≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕроблеми посередницькоњ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в в ”крањн≥

ѕроблеми посередницькоњ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в в ”крањн≥

‘≥нансовий сектор в≥д≥граЇ пров≥дну роль у розпод≥л≥ ресурс≥в за умов ринковоњ економ≥ки. ≤з самого початку реформа ф≥нансового ринку була ускладнена абсолютною в≥дсутн≥стю ф≥нансових посередник≥в; недостатньою в≥дпов≥дн≥стю кредит≥в кредитоспроможност≥, що призводило до простроченоњ заборгованост≥ за банк≥вськими кредитами та взаЇмозаборгованост≥ м≥ж п≥дприЇмствами.

‘≥нансов≥ посередники сто¤ть м≥ж постачальниками та отримувачами позичкових кошт≥в. “ому дл¤ анал≥зу њхньоњ д≥¤льност≥ необх≥дно зробити анал≥з заощаджень та попиту на кредити з боку приватних ос≥б, п≥дприЇмств та ур¤ду (див. рис. 1). ќсновним джерелом надходженн¤ ф≥нансових ресурс≥в Ї сектор доход≥в домогосподарства, ф≥зичних ос≥б. ” крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою цей сектор завжди був основним УпостачальникомФ кап≥талу дл¤ ≥нших сектор≥в. ¬ ”крањн≥ на к≥нець 1999 року депозити ф≥зичних ос≥б в банках складали 2624,294 млн.грн. «алученн¤ кошт≥в ф≥зичних ос≥б банками проходить не так активно, ¤к у крањнах з розвиненою ринковою економ≥кою. ÷е повТ¤зано ≥з недосконалим правовим врегулюванн¤м: ф≥зичн≥ особи найменш юридично захищен≥ в≥д втрати своњх кошт≥в у раз≥ неплатоспроможност≥ банку, його л≥кв≥дац≥њ. “акож умови депозитних договор≥в Ї надто жорсткими: кошти приймаютьс¤ строго на певний терм≥н ≥ п≥д конкретно визначен≥ проценти. Ќа в≥дм≥ну в≥д в≥тчизн¤них, ≥ноземн≥ банки провод¤ть б≥льш гнучку пол≥тику залученн¤ кошт≥в в≥д населенн¤. “ому дл¤ ≥ноземних громад¤н збер≥гати кошти в банку виг≥дно ≥ над≥йно, а наш≥ сп≥вв≥тчизники надають перевагу переведенню ≥ збер≥ганню гривн≥ у ≥ноземн≥й валют≥.

«начну частку в надходженн¤х займають кошти кл≥Їнт≥в банку Ц юридичних ос≥б, ¤к≥ включають кошти кл≥Їнт≥в до запитанн¤ (розрахунков≥ та поточн≥ рахунки). ÷ей сектор за умов

Ќадходженн¤ ф≥нансових –озпод≥л ф≥нансових

ресурс≥в ресурс≥в

рис. 1. Ќад

–ис. 1. Ќадходженн¤ ≥ розпод≥л ф≥нансових ресурс≥в.

нормального функц≥онуванн¤ економ≥ки завжди потребуЇ додаткових грошових засоб≥в, оск≥льки величина кап≥таловкладень перевищуЇ суму поточних надходжень в≥д операц≥йноњ д≥¤льност≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д ф≥зичних ос≥б кредитуванн¤ юридичних ос≥б Ї пр≥оритетною галуззю банк≥вськоњ д≥¤льност≥. ÷е видно з≥ структури кредитного портфел¤ за обТЇктами кредитуванн¤, ¤ка за станом на 01.07.99 р. мала вигл¤д:

кредити юридичним особам Ц 65,6%;

кредити та депозити ≥ншим банкам Ц 27,7%;

кредити ф≥зичним особам Ц 6,7%.

“акож у рол≥ чисто позичальника виступаЇ державний сектор. ƒоходи бюджету не покривають видатк≥в, тому держава виступаЇ позичальником на ринку позичкового кап≥талу.

 омерц≥йн≥ банки належать до категор≥њ ф≥нансових посередник≥в. ¬они залучають заощадженн¤ населенн¤ та ≥нш≥ в≥льн≥ грошов≥ засоби, що вив≥льн¤ютьс¤ у процес≥ господарськоњ д≥¤льност≥ ≥ надають њх у тимчасове користуванн¤ ≥ншим економ≥чним агентам, ¤к≥ потребують додаткових кап≥таловкладень. “аким чином, ф≥нансов≥ посередники виконують важливу народногосподарську функц≥ю - забезпечують м≥жгалузевий та м≥жрег≥ональний розпод≥л кап≥талу.

‘≥нансове посередництво не сл≥д розгл¤дати ¤к брокерсько-дилерськ≥ функц≥њ, м≥ж ними Ї суттЇв≥ в≥дм≥нност≥. ƒ≥ючи за дорученн¤м кл≥Їнт≥в, брокери ≥ дилери не створюють власних вимог ≥ зобовТ¤зань. ” своњй д≥¤льност≥ ф≥нансов≥ посередники створюють власн≥ вимоги ≥ зобовТ¤занн¤, ¤к≥ згодом стають товаром на грошовому ринку.  омерц≥йний банк створюЇ зобовТ¤занн¤ - депозит, приймаючи вклади в≥д кл≥Їнт≥в, ≥ вимогу до позичальника, видаючи позику.

‘≥нансове посередництво необх≥дне, оск≥льки пр¤мий контакт вкладник≥в ≥ позичальник≥в неможливий. Ѕез ф≥нансового посередництва не можна задовольнити ≥нтереси н≥ вкладника, н≥ позичальника - виникаЇ несп≥впаданн¤ сум, що пропонуютьс¤, ≥ сум, ¤к≥ потр≥бн≥, а також њх строк≥в ≥ дох≥дност≥. –оль банк≥в пол¤гаЇ в акумул¤ц≥њ кошт≥в р≥зного походженн¤, у створенн≥ загальноњ грошовоњ маси, в результат≥ чого задовольн¤Їтьс¤ попит на кредит на р≥зних умовах.

«розум≥ло, що, видаючи позику, банк ст¤гуЇ певний в≥дсоток, ¤кий позичальник сплачуЇ з≥ свого прибутку. ” той же час банк нараховуЇ в≥дсоток на заощадженн¤ свого вкладника ≥ сплачуЇ њх за рахунок тих кошт≥в, ¤к≥ отримав за користуванн¤ кредитом. «а рахунок банк≥вського посередництва в≥дсотки за вкладами нараховуютьс¤ незалежно в≥д того, чи отримуЇ позичальник дох≥д, чи н≥. “ак само ≥ позичальник змушений не лише повернути позику, але й сплатити в≥дсотки, нарахован≥ банком.

Ѕанк ¤к ф≥нансовий посередник надаЇ кл≥Їнтам послуги в операц≥¤х з ц≥нними паперами, при наданн≥ кредит≥в, при проведенн≥ платеж≥в та розрахунк≥в, а також служить ланкою, що повТ¤зуЇ вкладник≥в та ≥нвестор≥в.

Ѕанк може виступати посередником м≥ж ем≥тентами ц≥нних папер≥в та ≥нвесторами, а також купувати або перепродувати ц≥нн≥ папери на вторинному ринку за рахунок ≥ за дорученн¤м кл≥Їнт≥в. ” першому випадку завданн¤м банку Ї отриманн¤ максимально можливого прибутку при розповсюдженн≥ серед ≥нвестор≥в максимально можливого обс¤гу ц≥нних папер≥в ем≥тент≥в, а у другому - отриманн¤ винагороди в≥д кл≥Їнта за точне ≥ швидке виконанн¤ дорученн¤ про куп≥влю чи продаж ц≥нних папер≥в.

ѕри одержанн≥ кл≥Їнтом кредиту банк виступаЇ посередником у таких випадках: коли не в змоз≥ задовольнити за¤вку цього ж кл≥Їнта про одержанн¤ кредиту в звТ¤зку з тим, що сума кредиту перевищуЇ л≥м≥т кредитуванн¤, розб≥жн≥стю запропонованих кл≥Їнтом умов кредиту з кредитною пол≥тикою банку. ѕосередницька послуга у цьому випадку пол¤гаЇ в тому, що банк на проханн¤ кл≥Їнта отримуЇ кредит в ≥ншому банку ≥ надаЇ його кл≥Їнту за значно вищу плату, н≥ж отримав сам. ћаржа банку при цьому визначаЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж сплаченими в≥дсотками за кредитн≥ ресурси ≥ншому банку ≥ отриманими в≥д кл≥Їнта за надану йому позику.

ƒл¤ збер≥ганн¤ грошових кошт≥в субТЇкти п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ в≥дкривають у банках ”крањни поточн≥, розрахунков≥ та ≥нш≥ рахунки. Ѕезгот≥вков≥ розрахунки м≥ж кл≥Їнтами зд≥йснюютьс¤ через банки шл¤хом перерахуванн¤ кошт≥в з рахунку платника на рахунок постачальника. ¬ ”крањн≥ передбачен≥ так≥ форми безгот≥вкових розрахунк≥в: плат≥жними дорученн¤ми; плат≥жними вимогами-дорученн¤ми; чеками; акредитивами; вексел¤ми; плат≥жними вимогами; ≥нкасовими дорученн¤ми (розпор¤дженн¤ми). ѕри використанн≥ цих вид≥в розрахунк≥в банки, звичайно, виступають у рол≥ посередник≥в. “а чи можна назвати це посередництво ф≥нансовим у вс≥х випадках?

Ќаприклад, при зд≥йсненн≥ розрахунк≥в за допомогою таких розрахункових документ≥в, ¤к плат≥жн≥ дорученн¤, плат≥жн≥ вимоги-дорученн¤, плат≥жн≥ вимоги банк лише виконуЇ дорученн¤ кл≥Їнта перерахувати певну суму з розрахункового рахунка платника на розрахунковий рахунок постачальника. ÷е суто механ≥чна д≥¤, а отже, ф≥нансовим посередництвом њњ не назвеш.

„еки застосовуютьс¤ дл¤ розрахунк≥в м≥ж субТЇктами господарюванн¤ здеб≥льшого за товарно-матер≥альн≥ ц≥нност≥ з метою зменшенн¤ об≥гу гот≥вкових грошей. ” проведенн≥ цих розрахунк≥в банк також не виступаЇ ¤к ф≥нансовий посередник.

” рол≥ ф≥нансового посередника банк виступаЇ при використанн≥ розрахунк≥в за допомогою акредитив≥в та вексел≥в. јкредитив Ц це форма розрахунк≥в, при ¤к≥й банк-ем≥тент за дорученн¤м свого кл≥Їнта (за¤вника акредитива) зобовТ¤заний: виконати плат≥ж трет≥й особ≥ (бенеф≥ц≥ару) за поставлен≥ товари, виконан≥ роботи та надан≥ послуги; надати повноваженн¤ ≥ншому (виконуючому) банку зд≥йснити цей плат≥ж.  ожний акредитив призначаЇтьс¤ дл¤ розрахунк≥в т≥льки з одним бенеф≥ц≥аром ≥ не може бути переадресований. ƒл¤ в≥дкритт¤ акредитива п≥дприЇмство подаЇ банку-ем≥тенту за¤ву за встановленою формою. ” за¤в≥ вказуютьс¤ умови акредитиву. ѕри використанн≥ покритого акредитива кошти платника завчасно бронюютьс¤ у повн≥й сум≥ на окремому рахунку в банку платника або виконуючому банку. ” раз≥ тимчасовоњ в≥дсутност≥ кошт≥в на рахунку платника банк виступаЇ посередником ≥ оплата за акредитивом гарантуЇтьс¤ банком-ем≥тентом за рахунок банк≥вського кредиту. ÷е - непокритий вид акредитиву. «арахуванн¤ кошт≥в бенеф≥ц≥ару за непокритим гарантованим акредитивом зд≥йснюЇтьс¤ виконуючим банком п≥сл¤ перев≥рки ус≥х належних документ≥в, що передбачен≥ умовами акредитива, списанн¤м кошт≥в з кореспондентського рахунку банку-ем≥тента. Ѕанк-ем≥тент, у свою чергу, в≥дшкодовуЇ виконуючому банку витрати, повТ¤зан≥ з виконанн¤м акредитива на умовах, що передбачен≥ м≥жбанк≥вською угодою.

ѕлатеж≥ за акредитивами зд≥йснюютьс¤ п≥сл¤ поданн¤ в банк необх≥дних документ≥в, що передбачен≥ умовами акредитива, про в≥двантаженн¤ продукц≥њ, виконанн¤ роб≥т або наданн¤ послуг. ¬иконуючий банк ретельно перев≥р¤Ї подан≥ бенеф≥ц≥аром документи на предмет дотриманн¤ вс≥х умов акредитива ≥ у раз≥ порушенн¤ хоча б одн≥Їњ з них виплата за акредитивом не проводитьс¤.

Ѕанки мають зд≥йснювати контроль за строком д≥њ акредитив≥в. ѕри застосуванн≥ розрахунк≥в акредитивами банк виступаЇ не лише ¤к ф≥нансовий посередник, але й ¤к головний контролюючий орган, через ¤кий проход¤ть ус≥ документи, що передбачен≥ договором. ”с≥ претенз≥њ до бенеф≥ц≥ар≥в, кр≥м тих, що виникають з вини банку, розгл¤даютьс¤ сторонами без участ≥ банку.

ѕри розрахунках акредитивами банк не лише зд≥йснюЇ механ≥чне переведенн¤ кошт≥в з одного рахунку на ≥нший, а й виступаЇ у рол≥ посередника, надаючи кредит при тимчасов≥й в≥дсутност≥ кошт≥в на рахунку платника, а також при наданн≥ банком-ем≥тентом права виконуючому банку списувати кошти з≥ свого коррахунку, банки вступають м≥ж собою у кредитн≥ в≥дносини ≥ створюють зобовТ¤занн¤. јкредитивна форма розрахунк≥в активно використовувалась державними банками, коли не було системи електронних платеж≥в.  омерц≥йн≥ банки у своњй д≥¤льност≥ майже не використовують акредитив у звТ¤зку з тим, що на банк покладаютьс¤ додатков≥ трудом≥стк≥ функц≥њ контролю за документами. ’оча ц¤ форма платежу Ї досить ц≥кавою але з впровадженн¤м в ”крањн≥ системи електронних платеж≥в, вона втратила свою актуальн≥сть. ” наш≥й крањн≥ комерц≥йн≥ банки застосовують акредитив лише дл¤ розрахунк≥в м≥ж резидентами ≥ нерезидентами.

1	2

Ќазва: ѕроблеми посередницькоњ д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в в ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1195 прочитано)