≈коном≥чна теор≥¤ > –оль п≥дприЇмства у ринкових в≥дносинах. ¬иди п≥дприЇмств

–ис. 2. —труктура акц≥онерного товариства концерну Ђ≈лектронї

јкц≥онерне п≥дприЇмство Ђ≈лектронї Ї ф≥рмою-виробником з розгалуженою сферою д≥¤льност≥, що зд≥йснюЇтьс¤ р≥зноман≥тними п≥дприЇмствами (доч≥рн≥ми, сп≥льними, орендними).

¬ищим органом управл≥нн¤ концерну Ї загальн≥ збори акц≥онер≥в.

ƒл¤ практичних функц≥й управл≥нн¤ п≥дприЇмством загальн≥ збо≠ри призначають в≥дпов≥дн≥ ≥нституц≥њ: президента, правл≥нн¤, рев≥з≥й≠ну ком≥с≥ю, вчену раду, раду директор≥в, апарат управл≥нн¤.

—инон≥мом сучасноњ корпорац≥њ Ї холдингов≥ компан≥њ, ¤к≥ вис≠тупають власниками контрольних пакет≥в акц≥й низки п≥дприЇмств. ’олдинг по в≥дношенню до останн≥х виступаЇ материнською компа≠н≥Їю, а компан≥њ, акц≥¤ми ¤ких волод≥Ї холдинг, Ї по в≥дношенню до нього доч≥рн≥ми. ќдночасно холдинг може бути доч≥рньою компа≠н≥Їю по в≥дношенню до компан≥њ, що волод≥Ї контрольним пакетом акц≥й холдингу. “акий механ≥зм називають системою участ≥

«алежно в≥д специф≥ки утворюваних корпоративних структур холдингов≥ компан≥њ виконують р≥зн≥ функц≥њ. ÷е може бути вироб≠нича, ≥нвестиц≥йна, комерц≥йна, збутова, зовн≥шньоеконом≥чна д≥¤ль≠н≥сть тощо. як показуЇ св≥товий досв≥д, холдингов≥ компан≥њ можуть п≥дключати середн≥ та нав≥ть мал≥ п≥дприЇмства дл¤ обслуговуванн¤ технолог≥чних ц≥лей ф≥нансово-промислових груп.

” крањнах з ринковою економ≥кою пом≥тна роль в економ≥чному житт≥ належить ф≥нансово-промисловим групам. ¬они зд≥йснюють контроль за виробничо-розпод≥льчим циклом з одного центру. ÷е даЇ можлив≥сть сформувати потужн≥ виробнич≥ комплекси, ¤к≥ здатн≥ конкурувати з найб≥льшими св≥товими компан≥¤ми. Ќедол≥к њх пол¤≠гаЇ у створенн≥ монопол≥њ, що потребуЇ застосуванн¤ метод≥в антимонопольного регулюванн¤.

ƒержавн≥ п≥дприЇмства заснован≥ на державн≥й власност≥, ¤ка маЇ два р≥вн≥: загальнодержавний ≥ комунальний. ¬≥дпов≥дно функ≠ц≥онують ≥ два види п≥дприЇмств.

ћайном ≥ виробничо-комерц≥йною д≥¤льн≥стю загальнодер≠жавних п≥дприЇмств розпор¤джаЇтьс¤ вищий орган державноњ влади.

 омунальн≥ п≥дприЇмства Ї власн≥стю адм≥н≥стративно-терито≠р≥альних одиниць влади, ¤к≥ використовують њхн≥й потенц≥ал у своњх власних ≥нтересах.

ќб'Їктами державноњ власност≥ можуть бути р≥зноман≥тн≥ засо≠би виробництва. ÷е залежить в≥д конкретних ≥сторичних, кон'юнк≠турних, геопол≥тичних та ≥нших умов кожноњ крањни. ѕроте, ¤к правило, у державному сектор≥ знаход¤тьс¤ п≥дприЇмства, що виробл¤ють продукц≥ю, широко доступну дл¤ населенн¤ або кап≥≠талом≥стку, ¤ка не може бути прибутковою, проте конче потр≥бна дл¤ техн≥чного та технолог≥чного зм≥цненн¤ виробничого ≥ науко≠вого потенц≥алу крањни. —аме тому практично в ус≥х промислове ' розвинених крањнах державн≥ п≥дприЇмства здеб≥льшого Ї низько ефективними, ≥ спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до скороченн¤ њхньоњ чисельност≥.

« метою глибокого реформуванн¤ державного сектора економ≥ки ”крањни, частка ¤кого у виробництв≥ промисловоњ продукц≥њ стано≠вить дещо менше н≥ж 52 в≥дсотки, передбачено зд≥йснити структур≠не розмежуванн¤ державного сектора на дв≥ п≥дгрупи.

ƒо першоњ групи вв≥йдуть п≥дприЇмства, ¤ким буде надано ста≠тус казенних. ¬они не п≥дл¤гають акц≥онуванню ≥ перебуватимуть у пр¤м≥й адм≥н≥стративн≥й п≥дпор¤дкованост≥ в≥дпов≥дним органам державного управл≥нн¤. ƒо них належать так≥ п≥дприЇмства: що ви≠пускають продукц≥ю, ¤ка забезпечуЇ обороноздатн≥сть ≥ нац≥ональ≠ну безпеку; потребують високоњ моб≥л≥зац≥йноњ готовност≥; виробл¤≠ють особливо екологонебезпечну продукц≥ю; зд≥йснюють державну монопол≥ю в окремих секторах економ≥ки (транспорт, порти, трубо≠проводи, пошта, зв'¤зок, телекомун≥кац≥йн≥ мереж≥, енергетика, ви≠робництво л≥керо-гор≥лчаних вироб≥в).

¬ласн≥стю казенних п≥дприЇмств, њхн≥м управл≥нн¤м будуть роз≠пор¤джатис¤ м≥н≥стерства ≥ в≥домства. “ак≥ права њм передасть ур¤д.

ƒо другоњ групи державних п≥дприЇмств належатимуть т≥, ¤к≥ обов'¤зково мають корпоратизуватис¤ на таких засадах, щоб не мен≠ше н≥ж 51 в≥дсоток акц≥й належало держав≥. “ак створюватиметьс¤ група нових дл¤ нашоњ крањни п≥дприЇмств Ч державних акц≥онер≠них товариств.

‘ормуватиметьс¤ ще одна група п≥дприЇмств з часткою держав≠ноњ участ≥ в статутному кап≥тал≥, меншою н≥ж 50 в≥дсотк≥в. ”правл≥н≠н¤ ц≥Їю групою п≥дприЇмств зд≥йснюватиметьс¤ за участю представ≠ник≥в державних орган≥в у нагл¤дових радах.

ѕ≥дприЇмства з часткою державноњ власност≥ в статутних фондах працюватимуть на принципах повного комерц≥йного розрахунку. “аке реформуванн¤ державного сектора економ≥ки дасть можлив≥сть, з одного боку, п≥двищити ефективн≥сть управл≥нн¤ народним господарством, а з ≥ншого Ч створювати ринкове сере≠довище.

¬»ƒ» ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ «ј –ќ«ћ≤–ќћ

–озр≥зн¤ють п≥дприЇмства мал≥, середн≥ та велик≥.

ћалими вважають п≥дприЇмства з певною к≥льк≥стю працюю≠чих. “ак, у —Ўј до ц≥Їњ категор≥њ належать п≥дприЇмства, на ¤ких зайн¤то до 500, у япон≥њ Ч до 300 чол. ”крањнським законодавством до малих п≥дприЇмств в≥днесено п≥дприЇмства з к≥льк≥стю зайн¤тих 15-200 чол. залежно в≥д галуз≥ або виду д≥¤льност≥.

ћал≥ п≥дприЇмства засновуютьс¤ на будь-¤к≥й форм≥ власност≥ та зд≥йснюють д≥¤льн≥сть у виробнич≥й, комерц≥йн≥й, ф≥нансов≥й, страхов≥й та ≥нших сферах. —утн≥сть ≥ значенн¤ малих п≥дприЇмств у ринков≥й економ≥ц≥ схематично подано на рис. 3.

–ис. 3. —утн≥сть ≥ значенн¤ малих п≥дприЇмств

ћал≥ п≥дприЇмства в≥д≥грають важливу роль у ринков≥й економ≥ц≥. ¬они робл¤ть њњ гнучкою, активно впливають на кон'юнктурн≥ зм≥ни, забезпечують насичен≥сть ринку товарами, послугами, спри¤ють по≠слабленню монопол≥зму. “ак, у промислове розвинених крањнах ц≥ п≥дприЇмства становл¤ть 90-95 в≥дсотк≥в њхньоњ загальноњ к≥лькост≥ та створюють 20-60 в≥дсотк≥в валового нац≥онального продукту. ќсоб≠ливо важливе значенн¤ цих п≥дприЇмств у розвитку сфери послуг ≥ торг≥вл≥.

„ерез свою масов≥сть мал≥ п≥дприЇмства забезпечують вдв≥ч≥ б≥льшу зайн¤т≥сть населенн¤ на нових робочих м≥сц¤х, н≥ж велик≥ п≥дприЇмства, що значно знижуЇ напружен≥сть у сусп≥льств≥, пов'¤≠зану з безроб≥тт¤м.

” пер≥од переходу до соц≥альне ор≥Їнтованоњ ринковоњ економ≥ки мал≥ п≥дприЇмства спри¤ють розвитку конкуренц≥њ, структурн≥й пе≠ребудов≥ економ≥ки, формуванню нового соц≥ального прошарку п≥дприЇмц≥в-власник≥в, ¤к≥ Ї соц≥альною базою ринкових перетворень. ÷е Ї гарант≥Їю незворотност≥ руху украњнськоњ економ≥ки до ринку.

ћалих п≥дприЇмств в ”крањн≥ ще небагато. «а експертними оц≥н≠ками, в них працюЇ близько 2 млн. чол., або 10 в≥дсотк≥в всього зай≠н¤того населенн¤. „астка прибутку, одержаного малими п≥дприЇм≠ствами, в загальн≥й сум≥ прибутку господарств крањни становить лише 5 в≥дсотк≥в.

“риваЇ процес розвитку сел¤нських (фермерських) госпо≠дарств, ¤ких на початок жовтн¤ 1998 р. нал≥чувалос¤ майже 36 тис. ” њхньому користуванн≥ знаходилос¤ 1 млн га с≥льськогосподарсь≠ких уг≥дь, в тому числ≥ 0,9 млн га р≥лл≥.

ƒл¤ того щоб мал≥ п≥дприЇмства стали нев≥д'Їмним елементом економ≥ки ”крањни, з тими позитивними функц≥¤ми, ¤к≥ вони вико≠нують у розвинених крањнах, треба стимулювати њхн≥й розвиток.

—ередн≥ п≥дприЇмства зд≥йснюють виробництво невеликоњ, але ст≥йкоњ номенклатури вироб≥в у значних к≥лькост¤х. ¬они здатн≥ швид≠ко реагувати на кон'юнктуру ринку завд¤ки оснащеност≥ сучасною техн≥кою ≥ технолог≥Їю, можливост≥ впровадженн¤ нових ≥дей у ви≠робництво. ÷е надаЇ њм певних переваг ¤к перед малими, так ≥ перед великими п≥дприЇмствами. ÷≥ переваги пол¤гають у тому, що малим п≥дприЇмствам не завжди вистачаЇ кошт≥в дл¤ застосуванн¤ науко≠во-техн≥чних дос¤гнень, а великим Ч моб≥льност≥ дл¤ переналаго≠дженн¤ виробництва. «ам≥на ≥ оновленн¤ основних фонд≥в у великих обс¤гах може призвести до значного пад≥нн¤ норми рентабельност≥, особливо на початковому етап≥ випуску новоњ продукц≥њ.

¬елик≥ п≥дприЇмства виготовл¤ють масову продукц≥ю стаб≥ль≠ного асортименту. ÷е значно зменшуЇ витрати на виробництво такоњ продукц≥њ, даЇ змогу знижувати ц≥ни на нењ та робити њњ доступною дл¤ масового споживача.

ѕереваги великих п≥дприЇмств пол¤гають ≥ в тому, що вони ак≠тивно формують ринок, створюючи нов≥ види товар≥в ≥ послуг. “ак≥ п≥дприЇмства зд≥йснюють великомасштабне ф≥нансуванн¤ у розроб≠ку науково-техн≥чних проект≥в.

јргументом на користь великих п≥дприЇмств Ї ≥ те, ¤к показуЇ св≥товий досв≥д, що на них зосереджено виробництво найнов≥ших науком≥стких галузей, ¤к≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на виготовленн≥ персональ≠них комп'ютер≥в, робот≥в, електронних вироб≥в тощо. ¬се це означаЇ, що в перех≥дний пер≥од до ринкових в≥дносин др≥бнити велик≥ п≥дприЇмства не завжди доц≥льно.  ритер≥Їм трансформац≥њ вели≠ких п≥дприЇмств маЇ бути т≥льки соц≥ально-економ≥чна ефективн≥сть.

ќтже, перех≥д до ринковоњ економ≥ки передбачаЇ оптимальне поЇднанн¤ великих, середн≥х ≥ малих п≥дприЇмств.

¬»ƒ» ѕ≤ƒѕ–»™ћ—“¬ «ј —‘≈–ќё ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤

ѕ≥дприЇмства класиф≥кують також за сферою, видом гос≠подарськоњ д≥¤льност≥. «умовлено це тим, що ≥снуЇ сусп≥льний под≥л прац≥, в≥дпов≥дно до ¤кого утворюютьс¤ п≥дприЇмства с≥льськогос≠подарськ≥, промислов≥, буд≥вельн≥, транспортн≥, ф≥нансов≥, торго≠вельн≥, науков≥, сфери обслуговуванн¤.

ѕ≥дприЇмства р≥зних сфер господарюванн¤ в≥др≥зн¤ютьс¤ м≥ж со≠бою не т≥льки структурою ≥ умовами виробництва, а й тим, що вони виробл¤ють. ” промисловост≥, наприклад, створюютьс¤ ¤к засоби виробництва (верстати, вантажн≥ автомоб≥л≥, трактори тощо), так ≥ предмети споживанн¤ (взутт¤, од¤г, продукти харчуванн¤). ћолоко, зерно, м'¤со, вовна, сон¤шник, цукровий бур¤к Ч предмети вироб≠ництва с≥льського господарства. Ѕанки збирають в≥льн≥ кошти ≥ на≠дають њх у кредит. “орговельн≥ та ф≥нансов≥ б≥рж≥ спри¤ють приско≠ренню обороту кап≥талу, поЇднуючи виробник≥в ≥ покупц≥в. ¬иход¤≠чи з цього п≥дприЇмства р≥зних галузей можна згрупувати за видом д≥¤льност≥ так: виробнич≥, ф≥нансов≥, посередницьк≥, страхов≥.

1	2

Ќазва: –оль п≥дприЇмства у ринкових в≥дносинах. ¬иди п≥дприЇмств
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (1843 прочитано)