≈коном≥чна теор≥¤ > Ќац≥ональна економ≥ка

Ќац≥ональна економ≥ка

¬ступна частина:

Ќац≥ональна економ≥ка Ї реальною базою дл¤ поЇднанн¤ ≥нтерес≥в ус≥х суб'Їкт≥в економ≥чного житт¤ в ус≥х сферах ≥ видах ; д≥¤льност≥ сусп≥льства. ¬одночас говорити про њњ ефективн≥сть можна лише тод≥, коли вона буде розгл¤нута в процес≥ безперерв≠ного повторенн¤ виробництва. ѕри цьому функц≥онуванн¤ економ≥ки потребуЇ подо≠ланн¤ ≥ врахуванн¤ р¤ду перешкод: цикл≥чно≠го економ≥чного розвитку, вир≥шенн¤ проб≠лем зайн¤тост≥ працездатного населенн¤, веденн¤ грошового господарства в умовах можливост≥ виникненн¤ ≥нфл¤ц≥њ, пост≥йно≠го зм≥цненн¤ ф≥нанс≥в при ≥снуванн≥ загрози по¤ви њњ кризи.

—л≥д також знати, ¤к держава регулюЇ економ≥ку. –еальною оц≥нкою розвитку еко≠ном≥ки Ї створений нац≥ональний продукт в ус≥х його формах

ћј –ќ≈ ќЌќћ≤ ј ≤ ѕќ ј«Ќ» » ќЅ„»—Ћ≈ЌЌя Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќ√ќ ѕ–ќƒ” “”

1. ѕон¤тт¤ про макроеконом≥ку

—кладовою частиною економ≥чноњ науки, ¤к було з'¤совано ран≥ше, Ї макроеконом≥ка.

ћакроеконом≥ка вивчаЇ механ≥зм функц≥онуванн¤ економ≥≠ки в ц≥лому, а також чинники впливу держави на загальноеко≠ном≥чн≥ процеси.

≤накше кажучи, макроеконом≥ка вивчаЇ взаЇмозв'¤зки м≥ж скла≠довими економ≥чноњ системи, наприклад, м≥ж витратами споживач≥в ≥ створеним у крањн≥ продуктом, м≥ж нац≥ональним виробництвом ≥ зовн≥шньою торг≥влею. ќсоблив≥сть предмета досл≥дженн¤ макро-економ≥ки привертаЇ увагу до нењ ур¤ду, пол≥тик≥в. “ак, владн≥ струк≠тури ”крањни, дл¤ того щоб прийн¤ти певн≥ закони, ¤к≥ б створювали спри¤тлив≥ умови дл¤ роботи п≥дприЇмств, мають виходити з гли≠бинних причин, що в≥дображують макроеконом≥чн≥ процеси Ч п≥дне≠сенн¤ чи спад виробництва, ≥нфл¤ц≥ю ≥ р≥вень безроб≥тт¤. јбо, скаж≥≠мо, ¤к можна розробл¤ти економ≥чну пол≥тику без вивченн¤ ≥ враху≠ванн¤ р≥вн¤ зароб≥тноњ плати ≥ ц≥н, обс¤гу грошовоњ маси в об≥гу, дер≠жавного боргу ур¤ду та причин, ¤к≥ його зумовили.

ћакроеконом≥ка ≥ м≥кроеконом≥ка, маючи певн≥ в≥дм≥нност≥, доповнюють одна одну, створюючи Їдину економ≥чну науку. “ак, спец≥ал≥ст з м≥кроеконом≥ки, досл≥джуючи ц≥ну в певн≥й галуз≥ про≠мисловост≥, дл¤ зручност≥ припускаЇ, що в ≥нших галуз¤х ц≥ни вже задан≥. ‘ах≥вець же з макроеконом≥ки, вивчаючи р≥вень ц≥н, в основ≠ному не буде зважати на в≥дносн≥ зм≥ни ц≥н товар≥в у р≥зних галуз¤х.

ћакроеконом≥ка вивчаЇ шл¤хи, ¤кими платеж≥ надход¤ть в≥д спо≠живач≥в до виробник≥в. ÷≥ потоки пост≥йн≥ ≥ йдуть з одного сектора економ≥ки до ≥ншого.

Ќаприклад, хл≥бороб продаЇ хл≥б ≥ купуЇ с≥льськогосподарську техн≥ку. Ќа виручен≥ кошти машинобуд≥вельник купуЇ р≥зн≥ товари, у тому числ≥ хл≥б. ќтже, грош≥, що витрачен≥ машинобуд≥вником, повернулис¤ у вигл¤д≥ доходу до хл≥бороба. “акий процес в економ≥ц≥ називають кругооб≥гом.

якщо припустити, що вс≥ види доход≥в у сусп≥льств≥ йдуть на споживанн¤ (заощаджень немаЇ), то з викладеного можна зробити так≥ висновки.

1. —ума вс≥х доход≥в у сусп≥льств≥ дор≥внюЇ сум≥ вс≥х витрат.

2.”с≥ витрати сусп≥льства дор≥внюють обс¤гу виробництва. ÷е можна подати таким р≥вн¤нн¤м:

ƒоходи = ¬итрати = ќбс¤ги виробництва.

ќтже, весь р≥чний пот≥к товар≥в ≥ послуг у межах нац≥онального господарства становитиме нац≥ональний продукт.

Ќац≥ональний продукт Ч це те саме, що й загальн≥ доходи сусп≥льства, загальн≥ витрати ≥ загальний обс¤г вироб≠ництва

¬ умовах ринковоњ економ≥ки нац≥ональний продукт обчислюють у варт≥сному вираженн≥.

Ќац≥ональний продукт Ї матер≥альною основою житт¤ людей. —аме в≥н задовольн¤Ї р≥зноман≥тн≥ потреби населенн¤. якщо нац≥о≠нальна економ≥ка неспроможна створити весь наб≥р матер≥альних благ дл¤ потреб населенн¤ через об'Їктивн≥ обставини (наприклад, в ”к≠рањн≥ через природн≥, кл≥матичн≥ умови не вирощуютьс¤ боби какао, троп≥чн≥ фрукти, не вистачаЇ власноњ нафти, газу тощо), треба ви≠робл¤ти так≥ види нац≥онального продукту, ¤к≥ б користувались по≠питом в ≥нших крањнах, тобто можна було використати њх ¤к експортн≥ ресурси. ÷е давало б можлив≥сть обм≥н¤ти њх на товари, ¤к≥ не ви≠робл¤ютьс¤ в крањн≥.

ќтже, нац≥ональний продукт Ї дуже важливим показником не т≥льки дл¤ крањни, де в≥н виробл¤Їтьс¤, а й дл¤ м≥жнародного сп≥вро≠б≥тництва.

”же багато рок≥в ќрган≥зац≥¤ ќб'Їднаних Ќац≥й докладаЇ багато зусиль до того, щоб ус≥ крањни збирали в≥домост≥ про нац≥ональний продукт. “ака статистика даЇ змогу визначити р≥вень розвитку еконо≠м≥ки крањни, њњ результативн≥сть, показати ефективн≥сть використанн¤ матер≥альних ≥ трудових ресурс≥в, зд≥йснити пор≥вн¤нн¤ м≥ж крањна≠ми, розробити необх≥дн≥ рекомендац≥њ щодо поступального розвитку нац≥ональноњ економ≥ки, њњ участ≥ в м≥жнародному под≥л≥ прац≥.

2. ќбчисленн¤ нац≥онального продукту

ƒл¤ обчисленн¤ обс¤гу нац≥онального продукту економ≥ч≠на наука використовуЇ ц≥лу низку показник≥в, серед ¤ких визначаль≠не м≥сце займаЇ показник валового внутр≥шнього продукту (¬¬ѕ).

¬¬ѕЧ це варт≥сть к≥нцевих товар≥в, вироблених всередин≥ крањни (резидентами ≥ нерезидентами) за певний пер≥од. —юди входить варт≥сть товар≥в матер≥альноњ та нематер≥альноњ сфери, таких ¤к будинки ≥ од¤г, варт≥сть послуг, скаж≥мо, брокера ≥ лекц≥¤ економ≥ста. ќбс¤ги виробництва кожного такого товару ≥ послуг оц≥нюють за ринковою ц≥ною. —ума цих ц≥н ≥ становить ¬¬ѕ

ћетодика обчисленн¤ ¬¬ѕ маЇ р¤д особливостей.

Х ¬¬ѕ складаЇтьс¤ з вартост≥ к≥нцевих товар≥в ≥ послуг. Ќапри≠клад, пшениц¤, з ¤коњ випечено хл≥б, Ї пром≥жним товаром. Ћише варт≥сть хл≥ба враховують ¤к частку ¬¬ѕ, але варт≥сть пшениц≥, прода≠ноњ м≥рошнику, ≥ варт≥сть борошна, проданого пекарю, не враховують.

Х ¬¬ѕ складаЇтьс¤ з вартост≥ товар≥в ≥ послуг, вироблених лише в процес≥ поточного виробництва. ќтже, заново зведений ≥ прода≠ний будинок включають до складу ¬¬ѕ, а збудований ран≥ше ≥ проданий Ч н≥. ѕроте ком≥с≥йн≥, ¤к≥ агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж на¤вних будинк≥в, у ¬¬ѕ враховуютьс¤, (њх в≥дно≠с¤ть до поточних послуг.)

Х ¬¬ѕ оц≥нюЇтьс¤ за ринковими ц≥нами. ќстанн≥ включають непр¤м≥ податки Ч податок на продаж ≥ акцизи, а тому ринкова ц≥на товар≥в буде не така, ¤ку продавець матиме за товар. „иста ц≥на Ч це ринкова ц≥на за вирахуванн¤м непр¤мих податк≥в. ¬она становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадаЇ на чинники ви≠робництва цього товару.

Ќа практиц≥ дл¤ розрахунк≥в ¬¬ѕ використовують так≥ методи Ч за витратами, за доходами ≥ за виробництвом.

¬¬ѕ, розрахований за витратами, Ч це загальна сума витрат на особисте ≥ виробниче споживанн¤ вс≥Їњ маси створених за певний пер≥од благ (рис. 1)

¬¬ѕ розрахований за доходами Ч це сума доход≥в, отриманих власниками чинник≥в виробництва, з використанн¤м ¤ких створено всю масу нац≥онального продукту (рис. 2).

¬¬ѕ за виробництвом показуЇ внесок кожного виробника ≥ на≠ц≥онального виробництва в ц≥лому. ” такому раз≥ ¬¬ѕ розраховують за доданою варт≥стю.

–ис. 1. —труктура ¬¬ѕ за витратами

–ис. 2. —труктура ¬¬ѕ за доходами

ƒодана варт≥сть Ч це ринкова ц≥на продукц≥њ (послуг) п≥дприЇмства за вирахуванн¤м вартост≥ сировини ≥ мате≠р≥ал≥в, що куплен≥ та витрачен≥ на виробництво продукц≥њ або на виконанн¤ послуг

–озгл¤немо це на приклад≥ вип≥канн¤ хл≥ба в ”крањн≥ (табл. 1).

ƒодана варт≥сть, що у нашому приклад≥ дор≥внюЇ 80 коп., Ї вар≠т≥стю к≥нцевого продукту. ÷е р≥зниц¤ м≥ж виручкою в≥д продажу ≥ варт≥стю пром≥жних матер≥ал≥в (195 - 115 = 80).

«агальна сума доданих вартостей, створених у сусп≥льств≥, ¤вл¤Ї собою ринкову варт≥сть вироблених товар≥в ≥ послуг, тоб≠то ¬¬ѕ.

“аблиц¤ 1

ƒодана варт≥сть при вип≥канн≥ хл≥ба (коп. за хл≥бину)

1	2	3

Ќазва: Ќац≥ональна економ≥ка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2860 прочитано)