Ѕанк≥вська справа > «аощадженн¤

«аощадженн¤

¬ економ≥чному житт≥ сусп≥льства ¤вище заощадженн¤ знахо≠дитьс¤ в досить т≥сному зв'¤зку з ¤вищем ≥нвестуванн¤. «аоща≠дженн¤ Ї основою ≥нвестиц≥й I. «а натурально-речовою структу≠рою доход набуваЇ форми споживчих ≥ кап≥тальних товар≥в. ѕерш≥ йдуть у невиробниче споживанн¤, друг≥ Ч у виробниче.

«агальний обс¤г кап≥тальних ≥ виробничих товар≥в називають реальними ≥нвестиц≥¤ми, або ≤нвестиц≥йним попитом. який же зв'¤зок ≥снуЇ м≥ж заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми? ƒж. ћ.  ейнс дов≥в, що заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ завжди однаков≥, оск≥льки фак≠тичн≥ заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ дор≥внюють р≥зниц≥ м≥ж доходом ≥ споживанн¤м.

якщо кап≥таловкладенн¤ зростають, то доход зростаЇ в так≥й м≥р≥, щоб довести заощадженн¤ до р≥вн¤ кап≥таловкладень. ≤ навпаки, ¤кщо кап≥таловкладенн¤ ви¤вились меншими, н≥ж заощадженн¤, то доход зменшитьс¤ наст≥льки, щоб заощадженн¤ зр≥вн¤лись з ≥нвестиц≥¤ми. ÷е означаЇ, що економ≥ка знаходитьс¤ у стан≥ р≥вно≠ваги в точц≥, де заощадженн¤ та ≥нвестиц≥њ вр≥вноважуютьс¤. «обра≠зимо взаЇмозв'¤зок м≥ж нац≥ональним доходом, заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми граф≥чно (рис. 28).

якщо припустити, що незалежно в≥д обс¤гу доходу можливост≥ ≥нвестуванн¤ з року в р≥к залишаютьс¤ сталими, то л≥н≥¤ II буде характеризувати незм≥нний обс¤г ≥нвестиц≥й (така ситуац≥¤ пере≠дбачаЇ певний р≥вень абстрагуванн¤ з метою спрощенн¤ побудови в≥дпов≥дних моделей).

ƒинам≥ка та характер процесу заощадженн¤ зображен≥ л≥н≥Їю SS. ≤з граф≥ка видно, що при зростанн≥ нац≥онального доходу ” крива заощаджень SS п≥дн≥маЇтьс¤ вгору. ƒал≥ у точц≥ перетину кривих заощаджень SS та ≥нвестиц≥й ≤≤ економ≥чна система знаходитьс¤ у р≥вноваз≥. якщо ж, наприклад, система буде рухатись у напр¤м≥ зростанн¤ нац≥онального доходу прав≥ше точки  , то л≥н≥¤ заощаджень SS пройде вище кривоњ ≥нвестиц≥й II. «ростанн¤ за≠ощаджень зменшить споживанн¤. ”пов≥льнитьс¤ процес реал≥зац≥њ товар≥в ≥ послуг, зростуть товарн≥ запаси. —коротитьс¤ обс¤г ви≠робництва, зросте безроб≥тт¤. ÷е призведе до зниженн¤ р≥вн¤ на≠ц≥онального доходу (рух вл≥во), ≥ система повернетьс¤ до р≥вноваги у точц≥  .

–озгл¤немо тепер, ¤к зм≥на обс¤гу ≥нвестиц≥й ≤ впливаЇ на вели≠чину нац≥онального доходу (рис. 29).

–ис. 29. ¬заЇмозвТ¤зок м≥ж нац≥ональним доходом, заощадженн¤ми та ≥нвестиц≥¤ми (за умовами зростанн¤ заощаджень)

ѕрипустимо, що це св≥дчить про зрушенн¤ кривоњ ≥нвестиц≥й II вгору ≤'≤'. “од≥ точка економ≥чноњ р≥вноваги   перем≥щуЇтьс¤ в точ≠ку  ' в ¤к≥й в≥дбиваютьс¤ прир≥ст заощаджень ≥ прир≥ст нац≥ональ≠ного доходу. ≤з граф≥ка видно, що прир≥ст нац≥онального доходу б≥льший, н≥ж прир≥ст ≥нвестиц≥й.  оеф≥ц≥Їнт перевищенн¤ зрос≠танн¤ доходу над ≥нвестиц≥¤ми ƒж. ћ.  ейнс назвав мульти≠пл≥катором. —уть мультипл≥катора пол¤гаЇ в тому, що в умовах ринковоњ економ≥ки зб≥льшенн¤ обс¤г≥в ≥нвестиц≥й спри¤Ї зростан≠ню розм≥ру нац≥онального доходу, проте це зростанн¤ в≥дбуваЇтьс¤ швидше, н≥ж зростанн¤ ≥нвестиц≥й.

ћультипл≥кац≥йний ефект поширюЇтьс¤ також на заощаджен≠н¤. якщо крива заощаджень перем≥ститьс¤ вгору, то точка р≥внова≠ги  ' зм≥ститьс¤ вл≥во в≥д точки  , що Ї св≥дченн¤м пад≥нн¤ р≥вн¤ нац≥онального доходу (рис. 30). ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що зростанн¤ схильност≥ до заощадженн¤ веде до скороченн¤ споживанн¤. ќс≠таннЇ ж спонукаЇ п≥дприЇмц≥в в≥дмовитись в≥д ≥нвестуванн¤ кап≥талу у виробництво, оск≥льки можливост≥ реал≥зац≥њ звужуютьс¤. —короченн¤ ≥нвестиц≥й призводить до скороченн¤ нац≥онального ви≠робництва ≥ нац≥онального доходу.

¬икладене св≥дчить про те, що мультипл≥катор д≥Ї дво¤ко. « одного боку, зростанн¤ ≥нвестиц≥й спри¤Ї мультипл≥кац≥йному зростанню нац≥онального доходу, а з другого Ч скороченн¤ ≥нвестиц≥й при≠зводить до р≥зкого зменшенн¤ нац≥онального доходу. –≥вновага ж в економ≥ц≥ може забезпечуватись ≥ при низькому р≥вн≥ ≥нвестиц≥й, але при значному р≥вн≥ безроб≥тт¤ або при високому р≥вн≥ ≥нвести≠ц≥й пор≥вн¤но ≥з заощадженн¤ми, але при ≥нфл¤ц≥йному зростан≠н≥ ц≥н.

ƒосл≥джуючи розгл¤дуван≥ залежност≥,  ейнс дов≥в, що р≥внова≠га м≥ж ≥нвестиц≥¤ми та заощадженн¤ми у точц≥   дос¤гаЇтьс¤ у процес≥ саморозвитку економ≥чноњ системи без будь-¤кого втру≠чанн¤ держави в економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ѕроте, на його думку, р≥вновага у точц≥   не в≥дпов≥даЇ потребам сусп≥льства, ос≠к≥льки вона передбачаЇ на¤вн≥сть значного р≥вн¤ безроб≥тт¤. —усп≥льство ж повинно дбати про те, щоб створити так≥ економ≥чн≥ передумови, за ¤ких р≥вень ≥нвестиц≥й зростав би, а точка р≥внова≠ги м≥ж ≥нвестиц≥¤ми ≤ та заощадженн¤ми S наближалась до точки F, в ¤к≥й створюЇтьс¤ нац≥ональний доход, достатн≥й дл¤ забезпе≠ченн¤ повноњ зайн¤тост≥. —творити так≥ передумови, на думку  ейнса, здатна т≥льки держава за допомогою впливу на сукупний по≠пит через державн≥ витрати, ¤к≥ характеризують попит держави (рис. 31).

ћодель, що в≥дбиваЇ взаЇмозв'¤зок м≥ж нац≥ональним доходом ≥ сукупними витратами, називають ще "кейнс≥анським хрестом". ÷¤ модель грунтуЇтьс¤ на тому, що нац≥ональний доход використову≠Їтьс¤ ¤к на споживанн¤, так ≥ на ≥нвестуванн¤, тобто

” = — + ≤,

де — + ≤/ Ч сукупн≥ витрати сусп≥льства.

≤з граф≥ка видно, що в умовах стагнац≥њ точка р≥вноваги  0 ≥нвес≠тиц≥й ≤ та заощаджень S знаходитьс¤ значно нижче точки, де дос¤≠гаЇтьс¤ повна зайн¤т≥сть F. —тимулюванн¤ процесу зростанн¤ на≠ц≥онального доходу в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом додаванн¤ до особистого споживанн¤ — ≥нвестиц≥й у п≥дприЇмницьк≥ структури. “од≥ крива — займе положенн¤ кривоњ (— + ≤), а точка ( 0) перем≥ститьс¤ в точку  , наблизившись певною м≥рою до точки F, але не дос¤гнув≠ши њњ. ўоб домогтис¤ перем≥щенн¤ точки   в точку  /, держава не повинна обмежуватись стимулюванн¤м приватних ≥нвестиц≥й, вона сама маЇ виступати ≥нвестором державних програм, зб≥льшуючи обс¤ги ≥нвестиц≥й ≥ сукупного споживанн¤. “ака д≥¤льн≥сть держа≠ви спри¤Ї перем≥щенню кривоњ сукупного попиту вгору в≥д (— + ≤) до (— + ≤ + G), а точки   до точки  ', суттЇво наблизивши њњ до бажаноњ точки F, ¤ка Ї р≥вноважною дл¤ ≥нвестиц≥й ≥ заощаджень.

≈фект, отриманий в≥д державного ≥нвестуванн¤ економ≥ки, роз≠гл¤даЇтьс¤ в економ≥чн≥й теор≥њ ¤к мультипл≥кац≥йний ефект. як зазначав ƒж. ћ.  ейнс, мультипл≥катор означаЇ, що зростанн¤ за≠гального обс¤гу ≥нвестиц≥й приводить до зростанн¤ обс¤г≥в нац≥о≠нального доходу на величину, ¤ка в к раз≥в б≥льша, н≥ж прир≥ст ≥нвестиц≥й. ћатематично цю залежн≥сть можна в≥добразити так:

ѕрир≥ст доход≥в ”, в свою чергу, под≥л¤Їтьс¤ на прир≥ст спо≠живчих витрат — та прир≥ст ≥нвестиц≥й ≤, тобто ” = — + ≤. «в≥дси ≤ = ” Ч —. ѕ≥дставивши значенн¤ ≤ у формулу

ѕод≥ливши чисельник та знаменник на ”, отримаЇмо формулу

≤з виведеноњ формули видно, що мультипл≥катор   дор≥внюЇ одиниц≥, под≥лен≥й на р≥зницю м≥ж одиницею та граничною схиль≠н≥стю до споживанн¤, або дор≥внюЇ величин≥, зворотн≥й граничн≥й схильност≥ до заощаджень. якщо, наприклад, гранична схильн≥сть до споживанн¤ становить 3/5, то мультипл≥катор

ѕри зростанн≥ ≥нвестиц≥й на 10 000 од. загальний прир≥ст нац≥о≠нального доходу становить 25 000 од.

≤з теор≥њ мультипл≥кац≥њ можна зробити висновок, що чим вища схильн≥сть до споживанн¤, тим б≥льший мультипл≥катор, тим суттЇ≠в≥шою Ї р≥зниц¤ м≥ж первинною ≥нвестиц≥Їю та загальним зб≥ль≠шенн¤м сукупного попиту, а отже, ≥ зростанн¤, врешт≥-решт, нац≥о≠нального доходу. ѕри цьому сл≥д зазначити, що первинне зростан≠н¤ ≥нвестиц≥й примножуЇ прир≥ст доходу в спадн≥й геометричн≥й прогрес≥њ. ÷е означаЇ, що ¤кщо гранична схильн≥сть до споживан≠н¤ √—— становить 3/5, то первинна витрата на ≥нвестуванн¤ прине≠се 2,5 од. приросту доходу, оск≥льки к≥нцева сума прогрес≥њ дор≥в≠нюЇ 2,5, тобто

де n Ч к≥нець мультипл≥кац≥йного процесу.

ƒ≥¤ мультипл≥катора припин¤Їтьс¤ тод≥, коли прир≥ст заощаджень зр≥внюЇтьс¤ з приростом доходу, тобто S = ”.

ƒл¤ того щоб поборота затуханн¤, необх≥дно певним чином сти≠мулювати ≥нвестиц≥йний процес. ÷ю проблему вир≥шуЇ акселера≠тор Ч коеф≥ц≥Їнт, ¤кий в≥дбиваЇ взаЇмозв'¤зок м≥ж ≥нвестиц≥йним ≥ споживчим попитом. ћатематично цей зв'¤зок можна зобразити так:

де а Ч коеф≥ц≥Їнт акселерац≥њ; Il Ч зростанн¤ нових ≥нвестиц≥й у пер≥од≥ t; ”l, Ч величина доходу за пер≥од t; ”l-1 Ч величина доходу за пер≥од, що передуЇ пер≥оду t; ”l Ч ”l-1 Ч прир≥ст доходу за пер≥од t.

јкселератор, ¤к ≥ мультипл≥катор, може д≥¤ти дво¤ко: з одного боку, прир≥ст споживчого попиту стимулюЇ ≥нвестиц≥йн≥ витрати, а з другого Ч пад≥нн¤ темп≥в зростанн¤ попиту на споживч≥ товари призводить до загасанн¤ ≥нвестиц≥йного попиту.

1	2

Ќазва: «аощадженн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-03 (2133 прочитано)