≈коном≥чна теор≥¤ > ѕрактичне значенн¤ економ≥чноњ теор≥њ

Ќастав час, коли необх≥дно серйозно переосмислити дос¤гнут≥ рубеж≥ сусп≥льного розвитку, по-новому оц≥нити подальш≥ перспек≠тиви. ≈коном≥ка, вс≥ њњ галуз≥ та п≥дгалуз≥ мають не т≥льки в≥дпов≥да≠ти сучасному р≥вню розвитку науки ≥ техн≥ки, а й працювати на задо≠воленн¤ всього р≥зноман≥тт¤ сучасних потреб кожноњ людини, кож≠ноњ с≥м'њ, сусп≥льства в ц≥лому.

ћ≈“ќƒ» ≤ ¬ј∆≈Ћ≤ ≈ ќЌќћ≤„Ќќѓ ѕќЋ≤“» »

Ќеодм≥нною умовою зд≥йсненн¤ стратег≥чних ц≥лей, на≠пр¤м≥в, пр≥оритет≥в економ≥чного розвитку Ї визначенн¤ метод≥в ≥ важел≥в економ≥чноњ пол≥тики. ќстанн≥ стають чинниками оновлен≠н¤ економ≥ки в тому раз≥, коли вдосконалюютьс¤ не сам≥ по соб≥, ≥зо≠льовано в≥д стратег≥чних ц≥лей ≥ пр≥оритет≥в, а в орган≥чн≥й Їдност≥ з ними, в процес≥ безперервного руху.

ƒосв≥д показуЇ, що економ≥чн≥ методи управл≥нн¤ не встановлю≠ютьс¤ з утвердженн¤м певноњ форми власност≥ на засоби виробниц≠тва, а також п≥сл¤ прийн¤тт¤ державних та ≥нших р≥шень, ¤к це трива≠лий час стверджувалось у наш≥й крањн≥. Ѕ≥льше того, так≥ методи в наш≥й економ≥ц≥, за вин¤тком пер≥оду новоњ економ≥чноњ пол≥тики, прак≠тично не використовувались через незм≥нн≥сть виробничих в≥дносин. ѕотребують уточненн¤ ≥ сам≥ пон¤тт¤ адм≥н≥стративно-команд≠них ≥ економ≥чних метод≥в управл≥нн¤. —утн≥сть перших найчаст≥ше зводитьс¤ до того, що вони д≥ють через накази, розпор¤дженн¤, за≠борони та ≥нш≥ прийоми нееконом≥чного тиску. ÷е Ч поверховий ви¤в адм≥н≥стративно-командних метод≥в управл≥нн¤. ¬≥н не даЇ в≥дпов≥д≥ на запитанн¤: чому це в≥дбуваЇтьс¤? ≤ тому багато хто вва≠жаЇ, що досить знайти ¤кийсь ун≥версальний показник оц≥нки роботи, зам≥нити органи управл≥нн¤, скоротити њх, перегрупувати або зам≥≠нити кадри б≥льш п≥дготовленими, осв≥ченими, ≥ система управл≥нн¤ запрацюЇ. ¬се це робилос¤ вже неодноразово, а усп≥ху не принесло. ѕричину сл≥д шукати глибше, в економ≥чних в≥дносинах, в њх серце-

аин≥ Ч в≥дносинах власност≥ на засоби виробництва.

ќстанн≥ були монопольне зосереджен≥ в руках держави, ¤ка че-гз це була монопол≥стом влади ≥ силою влади спонукала виробник≥в ^п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ тощо) до реал≥зац≥њ так званих загально-

≥ародних ≥нтерес≥в, не дуже дбаючи про ≥нтереси колектив≥в вироб-

ник≥в ≥ окремих людей.

≥ методи управл≥нн¤ Ч це методи жорсткого ≥Їрарх≥чного п≥дпор¤дкуванн¤ (економ≥чними ≥ нееконом≥чними прийомами ≥ п≥доймами) особистих ≥ колективних ≥нтерес≥в загальнонародним

“ак≥ методи можуть бути ефективними лише в екстремальних умовах, що довела ≥стор≥¤ розвитку, в тому числ≥ нашоњ крањни.

 онцентрац≥¤ економ≥чноњ та пол≥тичноњ влади в руках держави зробила економ≥ку нашоњ крањни витратною, призвела до диспропор≠ц≥йност≥, багатом≥ль¤рдного деф≥циту державного бюджету, хрон≥ч≠ноњ нестач≥ переважноњ частини товар≥в, невиконанн¤ соц≥альних програм.

√осподарська пол≥тика, побудована на адм≥н≥стративно-команд≠них методах, застосовуЇ в≥дпов≥дн≥ важел≥: нормативн≥ документи, ≥нструкц≥њ, накази, розпор¤дженн¤ тощо, ¤к≥ на практиц≥ Ї н≥чим ≥ншим ¤к важел¤ми тиску.

”се це сковувало самост≥йн≥сть колектив≥в, бажанн¤ ви¤вл¤ти ≥н≥ц≥ативу, творч≥сть, породжувало байдуж≥сть ≥ апат≥ю до вдоскона≠ленн¤ виробництва.

¬одночас ¤к важел≥ тиску використовуютьс¤ ≥ варт≥сн≥ п≥дойми: ц≥ни, податки тощо. ƒосить згадати, ¤к у повоЇнний пер≥од висок≥ податки на фруктов≥ дерева призвели до практичного знищенн¤ сад≥в на присадибних д≥л¤нках сел¤н. јбо ≥нший приклад. ÷≥ни, в≥д≥рван≥ в≥д вартост≥ на с≥льськогосподарську техн≥ку, ≥нш≥ знар¤дд¤ прац≥, предмети споживанн¤ Ч це також важел≥ тиску, що використову≠ютьс¤ й дос≥.

як бачимо, сутн≥сть метод≥в управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ не економ≥ч≠ними чи позаеконом≥чними чинниками, що застосовуютьс¤ в госпо≠дарському житт≥, а виробничими в≥дносинами, тим, наск≥льки вони в≥дпов≥дають характеру ≥ р≥вню розвитку продуктивних сил, вдоско≠налюютьс¤ разом з ними. якщо вдосконаленн¤ виробничих в≥дно≠син зд≥йснюЇтьс¤ через ≥нтереси ≥ на основ≥ ≥нтерес≥в, то в цьому раз≥ використовуютьс¤ економ≥чн≥ методи управл≥нн¤.

≈коном≥чн≥ методи управл≥нн¤ Ч це система економ≥чних та нееконом≥чних важел≥в, спр¤мованих на поЇднанн¤ ≥нтерес≥в ус≥х суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥

—усп≥льство може перейти до економ≥чних метод≥в господарю≠ванн¤ при виконанн≥ таких умов:

Х врахуванн¤ ≥ реал≥зац≥¤ ≥нтерес≥в ус≥х господарюючих суб'Їкт≥в, ¤к≥ беруть участь в економ≥чному житт≥;

Х ви¤вленн¤ об'Їктивних суперечностей економ≥чних ≥нтерес≥в ≥ вир≥шенн¤ њх завд¤ки застосуванню ефективних форм ≥ засоб≥в уп≠равл≥нн¤;

Х суб'Їкти власност≥, а отже, ≥ влади на вс≥х р≥вн¤х мають займа≠тис¤ управл≥нн¤м ≥нтересами ≥ через ≥нтереси;

Х ус≥ суб'Їкти економ≥чноњ пол≥тики мають бути р≥вноправними. ÷ього можна дос¤гти створенн¤м однакових економ≥чних ≥ пол≥ти-ко-правових умов дл¤ вс≥х господарюючих суб'Їкт≥в.

ѕерех≥д до економ≥чних метод≥в господарюванн¤ потребуЇ ради≠кальних зм≥н функц≥й держави. ¬она не повинна втручатис¤ в д≥¤льн≥сть п≥дприЇмств, ¤к≥ не п≥дв≥домч≥ њй, у роботу рег≥он≥в р≥зних р≥вн≥в. ”вага держави маЇ зосереджуватис¤ на специф≥чних завдан≠н¤х, нац≥лених на реал≥зац≥ю загальнонац≥ональних ≥нтерес≥в, зм≥цненн¤ ф≥нансовоњ системи, розвиток ≥нфраструктури, захист ¬≥тчизни, охорону навколишнього середовища, зд≥йсненн¤ соц≥аль≠них гарант≥й.

ќтже, економ≥чна пол≥тика лише тод≥ стане могутн≥м чинни≠ком прогресу, ¤кщо спиратиметьс¤ на реальн≥, а не деформован≥ причинно-насл≥дков≥ зв'¤зки, враховуватиме ≥нтереси вс≥х гос≠подарюючих суб'Їкт≥в, визначатиме реальн≥ ц≥л≥, напр¤ми, пр≥о≠ритети економ≥чного розвитку, використовуватиме адекватн≥ њм шл¤хи, методи та важел≥.

1	2

Ќазва: ѕрактичне значенн¤ економ≥чноњ теор≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1139 прочитано)