≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕрограми спри¤нн¤ зайн¤тост≥

ѕрограми спри¤нн¤ зайн¤тост≥

ƒержавна активна пол≥тика зайн¤тост≥ передбачаЇ розробленн¤ програм спри¤нн¤ зайн¤тост≥. ÷≥ програми можуть охоплювати ¤к окрем≥ категор≥њ населенн¤, передус≥м марг≥нальн≥ групи: молодь, ж≥нок, ≥нвал≥д≥в, так ≥ специф≥чн≥ випадки загрози безроб≥тт¤, зумовлен≥ економ≥чною або ≥ншою ситуац≥Їю (демограф≥чним, пол≥тичним, стих≥йним лихом тощо).

” розвинутих крањнах б≥льш≥сть програм зайн¤тост≥ стосуЇтьс¤ певних категор≥й населенн¤, ¤к≥ потребують п≥дтримки й допомоги.

–озр≥зн¤ють довгостроков≥ й короткостроков≥ (на один р≥к) програми. ¬они розробл¤ютьс¤ ¤к на державному, так ≥ на рег≥ональному р≥вн¤х.

ћетою державних ≥ рег≥ональних програм зайн¤тост≥ Ї спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤, задоволенн¤ потреб громад¤н у прац≥.

ƒержавн≥ й територ≥альн≥ програми зайн¤тост≥ населенн¤ спр¤мован≥ на:

Х спри¤нн¤ розвитку ≥ структурн≥й перебудов≥ економ≥ки, створенню умов дл¤ спр¤муванн¤ вив≥льнюваних прац≥вник≥в, насамперед на рентабельн≥ виробництва та в пр≥оритетн≥ галуз≥ економ≥ки;

Х попередженн¤ розвитку безроб≥тт¤ ≥ його скороченн¤ шл¤хом п≥двищенн¤ економ≥чноњ за≥нтересованост≥ п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й у створенн≥ додаткових робочих м≥сць, переважно з гнучкими формами зайн¤тост≥;

Х удосконаленн¤ системи в≥дтворенн¤ робочоњ сили водночас ≥з зб≥льшенн¤м числа робочих м≥сць, пол≥пшенн¤м профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, п≥двищенн¤м квал≥ф≥кац≥њ прац≥вник≥в та ефективност≥ використанн¤ трудових ресурс≥в;

Х захист безроб≥тних та њхн≥х с≥мей в≥д негативних насл≥дк≥в безроб≥тт¤ ≥ забезпеченн¤ зайн¤тост≥ громад¤н, ¤к≥ потребують соц≥ального захисту ≥ не спроможн≥ конкурувати на ринку прац≥;

Х формуванн¤ кадровоњ, матер≥альноњ, ≥нформац≥йноњ, статистичноњ, ф≥нансовоњ та науково-методичноњ бази державноњ служби зайн¤тост≥;

Х заходи спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤, ¤ке проживаЇ у с≥льськ≥й м≥сцевост≥.

—пец≥альн≥ галузев≥ програми зайн¤тост≥ населенн¤ призначен≥ у≥¤ вир≥шенн¤ на р≥вн≥ окремих галузей ≥ п≥дприЇмств проблем прихованого безроб≥тт¤, спри¤нн¤ продуктивн≥й зайн¤тост≥ прац≥вник≥в практичн≥й реал≥зац≥њ диференц≥йованого п≥дходу щодо окремих п≥дприЇмств з урахуванн¤м державноњ пол≥тики структурноњ перебудови, санац≥њ державних п≥дприЇмств ≥ заход≥в державноњ пол≥тики на ринку прац≥.

¬ ”крањн≥ вперше була розроблена державна програма зайн¤тост≥ населенн¤ на 1995 р, ¤к елемент довгостроковоњ стратег≥њ формуванн¤ соц≥ально-ринковоњ модел≥ управл≥нн¤ ринком прац≥.

” програмах, розроблених в ”крањн≥, узагальнюютьс¤ конкретн≥ заходи щодо створенн¤ в≥дпов≥дного правового, орган≥зац≥йного та методичного забезпеченн¤ пол≥тики зайн¤тост≥ за такими напр¤мами:

Х формуванн¤ механ≥зму диференц≥йованого п≥дходу щодо збереженн¤ робочих м≥сць;

Х створенн¤ механ≥зм≥в реал≥зац≥њ пол≥тики зайн¤тост≥ в загальнонац≥ональних програмах (зокрема в програмах громадських роб≥т, рпри¤нн¤ зайн¤тост≥ молод≥, в≥дродженн¤ села та ≥н.);

Х регулюванн¤ трудових м≥грац≥й;

Х забезпеченн¤ додаткових гарант≥й зайн¤тост≥ населенн¤ окремим категор≥¤м громад¤н;

Х спри¤нн¤ профес≥йн≥й моб≥льност≥;

Х розвиток соц≥ально-трудових в≥дносин;

Х удосконаленн¤ ≥нформац≥йно-статистичноњ бази щодо розвитку ринку прац≥;

Х спри¤нн¤ зайн¤тост≥ шл¤хом розвитку соц≥ального партнерства.

«аходи щодо реал≥зац≥њ державноњ пол≥тики зайн¤тост≥ на територ≥альному р≥вн≥ ураховують необх≥дн≥сть спри¤нн¤ будь-¤ким формам розширенн¤ сфери прикладанн¤ прац≥, в тому числ≥ створенн¤ ових робочих м≥сць, забезпеченн¤ умов дл¤ розвитку п≥дприЇмництва та працевлаштуванн¤ незайн¤того населенн¤ ≥ безроб≥тних; забезпеченн¤ державних гарант≥й зайн¤тост≥ дл¤ окремих категор≥й населенн¤; пол≥пшенн¤ системи профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, п≥дготовки й переп≥дготовки кадр≥в, матер≥альноњ п≥дтримки безроб≥тних та њхн≥х с≥мей; орган≥зац≥њ громадських роб≥т тощо.

” програмах також обірунтовуЇтьс¤ орган≥зац≥йне, наукове ≥ ф≥нансове забезпеченн¤ ус≥х запланованих заход≥в та необх≥дн≥сть контролю щодо њх реал≥зац≥њ.

«аходи, розроблен≥ у програмах, передбачають забезпеченн¤ спри¤тливих податкових, ≥нвестиц≥йних, ф≥йансово-кредитних та ≥нших умов господарюванн¤ дл¤ п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, установ ус≥х форм власност≥.

‘ормуванн¤ державноњ програми зайн¤тост≥ маЇ подв≥йний характер. « одного боку, вона розробл¤Їтьс¤ знизу ≥ ¤вл¤Ї собою узагальненн¤ територ≥альних програм. « ≥ншого боку, державна програма зайн¤тост≥ формуЇтьс¤ зверху, узагальнюючи завданн¤, ¤к≥ можуть визначатис¤ т≥льки на загальнодержавному ≥ м≥жрег≥ональному р≥вн¤х. ÷е зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом розробленн¤ законодавчих акт≥в, удосконаленн¤ системи управл≥нн¤, координац≥њ ф≥нансових витрат на реал≥зац≥ю заход≥в економ≥чноњ ≥ соц≥альноњ пол≥тики у сфер≥ зайн¤тост≥, п≥двищенн¤ р≥вн¤ њњ наукового обгрунтуванн¤.

¬ажливим Ї об'Їднанн¤ р≥чного та довгострокового п≥дход≥в до програмуванн¤ зайн¤тост≥ населенн¤, ¤к це передбачено статтею 14 «акону ”крањни Уѕро зайн¤т≥сть населенн¤Ф.

¬≥дпов≥дно до «акону ”крањни Уѕро зайн¤т≥сть населенн¤Ф створено ƒержавний фонд спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ (ƒ‘—«Ќ), ¤кий формуЇтьс¤ та використовуЇтьс¤ на державному ≥ м≥сцевому р≥вн¤х.

ќсновн≥ джерела кошт≥в фонду:

1) кошти державного ≥ м≥сцевих бюджет≥в;

2) обов'¤зков≥ в≥драхуванн¤ п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та установ;

3) добров≥льн≥ внески громадських орган≥зац≥й, громад¤н, заруб≥жних ф≥рм;

4) кошти служби зайн¤тост≥;

5) ц≥льов≥ ф≥нансов≥ в≥драхуванн¤ п≥дприЇмств;

6) ≥нш≥ надходженн¤.

—еред названих джерел надходженн¤ кошт≥в основним джерелом повинн≥ бути обов'¤зков≥ в≥драхуванн¤ п≥дприЇмств, орган≥зац≥й та установ.

Ќа в≥драхуванн¤ кошт≥в до ƒ‘—«Ќ впливають:

Х демограф≥чне навантаженн¤ на зайн¤те економ≥чно активне населенн¤, що визначаЇ обс¤ги р≥зних соц≥альних фонд≥в;

Х р≥вень зайн¤тост≥ та ефективн≥сть прац≥ економ≥чно активного населенн¤, в≥д ¤ких залежать обс¤ги валового внутр≥шнього продукту та фонду споживанн¤;

Х чисельн≥сть ≥ склад незайн¤того економ≥чно активного населенн¤, що визначаЇ обс¤ги витрат на реал≥зац≥ю програм зайн¤тост≥ безроб≥тних;

Х розм≥ри допомоги у зв'¤зку з безроб≥тт¤м.

ƒосв≥д крањн з розвиненою економ≥кою св≥дчить, що ≥нвестиц≥њ в ¬≥одськ≥ ресурси зростають, оск≥льки Ї необх≥дною умовою модерн≥зац≥¤ виробничих систем.

“ака пол≥тика проводитьс¤ на р≥вн≥ ¤к держави, так ≥ окремих господарських об'Їкт≥в. ” ‘ранц≥њ, наприклад, з державного бюджету на зайн¤т≥сть вид≥л¤ють 6,8% кошт≥в, а в≥драхуванн¤ п≥дприЇмств, соц≥альних установ, р≥зн≥ внески за обс¤гом майже в 1,5 рази њеревищують надходженн¤ з бюджету.

¬ ”крањн≥ частка фонду зайн¤тост≥ у валовому внутр≥шньому продукт≥ становить приблизно 0,3%, що в багато раз≥в менше, н≥ж у рањнах з розвинутою ринковою економ≥кою.

«в≥дси можна зробити висновок, що в наш≥й крањн≥ ф≥нансова база дл¤ розв'¤занн¤ проблем зайн¤тост≥ недостатн¤ ≥ не в≥дпов≥даЇ ситуац≥њ на ринку прац≥, ¤ка р≥зко загострюЇтьс¤ через величезний потенц≥ал безроб≥тт¤.

«а рахунок кошт≥в зайн¤тост≥ ф≥нансуютьс¤ заходи активноњ ≥ пасивноњ пол≥тики. —п≥вв≥дношенн¤ витрат на ц≥ заходи залежить в≥д стану ринку прац≥ та безроб≥тт¤, р≥вн¤ законодавчих гарант≥й, дос¤гнутого р≥вн¤ розвитку служби зайн¤тост≥.

«аруб≥жний досв≥д св≥дчить про р≥зн≥ п≥дходи окремих крањн щодо дзпод≥лу кошт≥в на активн≥ й пасивн≥ заходи пол≥тики зайн¤тост≥. ” цих крањнах, ¤к ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, јнгл≥¤ переважають витрати на п≥дтримуванн¤ р≥вн¤ доход≥в населенн¤, а на активн≥ заходи витрачаЇтьс¤ значно менше кошт≥в. ” ‘ранц≥њ, наприклад, частка витрат на активн≥ й пасивн≥ заходи в≥дпов≥дно дор≥внюЇ 28,4% ≥ 71,6%; в јнгл≥њ ХЧ 29,1% ≥ 70,9%, у Ќ≥меччин≥ Ч 44,1% ≥ 55,9%.

«воротну картину щодо витрат на активн≥ й пасивн≥ заходи пол≥тики зайн¤тост≥ населенн¤ спостер≥гаЇмо у Ўвец≥њ та ≤тал≥њ, де ≥дпов≥дн≥ витрати становл¤ть 67,6% ≥ 32,4% та 51,6% ≥ 48,4%.

—тратег≥¤ зайн¤тост≥ населенн¤ в ”крањн≥ маЇ пов'¤зуватис¤ з подальшим розвитком ≥ розширенн¤м активних заход≥в дл¤ запоб≥ганн¤ повальному безроб≥ттю та зб≥льшенн¤м на них витрат ≥з фонду спри¤нн¤ зайн¤тост≥ населенн¤ з урахуванн¤м стану ринку прац≥. ўодо розм≥ру допомоги у зв'¤зку з безроб≥тт¤м, то рекомендац≥¤ми ћќѕ передбачено, що вона маЇ становити 60% середньоњ зароб≥тноњ плати. ” скандинавських крањнах така допомога дос¤гаЇ -70% середньоњ зароб≥тноњ плати за р≥вн¤ безроб≥тт¤ 0,5Ч1%. ¬раховуючи дуже низький р≥вень середньоњ зароб≥тноњ плати в ”крањн≥, можна стверджувати, що розм≥р допомоги у зв'¤зку з безроб≥тт¤м не може бути меншим за 50% середньоњ зароб≥тноњ плати (що маЇ м≥сце зараз в ”крањн≥), оск≥льки не забезпечуватиме м≥н≥мальних ф≥з≥олог≥чних потреб людини. ≤нша р≥ч, що при цьому сл≥д обмежити терм≥н наданн¤ допомоги ≥ зробити все можливе дл¤ працевлаштуванн¤ безроб≥тного. ќднак ситуац≥¤ складаЇтьс¤ таким чином, що варт≥сть соц≥ального захисту населенн¤ зростаЇ, а виробництво зменшуЇтьс¤, що не даЇ можливост≥ ф≥нансувати систему соц≥ального захисту за встановленими нормами.

ƒоц≥льно запровадити пор¤док централ≥зованого управл≥нн¤ ƒ‘—«Ќ з метою забезпеченн¤ перерозпод≥лу кошт≥в м≥ж рег≥онами залежно в≥д њх економ≥чного розвитку та стану ринку прац≥.

‘онд зайн¤тост≥ маЇ формуватис¤ ¤к страховий на принципах соц≥ального страхуванн¤. ѕри цьому внески до фонду зайн¤тост≥ мус¤ть робити вс≥ без вин¤тку п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ незалежно в≥д форми власност≥, господарюванн¤ ≥ ф≥нансуванн¤. ћаЇ бути особисте страхуванн¤ прац≥вник≥в в≥д безроб≥тт¤.

–еал≥зац≥¤ конституц≥йних прав громад¤н ”крањни щодо в≥льного вибору зайн¤тост≥ ≥ захисту в≥д безроб≥тт¤ незалежно в≥д нац≥ональност≥, стат≥, в≥ку, соц≥ального стану, пол≥тичних ≥ рел≥г≥йних переконань потребуЇ створенн¤ та д≥¤льност≥ державного органу з питань зайн¤тост≥ населенн¤.

1	2

Ќазва: ѕрограми спри¤нн¤ зайн¤тост≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1378 прочитано)