≈коном≥чна теор≥¤ > Ќеокласична теор≥¤

Ќеокласична теор≥¤

Ќеокласицизм - суб'Їктивна школа в економ≥чн≥й теор≥њ. ¬иникла в останн≥й третин≥ 19 ст. ¤к реакц≥¤ на марксизм. ћарксизм всеб≥чно критикував кап≥тал≥зм ≥ обірунтував неминуч≥сть його загибел≥, тому що в≥н оснований на приватн≥й власност≥ та експлу≠атац≥њ. Ќеобх≥дно було захистити кап≥тал≥зм в≥д нападок марксис≠т≥в, ≥ цю функц≥ю беруть на себе представники неокласицизму. ¬ той же час це була спроба сформулювати законом≥рност≥ оптималь≠ного режиму господарюванн¤ економ≥чних одиниць в умовах системи в≥льноњ конкуренц≥њ, визначити принципи р≥вноваги ц≥Їњ системи.

Ѕ≥л¤ початк≥в неокласицизму сто¤ли так≥ в≥дом≥ економ≥сти, ¤к австр≥йц≥  .ћенгер (1840-1921 pp.), Ѕем-Ѕаверк (1851-1914 pp.), американець ƒжон Ѕейтс  ларк (1847-1938 pp.) ≥ јльфред ћаршалл (1842-1924 pp.) - англ≥йський економ≥ст. —еред сучасних пред≠ставник≥в неокласицизму найб≥льш в≥дом≥: ƒжеймс ≈дуард ћ≥д (нар. 1907 р.), ƒжон ’≥кс (нар. 1904 p.) - ¬еликобритан≥¤, ћ≥лтон ‘р≥дмен (нар. 1912 p.), ¬асиль ЋеонтьЇв (нар. 1906 p.) - —Ўј.

ѕануванн¤ неокласицизму в економ≥чн≥й думц≥ було суттЇво п≥д≥рвано розвитком кейнс≥анства, представники ¤кого виступили з обірунтуванн¤м необх≥дност≥ державного регулюванн¤ економ≥ки. ѕроте неокласицизм ¤к теч≥¤, в пол≥теконом≥њ не зникаЇ. …ого приб≥чники перегл¤нули де¤к≥ своњ концепц≥њ, зокрема в≥дношенн¤ до держави. “епер вони визнають необх≥дн≥сть часткового втручан≠н¤ держави у в≥дтворювальн≥ процеси, але лише з метою забезпе≠ченн¤ свободи д≥њ ринкових сил. ќдним з найб≥льш впливових напр¤м≥в неокласицизму в сучасних умовах Ї монетаризм. ћонетаристи, виход¤чи з бурхливого розвитку ≥нфл¤ц≥йних процес≥в у багатьох крањнах св≥ту, надають вир≥шального значенн¤ в економ≥чному розвитку регулюванню грошовоњ сфери. √оловною умовою плавного економ≥чного розвитку вони вважають ст≥йке - в межах 4-5% на р≥к - зростанн¤ грошовоњ маси в об≥гу. Ќа ц≥й п≥дстав≥ монетаристи вимагають р≥зкого обмеженн¤ вс≥х форм д≥¤льност≥ держави, регул¤тивна пол≥тика ¤коњ, на њх думку, ≥ Ї головною причиною нест≥йкост≥ (≥нфл¤ц≥њ) економ≥чного зростанн¤.

ѕочала ≥нтенсивно розвиватись Унеокласична теор≥¤Ф, ¤ка виникла в 70-х рр. ’≤’ ст. ¬она була з одного боку Ц реакц≥¤ на марксизм з його критикою кап≥тал≥зму, а з ≥ншого Ц спробою вписати в неокласичну теор≥ю р¤д нових положень. ÷¤ теор≥¤ маЇ багато р≥зних напр¤мк≥в. “еор≥¤ добробуту ввела до наукового пон¤тт¤ Усусп≥льн≥ благаФ, Узовн≥шн≥ ефектиФ, Умонопол≥њФ, де потр≥бна допомога держави. ¬иникла неокласична школа ¤ка включаЇ р¤д теор≥й, що суперечать кейнс≥анськ≥й.

—учасна макроеконом≥ка не маЇ Їдиноњ дом≥нуючоњ теор≥њ. ¬она спираЇтьс¤ на р¤д теор≥й, ¤к≥ взаЇмод≥ють ≥ взаЇмодоповнюють одна одну ≥ дають практикам можлив≥сть вибору, тобто самим визначити ефективн≥сть кожноњ теор≥њ залежно в≥д своњх субТЇктивних у¤влень, а також з урахуванн¤м ≥ндив≥дуальних умов, ц≥лей ≥ пр≥оритет≥в економ≥чноњ пол≥тики певноњ крањни.

—пираючись на нов≥ методолог≥чн≥ принципи марженал≥сти створили ц≥л≥сну теоретичну систему. ¬ 90рр. вона бувши доповненою завд¤ки ј.ћаршалу елементами р≥кард≥анства, а також оснащена розробленим математичним апаратом одержала назву неокласичного напр¤му.

—аме  ембриджська школа, ¤ка сформувалас¤ у 90рр. 19ст. в јнгл≥њ поклала початок цьому новому напр¤му в економ≥чн≥й теор≥њ.

√оловна проблема, що знаходилас¤ в центр≥ уваги представник≥в-неокласик≥в, перш за все ј.ћаршала та ј.ѕ≥гу Ц задоволенн¤ проблем людини.

¬изначаючи ц≥л≥ економ≥чноњ науки неокласики говорили про вплив р≥зних фактор≥в на економ≥чний добробут. Ќа перший план висувалас¤ корисн≥сть благ ≥ попит на ц≥ блага з боку споживач≥в, при цьому неокласики виходили з того, що економ≥чн≥ закони однаков≥ дл¤ будь-¤кого сусп≥льства, ¤к дл¤ ≥ндив≥дуального господарства, так ≥ дл¤ сучасних досить складних економ≥чних систем. ¬их≥дною (центральною) у неокласицизм≥ Ї ≥де¤ економ≥чноњ р≥вноваги, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки механ≥зму ц≥ноутворенн¤ у ринковому господарств≥.

” ц≥лому до вчених неокласик≥в в≥днос¤ть ус≥х вчених, ¤к≥ починаючи з ≤≤ половини 19 ст. (починаючи з ћаршала) використовують постулати класичноњ школи про економ≥чну свободу, про автоматичне саморегулюванн¤ ринковоњ системи та шк≥длив≥сть втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤.

Ќеокласичний напр¤м виникнувши наприк≥нц≥ 19ст. став пан≥вним у пров≥дних крањнах св≥ту, але в 20-30рр. 20ст. внасл≥док поглибленн¤ кризових ¤вищ в економ≥ц≥ ≥ сусп≥льному житт≥ ≥ндив≥дуально-розвинутих крањн, цей напр¤м пережив кризу; одночасно в цей пер≥од виникаЇ новий напр¤м в економ≥чн≥й теор≥њ Ц кейнс≥анство ≥ починаючи з цього часу ц≥ два напр¤ми конкурують один з одним, а ≥нколи њх представники намагаютьс¤ розробити синтетичн≥, ≥нтегрован≥ теоретичн≥ концепц≥њ.

” своЇму розвитку неокласицизм зазнав значних зм≥н ≥ починаючи з70рр. 20ст. знову спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ його попул¤рност≥, в≥дбуваЇтьс¤ так зване неокласичне в≥дродженн¤.

“аке тривале довгол≥тт¤ неокласицизму обумовлене такою важливою обставиною, ¤к: абстрактний анал≥з ринкового механ≥зму у чистому вигл¤д≥ дозволив ви¤вити р¤д законом≥рностей ц≥ноутворенн¤, конкуренц≥њ, повед≥нки споживача, ¤к≥ мають велику сп≥льн≥сть н≥ж њх конкретний про¤в в економ≥ц≥ 19ст. ≥ внасл≥док цього здеб≥льшого збер≥гають силу й на сьогодн≥.

Ќеокласичний напр¤м не Ї однор≥дним. “еор≥¤ неокласицизму не ¤вл¤Ї собою ¤коњсь Їдиноњ завершеноњ концепц≥њ, хоча й виробила певною м≥рою загальний пон¤т≥йний аппарат, спираЇтьс¤ на де¤к≥ принципи, ¤к≥ визнаютьс¤ б≥льш≥стю њњ представник≥в.

≈коном≥сти, ¤ких називають неокласиками займаютьс¤ розробкою р≥зних проблем ≥ ¤вл¤ють практично не одну, а р≥зн≥ школи з≥ своњми теор≥¤ми. ¬они розр≥зн¤ютьс¤ ≥ сферою ≥нтерес≥в ≥ глибиною проблем, що анал≥зуютьс¤ ≥ одержаними результатами-висновками та рекомендац≥¤ми.

«асновником та главою  ембриджськоњ школи був ј.ћаршалл (1842 Ц 1924рр.). ќсновною його працею Ї: Уѕринципи економ≥ксФ(УThe Principles of EconomicsФ) Ц 1890р.

” ц≥й та ≥нших своњх прац¤х в≥н намагавс¤ розробити ун≥версальну економ≥чну теор≥њ на основ≥ обТЇднанн¤ р≥зних концепц≥й. Ќайб≥льшою його заслугою Ї створенн¤ синтетичноњ теор≥њ, ¤ка обТЇднувала елементи трудовоњ теор≥њ вартост≥ ≥ теор≥њ граничноњ корисност≥.

ћаршалл переосмилив та переробив теор≥ю трудовоњ вартост≥ (обТЇктивна сторона, д≥¤ обТЇктивного фактор≥в) та теор≥њ граничноњ корисност≥ (д≥¤ субТЇктивних фактор≥в) в теор≥њ взаЇмних звТ¤зк≥в попиту ≥ пропозиц≥њ.  лючова ≥де¤ ј.ћаршалла пол¤гаЇ в переключенн≥ зусиль з теор≥њ дискус≥й навколо вартост≥, Уц≥нност≥Ф на вивченн¤ проблем взаЇмод≥њ попиту ≥ пропозиц≥њ, ¤к сил, що визначають процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ на ринку.

¬≥н грунтовно проанал≥зував, ¤к складаютьс¤ (формуютьс¤) ≥ взаЇмод≥ють попит≥ пропозиц≥¤, вв≥в пон¤тт¤ еластичност≥ попиту, запропонував свою компром≥сну теор≥ю ц≥ни.

ќсновна увага таким чином була сконцентрована на розробц≥ теор≥њ ц≥ни.

ƒо реч≥ ћаршалл вв≥в у науковий об≥г пон¤тт¤ Уеконом≥ксФ зам≥сть Упол≥тичноњ економ≥њФ ≥ дав власне визначенн¤ ц≥Їњ науки (див. п≥дручник).

÷≥ну продукту в≥н розгл¤дав, ¤к найважлив≥ший елемент ринковоњ економ≥ки, а ринок ¤к високоорган≥зовану ≥нституц≥ю, де взаЇмод≥ють попит ≥ пропозиц≥¤ ≥ встановлен≥ ц≥ни.

¬ його теор≥њ ц≥ни синтетично поЇднуютьс¤ ≥ досл≥джуютьс¤ дв≥ групи фактор≥в, що впливають на ринкову ц≥ну.

ћаршалл вважав, що його теор≥¤ ц≥ни спр¤мована на пошук вс≥х фактор≥в, що визначають ц≥ну. ќск≥льки ринков≥ ц≥ни складаютьс¤ п≥д впливом попиту та пропозиц≥њ Ц це в свою чергу на думку ћаршалла потребуЇ вид≥ленн¤ суми фактор≥в, в≥д ¤ких залежать њх зм≥ни та взаЇмозвТ¤зок на ринку. « одного боку Ї ц≥на попиту; вона формуЇтьс¤ п≥д впливом попиту на товар; в≥н визначаЇтьс¤ корисн≥стю продукту. ÷¤ група фактор≥в Ц ринкового походженн¤. « ≥ншого боку ≥снуЇ ц≥на пропозиц≥њ; вона залежить в≥д витрат виробництва, тобто повТ¤зана з процесом виробництва. ‘актори виробництва: земл¤, прац¤, кап≥тал ≥ орган≥заторськ≥ зд≥бност≥ п≥дприЇмц¤ визначають ц≥ну пропозиц≥њ. ” визначенн≥ ц≥ни в≥н вид≥л¤в њњ залежн≥сть в≥д граничних витрат з боку пропозиц≥њ ≥ в≥д граничноњ корисност≥ з боку попиту.

¬итрати на виробництво граничноњ одиниц≥ товару ≥ виручка в≥д його продажу будуть р≥вн≥.

—ередн¤ або р≥вноважна ц≥на товару тлумачилас¤ ним, ¤к результат ц≥ноутворенн¤, коли перес≥каютьс¤ на ринку ц≥на попиту ≥ пропозиц≥њ.

ћаршалл одним з перших економ≥ст≥в повТ¤зав з ц≥ною товару його еластичн≥сть.

¬ теоретичн≥й систем≥ ћаршалла важливе м≥сце пор¤д з теор≥Їю ц≥ни пос≥даЇ теор≥¤ розпод≥лу. «г≥дно з ц≥Їю теор≥Їю кожен ≥з фактор≥в виробництва (земл¤, прац¤, кап≥тал, п≥дприЇмець) мають сторону ≥ попиту ≥ пропозиц≥њ. ¬иход¤чи з цього кожен з цих фактор≥в мають ц≥ну попиту, ¤ка встановлюЇтьс¤ його граничною продуктивн≥стю ≥ ц≥ну пропозиц≥њ, ¤ка визначаЇтьс¤ його граничними витратами.

¬еличина зарплати, в≥дсотка ≥ ренти Ї р≥вноважною ц≥ною цих фактор≥в (прац≥, кап≥талу, ренти).

«агальний нац≥ональний доход Ї результатом д≥њ вс≥х фактор≥в ≥ зростанн¤ за зб≥льшенн¤м пропозиц≥њ фактор≥в.

1

Ќазва: Ќеокласична теор≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1469 прочитано)