в за потребою.

“еоретична економ≥ка Ц це сусп≥льна наука, ¤ка вивчаЇ повед≥нку груп людей в процес≥ в-ва, розпод≥лу, обм≥ну ≥ споживанн¤ матер≥альних благ з метою задоволенн¤ њхн≥х потреб в умовах обмеженост≥ на¤вних ресурс≥в.

≈коном≥ка складаЇтьс¤ ≥з економ≥ки п≥дприЇмств, м≥кроеконом≥ки, мезоеконом≥ки, макроеконом≥ки ≥ м≥жнародноњ економ≥ки.

–инок Ц це сусп≥льний механ≥зм розпод≥лу товар≥в шл¤хом добров≥льного обм≥ну. ÷е система економ≥чних взаЇмов≥дносин м≥ж тими, хто виготовл¤Ї ≥ тими, хто споживаЇ продукц≥ю, опосередкована процесом куп≥вл≥-продажу товар≥в.

÷¤ система включаЇ в себе 4 сфери економ≥чного житт¤: 1) в-во, 2) розпод≥л, 3) обм≥н, 4) споживанн¤. ÷ентральною ф≥гурою ц≥Їњ системи Ї споживач. ¬иробник продукц≥њ, дбаючи про своњ ≥нтереси, вимушений задовольн¤ти запити споживач≥в дл¤ усп≥шноњ реал≥зац≥њ продукц≥њ та отриманн¤ прибутку. —поживач в≥ддаЇ перевагу тому товару, ¤кий його б≥льше влаштовуЇ за р¤дом критер≥њв (¤к≥сть, ц≥на, умови реал≥зац≥њ та серв≥сного обслуговуванн¤ тощо). ” такий спос≥б забезпечуЇтьс¤ ст≥йкий взаЇмозвТ¤зок м≥ж в-вом ≥ споживанн¤м.

—творюваний ринком взаЇмозвТ¤зок в-ва ≥ споживанн¤ одночасно вир≥шуЇ 3 завданн¤: задоволенн¤ плат≥жного попиту, збут продукц≥њ, забезпеченн¤ в-ва ресурсами. «ам≥сть централ≥зованого розпод≥лу ринок пропонуЇ в≥льний виб≥р тих чи ≥нших.

Ќеобх≥дними передумовами ≥снуванн¤ ринку Ї: на¤вн≥сть приватноњ власност≥, свобода п-цтва та конкуренц≥¤.

ѕершою передумовою ≥снуванн¤ ринку Ї на¤вн≥сть приватноњ власност≥, ¤ка створюЇтьс¤ в ”крањн≥ через роздержавленн¤ ≥ приватизац≥ю державноњ власност≥.

ќкр≥м того, ринкова система ч≥тко вид≥л¤Ї свободу п≥дприЇмництва ¤к необх≥дну передумову њњ ≥снуванн¤.

ѕ-цтво Ц це самост≥йна, ≥н≥ц≥ативна, систематична, на св≥й власний ризик д≥¤льн≥сть щодо в-ва продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т, наданн¤ послуг з метою отриманн¤ прибутку.

ѕринципи п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥:

в≥льний виб≥р вид≥в д≥¤льност≥;

залученн¤ на добров≥льних засадах дл¤ зд≥йсненн¤ п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ майна ≥ кошт≥в юридичних ос≥б ≥ громад¤н;

самост≥йне формуванн¤ програми д≥¤льност≥ та виб≥р постачальник≥в ≥ споживач≥в виготовленоњ продукц≥њ, встановленн¤ ц≥н в≥дпов≥дно до законодавства та умов ринку;

в≥льне найманн¤ прац≥вник≥в;

в≥льне розпор¤дженн¤ прибутком;

самост≥йне зд≥йсненн¤ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥.

“рет¤ передумова ≥снуванн¤ ринковоњ системи Ц на¤вн≥сть конкуренц≥њ.

 онкуренц≥¤ Ї основним регулювальним механ≥змом в ринков≥й економ≥ц≥. ÷е та сила, ¤ка п≥дпор¤дковуЇ виробник≥в ≥ постачальник≥в ресурс≥в диктату покупц¤ або суверен≥тету споживача.

 онкурентна ринкова система Ц це механ≥зм, ¤кий виконуЇ одночасно 2 функц≥њ:

1. ≥нформуванн¤ споживач≥в, виробник≥в ≥ постачальник≥в ресурс≥в про р≥шенн¤, прийн¤т≥ кожним ≥з них;

2. синхрон≥зац≥¤ цих р≥шень, ¤к≥ забезпечують узгоджен≥сть виробничих ц≥лей.

 р≥м цього, ринок виконуЇ ще дек≥лька функц≥й:

≥нформац≥йна: ринок забезпечуЇ виробник≥в продукц≥њ та послуг ≥нформац≥Їю про сусп≥льно необх≥дну к≥льк≥сть тих чи ≥нших товар≥в та послуг в умовах пост≥йноњ зм≥ни ц≥н та % ставок за кредити. ќтримана вчасно ≥нформац≥¤ дозвол¤Ї виробникам коригувати своњ тактичн≥ ≥ стратег≥чн≥ плани та пристосовуватис¤ до умов, ¤к≥ диктуЇ ринок, зв≥р¤ючи власне в-во з≥ зм≥нами, що в≥дбулис¤ на ринку.

посередницька: в умовах розвинутого ринку споживач отримуЇ можлив≥сть вибору постачальника, ¤кий забезпечуЇ належну ¤к≥сть продукц≥њ, ц≥ну, р≥вень серв≥сного обслуговуванн¤ та ≥нших вимог, ¤к≥ висуваЇ споживач. ¬одночас продавцю надаЇтьс¤ можлив≥сть вибору того покупц¤, ¤кий йому найб≥льше п≥дходить.

ц≥ноутворююча: вироби, що надход¤ть на ринок, характеризуютьс¤ р≥зноман≥тною структурою витрат на њх в-во. ќднак реал≥зувати вдаЇтьс¤ лише т≥ вироби, структура ≥ величина витрат на виготовленн¤ ¤ких в≥дпов≥даЇ сусп≥льно необх≥дним. “обто в умовах ринку формуЇтьс¤ сусп≥льна варт≥сть товар≥в ≥ послуг, ¤ка т≥сно взаЇмоповТ¤зана з ринковою ц≥ною. Ќа коливанн¤ ринковоњ ц≥ни впливаЇ зм≥на умов в-ва, сусп≥льних потреб, конТюнктури ринку.

регулююча: ц¤ функц≥¤ Ї найважлив≥шою з ус≥х функц≥й ринку. ¬она т≥сно повТ¤зана з впливом ринку на вс≥ сфери економ≥ки, особливо на сферу в-ва. ¬ажлива роль регулюючоњ функц≥њ про¤вл¤Їтьс¤ у визначенн≥ сп≥вв≥дношенн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤ке впливаЇ на визначенн¤ ринковоњ ц≥ни товар≥в та послуг. «ростаЇ ц≥на Ц в-во розширюЇтьс¤, падаЇ ц≥на Ц звужуЇтьс¤. ¬ результат≥ в економ≥ц≥ встановлюютьс¤ сп≥вв≥дношенн¤, близьк≥ до оптимальних. ƒ≥Ї регулююча Дневидима рукаФ, про ¤ку писав ще јдам —м≥т: Фѕ≥дприЇмець маЇ на уваз≥ лише власний ≥нтерес, дбаючи про власну вигоду, до того ж у такому раз≥ в≥н невидимою рукою скеровуЇтьс¤ до мети, ¤ка зовс≥м не входила в його нам≥ри. ѕересл≥дуючи своњ власн≥ ≥нтереси, в≥н часто б≥льш д≥Ївим способом служить ≥нтересам сусп≥льства, н≥ж тод≥, коли св≥домо прагне њм служитиФ.

¬ умовах сучасноњ ринковоњ системи економ≥ка управл¤Їтьс¤ не лише завд¤ки саморегулюванню ринку Дневидимою рукоюФ, а б≥льшою чи меншою м≥рою завд¤ки державному втручанню.

сануюча: ринок за допомогою механ≥зму конкуренц≥њ зд≥йснюЇ в≥дб≥р найб≥льш ефективних ≥ п≥дприЇмливих господарюючих субТЇкт≥в, ¤к≥ здатн≥ забезпечити вимоги споживач≥в щодо ¤кост≥, ц≥ни та ≥нших параметр≥в продукц≥њ та послуг. ¬одночас п-ва, ¤к≥ працюють ≥з меншою ефективн≥стю ≥ не витримують конкуренц≥њ, повинн≥ залишити ринок. «авд¤ки цьому пост≥йно п≥двищуЇтьс¤ р≥вень ст≥йкост≥ економ≥ки крањни загалом.

–озр≥зн¤ють так≥ види ринку:

–инок

–инок робочоњ ринок за- ринок ринок ф≥нансовий товарний

сили соб≥в в-ва техно- послуг ринок ринок

лог≥й

‘≥нансовий ринок забезпечуЇ в-во кредитними ресурсами ≥ спри¤Ї переливу кап≥тал≥в ≥з менш прибуткових до б≥льш прибуткових сфер.

“оварний ринок включаЇ ринок продукт≥в харчуванн¤ ≥ ринок промислових товар≥в. ¬≥д його стану залежить р≥вень забезпеченн¤ ≥ р≥вень споживанн¤ населенн¤, а також ст≥йк≥сть грошового об≥гу. јналог≥чн≥ завданн¤ виконуЇ ринок послуг.

ќкр≥м того, ринки можна под≥лити на прост≥ (звичайн≥) ≥ високорозвинут≥. ƒо простих можна в≥днести магазини, кафе, њдальн≥ та ≥н.. ƒо високорозвинутих Ц фондов≥ б≥рж≥, товарн≥ б≥рж≥, де контакти м≥ж собою встановлюють покупц≥ ≥ продавц≥ з усього св≥ту.

–инки також бувають локальними (м≥сцевими), ≥нш≥ мають нац≥ональний або м≥жнац≥ональний характер.

≤нфраструктура ринку Ц це сукупн≥сть заклад≥в, орган≥зац≥й, державних ≥ комерц≥йних п-в ≥ служб, ¤к≥ забезпечують нормальне функц≥онуванн¤ вс≥х вид≥в ринк≥в.

‘ункц≥њ ринковоњ ≥нфраструктури:

орган≥зац≥йно-правове забезпеченн¤ в≥дносин м≥ж субТЇктами господарюванн¤;

п≥двищенн¤ ефективност≥ роботи учасник≥в ринку;

полегшенн¤ реал≥зац≥њ ≥нтерес≥в ринкових в≥дносин;

забезпеченн¤ державного та громадського контролю за д≥¤льн≥стю учасник≥в ринкових в≥дносин.

—кладов≥ ринковоњ ≥нфраструктури:

спец≥ал≥зован≥ види ринковоњ ≥нфраструктури, що обслуговують окрем≥ ринки. Ќаприклад, ≥нфраструктура ринку робочоњ сили включаЇ служби зайн¤тост≥, б≥рж≥ прац≥, систему переп≥дготовки кадр≥в, регулюванн¤ м≥грац≥Їю робочоњ сили; ≥нфраструктура ф≥нансового ринку включаЇ банк≥вську систему, фондову б≥ржу, брокерськ≥ ≥ страхов≥ компан≥њ, аудиторськ≥ ф≥рми; ≥нфраструктура ринку споживчих товар≥в включаЇ оптову ≥ роздр≥бну торг≥влю, аукц≥они, ¤рмарки, комерц≥йн≥ посередницьк≥ центри, товарн≥ б≥рж≥.

загальна ≥нфраструктура, ¤ка обслуговуЇ вс≥ ринки. —юди належать юридичне обслуговуванн¤, транспортне обслуговуванн¤, ≥нформац≥йне забезпеченн¤ тощо.

ќбТЇктом вивченн¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ Ї п-во; предметом курсу Ї вивченн¤ форм ≥ особливостей про¤ву ≥ використанн¤ економ≥чних закон≥в в основн≥й орган≥зац≥йн≥й ланц≥ народного господарства Ц п-в≥, законом≥рностей його розвитку, форм ≥ метод≥в найб≥льш ефективного управл≥нн¤ його д≥¤льн≥стю.

2. ћетодолог≥¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ грунтуЇтьс¤ на д≥алектичному метод≥ вивченн¤ економ≥чних ¤вищ ≥ процес≥в. ћетодами економ≥чних досл≥джень Ї:

≥сторичний п≥дх≥д до вивченн¤ питань орган≥зац≥њ ≥ плануванн¤ в-ва;

народногосподарський п≥дх≥д, ¤кий маЇ на уваз≥ впровадженн¤ на п-в≥ ≥нновац≥й: п-ва ≥нновац≥йноњ д≥¤льност≥ на 30% п≥двищують власну ефективн≥сть ≥ на 70% - ефективн≥сть ≥нших п-в у галуз≥;

метод оптим≥зац≥њ пол¤гаЇ у вибор≥ найкращого вар≥анту з ус≥х можливих;

метод проведенн¤ економ≥чного експерименту з метою практичноњ апробац≥њ нових наукових досл≥джень

1	2

Ќазва: ѕредмет ≥ завданн¤ курсу Д≈коном≥ка п≥дприЇмствФ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1829 прочитано)