≈коном≥чна теор≥¤ > ќснови економ≥чноњ теор≥њ

4. ѕ–≈ƒћ≈“ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ Ќј” »

“е, на що спр¤моване п≥знанн¤ економ≥чноњ науки, Ї њњ об'Їк≠том. ¬она намагаЇтьс¤ по¤снити, ¤кий устр≥й маЇ матер≥альний св≥т товар≥в та послуг. ѕроте в≥дразу ж наголосимо, що йдетьс¤ не про технолог≥ю виготовленн¤ певних благ, послуг. ÷им займаютьс¤ ≥нш≥ науки та спец≥ал≥сти в≥дпов≥дних сфер д≥¤льност≥ Ч ≥нженери, тех≠н≥ки, технологи.

≈коном≥сти вивчають:

Х чому ц≥ни на товари п≥дн≥маютьс¤ та падають; чому одних то≠вар≥в на ринку б≥льше, н≥ж Ї на них потреба, а ≥нших Ч недостатньо; чому певн≥ галуз≥ економ≥ки розвиваютьс¤ швидкими темпами, а окрем≥ з них деградують; чому кризи в економ≥ц≥ зм≥нюютьс¤ њњ п≥днесен≠н¤м; чому ≥снують безроб≥тт¤ та ≥нфл¤ц≥¤, ¤кий м≥ж ними взаЇмозв'¤зок;

Х динам≥ку зм≥н у ц≥нах, вартост¤х, обс¤гах виробництва. ¬они намагаютьс¤ встановити причини цих ¤вищ, визначити чинники, що впливають на зростанн¤ або пад≥нн¤ ц≥н, вартост≥, обс¤г≥в виробниц≠тва. Ќа в≥дм≥ну в≥д перес≥чних громад¤н, ¤к≥, наприклад, лише кон≠статують, що зароб≥тна плата у шахтар≥в б≥льша, н≥ж у прац≥вник≥в харчовоњ промисловост≥ або у ≥нженера нашоњ крањни менша, н≥ж у ≥нженера —Ўј, економ≥сти визначають закони, ¤к≥ в≥дображують ц≥ економ≥чн≥ ¤вища;

Х ¤к розм≥щуютьс¤ та використовуютьс¤ ресурси (корисн≥ копа≠лини, земл¤, прац¤ людей та њхн≥ знанн¤, обладнанн¤ та устаткуван≠н¤), що обмежен≥ на наш≥й планет≥ та в кожн≥й крањн≥ зокрема. якби не було такого обмеженн¤, то, мабуть, не було б потреби ≥ в еко≠ном≥чн≥й науц≥. јдже в такому раз≥ можна було б задовольнити необмежен≥ потреби людей. ќск≥льки ж бажанн¤ людей звод¤тьс¤ до того, щоб ¤комога повн≥ше ≥ ¤к≥сн≥ше задовольнити вс≥ своњ по≠треби, вони наштовхуютьс¤ на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний ≥сторичний пер≥од межею на¤вних ресурс≥в.

≈коном≥чна наука ¤краз ≥ займаЇтьс¤ вивченн¤м економ≥ч≠ноњ повед≥нки людей в умовах обмежених ресурс≥в.

¬ивчивши можливост≥ ресурсного забезпеченн¤ крањни, певного рег≥ону, м≥ста, галуз≥ (детальн≥ше про це йтиметьс¤ дал≥), еконо≠м≥сти пропонують р≥зн≥ вар≥анти розм≥щенн¤ ресурс≥в дл¤ њхнього найкращого використанн¤.

ќтже, економ≥чна наука спри¤Ї оптимальному використан≠ню обмежених ресурс≥в, Ї чинником економ≥чного розвитку, зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ р≥зноман≥тних товар≥в та послуг ≥, в к≥н≠цевому п≥дсумку, спри¤Ї б≥льш повному задоволенню потреб сусп≥льства ≥ кожного його члена;

Х господарськ≥ зв'¤зки м≥ж крањнами ≥ народами: чому крањни ≥мпортують одн≥ товари, а експортують ≥нш≥; ¤к≥ чинники спри¤ють зовн≥шньоеконом≥чним зв'¤зкам, а ¤к≥ стримують њхн≥й розвиток;

Х природу ≥ причини багатства; ¤к на р≥зних етапах розвитку людського сусп≥льства зм≥нювалось ставленн¤ до самого пон¤тт¤ Ђбагатствої, джерел його зростанн¤.

≈коном≥чна наука досл≥джуЇ, ¤к сусп≥льство зд≥йснюЇ еконо≠м≥чне житт¤, що охоплюЇ виробництво, обм≥н, розпод≥л ≥ споживанн¤ товар≥в ≥ послуг в умовах обмежених ресурс≥в

–ис1. —истема економ≥чних наук

¬≥дтворенн¤ економ≥чного житт¤ в≥дбуваЇтьс¤ на сусп≥льному та ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ (п≥дприЇмство, ф≥рма, домашнЇ господарство). „ерез це структурно економ≥чна теор≥¤ включаЇ в себе макроеконом≥ку ≥ м≥кроеконом≥ку.

ћакроеком≥ка вивчаЇ функц≥онуванн¤ економ≥ки в ц≥лому. ¬ центр≥ њњ анал≥зу Ч нац≥ональний продукт, загальний р≥вень ц≥н, ≥нфл¤ц≥¤, безроб≥тт¤. ¬она з'¤совуЇ, ск≥льки маЇ бути грошей у кана≠лах об≥гу крањни, чому окрем≥ крањни знаход¤тьс¤ у кризовому стан≥, а ≥нш≥ Ч динам≥чно розвиваютьс¤.

ћ≥кроеконом≥ка досл≥джуЇ повед≥нку окремих суб'Їкт≥в еко≠ном≥ки. ¬она анал≥зуЇ ц≥ни окремих товар≥в, витрати на виготовлен≠н¤ певного товару, з'¤совуЇ, ¤к д≥ють ф≥рма та механ≥зм мотивац≥њ прац≥.

Ќа основ≥ економ≥чноњ теор≥њ формуютьс¤ ≥ д≥ють в≥дносно само≠ст≥йн≥ економ≥чн≥ науки, що утворюють систему економ≥чних наук (рис. 1).

≈коном≥чна теор≥¤, виступаючи базою дл¤ р≥зних економ≥чних дисципл≥н, водночас ураховуЇ њхн≥ здобутки. “≥льки спираючись на дос¤гненн¤ ≥нших наук, таких ¤к соц≥олог≥¤, пол≥толог≥¤, право, ≥сто≠р≥¤ тощо, економ≥чна теор≥¤ може робити висновки ≥ пропозиц≥њ, ¤к≥ будуть правильними ≥ спри¤тимуть найб≥льш оптимальному спосо≠бу орган≥зац≥њ економ≥чного житт¤ сусп≥льства.

5. ћ≈“ќƒ» ѕ≤«ЌјЌЌя ≈ ќЌќћ≤ »

ѕ≥д методом п≥знанн¤ звичайно розум≥ють спос≥б дос¤гнен≠н¤ мети. ¬≥н Ї робочим ≥нструментом, засобом п≥знанн¤ предмета, що вивчаЇтьс¤.

ќсновними методами п≥знанн¤ економ≥чноњ теор≥њ Ї так≥.

ћетод науковоњ абстракц≥њ ¤к метод поглибленого п≥знанн¤ д≥йсност≥ заснований на зв≥льненн≥ ≥нформац≥йного матер≥алу в≥д випадкового, не≥стотного ≥ виокремленн¤ в ньому ст≥йкого, типового. –езультатами застосуванн¤ методу науковоњ абстракц≥њ, його продуктом Ї теоретичн≥ абстракц≥њ, науков≥ пон¤тт¤, категор≥њ, економ≥чн≥ закони.

ћетод системного анал≥зу, або системний п≥дх≥д. –инкова еко≠ном≥ка Ч це певна ц≥л≥сн≥сть, у ¤к≥й реал≥зуЇтьс¤ взаЇмозв'¤зок еле≠мент≥в, компонент≥в, що вход¤ть до њњ складу. ѕри цьому ц≥л≥сн≥сть визначаЇтьс¤ не т≥льки складом властивих њй елемент≥в, а й зв'¤зка≠ми м≥ж ними.

—истемний п≥дх≥д у економ≥чн≥й теор≥њ означаЇ вивченн¤ внутр≥ш≠н≥х структурно-функц≥ональних, причинно-насл≥дкових, ≥Їрарх≥чних, пр¤мих ≥ зворотних зв'¤зк≥в. ѕ≥знанн¤ цих зв'¤зк≥в даЇ змогу ви¤ви≠ти складн≥ процеси розвитку виробничих в≥дносин, з'¤сувати приро≠ду багатьох економ≥чних процес≥в ≥ ¤вищ.

ћетод анал≥зу ≥ синтезу. јнал≥з Ч це процес розумового або фактичного розкладанн¤ ц≥лого на складов≥ частини, а синтез Ч по≠Їднанн¤ р≥зних елемент≥в, стор≥н предмет≥в у Їдине ц≥ле.

јнал≥з даЇ можлив≥сть вивчати окрем≥ сторони об'Їкта, зробити р¤д наукових абстракц≥й, ви¤вити певн≥ пон¤тт¤. ѕодальше поЇднанн¤ њх призводить до вивченн¤ б≥льш глибокоњ сутност≥ ц≥лого.

—истемний п≥дх≥д неможливий без орган≥зац≥њ Їдност≥ анал≥зу ≥ синтезу.

ѕоЇднанн¤ к≥льк≥сного ≥ ¤к≥сного анал≥зу даЇ теоретичне п≥дірунт¤ дл¤ визначенн¤ нового п≥дходу до темп≥в ≥ пропорц≥й роз≠витку господарства, постановки конкретних практичних завдань роз≠витку економ≥ки. ¬≥н передбачаЇ ч≥тке ви¤вленн¤ ¤к≥сноњ визначе≠ност≥ процесу ≥ вид≥ленн¤ тих стор≥н, елемент≥в, що можуть бути вим≥р¤н≥ к≥льк≥сно; вивченн¤ динам≥ки процесу; ви¤вленн¤ чинник≥в, ¤к≥ впливають на зв'¤зки елемент≥в у ц≥й систем≥.

ћатематичн≥ ≥ статистичн≥ методи забезпечують поЇднанн¤ к≥льк≥сного ≥ ¤к≥сного анал≥зу.

–озвиток економ≥чноњ теор≥њ пов'¤заний з≥ сходженн¤м в≥д абстрактного до конкретного. ÷ей процес Ї рухом в≥д прост≥ших форм безпосереднього бутт¤ системи до њњ сутност≥, д≥алектичне роз≠гортанн¤ сутност≥ в багатоман≥тн≥сть форм њњ руху ≥ зовн≥шнього ви≠¤ву, генетичний процес формуванн¤ економ≥чноњ системи.

ћетод лог≥чного та ≥сторичного п≥дходу. Ћог≥чний метод т≥сно пов'¤заний з ≥сторичним методом, оск≥льки зв≥льн¤Ї оц≥нку ≥сторич≠ного розвитку в≥д випадковостей, зигзаг≥в, що не Ї властивими цьому процесов≥. як правило, лог≥чний метод досл≥дженн¤ прийн¤т≠ний дл¤ розгл¤ду б≥льш зр≥лих економ≥чних в≥дносин. ѕри цьому лог≥чний анал≥з не обмежуЇтьс¤ суто абстрактним викладом. ќтри≠ман≥ висновки з≥ставл¤ють з фактами, конкретною економ≥чною д≥йсн≥стю.

ћетод пор≥вн¤нь використовують дл¤ визначенн¤ схожост≥ та в≥дм≥нност≥ господарських ¤вищ. Ќеобх≥дн≥сть пор≥вн¤нн¤ ¤к загаль-нонаукового методу зумовлюЇтьс¤ тим, що в економ≥чному житт≥ н≥що не може бути оц≥нено само по соб≥. Ѕудь-¤ке ¤вище п≥знаЇтьс¤ у пор≥вн¤нн≥. ƒл¤ того щоб п≥знати нев≥доме, оц≥нити його, потр≥бен критер≥й, ¤ким, ¤к правило, Ї вже в≥доме, ран≥ше п≥знане.

—пособи пор≥вн¤нь найр≥зноман≥тн≥ш≥: пор≥вн¤нн¤ ознак, влас≠тивостей, статистичних величин, економ≥чних категор≥й, д≥њ еконо≠м≥чних закон≥в у р≥зних умовах тощо.

≤ндукц≥¤ ≥ дедукц≥¤. ≤ндукц≥¤ Ч це рух думки в≥д одиничного до всезагального, в≥д знанн¤ нижчого ступен¤ сп≥льност≥ до знанн¤ вищого њњ ступен¤. ƒедукц≥¤ Ч рух думки в≥д всезагального до оди≠ничного. « цих визначень бачимо, що теоретичним ірунтом дл¤ ви≠никненн¤ й ≥снуванн¤ ≥ндукц≥њ та дедукц≥њ Ї д≥алектичний зв'¤зок оди≠ничного, особливого ≥ всезагального.

ћетод аналог≥њ означаЇ перенесенн¤ властивост≥ (сукупност≥ властивостей) одного ¤вища на ≥нше. «розум≥ло, заздалег≥дь мають бути визначен≥ ще й ≥нш≥ схож≥ ознаки, ¤к≥ дають можлив≥сть засто≠совувати аналог≥ю, встановлювати необх≥дн≥ зв'¤зки ≥ в≥дхиленн¤ м≥ж ознаками ¤вищ, що ≥снують у реальн≥й д≥йсност≥. ” певному зна≠ченн≥ аналог≥¤ Ї р≥зновидом пор≥вн¤нн¤, оск≥льки вона спр¤мована на вивченн¤ схожост≥ та в≥дм≥нност≥ ¤вищ.

” багатьох випадках висновки за аналог≥Їю не можуть бути до≠казом, але вони мають силу припущенн¤ ≥ дають п≥дстави дл¤ вису≠ненн¤ г≥потез.

√≥потеза Ч це науково обгрунтоване припущенн¤ про можлив≥ зв'¤зки, в≥дносини, причини ¤вищ.

≈коном≥чн≥ досл≥дженн¤, ¤к правило, зд≥йснюютьс¤ не наздогад, а ц≥леспр¤мовано, виход¤чи переважно з потреб практики. якщо зм≥ст ¤вища, ¤ке вивчаЇтьс¤, нев≥домий, а факт≥в дл¤ його з'¤суванн¤ немаЇ або недостатньо, досл≥дник змушений обмежитис¤ припущен≠н¤ми. ќднак це ще не наукова г≥потеза, а лише певний студ≥нь на шл¤ху до нењ.

ƒл¤ постановки г≥потези мають бути достов≥рн≥ факти. ѕроте обс¤г ≥ р≥вень цих факт≥в ще не дають можливост≥ перетворити тео≠ретичне припущенн¤ на повноц≥нну теор≥ю. “ому висновок про мож≠лив≥ г≥потетичн≥ зв'¤зки, причини ще не набуваЇ повноњ достов≥р≠ност≥. ¬она потребуЇ достатн≥х доказ≥в, практичних п≥дтверджень.

¬ажлив≥сть г≥потези пол¤гаЇ в тому, що вона Ї засобом розв'¤≠занн¤ суперечностей м≥ж новими фактами ≥ теоретичними погл¤да≠ми, ¤к≥ вже застар≥ли.

1	2	3

Ќазва: ќснови економ≥чноњ теор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2560 прочитано)