≈коном≥чна теор≥¤ > ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ

ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ

Ќеокласична економ≥чна теор≥¤. ¬ останн≥й третин≥ ’≤’ ст. з розвитком внутр≥шн≥х економ≥чних ≥ соц≥альних суперечностей кап≥тал≥зму починаЇтьс¤ перех≥д цього способу виробництва у свою вищу ≥ водночас низх≥дну стад≥ю розвитку, що характеризуЇтьс¤ передус≥м виникненн¤м монопол≥й ≥ активним втручанн¤м держави у розвиток економ≥ки, њњ одержавленн¤м. ÷¤ стад≥¤ неоднозначно тлумачилас¤ представниками р≥зних напр¤м≥в ≥ шк≥л економ≥чноњ теор≥њ.

¬сю сукупн≥сть теч≥й, шк≥л зах≥дноњ економ≥чноњ думки можна умовно згрупувати в так≥ три основн≥ напр¤ми:

1) неокласична економ≥чна теор≥¤;

2) ≥нституц≥онально-соц≥олог≥чний напр¤м, або ≥нституц≥онал≥зм;

3) кейнс≥анство.

ќбТЇкт досл≥дженн¤ неокласичноњ економ≥чноњ теор≥њ Ц повед≥нка Homo economicus Ц Ђлюдини економ≥чноњї, що ¤к продавець робочоњ сили, споживач чи п≥дприЇмець намагаЇтьс¤ максим≥зувати св≥й дох≥д, звести до м≥н≥муму затрати (чи зусилл¤). ÷¤ теор≥¤ виникла в 70-т≥ роки ’≤’ ст. ѓњ засновники Ц в≥дом≥ австр≥йськ≥ економ≥сти  .ћенгер, ‘.¬≥зер, ≈.Ѕем-Ѕаверк, англ≥йський науковець ”.ƒжевонс ≥ швейцарський економ≥ст Ћ.¬альрас та ≥н.

«г≥дно з концепц≥Їю Ђграничноњ корисност≥ї варт≥сть Ї результатом виробничоњ д≥¤льност≥, в ход≥ ¤коњ кожний з виробничих фактор≥в (прац¤, земл¤, кап≥тал) внос¤ть св≥й весок в њњ утворенн¤, а величина вартост≥ вим≥рюЇтьс¤ граничною корисн≥стю одного з цих фактор≥в при незм≥нн≥й величин≥ двох ≥нших.

ћонетаризм (англ. мoney Ц грош≥) Ц економ≥чна теор≥¤, зг≥дно з ¤кою грошова маса в об≥гу в≥д≥граЇ визначальну роль у формуванн≥ економ≥чноњ конТюнктури та встановленн≥ причинно-насл≥дкових звТ¤зк≥в м≥ж зм≥ною к≥лькост≥ грошей ≥ величиною валового нац≥онального продукту. ћонетаризм виник у середин≥ 50-х рок≥в ’’ ст. ” —Ўј. …ого л≥дер Ц глава ч≥казькоњ школи пол≥тичноњ економ≥њ ћ.‘р≥дмен Ц виступаЇ проти активного ≥ широкомасштабного втручанн¤ держави в економ≥ку, проти державних заход≥в стимулюванн¤ попиту. Ќа його думку, державне регулюванн¤ економ≥ки малоефективне через затримки м≥ж зм≥ною грошових показник≥в ≥ реальних фактор≥в виробництва, тому його сл≥д зам≥нити автоматичним приростом грошовоњ маси в об≥гу.

≤нституц≥онал≥зм (лат. institutum Ц установа) Ц один ≥з напр¤м≥в зах≥дноњ економ≥чноњ думки, що виник наприк≥нц≥ ’≤’ Ц на початку ’’ ст. «аперечував обумовлен≥сть розвитку людського сусп≥льства виробничими в≥дносинами (в≥дносинами власност≥), руш≥йною силою визнавав психолог≥чн≥, соц≥ально-правов≥ фактори. «асновниками ≥нституц≥онал≥зму були американськ≥ науковц≥ “.¬еблен, ƒ. оммонс, ”.√ам≥льтон, англ≥йський економ≥ст ј.√обсон та ≥н. “.¬еблен, наприклад розгл¤дав житт¤ людини ¤к боротьбу за ≥снуванн¤, а значить процес в≥дбору ≥ пристосуванн¤. јналог≥чною, на думку ≥нституц≥онал≥ст≥в, у процес≥ розвитку сусп≥льства в≥дбуваЇтьс¤ процес природного в≥дбору ≥нститут≥в, система ¤ких утворюЇ своЇр≥дну культуру ≥ визначаЇ тип цив≥л≥зац≥њ. —ам≥ ≥нститути Ї особливими формами житт¤ ( в тому числ≥ господарського), людських звТ¤зк≥в ≥ в≥дносин, що мають сталий характер, формують у сусп≥льств≥ духовн≥ ¤кост≥ та властивост≥. ” свою чергу, ≥нститути Ї також важливими факторами в≥дбору.

Ќайпрогресивн≥шими ≥де¤ми прихильник≥в сучасного ≥нституц≥онал≥зму Ї необх≥дн≥сть участ≥ труд¤щих у власност≥ та управл≥нн≥ виробництвом, наданн¤ њм соц≥альних гарант≥й, а влади Ц гуман≥тарн≥й ≥нтел≥генц≥њ. «аслуговують на увагу також њхн≥ думки про еколого-економ≥чне виживанн¤ людства.

 ейнсианство та його еволюц≥¤.  ейнс≥анство Ц один ≥з пров≥дних напр¤м≥в сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ. Ќазву отримав в≥д ≥мен≥ всесв≥тньо в≥домого англ≥йського економ≥ста ƒж. ейнса (1883-1946), ¤кий найб≥льш повно усв≥домлював, що без активного втручанн¤ держави в розвиток соц≥ально-економ≥чних процес≥в, без ≥стотного розширенн¤ функц≥й держави кап≥тал≥зм неспроможний надал≥ ≥снувати, неможливо Ууникнути повного руйнуванн¤ ≥снуючих економ≥чних формФ.  ейнс одним ≥з перших у зах≥дн≥й економ≥чн≥й науц≥ обгрунтував макроеконом≥чний п≥дх≥д до анал≥зу соц≥ально-економ≥чних процес≥в, оперуючи такими глобальними категор≥¤ми, ¤к нац≥ональний доход, сукупн≥ ≥нвестиц≥њ, споживанн¤, зайн¤т≥сть, нагромадженн¤ ≥ т.≥н. ÷≥ категор≥њ в≥н розгл¤дав у њх взаЇмод≥њ та функц≥ональних звТ¤зках.

—учасн≥ посл≥довники економ≥чного л≥берал≥зму (американськ≥ вчен≥ Ћ.ћ≥зес та ‘.’аЇк) виступають нав≥ть проти робочого законодавства (регулюванн¤ тривалост≥ робочого дн¤, встановленн¤ м≥н≥мальноњ зарплати, тощо). ƒе¤к≥ в≥тчизн¤н≥ економ≥сти -УреформаториФ п≥дтримують ц≥ ≥дењ стосовно економ≥ки ”крањни. ¬они розробили й в≥дпов≥дн≥ практичн≥ рекомендац≥њ, що в умовах перебуванн¤ при влад≥ б≥льшост≥ некомпетентних ур¤д≥в (п≥сл¤ проголошенн¤ державноњ незалежност≥) призвело до розвалу державного управл≥нн¤ економ≥кою ≥ завдало народному господарству великих збитк≥в.

Ќеокласичний синтез Ц узагальнююча економ≥чна концепц≥¤, в ¤к≥й поЇднуютьс¤ рац≥ональн≥ елементи теор≥њ ц≥ноутворенн¤ ≥ розпод≥лу доход≥в в межах неокласичного напр¤му (зокрема в межах теор≥њ загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги) з положенн¤ми теор≥њ макроеконом≥чноњ р≥вноваги та зростанн¤ нац≥онального доходу в межах кейнс≥анського напр¤му економ≥чноњ теор≥њ. ѕрихильники неокласичного синтезу розгл¤дають теор≥ю загальноњ економ≥чноњ р≥вноваги ¤к ≥деальну модель функц≥онуванн¤ економ≥чноњ системи. јле, на в≥дм≥ну в≥д неокласик≥в, ¤к≥ заперечували необх≥дн≥сть державного втручанн¤ в економ≥ку, неокласичний синтез передбачаЇ використанн¤ р≥зноман≥тних метод≥в державного регулюванн¤ з метою наближенн¤ до такоњ модел≥. “ому концепц≥ю неокласичного синтезу ще називають ортодоксальним кейнс≥анством.

“еор≥ю неокласичного синтезу критикують представники монетаристськоњ школи (зокрема ћ.‘р≥дмен), концепц≥њ Уеконом≥ки пропозиц≥њФ, Урац≥ональних оч≥куваньФ. √оловним напр¤мом такоњ критикиЇ теза прихильник≥в неокласичного синтезу про те, що механ≥зм ринкового саморегулюванн¤ маЇ доповнюватис¤ ц≥леспр¤мованим державним втручанн¤м, його коригуванн¤м. ƒержава, на њхню думку, повинна лише створювати умови дл¤ максимально в≥льного функц≥онуванн¤ ринкового механ≥зму. “ака критика неконструктивна, не в≥дпов≥даЇ вимогам сьогоденн¤.

Ћ≥ворадикальна пол≥тична економ≥¤. ќдн≥Їю з теч≥й сучасноњ економ≥чноњ думки Ї л≥ворадикальна пол≥тична економ≥¤, що в≥дображаЇ ≥нтереси пром≥жних верств ≥ прошарк≥в розвинутих крањн «аходу (насамперед ≥нтел≥генц≥њ) та реал≥њ д≥йсност≥. ќск≥льки пром≥жн≥ верстви ≥ прошарки складаютьс¤ з р≥зноман≥тних груп, а серед ≥нтел≥генц≥њ спостер≥гаЇтьс¤ р≥зка диференц≥ац≥¤, то л≥ворадикальн≥й пол≥теконом≥њ властива внутр≥шн¤ неоднор≥дн≥сть ≥ нав≥ть суперечлив≥сть њх методолог≥чних ≥ теоретичних засад.

ћ≥сцем народженн¤ ц≥Їњ теч≥њ були ун≥верситети розвинутих крањн св≥ту, передус≥м —Ўј. Ќайв≥дом≥ш≥ представники л≥ворадикальноњ пол≥теконом≥њ Ц вчен≥ √.Ўерман, –.≈дванс (—Ўј), ѕ.јндерсон, ƒж.’арр≥сон (¬еликобритан≥¤) та ≥н.

Ћекц≥¤ на тему:

«акон вартост≥

та його функц≥њ.

≈коном≥чний зм≥ст закону вартост≥. «акон вартост≥ Ц особливий економ≥чний закон, ¤кий виражаЇ внутр≥шньо необх≥дн≥, суттЇв≥ ≥ стал≥ ≥ стал≥ звТ¤зки м≥ж сусп≥льно необх≥дною працею ≥ ц≥нами товар≥в за умов в≥дносноњ в≥дпов≥дност≥ попиту та пропозиц≥њ. ” найб≥льш загальн≥й форм≥ закон вартост≥ означаЇ обм≥н екв≥валент≥в, тобто обм≥н товар≥в та послуг м≥ж виробниками та њх куп≥влю на ринку в≥дпов≥дно до сусп≥льно необх≥дних витрат на њх виготовленн¤.

«акон вартост≥ виражаЇ по-перше, внутр≥шньо необх≥дн≥, суттЇв≥ ≥ стал≥ звТ¤зки м≥ж ≥ндив≥дуальним ≥ сусп≥льно-необх≥дним робочим часом. ” такому аспект≥ в≥н набуваЇ вигл¤ду закону сфери безпосереднього виробництва. «г≥дно ≥з законом вартост≥ м≥нов≥ пропорц≥њ при обм≥н≥ товар≥в регулюютьс¤ сусп≥льно необх≥дними витратами. «мушуючи товаровиробник≥в знижувати ≥ндив≥дуальну варт≥сть њхн≥х товар≥в, цей закон Ї руш≥йною силою розвитку продуктивних сил. ѕро приблизне сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуального ≥ сусп≥льно-необх≥дного робочого часу багато товаровиробник≥в можуть д≥знатис¤ ще до того, ¤к вивезуть товар на ринок.

ƒругою рисою закону вартост≥ Ї обм≥н екв≥валент≥в, тобто обм≥н товар≥в в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ та ¤кост≥ витраченоњ на них сусп≥льно необх≥дноњ прац≥. ” цьому раз≥ в≥н д≥Ї у сфер≥ обм≥ну.

“рет¤ риса закону вартост≥ Ц на¤вн≥сть сталих звТ¤зк≥в м≥ж виробниками одного виду товар≥в через конкуренц≥ю, за ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ взаЇмний тиск одного п≥дприЇмц¤ на ≥ншого. –оль руш≥йноњ сили розвитку вирбництва закон вартост≥ у цьому раз≥ виконуЇ в нерозривн≥й Їдност≥ сфер безпосереднього виробництва й обм≥ну.

„етвертою важливою рисою цього закону Ї на¤вн≥сть сталого звТ¤зку м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю. якщо њх в≥дносна р≥вн≥сть порушуЇтьс¤, то обм≥н товар≥в зд≥йснюЇтьс¤ не в≥дпов≥дно до к≥лькост≥ витраченого на них сусп≥льно необх≥дного робочого часу. “ак, за недостатньоњ к≥лькост≥ товар≥в ринкову варт≥сть завжди регулюють товари, вироблен≥ за г≥рших умов, а за надлишковоњ њх к≥лькост≥ Ц виготовлен≥ за найкращих умов.  онкретизац≥Їю ц≥Їњ риси закону вартост≥ Ї взаЇмозвТ¤зок м≥ж к≥льк≥стю ≥ ¤к≥стю сусп≥льноњ прац≥, витраченоњ на виробництво певного товару, ≥ сусп≥льною потребою. якщо к≥льк≥сть прац≥ в≥дпов≥даЇ розм≥рам сусп≥льноњ потреби, то товар продаЇтьс¤ за його варт≥стю. “аким чином закон вартост≥ стих≥йно регулюЇ пропорц≥њ розпод≥лу сусп≥льноњ прац≥ м≥ж галуз¤ми.

«акон вартост≥, по-пТ¤те, виражаЇ внутр≥шньо необх≥дн≥ звТ¤зки м≥ж працею виробника товар≥в у минулому ≥ тепер≥шн≥ми умовами виробництва. “ому варт≥сть товар≥в зумовлюЇтьс¤ не тим робочим часом, ¤кий витрачено на њх виробництво, а тим, ¤кий витрачено на њх в≥дтворенн¤.

1	2

Ќазва: ќсновн≥ напр¤ми сучасноњ економ≥чноњ теор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (2208 прочитано)