≈коном≥ка п≥дприЇмства > ѕродуктивн≥сть, мотивац≥¤ й оплата прац≥

–ис.  ласиф≥кац≥¤ систем участ≥ у прибутках прац≥вник≥в п≥дприЇмств.

ѕри конструюванн≥ т≥Їњ чи ≥ншоњ системи участ≥, що базуЇтьс¤ на показников≥ прибутку, сл≥д враховувати труднощ≥ визначенн¤ зв'¤зку м≥ж його зростанн¤м та внеском конкретного прац≥вника. ќсь чому часто-густо впроваджуютьс¤ системи мотивац≥њ, що пов'¤зуютьс¤ з результатами безпосередньоњ виробничоњ д≥¤льност≥ (економ≥¤ ресурс≥в, зростанн¤ обс¤гу продаж та ≥н.). “им самим системи участ≥ у прибутках трансформуютьс¤ у системи участ≥ у результатах.

—истема оц≥нки заслуг передбачаЇ оц≥нюванн¤ зусиль та повед≥нки прац≥вника за р¤дом фактор≥в. ƒл¤ кожного фактору визначаЇтьс¤ система бал≥в ≥ дл¤ розрахунк≥в оц≥нки на р≥зних р≥вн¤х встановлюютьс¤ в≥дпов≥дн≥ норми. ѕер≥одично розраховуЇтьс¤ показник д≥¤льност≥ прац≥вника, а п≥дсумков≥ результати визначають в≥дпов≥дний р≥вень додаткового, понад зароб≥тну плату за тарифом, винагородженн¤.

—истеми стимулюванн¤ конкретних обс¤г≥в продукц≥њ, роб≥т, обс¤г≥в продаж тощо найб≥льш вдало застосовуютьс¤ ” б≥льш-менш автономних структурах, з к≥нцевими результатами д≥¤льност≥. “ак≥ структури над≥л¤ютьс¤ власним бюджетом, що Ї пропорц≥йним, наприклад, обс¤гу продаж продукц≥њ. “аким чином персонал встановлюЇ дл¤ ^бе пр¤мий зв'¤зок м≥ж ефективн≥стю прац≥ п≥дприЇмства на ринку, тобто його процв≥танн¤м, прибутков≥стю.

—истеми розпод≥лу прибутку, обумовленого зростанн¤м "родуктивност≥, проектують таким чином, щоб зменшити "втом≥ витрати шл¤хом заохоченн¤ б≥льш високоњ –Їзультативносг≥ прац≥ без п≥двищенн¤ пост≥йних витрат, що "ов¤зан≥ з≥ зб≥льшенн¤м трудом≥сткост≥. ќдна з найб≥льш Хадмих ≥ в той же час простих систем базуЇтьс¤ на «наченн≥ так званого "загального коеф≥ц≥Їнту". ќстанн≥й розраховуЇтьс¤ ¤к сп≥вв≥дношенн¤ сукупних витрат робочу силу та обс¤гу продукц≥њ, що реал≥зуЇтьс¤. ÷е сп≥вв≥дношенн¤, що Ї стаб≥льним, наприклад, на п≥дприЇмствах б≥льшост≥ галузей обробноњ промисловост≥, приймаЇтьс¤ ¤к базовий р≥вень коеф≥ц≥Їнту. ¬икористовуючи цей базовий коеф≥ц≥Їнт ≥ враховуючи обс¤г продукц≥њ, ще реал≥зуЇтьс¤ за конкретний пер≥од, знаход¤ть припустим≥' витрати-на робочу силу. ѕот≥м ц≥ витрати пор≥внюють з фактичною зароб≥тною платою. якщо фактичн≥ витрати нижче припустимих, виплачуЇтьс¤ прем≥¤ персоналу на р≥вн≥ 40-75% в≥д отриманоњ економ≥њ (зростанн¤ прибутку). –ешта використовуЇтьс¤ на зам≥щенн¤ авансованого кап≥талу, розвиток п≥дприЇмства, експлуатац≥йн≥ витрати тощо.

ўо стосуЇтьс¤ систем прем≥альних виплат, то розм≥р прем≥й повинен ув'¤зуватись не з р≥внем основноњ зароб≥тноњ плати, а з конкретним прогресом у д≥¤льност≥ п≥дприЇмства та б≥льш-менш точним ви¤вленн¤м внеску кожного прац≥вника у загальну справу.

”часть у прибутках широко розповсюджена, наприклад, у япон≥њ. —аме вона слугуЇ одн≥Їю з причин високого р≥вн¤ трудовоњ мотивами прац≥вник≥в та конкурентоспроможност≥ вироблюваноњ продукц≥њ. ќкр≥м щом≥с¤чних прем≥й р≥зного характеру, пост≥йним прац≥вникам б≥льшост≥ п≥дприЇмств виплачуЇтьс¤ два рази на р≥к з частки прибутку так званий бонус. ¬ середньому в≥н складаЇ б≥льш ¤к 1/4 зароб≥тку, а в спри¤тлив≥ дл¤ п≥дприЇмства роки с¤гаЇ шестим≥с¤чноњ основноњ зароб≥тноњ плати прац≥вника.

—истеми колективного стимулюванн¤ застосовуютьс¤, ¤к правило, тод≥, коли заохоченн¤ прац≥вник≥в через њх участь у прибутках стаЇ можливим т≥льки на групов≥й основ≥. ѕри цьому груповий бонус у б≥льшост≥ випадк≥в розпод≥л¤Їтьс¤ у т≥й же пропорц≥њ, що й основна зароб≥тна плата. ѕеревага такого п≥дходу (при певних недол≥ках) пол¤гаЇ в тому, що за скрутних обставин у груп≥ гарантуЇтьс¤ в≥дносно справедливий розпод≥л обс¤гу роб≥т.

Ѕ≥льш ст≥йка зац≥кавлен≥сть прац≥вник≥в у д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, особливо в обновлюванн≥ виробництва та зм≥цненн≥ ф≥нансового стану, забезпечуЇтьс¤ через њх участь у власност≥. ¬она реал≥зуЇтьс¤ головним чином шл¤хом наданн¤ прац≥вникам акц≥й "своњх" п≥дприЇмств. ¬олод≥нн¤ роб≥тниками та службовц¤ми акц≥¤ми маЇ на мет≥ б≥льше, н≥ж участь у прибутках через отриманн¤ в≥дпов≥дних див≥денд≥в. ÷е Ч система не т≥льки "≥дентиф≥кац≥њ ≥нтерес≥в" прац≥вник≥в ≥ п≥дприЇмства, але й моб≥л≥зац≥њ особистих збережень громад¤н дл¤ ≥нвестуванн¤ у виробництво.

–озповсюдженн¤ р≥зних форм участ≥ в кап≥тал≥ у крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою реал≥зуЇтьс¤ досить суперечливо ≥ далеко не такими темпами, ¤кими вони бачились ще 30-40 рок≥в тому. ѕроте, наприклад, у ¬еликобритан≥њ к≥льк≥сть власник≥в акц≥й впродовж 80-х рок≥в зб≥льшилась утрич≥ ≥ у 1990 роц≥ перевищувала 8 млн. (близько 20% дорослого населенн¤).

1	2	3

Ќазва: ѕродуктивн≥сть, мотивац≥¤ й оплата прац≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2519 прочитано)